Майже всю свою трудову діяльність він залишався людиною-невидимкою: в обличчя його знали тільки підлеглі та керівництво, а прізвище було оповите завісою секретності до самої смерті. У всіх матеріалах його називали просто Генеральним конструктором, пишучи при цьому посаду з великої літери. Завдяки йому став можливим перший політ та вихід людини у космос, з’явився перший штучний супутник Землі та перша міжконтинентальна ракета.
"Космос для науки, тільки для мирних цілей,
на благо людини, яка розгадує таємниці природи",
Сергій Корольов.
"Людина, яка вірить у казку, одного разу в неї потрапляє,
тому що у неї є серце",
Сергій Корольов.
Народився майбутній авіаконструктор Сергій Павлович Корольов 12 січня 1907 року у Житомирі у родині вчителів. З десятирічного віку виховувався вітчимом, інженером-механіком за фахом. Родина переїхала до Одеси, де вітчим записує його до модельного гуртка портового клубу, саме там хлопець запалився мрією побудувати планер.
Склавши екстерном всі іспити у 1922 році, юнак вступив до Першої одеської будпрофшколи. Трудовий стаж почав в шістнадцять: працював теслею, крив дахи черепицею, пізніше став за верстат на виробництві. Одночасно Сергій стає членом щойно організованого Товариства авіації і повітроплавання України та Криму (ТАПУК), закінчуючи спочатку курси пропагандистів, а згодом – теорії й практики проєктування літальних апаратів. «Я буду будувати … але тільки літаки», – говорив в ті роки юний Корольов.
У липні 1924 року президія Одеського відділення ТАПУК затвердила проєкт планера, розробленого Корольовим, а вже у серпні проєкт безмоторного літака К-5 визнано вартим утілення й надіслано до Центральної спортивної секції в Харкові, тодішньої столиці України.
Цього ж року Сергій Корольов вступив до Київського політехнічного інституту на факультет механіки, де розпочали підготовку авіаційних інженерів. Наприкінці 1926 за порадою ректора перевівся на аеромеханічний факультет МВТУ ім. М. Баумана на спеціальність «літакобудування».
«СК-4» – легкомоторний двомісний літак став його дипломною роботою та одразу ж після захисту пішов у масове виробництво. Науковим керівником Корольова був Андрій Туполєв. Як і кожен винахідник, під час випробування літака студент сам сидів на місці пасажира.
Роки навчання у МВТУ Сергій Корольов поєднував із роботою на заводах авіаційної промисловості та із техніка виріс до інженера-конструктора. Упродовж 1928–1930 років закінчив школи планеристів та пілотів-майстрів тривалого польоту, одержавши диплом льотчика.
У жовтні 1929 року підняв у повітря планер «Коктебель», розроблений спільно з Сергієм Іллюшиним. А у жовтні 1930 року Корольов готувався до польоту на своєму новому планері «СК-3 «Червона зірка», але захворів на тиф. Хвороба спричинила ускладнення й у січні 1931 року Корольова визнали інвалідом, його переслідував важкий головний біль.
Однак хвороба не завадила Сергію Павловичу студіювати працю «Реактивний аероплан» Костянтина Ціолковського, ідеями якого перейнявся у студентські роки. Згодом він очолює науково-технічну раду московської групи вивчення реактивного руху.
У 1933 році Корольов став заступником директора Реактивного науково-дослідного інституту, очоливши згодом Відділ крилатих ракет. Пізніше в 1937 році він обґрунтував концепцію ракетного винищувача-перехоплювача, що атакував літак-загрозу, набираючи необхідну висоту за лічені хвилини.
Після аварії на випробуваннях, які конструктор проводив особисто, 27 червня 1938 за доносом був заарештований. На закритому судовому засіданні його засудили до 10 років з позбавленням прав та конфіскацією майна й відправили на Колиму. Його звинуватили у "підриві державної промисловості".
У таборах, зокрема на Колимі, провів шість років, працював під керівництвом іншого авіаконструктора Туполєва, якого також ув'язнили, у "закритому конструкторському бюро" (так званій "шарашці" - так називали секретні науково-дослідні або проєктні інститути, де під контролем органів держбезпеки працювали вчені та інженери, зазвичай «вороги народу») над розробкою бомбардувальників. Зокрема, у 1942 році літак Ту-2 був запущений у виробництво, це був найкращий фронтовий бомбардувальник.
Фізично виснаженого, з різними хронічними захворюваннями, Сергія Корольова переводять до казанської тюрми, де він працює у конструкторському бюро над авіаційною ракетною установкою аж до звільнення у 1944 році. Сергій Павлович виявився не тільки талановитим конструктором, а й організатором, який зумів скоординувати роботу всіх підрозділів бюро. Освоєння вершин військової техніки почалося зі створення ракети з дальністю 300 кілометрів. У 1948 році створено ракету Р-2 з дальністю 600 кілометрів, згодом з'явилася РДД Р-5М з дальністю 1200 кілометрів і ядерною бойовою частиною.
З 1956 року очолив ракетну програму СРСР, ставши керівником і головним конструктором найбільшого у країні ракетного центру – ОКБ-1. Одним з найважливіших конструкторських досягнень Корольова була перша у світі міжконтинентальна балістична ракета Р-7, випробувана 27 серпня 1957 року. Ракета Р-7 стала основою для розробки цілої родини ракет-носіїв створених для мирного дослідження космосу. У жовтні 1957 запущено штучний супутник Землі, космічний апарат «Супутник-1», через місяць – «Супутник-2».
У 1957 році Сергій Корольов отримав завдання підготувати політ у космос собаки з можливістю її повернення. Попередній політ з Лайкою на борту повернення тварини не передбачав і вона загинула на орбіті. Для польоту в космос було відібрано 12 собак, яких готували до перебування в невеликих герметичних кабінах космічного корабля. Протягом кількох місяців їх привчали до тривалого перебування в замкнутому шумному просторі, прийому їжі з годівельних автоматів, носіння датчиків, костюмів і асенізаційного пристрою. Привчання тварин до тривалого перебування в кабіні малого об'єму виявилося найскладнішим. Спершу собак поміщали в металевий ящик, який за розмірами точно відповідав контейнеру супутника, а потім на тривалий час розміщували в макеті космічного корабля-супутника.
На заключному етапі тренувань тварини в повному оснащенні перебували в герметичній кабіні, де створювалися такі умови життєзабезпечення, як і в реальних польотах. Лікарі та лаборанти цілодобово чергували біля кабіни, занотовуючи стан тварин. Після заключних тренувань в герметичній кабіні, а також на вібростенді і центрифузі, виявилося, що Білка і Стрілка найстійкіші до факторів космічного польоту. Саме їх і відібрали для польоту на борту другого космічного корабля-супутника, запуск якого відбувся 19 серпня 1960. В ході польоту передбачалося проведення ряду медико-біологічних експериментів і здійснення програми наукових досліджень космічного простору. Політ проходив на кораблі «Супутник-5» і відбувався в рамках серії запусків у космос кораблів-супутників з тваринами на борту. За час польоту корабель здійснив 17 повних витків навколо Землі. Крім двох собак на «Супутнику-5» також перебували миші, комахи, рослини, насіння та інші біологічні об'єкти.
Перший космічний політ з людиною на борту відбувся 12 квітня 1961 на кораблі «Восток» з Юрієм Гагаріним. У реалізації цих проєктів були задіяні фахівці Ради головних конструкторів, створеної Корольовим. За його життя було успішно здійснено ще сім польотів пілотованих кораблів, запущені супутники, космічні наукові станції і системи.
Він так ніколи і не отримав Нобелівську премію через відмову влади Радянського союзу повідомити справжнє ім’я конструктора, свої наукові статті Корольов підписував псевдонімом «К. Сєргєєв». Розсекретили інформацію про авторство лише після смерті генія 14 січня 1966 року.
У грудні 1965 року Корольова госпіталізували для ретельного обстеження в хірургічне відділення кремлівської лікарні, де йому наполегливо рекомендували зробити операцію з видалення поліпа з прямої кишки. Операція почалася 14 січня, о 10.00, проводили її особисто академік Петровський і завідувач відділенням Благовідов. Під час операції терміново довелося викликати в якості консультанта головного хірурга Міноборони СРСР Олександра Вишневського - у пацієнта почалася рясна кровотеча.
Хірургам довелося розкрити черевну порожнину і застосувати до пацієнта загальну анестезію. Медики виявили злоякісну пухлину, яку Петровський прийняв рішення видаляти. При цьому необхідно було ввести інтубаційну трубку в трахею, а зробити це не зумів жоден з трьох досвідчених анестезіологів. За однією з версій, цьому перешкодила стара травма - перелом двох щелеп. Її завдали Королеву співробітники НКВС у 1938 році, коли ракетобудівника заарештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності.
Цю гіпотезу, зокрема, згадує журналіст і письменник Ярослав Голованов, який збирав свідчення у сучасників Корольова. Його дружина Ніна розповідала журналісту, що її чоловік "дійсно не міг широко відкрити рот" і завжди нервував перед походом до зубного лікаря.
Операція тривала більше чотирьох годин. Через 30 хвилин після завершення хірургічного втручання Корольов помер на операційному столі.
"Корольов прийшов в лікарню на своїх ногах, лікарі запевнили його, що операція триватиме кілька хвилин, а фактично вона тривала більше п'яти годин. Для людей із вадами серце Сергія Павловича не витримало такого навантаження, і настала смерть", - записав згодом у своєму щоденнику організатор і керівник підготовки перших радянських космонавтів генерал авіації Микола Каманін.
Сьогодні на честь Корольова названий кратер на Марсі, хоч його імʼя приховувалося радянським союзом і кінець кінцем було нечесно присвоєно росіянами.
© Портал SPADOK.ORG.UA
