Уперше в українській національній етнології на підставі польового етнографічного матеріалу, зібраного на теренах Бойківщини, різнопланових історіографічних даних, здійснено комплексну, науково обґрунтовану історико-етнографічну характеристику демонологічної системи бойків. Виявлено генетичні витоки та семантику основних демонічних персонажів. Досліджено демонологію бойків у загальноукраїнському та загальнослов’янському контекстах, виокремлено загальні та специфічні локальні риси. З’ясовано стан її функціонування на сучасному етапі.
Іван Вагилевич писав:
"Бойківська демонологія, будучи в своїй глибокій таємничості недоступною для чужих, не зазнала чужого впливу. Згідно зі своїми прагненнями, уявленнями, розуміннями добра і зла, тут селянин сам творив собі різноманітні істоти в повітрі, на землі і в воді, котрі переслідували його або були доброзичливі до нього. Демонологія бойків вельми багата, повна життя, і хоча в нинішні часи занепадає, однак усе ще незмінно сильно відлунюється у народному середовищі чи то як бувальщини, чи, особливо в переказах. Є вона цілком слов'янською, незіпсованою чужими запозиченнями".
