Людина легенда! Ветеран АТО, український "кіборг-термінатор", про бойові виходи і таємні операції якого ще зніматимуть фільми. Один із символів боротьби за Донецький аеропорт, військовослужбовець 107 ОБрТрО ЗСУ. Кавалер орденів Данила Галицького та "Народний Герой України".
Валерій Краснян народився 20 лютого 1971 року в селищі міського типу Глибока, Чернівецької области України. Навчався в Глибоцькій загальноосвітній школі.
В одному із інтерв'ю він про себе розповідав:
"Я з дитинства був хуліганом. Такий получився українець: бульдог з носорогом. Тато – румун, мама – росіянка, але дуже любила Україну. Навіть коли я був у радянській армії, то був українцем, а не "хохлом". Той, хто мене так називав, табуреткою по голові получав. Або прикладом", – каже Валерій Краснян на псевдо "Барс".
1996 року вступив у громадську організацію «Тризуб» ім. Степана Бандери.
У складі “Тризуба” брав участь в багатьох правозахисних акціях як всеукраїнського, так і місцевого значення. Значною справою за його участі був захист Чернівецького машинобудівного заводу від захоплення криміналітетом, на боці якого тоді виступила міліція.
Був активним і дієвим учасником на першому і другому Майданах. Виступав проти незаконної вирубки лісів України. За що у 2018-му чинуші вирішили помститися й "пришили" йому кримінальну справу за Ст. 263 "Незаконне поводження із зброєю".
Валерій Краснян був справжнім воїном-патріотом, який намагався дотримуватись кодексу честі на полі бою, він казав:
..Були у нас чотири полонених. У багатьох бійців велика ненависть до них, не треба пояснювати чому. Кожний залишив родину, пішов захищати державу, тому що ця нечисть захотіла стиральну машинку чи зґвалтувати когось.
Але навіть я, як військовий невисокого польоту, не допускаю знущань над полоненими. Свідомо показую їм, що ми є люди. Що ми не якась там мерзота. Щоб вони знали: Путін бреше, коли розказує, що ми – фашисти.
Ми – прості громадяни України, які хочуть жити у своїй, вільній державі. Щоб діяли закони, щоб все працювало чітко та відмінно. От і все.
Восени 2014 року Валерій записався добровольцем у батальйон «Айдар». Учасник боїв за Савур-Могилу, Щастя, Веселу Гору, Металіст. Вивозив поранених з-під Іловайська. Згодом перейшов у Добровольчий український корпус, де Барса призначили командиром 2-ї штурмової роти 5-го батальйону. Рота воювала в найгарячіших точках — Піски, Донецький аеропорт, шахта «Бутівка».
На запитання, чи був Донецький аеропорт найстрашнішим моментом за все його перебування в зоні АТО, він відповідав:
“Найстрашніше – це сама війна. Найстрашніше, коли тебе зраджують, коли у людей немає честі, коли не відповідають за свої слова. Донецький аеропорт став переломним для усієї війни. Перший раз я туди не доїхав – поранило снарядом по дорозі. До цього мене поранило в Іловайську, коли ми робили “коридор” для відходу наших бійців. Потрапив в аеропорт під час другої ротації. Знаходився там вісім днів і дев’ять ночей. Хлопці трималися мужньо – співали, жартували, розповідали анекдоти. Нас виїхало 15 бійців, а повернулося вісім. Ми не ховалися, бо треба було стріляти. 24 години на добу велися бойові дії. Але були невеликі перекури і перепочинки. Відступати не можна було. Бо якщо ти прийшов добровольцем, то повинен стояти до кінця”.
Подейкують, що через тиск криміналітету, постійні переслідування збоку різних агентів і підсвинків кремля, небезпеку для родини, Барсу довелося емігрувати з дружиною і двома малими дітьми до Німеччини, де він мешкав з 2020 року до лютого 2022-го.
З початком повномасштабного російського вторгнення "Барс" повернувся з-за кордону й вступив до лав Української добровольчої армії, де очолив «Роту Барса», а влітку 2022 — до 107-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України.
Валерій Краснян - учасник боїв за Київ, Харків та Харківщину.
На фронті отримав позивний "Барс", бо тихо ходив навіть по снігу. Та й за духом своїм, хоробрістю, чіткістю, рішучістю нагадував барса.
Загинув 23 листопада 2022 року у віці 51 рік під час виконання бойового завдання в Харківській області, підірвавшись на міні. У Валерія залишилися дружина, син і донька.
Похований 27 листопада 2022 року на Алеї Слави в Чернівцях.
У грудні 2022 року депутати Глибоцької селищної ради Чернівецької області звернулися до Президента України з пропозицією нагородити Валерія Красняна званням Героя України.
На жаль, з того часу цього так і не було зроблено. Тим часом, як різну нечисть нагороджували "орденами Слави".
Сьогодні просимо усіх небайдужих українців приєднатися, зайти на сайт і підписати петицію, проголосувавши про присвоєння почесного державного звання "Герой України" командиру другої штурмовой роти ("рота Барса") 5-го батальону 107-ї окремої бригади ТрО ЗСУ Валерію Івановичу Красняну (посмертно).
UPD: Позначку в 25 000 голосів подолано! Петиція на розгляді у президента. Ставимо на контроль і уважно спостерігаємо за перебігом подій.
UPD: Станом на 04.04.2024 петиція досі на розгляді.
© Портал SPADOK.ORG.UA
