Степан Іванович Тарабалка (9 січня 1993, с. Королівка, Коломийський район, Івано-Франківської області — 13 березня 2022, м. Житомир, Україна) — льотчик-винищувач, майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Один із пілотів, які були частиною збірного образу "Привид Києва". 13 березня 2022 року загинув у повітряному бою над Житомиром з переважаючими силами російських окупантів. Йому було 29.
Народився Степан Тарабалка 9 січня 1993 року у селі Королівка, Івано-Франківської області.
У 13-річному віці Степан вступив до Прикарпатського військово-спортивного ліцею, а згодом до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, який успішно закінчив 2014 року.
За спогадами матері Наталії, син ще змалку мріяв стати військовим льотчиком. Любив спостерігати за МіГами, коли вони пролітали над їхнім будинком, і буквально марив небом. Неподалік був аеродором. А ще хлопцеві подобалося стежити за тренуваннями десантників. У родині не було військових.
"Коли вступив у Харківський національний університет Повітряних сил, говорив, що там навчаються переважно діти військових. Навіть викладачі у ліцеї не вірили, що він вступить. Його ровесники проводили час у дозвіллі, а він вчився у ліцеї, сам був в Харкові. Я лише хвилювалась, бо чули розмови, якщо у Харкові відповідаєш українською, то можуть не поставити оцінку. Але син сказав, що це неправда, головне, щоб хотів вчитись", ‒ розповідає Наталія Тарабалка.
Мати хотіла, щоб Степан став військовим музикантом, адже займався в музичній школі і професійно грав на трубі. Радила йому вступати у Львів на здобуття професії військового диригента. Але син вирішив присвятити життя авіації.
Степан у перший же день російського вторгення став на захист України і виконував бойові завдання. Пілотував український МіГ-29.
«Він був льотчик екстра-класу. До бойових чергувань ставився дуже відповідально. У бойовому літаку сам сидів і чекав на виліт. Допоки його не змінив інший. Він майстерно володів літаком у повітрі. Він був дуже відповідальним до роботи», ‒ розповів бойовий побратим.
За даними Вікіпедії, свій перший досвід польотів Степан Тарабалка здобув в рамках військових дій на Донбасі, які розпочалися після російської анексії Криму у 2014 році. «Саме за такими хлопцями — майбутнє авіації», — впевнено заявляв командир підрозділу, коли молодий лейтенант прийшов на службу. Ні у кого не виникало сумнівів — стане асом!
"Сучасний, креативний, активний! Він постійно цікавився авіацією, щось читав, вивчав, професійно зростав. Про хороших офіцерів часто кажуть, що «здобув авторитет усього за кілька років». Так от, Степан здобув його за лічені дні!", - згадують побратими і наставники.
"Для мене Степан був не просто людиною із неймовірними навичками та досвідом, не просто патріотом, а справжнім другом, — розповідає льотчик, друг загиблого Героя. — Ми разом виконували поставлені завдання, разом літали, ділились побутовими переживаннями, обговорювали війну та Перемогу! Степан так любив свою сім’ю! Пам’ятаю, як 24 лютого він ділився, що хвилюється за дружину, сина, хоче проводити із ними більше часу… Вона — зі сходу, він — із заходу, такі різні, але так кохали один одного. На жаль, гинуть дійсно найкращі… Не лише найкращі фахівці, а й найкращі друзі…
13 березня 2022 року в небі над Житомирською областю, виконуючи бойове завдання, зіткнувшись у повітряному бою з кількома вражими винищувачами, літак Степана Тарабалки був підбитий. Льотчик загинув у віці 29 років.
Був одружений з Оленою, з якою познайомились ще у Харкові. На момент смерті мали 8-річного сина Ярослава.
Похований у рідному селі Королівка Коломийського району Івано-Франківської області. Посмертно нагороджений званням Героя України.
Мати часто навідується до сина на могилу:
"Не вперше приходжу і на цвинтарі чую гул літака. Друзі Степана, як випадає нагода, прилітають, так, з неба відвідують його. Хлопці знають, де він похований, і роблять круги. У перші дні після загибелі було таке відчуття, що він поруч. Він просто є, живе у моєму серці. Був трішки тут і полетів туди…".
Наталія Тарабалка частину грошей, які отримала від держави після загибелі сина, віддала на створення реабілітаційного центру у сусідньому селі, а також на купівлю автомобіля для військових. У колишній занедбаній віллі відремонтували кілька кімнат, встановили тренажери, облаштували кабінет для масажу. Сюди приїжджають на реабілітацію військовослужбовці після поранення або ж просто відпочити. Реабілітолог, психолог, масажисти працюють сьогодні на волонтерських засадах. Наталія Тарабалка шукає можливості, щоб центр для воїнів працював повноцінно. Також працює над створенням центру медично-психологічної реабілітації для військовослужбовців, а також збирає допомогу для ЗСУ.
© Портал SPADOK.ORG.UA
