Нагадуємо, що у нашій спільноті діє послуга: Аналіз та тлумачення українських прізвищ.
Аналіз прізвища - це лінгвістичне дослідження історії походження слова - прізвища. Така наука називається антропонімікою, а також ономастикою (від грецьких слів «антропос» - «людина» і «онома» - «ім'я»). Метою антропонімічних досліджень є виявлення інформації, яку несе в собі прізвище. Прізвища аналізують вчені-лінгвісти, антропономісти.
Детальніше... Перегляди: 7229
У VII ст. до н. е. в Північному Причорномор’ї поширилися носії скіфської культури, найдавнішу згадку про котрих містять ассирійські джерела. Понад чотири століття вони населяли величезні степові простори між Доном та Дунаєм. Це була група споріднених племен, близьких за походженням, культурою та звичаями. Панівне становище серед них, за Геродотом, посідали царські скіфи — номади, які замешкували степову смугу вздовж Азовського моря, Подоння та Крим. Їхніми сусідами в Лівобережному Причорномор’ї були скіфи-кочовики, а на півночі, в лісостеповій зоні — скіфи-землероби.
Князеві Володимиру Святославичу належить виняткове місце у вітчизняній історії. Народився Володимир близько 960 р., коли його батько, Святослав Ігорович, був ще юним спадкоємцем великокнязівського престолу, а Руссю правила княгиня Ольга. Матір'ю Володимира була Малуша, ключниця палацу Ольги. Отже, він був незаконнорожденим сином.
Ми часто оперуємо термінами "Русь", "Русь Київська", говоримо "ми руси", "русичі", та чи знаємо про походження цих назв? Хто такі насправді руси? Як та ким була утворена Київська Русь? Звідки прийшли її засновники Рюрики? І чи руси та слов'яни один народ? У даній статті ми спробуємо дати відповідь на усі ці питання. 
Уже дві тисячі років племена і народи, що об'єднуються під назвою кельти, привертають увагу істориків, лінгвістів, політиків, націоналістів, і, відповідно, загальну публіку. Істориків привертають, зокрема, внесок кельтів в матеріальний і культурний розвиток Європи, лінгвістів приваблює те, що кельти, за їхніми поняттями, розмовляли на архаїчному (або не обов'язково архаїчному) типі індо-європейської мови, віднесеним до середини 1-го тис. до н.е. 
Глибоке відчуття законів гармонії, природня інтуїція краси, творча уява і смак у постійному процесі пізнання істини створили особливі стильові канони мистецтва епохи 
За літописами, у східних слов'ян напередодні утворення Київської Русі існувало 14 великих груп племен, що мали такі назви: поляни, древляни, уличі, тиверці, дуліби, бужани, волиняни, хорвати, сіверяни, в'ятичі, радимичі, дреговичі, кривичі, ільменські словени. Деякі з цих об'єднань згадуються і в інших пам'ятках. Візантійський хроніст Феофан називає плем'я сіверян, що жило наприкінці VII ст. поблизу Дунаю. Географ Баварський знав племена бужан, сіверян, уличів. Константин Багрянородний у своєму творі «Про управління державою» згадує слов'янські племена кривичів, дреговичів, сіверян, древлян, уличів і кілька племен, невідомих за літописами. Аль-Масуді говорить про волинян і дулібів. Вказані групи племен у істориків дістали назву «літописні племена».
Українська історія - це дзеркало трагічної долі великого народу, який володів знаннями(навіть у побіжному порівнянні, виходячи із тих фрагментарних досліджень старовини, які дішли до нас), що були значно вищими за знання іхніх сучасників із інших етносів. І досі навколо українців, зокрема козаків, існує такий собі ореол містичності.
На заході — самі "чорняві", а на півдні — самі життєрадісні. При описі українців часто вдаються до старого звичного стереотипу — "чорні брови, карі очі". Але якщо уважно придивитися, це кліше давно застаріло: серед наших співвітчизників зустрічаються русяві й чорняві, кароокі і ясноокі представники українських земель. З допомогою антропологів і психологів ми виділили сім основних типів зовнішності українців і з'ясували, якими рисами характеру вони володіють.
До знайомства з Михайлом Нечаєм я мала кілька менш значущих зустрічей з українськими цілителями, а потім доля звела з цим знаменитим карпатським мольфаром. Ця зустріч була для мене, як для цілителя, надзвичайно важливою, оскільки саме Нечай навчив працювати з кристалами, передав мені багато замовлянь та унікальних рецептів.
Багато архаїчних елементів козацької культури, як і української традиційної культури взагалі, мають дуже глибокі історичні корені, що сягають праіндоєвропейських часів. Багато з них простежуються у культурній традиції арійської Рігведи, що почала формуватися 6000—5000 років тому в українських степах. 
93844 
