П'ятниця
27 трав., 2022
   

Ukrainian English Polish

30 цитат з творів Василя Стуса, які стали афоризмами

Рейтинг 3.8 з 5. Голосів: 34

30 цитат Василя Стуса

6 січня 1938 року у селі Рахнівка Гайсинського ранону на Вінничині народився поет Василь Стус. У 1939 році батьки — Семен Дем'янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації.

У вересні 1965 під час прем'єри фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час. За участь у цій акції його відраховано з аспірантури.

За своє життя Василь Стус був двічі засуджений. На початку вересня 1972 року київський обласний суд за звинуваченням в "антирадянській агітації й пропаганді" засудив Василя Стуса до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах. Весь термін ув'язнення перебував у таборах Мордовії.

Повернувшись восени 1979 до Києва, приєднався до гельсинської групи захисту прав людини. У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

Стусові, що з листопада 1980 перебував у таборі ВС-389/36-1 в Кучино (тепер Чусовського району Пермського краю, Росія), заборонили бачитися з родиною, останнє побачення було навесні 1981. Однак його записи 1983 вдалося переправити на Захід. У 1985 році українська діаспора намагалась висунути Василя Стуса на здобуття Нобелівської премії з літератури, але не встигла підготувати всі матеріали відповідно до процедури номінації.

Помер Василь Стус в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця. Товариш Стуса, також колишній політв'язень, Василь Овсієнко поруч із цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, цілком імовірно, зумисне підлаштовану наглядачами.

30 цитат з творів Василя Стуса

vasyl-stus-hudozhnyy-portret

  1. І сам собі постань законом,
    І не вагайся, не блажи.. .
  2. Будинки – філософи!
    Наймудріші філософи. Бо мовчать.
  3. Долі не обирають... Її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.
  4. У невідоме дорога найближча.
  5. Терпи, терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
    Сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
  6. Якщо болить серце – тобі, друже, поталанило.
  7. Кожен кат любить червоне вино, нагріте до 36 градусів.
  8. Від горілки шлях до витверезника, від гашиша — до в'язниці, за читання книжок платимо життям.
  9. Коли вам захочеться відпочити - розучуйте цікаву гру про війну.
  10. Більш, ніж Марксові, я вірю в ваші чоботи хромові
    То який же я в біса неблагонадійний?
  11. Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ – нам байдуже.
  12. Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого.
  13. Лиш мати вміє жити,
    Аби світитися, немов зоря.
  14. Самовисочіння людини – то єдиний спосіб збереження землі.
  15. Пізнане розумом лишається непізнаним для людини, воно не стає її здобутком.
  16. Один лиш час і має совість.
  17. Творчість – то тільки гримаса індивідуального болю.
  18. Як добре те, що смерти не боюсь я
    і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
    що перед вами, судді, не клонюся
    в передчутті недовідомих верст…
  19. Земля схожа на голову,
    Тільки в ній більше цвинтарів.
  20. Ти ждеш іще народження для себе, а смерть ввійшла у тебе вже давно.
  21. Бо жити - то не є долання меж, а навикання і самособою - наповнення.
  22. Наша історія — це все і завжди спочатку, якась постійна гойданина на одному й тому ж місці, мертва хвиля еволюції.
  23. Революція — це смерть вікової культури, час, коли тонкий шар людяності, набутий за тисячі й тисячі літ, злітає з людських душ, як потеруха.
  24. Ритм – тільки продовження, доувиразнення змісту.
  25. Колеса глухо стукотять, мов хвиля об пором.
  26. Стрічай, товаришу Хароне,
    і з лихом, і з добром.
  27. Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.
  28. Сидиш на сухарях – то і душа прозора,
    І відлітає страх, і твердне непокора.
  29. Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
    У чорній стужі сонце України,
    а ти шукай — червону тінь калини,
    на чорних водах тінь її шукай.
  30. Люди, прагнучи світла, викликають власну смерть.

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Поділитись статею у соцмережах:


Підписатись на електронну розсилку нових матеріалів:

blog comments powered by Disqus