Старожитності

Гривня - одна з найдавніших грошових мір у слов'ян. Етимологічно слово «гривна» походить від слова "грива", яке ще на санскриті (hriva) означало "шия" (зараз в українській мові зберігся відповідник цього слова у формі "загривок"). Ще з часів бронзового віку в індоєвропейських племен серед вищих каст, особливо воїнів, існував звичай носити золоті гривні, - дротини і пластини із золота, зазвичай круглої форми, які через високу вартість використовувались у якості платіжного засобу. Частіше за все це були м'яко закруглені обручі, з кінцями у вигляді голівок левів, прикрашені кольоровою емаллю. Коштовні гривни створювалися цілком із золота.

Чомусь, коли мова заходить про “Велесову книгу”, деякі люди, дотичні до науки, виявляють нетерпимість і роздратування. Характерним у цьому відношенні є виступ, щоправда, п’ятирічної давності, журналіста й літератора Юрія Рудницького в журналі “Главпред”: “Нарешті з’явилася можливість покласти край одній із найскандальніших сторінок в українській освіті — видалити з шкільних і вузівських програм так звану “Велесову книгу”. Автор сповіщає про це так, ніби йдеться про повалення якогось ненависного режиму. І трохи далі додає, що “доктор історичних наук, завідуюча кафедрою історії Національного університету “Києво-Могилянська академія” Наталя Яковенко вважає ганьбою впровадження в шкільні і вузівські програми “Велесової книги” — тексту невідомого походження, визнаного науковою академічною спільнотою як підробка” (Рудницький Ю. Початок кінця “велесовщини”.// Главред. — 2008. — № 18).

«Стріли перуна» - обереги дружинників часів Русі. Так сталося, що в результаті довготривалої окупації України численними і хижими сусідами нашій нації довго намагалися нав’язати чужинські для нас традиції. Та з відновленням незалежності відродилась і природне зацікавлення старими звичаями, нерідко прадідівськими і язичницькими.

Цьому прадавньому браслету з бивня мамонта приблизно 20 тисяч років і особливо він цікавий своїм орнаментом. Мізинська палеолітична стоянка дала назву цілій археологічній культурі. Знайдена вона була біля села Мізин на Чернігівщині в Україні. У ті далекі часи тут жили мисливці на мамонтів і північних оленів. Меандровий орнамент складається з прямих кутів, що складаються в безперервну лінію. Отримав свою назву від звивистої річки Меандр (зараз Великий Мендерес) в Малій Азії. Не менш, а то й більш цікавий другий браслет, який деякі вчені зараховують до музичних інструментів - це шумовий браслет з 5 незамкнутих кілець з бивня мамонта, можливий прообраз кастаньєт.

Браслети-наручі, одні з найбільш архаїчних прикрас на Русі. В давнину – предмети ритуалів і культів; ще в епоху палеоліту (25 тис. років до н.е.) носили браслети з бивня мамонта. Браслети були широко поширені у скіфів (3-2 ст. до н.е.). В найдавніших державах Закавказзя, Урарту, Вірменії, в народів Середньої Азії браслети з чорних або різнокольорових намистин служили оберегами для дітей, що охороняли їх від смерті, адже дитяча смертність була масовим лихом. Середньоазіатські жінки носили парні пластинчасті браслети на обох руках. Ідентичні браслети, що називались манжетами, носили на Русі в XVII ст. Вони призначалися для підтримування на кисті руки довгих, широких, у зв'язку з модою, рукавів. 

Млинарство в Україні має дуже тривалу історію. Зерно здавна мололи на жорнах. Набагато досконалішими та продуктивнішими за цей ручний пристрій були водяні млини й вітряки - ці «водяні трудяги» виникли в умовах натурального господарства і були нерозривно пов’язані з хліборобством.

Традиція носити обручки на руках - це не просто дань моді, а є давнім оберегом, який виконує магічну функцію. Слово Перстень - походить від слов’янського «перст» - палець. Інші назви - кільце́, каблу́чка, обру́чка. Це дуже давній символ.

Історія – безперечно цікава і точна наука. Але, серед багатьох існуючих у світі наук, вона, мабуть, найбільше залежить від «сильних світу цього». Висвітлення окремих питань, та й самі літописи багаторазово перероблялися (або замовчувалися) на догоду деспотам, династіям, а, іноді, й окремим націям. Ідеологи радянської влади найбільше хотіли, щоб історія України розпочиналася з 1917 р. І якщо в дійсності й було відхилення від цієї настанови, то це можливість розпочинати історію України від Б. Хмельницького (і то лише для того, щоб показати, що здійснилася мрія українців – «навіки об’єднатися» з Росією). Радянська влада виховувала нове покоління істориків, які мусили знати наперед, що все, що розкопується на території України з попередніх тисячоліть – створене іраномовними племенами, і ніякого зв’язку з історією українського народу не має. Але, зате, можна було безперешкодно досліджувати грецькі колонії на Півдні України. Під такі ідеологічні настанови попала і «Велесова книга».

У 1909 році в селі Мартинівка, Черкаської області був розкопаний скарб. Селяни, що копали землю на території маєтку Надії Федорівни Муравйової-Апостол, уродженої Терещенко, й гадки не мали, що знайдуть там щось цінніше від черв'яків. Та ось лопата вивернула велику старовинну посудину... Одні пізніше стверджували, що вона була срібною, інші - дерев'яною, але окутою срібними пластинами. 

Ритуальні речі, що збереглися до нашого часу із прадавніх часів завжди привертають особливу увагу не тільки дослідників, а ї тих хто просто цікавиться давньою історією.Ці артефакти є важливими для розуміння різних аспектів духовної культури, космогонічних та міфологічних уявлень.

Шигірський ідол є найдавнішою культовою скульптурою з дерева, яка в 3 рази старіша пірамід в Єгипті. Він має висоту 5,3 метра, об’ємну голову і довгий тулуб у вигляді дошки. Знахідка була зроблена в 1890 році під час розробки Шигірського торфовища, на східному склоні Північного Уралу, на 4-метровій глибині. Тулуб статуї з усіх боків покритий різьбленим геометричним орнаментом. Саму скульптуру датують епохою мезоліту (9,5 тисячі років тому).

Археологічні артефакти, що знаходяться на території Приазов’я і Маріуполя, зокрема, мають власну історію і для багатьох можуть стати справжнім відкриттям. Не всім відомо, що половецькі скульптури, які в народі мають назву «кам’яні баби», мають унікальне значення і дають можливість більше дізнатися про середньовічних кочовиків – половців, що справили величезний вплив на всі сторони економічного, соціально-політичного і культурного життя Київської Русі епохи феодальної роздробленості. У Маріуполі три  половецьких скульптури знаходяться біля краєзнавчого музею, але більшість ідолів зберігаються на подвір’ї музею.