Старожитності
Це археологічні пам'ятки, знахідки та старовинні речі, які є культурним надбанням та збереглись до нашого часу. Старожитності бувають: військові, побутові, ритуальні, господарські. Вони мають велику історичну цінність і є свого роду реліквіями, святинями народу. Сьогодні, багато таких пам'яток зберігається в Національних музеях. Наше завдання створити реєстр таких пам'яток та дослідити їх. |
||
|
||
|
|
||
| НАШ YOUTUBE-КАНАЛ
«Спадщина Предків» - інформаційно-аналітичний сайт-агрегатор, присвячений альтернативній історії, культурології і етнографії. Публікуємо матеріали у форматі просвітницьких, науково-дослідницьких та науково-популярних статей. Редакція не несе відповідальності за достовірність матеріалів, а також їх використання.
Давня музика - найзагадковіша сторінка історії будь-якої національної культури. У давні часи не було технічної апаратури для звукозапису, тому музика наших пращурів не збереглася. Про неї нам «розповідають» насамперед археологічні джерела - первісні музичні інструменти, знайдені під час розкопок, або їх зображення на різних предметах. Одним із таких артефактів є архаїчні музичні кості знайдені на Чернігівщині, неподалік від села Мізин, Україна. Археологи тут знайшли залишки предметів із кісток мамонта, що нагадують ударні та шумові інструменти.
Бороді́нський скарб — скарб, знайдений у 1912 р. поблизу містечка Бородіно на Одещині. Датується 2 тис. до н. е. У складі скарбу вироби із золота, срібла, бронзи, рідкісних порід нефриту та тальку. Тепер скарб перебуває у Історичному музеї в Москві. Скарб має визначну історичну цінність як зв'язкова ланка між пам'ятками бронзового віку Середземномор'я та майже всієї Євразії.
З давніх-давен обереги носять люди, наділяючи їх магічною силою та віруваннями. То що ж таке оберіг? Яка його суть і призначення та чим він відрізняється від амулета і талісмана? Усе це Ви дізнаєтесь в даній статті.
Цьому прадавньому браслету з бивня мамонта приблизно 20 тисяч років і особливо він цікавий своїм орнаментом. Мізинська палеолітична стоянка дала назву цілій археологічній культурі. Знайдена вона була біля села Мізин на Чернігівщині в Україні. У ті далекі часи тут жили мисливці на мамонтів і північних оленів. Меандровий орнамент складається з прямих кутів, що складаються в безперервну лінію. Отримав свою назву від звивистої річки Меандр (зараз Великий Мендерес) в Малій Азії. Не менш, а то й більш цікавий другий браслет, який деякі вчені зараховують до музичних інструментів - це шумовий браслет з 5 незамкнутих кілець з бивня мамонта, можливий прообраз кастаньєт.
Гривня - одна з найдавніших грошових мір у слов'ян. Етимологічно слово «гривна» походить від слова "грива", яке ще на санскриті (hriva) означало "шия" (зараз в українській мові зберігся відповідник цього слова у формі "загривок"). Ще з часів бронзового віку в індоєвропейських племен серед вищих каст, особливо воїнів, існував звичай носити золоті гривні, - дротини і пластини із золота, зазвичай круглої форми, які через високу вартість використовувались у якості платіжного засобу. Частіше за все це були м'яко закруглені обручі, з кінцями у вигляді голівок левів, прикрашені кольоровою емаллю. Коштовні гривни створювалися цілком із золота.
Чомусь, коли мова заходить про “Велесову книгу”, деякі люди, дотичні до науки, виявляють нетерпимість і роздратування. Характерним у цьому відношенні є виступ, щоправда, п’ятирічної давності, журналіста й літератора Юрія Рудницького в журналі “Главпред”: “Нарешті з’явилася можливість покласти край одній із найскандальніших сторінок в українській освіті — видалити з шкільних і вузівських програм так звану “Велесову книгу”. Автор сповіщає про це так, ніби йдеться про повалення якогось ненависного режиму. І трохи далі додає, що “доктор історичних наук, завідуюча кафедрою історії Національного університету “Києво-Могилянська академія” Наталя Яковенко вважає ганьбою впровадження в шкільні і вузівські програми “Велесової книги” — тексту невідомого походження, визнаного науковою академічною спільнотою як підробка” (Рудницький Ю. Початок кінця “велесовщини”.// Главред. — 2008. — № 18).
Браслети-наручі, одні з найбільш архаїчних прикрас на Русі. В давнину – предмети ритуалів і культів; ще в епоху палеоліту (25 тис. років до н.е.) носили браслети з бивня мамонта. Браслети були широко поширені у скіфів (3-2 ст. до н.е.). В найдавніших державах Закавказзя, Урарту, Вірменії, в народів Середньої Азії браслети з чорних або різнокольорових намистин служили оберегами для дітей, що охороняли їх від смерті, адже дитяча смертність була масовим лихом. Середньоазіатські жінки носили парні пластинчасті браслети на обох руках. Ідентичні браслети, що називались манжетами, носили на Русі в XVII ст. Вони призначалися для підтримування на кисті руки довгих, широких, у зв'язку з модою, рукавів. 
Традиція носити обручки на руках - це не просто дань моді, а є давнім оберегом, який виконує магічну функцію. Слово Перстень - походить від слов’янського «перст» - палець. Інші назви - кільце́, каблу́чка, обру́чка. Це дуже давній символ.
У 1909 році в селі Мартинівка, Черкаської області був розкопаний скарб. Селяни, що копали землю на території маєтку Надії Федорівни Муравйової-Апостол, уродженої Терещенко, й гадки не мали, що знайдуть там щось цінніше від черв'яків. Та ось лопата вивернула велику старовинну посудину... Одні пізніше стверджували, що вона була срібною, інші - дерев'яною, але окутою срібними пластинами. 
Археологічні артефакти, що знаходяться на території Приазов’я і Маріуполя, зокрема, мають власну історію і для багатьох можуть стати справжнім відкриттям. Не всім відомо, що половецькі скульптури, які в народі мають назву «кам’яні баби», мають унікальне значення і дають можливість більше дізнатися про середньовічних кочовиків – половців, що справили величезний вплив на всі сторони економічного, соціально-політичного і культурного життя Київської Русі епохи феодальної роздробленості. У Маріуполі три половецьких скульптури знаходяться біля краєзнавчого музею, але більшість ідолів зберігаються на подвір’ї музею.
Арбалети (від лат. arcaballista - дуга) або також самостріли, стріломети - були надзвичайно поширенні в часи Київської Русі. В данній статті проаналізовано появу і подальший розвиток самостріла як різновида метальної зброї на теренах Русі за археологічними матеріалами. Описано найважливіші знахідки, що стосуються арбалетів.
Сахнівський скарб — був знайдений у 1900 році на території городища «Дівич-гора», що близ села Сахнівка на березі річки Рось, Черкаська область. За кількістю золотих, оздоблених перлами і емаллю предметів цьому скарбу не було рівних: 500 грамів золотих зливків, численні вироби із золота, елементи трьох князівських жіночих головних уборів, золоті барми (намисто, що носилося поверх одягу) з емалевими зображеннями святих. Золоті монети грецького імператора Мануїла Комнена вказували на те, що скарб був захований у 1140-х роках... 
Таємничі ідоли, які прийнято називати «кам'яні баби», зустрічаються на території всього колишнього СРСР - в Прибалтиці, на Україні, в Росії. Особливо численні і цікаві половецькі баби, залишені на слов'янській землі древніми кочовими племенами. У Дніпропетровському історичному музеї зібрана дуже цікава і неймовірно велика колекція таких "баб".
Вітання, мої любі! З Вами дідусь Захар. Сьогодні я зібрав свій останній урожай і вирішив трішки покуховарити. Я познайомлю вас з українськими народними рецептами приготування страв з гарбуза. Гарбуз - культова українська рослина, без якої не обходилась жодна родина. Отож, приступимо. 
15 травня, один з учасників групи шукачів скарбів віднайшов скіфську чашу на фермерському полі, що поблизу селища Шрамівка Драбівського району на Черкащині.
В 2004 році ми з В.О.Шевченко написали монографію, в якій розглянуто перші картоподібні зображення на території України. Такі зображення, як правило, частіше трактуються і сприймаються не як карти, а як предмети мистецтва. В 2011 року ми почали новий проект під назвою “Міні-атлас. ДОІСТОРИЧНІ КАРТИ УКРАЇНИ”. Даний проект був призупинений в 2012 році, коли пішов з життя В.О.Шевченко. П'ятого березня, до річниці пам'яті Віктора Олексійовича Шевченка мною завершено роботу над нашим спільним проектом, міні-атласом стародавніх картоподібних зображень на території України.
Повертаючись до власних коренів , які здійснювалися за прадавніх часів нашими предками, відтворюючи Ляльку-мотанку, можно поринути у цікаву подорож минулого українського народу. Найдавніші прототипи іграшок знайдено в Україні під час археологічних розкопок поблизу м. Мізина на Чернігівщині. Палеологічні скульптурки жінок, тварин, птахів, вирізані із бивня мамонта і оздоблені геометричним орнаментом, вчені відносять до періоду, що існував понад 20 тис.р.тому.
Перстень – сьогодні як одне з доповнень до одягу – в уявленнях багатьох народiв первiсно мав функцiю оберегу, був символом шлюбу. Перстень (у першому значенні цього слова) носили зазвичай на правій руці, культ якої можна простежити в багатьох народів. Рука символізувала божество неба, тоді як ступня, на противагу їй, – підземних богів і духів. Праве (права рука зокрема) належить до ряду, який у міфопоетичних уявленнях багатьох народів визначає: верх – світло – вогонь – сонце – життя – чоловік.
16 липня 1878 року мешканці села Михалків Борщівського повіту на Тернопільщині знайшли на березі Дністрової кручі дивовижної краси золотий скарб. Ті події з розповідей свідків описав австрійський археолог Кароль Гадачек, який в 1900-их роках побував у Михалкові. Ось як вони розгорталися.
«Стріли перуна» - обереги дружинників часів Русі. Так сталося, що в результаті довготривалої окупації України численними і хижими сусідами нашій нації довго намагалися нав’язати чужинські для нас традиції. Та з відновленням незалежності відродилась і природне зацікавлення старими звичаями, нерідко прадідівськими і язичницькими.
Млинарство в Україні має дуже тривалу історію. Зерно здавна мололи на жорнах. Набагато досконалішими та продуктивнішими за цей ручний пристрій були водяні млини й вітряки - ці «водяні трудяги» виникли в умовах натурального господарства і були нерозривно пов’язані з хліборобством.
Історія – безперечно цікава і точна наука. Але, серед багатьох існуючих у світі наук, вона, мабуть, найбільше залежить від «сильних світу цього». Висвітлення окремих питань, та й самі літописи багаторазово перероблялися (або замовчувалися) на догоду деспотам, династіям, а, іноді, й окремим націям. Ідеологи радянської влади найбільше хотіли, щоб історія України розпочиналася з 1917 р. І якщо в дійсності й було відхилення від цієї настанови, то це можливість розпочинати історію України від Б. Хмельницького (і то лише для того, щоб показати, що здійснилася мрія українців – «навіки об’єднатися» з Росією). Радянська влада виховувала нове покоління істориків, які мусили знати наперед, що все, що розкопується на території України з попередніх тисячоліть – створене іраномовними племенами, і ніякого зв’язку з історією українського народу не має. Але, зате, можна було безперешкодно досліджувати грецькі колонії на Півдні України. Під такі ідеологічні настанови попала і «Велесова книга».
Шигірський ідол є найдавнішою культовою скульптурою з дерева, яка в 3 рази старіша пірамід в Єгипті. Він має висоту 5,3 метра, об’ємну голову і довгий тулуб у вигляді дошки. Знахідка була зроблена в 1890 році під час розробки Шигірського торфовища, на східному склоні Північного Уралу, на 4-метровій глибині. Тулуб статуї з усіх боків покритий різьбленим геометричним орнаментом. Саму скульптуру датують епохою мезоліту (9,5 тисячі років тому).
Ритуальні речі, що збереглися до нашого часу із прадавніх часів завжди привертають особливу увагу не тільки дослідників, а ї тих хто просто цікавиться давньою історією.
Якщо вам пощастило отримати у спадок дідівську хату, а в ній важку ковану скриню, повну пам’ятних старожитностей, то віднесіться уважно до свого набутку, бо, крім історії роду та сімейних реліквій, ви цілком імовірно шалено розбагатіли! Наші предки цінували добротні речі, коштовності, передавали від батьків дітям, творячи непорушний зв'язок. І вся ця розкіш освячена, сповнена доброї енергетики. Отже, дорогий козаче чи пишна панно, уважно роззирніться…
Року 1899-го поблизу села Ромашки на Київщині Рокитнянського р-ну, на р.Горохуватці, в могильнику, недалеко від Черняхова (Кагарлицького р-ну). був знайдений (викопаний) Вікентієм Хвойкою глек. Глечик дуже ретельно виготовлений на гончарному крузі. На сиру глину до випалу на тулуб посудини спеціальними штампами нанесений “орнамент” у два пояси: верхній пояс більш широкий, нижній – вузький. Вважати комбінації із декількох сотень знаків, розміщених без всякого ритму і повторень, орнаментом не можливо. 
Класифікувати ляльки-мотанки можна за технологіями виготовлення (мотанки-закрутки, кувадки, з тканинних шматків і т. д.). Можна по обрядам (для сімейно-побутових, календарних, інших). Але, на мій погляд, краще користуватися методом групування за функціями або, якщо хочете, по магічній ляльковій силі. Так набагато романтичніше. Я б навіть сказала - казковіше.
В історіографії, присвяченій добі середньовіччя на Україні, важливе місце посідають питання, пов’язані із військовою справою. На особливу увагу серед робіт із цієї проблематики заслуговують дослідження стосовно озброєння з окремих регіонів. їх детальне вивчення дає змогу скласти узагальнювальну картину розвитку військової справи на території України у конкретний історичний відрізок часу, виділити її місцеві особливості, простежити впливи та взаємовпливи.
Майже до XIX ст. сухопутні дороги на Україні проходили по вододілах великих річок: Дніпра, Дністра, Бугу, Дону. У XVI-XVIII ст. серед густої мережі таких доріг - шляхів - найбільш значними були - Муравський, Ромодан, Черній, Шпатв та ін. У переважній більшості українські шляхи були грунтовими, навесні і восени перетворювались у непрохідне болото. Чимало сіл Полісся більшу частину року через бездоріжжя не мали зв'язку з центрами, а в деяких районах Карпат зовсім відсутні дороги, за винятком місцевих стежок.
