Вівторок
27 вер., 2022
    

Ukrainian English Polish

Дмитро Донцов: обрані цитати та вислови

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 3

dmytro-doncov-cytaty

Дмитро Іванович Донцов (29 серпня [10 вересня] 1883, Мелітополь — 30 березня 1973, Канада) — український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, один із перших керівників Союзу визволення України (СВУ), заснованого 14 серпня 1914 року, головний ідеолог українського інтегрального націоналізму.

  • Прив'язання до мови, віри, звичаїв, до ідеалів предків, їх моральних, релігійних, політичних, економічних і соціальних догм, вистражданих і викутих в огні змагань і переказаних прадідами внукам, - це прив’язання є фундаментом нації.
  • Великі здаються нам такими тому, що ми стоїмо перед ними на колінах.
  • Віра — це нестримне бажання перетворити мрію в реальне життя. «З нічого», зі своєї віри побудувати нову дійсність…
  • Всякий рух і всяка ідея, яка хоче перемогти, має складатися з людей одної ідеї, одної волі, а не з комплексу людей різно думаючих, котрі тягнуть в усі боки і тим самим ослаблюють усю ідею, волю і наслідки.
  • Мало носити в серці ідеал. Коли його не боронитиме запеклість фанатиків — цей ідеал перекреслить інша, чужа фанатична сила.
  • Найбільш гнітять того, хто найменше вимагає.
  • Замість слухання в собі Vox Dei — прислухування до змінного Vox populi.
  • Народ, який хоче порвати кайдани і «вражою злою кров'ю волю окропити», проливає і потоки власної крові.
  • Коли б людей впускали до раю після того, скільки разів хто вимовив слово Бог і віра, райський партер зайняли б самі наші консерватисти.
  • Iдеал московської свободи — зрівняння всіх.
  • Пророків, які з дому неволі вказують народу великі шляхи визволення, чекає каміння і хрест.
  • Націю творить не етнографічна самостійність, не давність походження, ні форми – лише та містична сила (містична, бо причини її ще не вияснені), котра зветься "волею до життя", волею творити окрему гуртову одиницю між расами.
  • Нація, не очолена мудрим, шляхетним і мужнім проводом, є бездумна отара, доступна всякій чужинецькій пропаганді й інфільтрації. Разом з провідною верствою стоять і падають народи.
  • Нація є те, що протиставляє себе географічно, історично і політично своїм сусідам.
  • Нація, яка хоче панувати, повинна мати й панську психіку народу-володаря.
  • Панувати не над кимсь, а на своїй землі.
  • Нація, в якій воля до власного політичного ідеалу, до політичного чину ще не розвинена або розвинена рудиментарно, властиво, не є нація, а тільки нарід…
  • Націоналізм — це бунт проти особистого й гуртового егоїзмів. Бунт проти ідеології, яка ставить інтереси класу над нацією, національної меншості країни над автохтонами.
  • Тяжко розуміти наших земляків. Запалиться, впаде в патос, здається, гори перевернув би... І нагло кине все і поїде на огірки в село.
  • Там, де заламується в нації її аґресивний намір, заламується рівночасно і запал до оборони своїх прав.
  • Саме поняття «підданий» віддає якнайліпше суть взаємних відносин між (російською) державою та одиницею.
  • Наш національний ідеал може здійснитися тільки в безкомпромісовій боротьбі з Росією... Свідомі цього ідеалу, навіть повалені на землю, навіть під чоботом щасливого переможця – встанемо. Зрікаючись його – ніколи.
  • Жалість — ось де, властиво, правдива релігія москаля, релігія, від якої до «чрезвичайки» ближче, ніж спершу здається.
  • Коли читаємо історію Європи, – читаємо історію її народів. Читаючи історію Росії, не бачимо нічого, опріч темної маси.
  • Бунтуватися проти охлялої сили — це можуть москалі. Але їх «природний стан» – це бути рабами справжньої сили. Де така сила встає перед ними, вони падають на коліна: перед своїм володарем, коли він такий як Петро І, або Сталін, і перед чужим, коли він такий як хан татарський. Падають і каються. А на інакших нападають і загризають.
  • Нетерпимість до чужих Богів — лиш відворотний бік непохитної віри в своїх.
  • Хто вірить, того не збити, не захитати в його вірі жодними людськими «доказами», той піде по воді, і не переконати його, що сила тягару тіла потягне його на дно.
  • Шляхетність, мудрість, відвага – три основні прикмети володарського класу… Шляхетного не підкупиш, мудрого не обдуриш, мужнього не злякаєш.
  • Лиш плекання зовсім нового духу врятує нас!

© Портал SPADOK.ORG.UA


Підписатись на електронну розсилку нових матеріалів: