Видатні, славетні і геніальні українці

Олег Шупляк - талановитий український художник, чиї роботи знаходяться у колекціях: Національного музею Тараса Шевченка у Києві, міністерства культури України, Наукового центру Онтаріо (Канада), міжнародного Фонду "Культурне надбання" (Санкт Петербург), а також у приватних колекціях багатьох країн світу. Велику популярність серед українців здобув завдяки своїй серії робіт "Двозори" - картини-ілюзії з подвійним сенсом. Заслужений художник України (2017),  член Національної спілку художників України (2000). 

Іван Крип’якевич (1886 – 1967) – один з видатних українських істориків ХХ ст., педагог, учений-дослідник широкого діапазону проблем історії України. Школу свого становлення, як педагог і науковець, він проходив у М.Грушевського, був тісно пов’язаний із світом науки, передових ідей, представниками яких на той час стали: І.Франко, Б.Бочинський, В.Гнатюк, О.Назарук, В.Шухевич та інші громадські діячі, науковці. Він брав активну участь у роботі „Просвіти”, НТШ, ним написані численні книги і статті, видрукувані матеріали досліджень у львівських журналах: „Життя і знання”, „Назустріч”, „Рідна мова”, „Неділя”, „Українська книга”, „Наша Батьківщина”, займався також і редакторською роботою [1, 84-85].

На світлині вище - два Світоча української культури, Борис Грінченко та Іван Франко. Фото зроблено у Львові в 1903 році. Але мова піде саме про Грінченка, який багато у чому завдячував Франку. Його дитячі роки нічим особливим не вирізнялися, окрім великого бажання пізнавати світ і спраги читання. В біографії, написаній для "Исторії літератури руської" О.Огоновського, зазначено: "Забившися в гущавину лісову, малий хлопець 7–8 років упивався чарівним малюванням улюблених авторів, забуваючи за їми сумну дійсність…"

Появі першого електричного трамваю світ завдячує українцю Федору Піроцькому. Саме фізику з Полтавщини вперше спало на думку підвести електрику по дротах до рейок, на яких стояв трамвай, щоб звідти вона переходила до мотора. На сум, постать Піроцького так і залишається забутою та невизнаною в історії, тому ця робота мала на меті трохи відкрити завісу таємничості та пролити світло на окремі події на шляху до виникнення електричного трамваю, а також нагадати загалу, хто є справжнім винахідником цього виду транспорту.

Марія Оксентіївна Приймаченко народилася за різними даними 31 грудня 1908 або близько 12-13 січня 1909 року у селі Болотня на Київщині. За своє 89-річне життя створила понад 650 робіт. Вважається неперевершеним митцем наївного народного стилю (примітивізму). У своїх роботах зображувала чарівних тварин, квіти та сюжети з селянського побуту. Протягом життя художниці її картини відвідали експозиції Всесвітньої виставки у Парижі, численних республіканських показів мистецтв, а також побували у Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Сьогодні картини Марії Приймаченко оцінюють в десятки тисяч доларів, проте все життя художниця прожила у скруті.

Мистецький доробок цього непересічного в українському мистецтві художника, з перспективи часу, спонукає пильніше придивитися до його життя і творчості.Автор понад 500 робіт живопису, графіки, екслібрису.Твори художника  експонувалися у містах: Берлін (Німеччина), Братислава (Словаччина), Відень (Австрія), Женева (Швейцарія), Івано-Франківськ, Київ, Прага (Чехія), Торунь (Польща), Ульяновськ (нині РФ), Чикаґо (США). Дотепер нема серйозного дослідження творчості П.Обаля, хоч існує-животіє (і за це слава Богу!) у Стрию меморіальний музей митця, підтримуваний героїчними зусиллями дочки художника Віри.

«Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка. Це я, дід Панас...» — так зазвичай починав свою вечірню казку знаменитий ведучий програми «На добраніч, діти». З розкішними козацькими вусами, у незмінній вишиванці він звертався до української малечі з інтер’єру простої сільської хати, прикрашеної вишитими рушниками.

Віктор Платонович Петров (1894-1969) - київський прозаїк, літературознавець, філософ, антрополог, філолог, історик і культуролог. Його творчість - це поєднання екзистенціалізму, неокласи­цизму, символізму й авангардизму. А ще - парадок­сальності й «зашифрованості», недарма знайомі та дослідники творчості називали письменника «доктор Парадокс», «Ребус», «Мефістофель», «Людина в чорній мантії».

Репродукції з акварелей Амвросія Ждахи до українських народних пісень на художніх поштівках Київського видавництва «День» 1893-1914 р.

Поетичні та прозові твори Ліни Костенко – це must read не лише для школярів, а й для кожного свідомого дорослого українця. Геніальна письменниця завжди йшла напролом, не боялась влади і відкрито висловлювала власну позицію. Навіть коли вона мовчала, замість неї говорили її поезія і проза…