Традиція носити персні, обручки на руках - це не просто дань моді, а давня традиція, яка є оберегом, виконує магічну охоронну функцію. Слово "перстень" - походить від слов’янського «перст» - палець. Інші назви - кільце́, каблу́чка, обру́чка. Це дуже давній символ.
Перстень - символ влади
В Україні перстні знайдені в давніх похованнях V-VII століття. Їх носили в основному чоловіки - царі, воєводи, старійшини, полководці. Хоча були знайдені і поховання амозонок з перснями на руці. Кільця різного виду і діаметру часто застосовувалися в магії. Персні носили як на лівій, так і на правій руці. Немає жодного доказу, що у дохристиянську епоху побутувало якесь правило - на якій руці потрібно було носити. Язичники не розділяли на праве і ліве, добре і зле, біле і чорне. Всі світи, всі проявлення були між собою пов'язані, і всі вони шанувались однаково - підтримуючи таким чином гармонію. Перстень часто вказував на соціальне становище та походження власника. На щитках перснів були зображені родові емблеми або сакральні знаки.
Персні з геральдичними емблемами з Київського кладу.
Перстень зі знаком Рюриковичів. IX-XII ст. срібло; лиття, гравірування. З скарбу, знайденого в Михайлівському Золотоверхому монастирі. Київ
У Київській Русі персні носили як жінки, так і чоловіки та діти. Одягали їх на праву або на ліву руку, а часом на обидві. Кількість одночасно одягнених перснів коливалась від одного-двох до чотирьох-п’яти, іноді до десяти на обох руках. Сільські майстри виготовляли в основному мідні, рідше срібні персні з простим геометричним орнаментом.
Персні давньоруського часу у великій кількості виявлено на території Волинської землі [Кучинко, 2002, с. 90-91]. Вони виготовлялись переважно з бронзи чи свинцево-олов’янистих сплавів, рідше – із срібла, а в поодиноких випадках – з золота, були між ними також позолочені [Населення Прикарпаття і Волині, 1976, с. 185].
Персні з родового маєтку Б.Хмельницького
Сарматські персні.
Перстень - оберіг та символ шлюбу
Перстень - це КОЛО, яке вважається основою світобудови, воно не має ні початку, ні кінця. Нескінченність, що оберталася навколо пальця. Її центр - це місце проходження небесної сили, божественного дихання.
Чи дарували на Русі обручки? Деякі історики вважають, що цей звичай прийшов дещо пізніше з християнством. Так, у 1472 році в Рим приїхало посольство від Івана III c метою проведення оглядин нареченої Софії Палеолог. Справа увінчалося успіхом, і батько почав заочне вінчання. Однак всі були здивовані, що руський цар не передав з послами своє кільце для обряду. На це питання присутній уповноважений Іван Фрязін відповів, що такого звичаю на Русі немає.
Хоча, даний факт зовсім не свідчить, що у наших предків не було подібного звичаю взагалі. У Переяславльско-Суздальському літописі зазначено: вибір судженого відбувався на язичницьких святах в полях шляхом «пр'ест ручних показана, і від пр'стней даралаганія на пр'еста чюжія».На збереженому до наших днів пам'ятнику слов'янського язичництва, Збруцькому ідолі, знайденому на території України і датованим X століттям, є зображення богині з кільцем в руці. Вважається, що це покровителька шлюбу Лада.
У багатьох казках перстень пов’язують iз одруженням, здобуттям нареченої: "Хто добереться до моєї дочки, знiме з неї перстень, тому оддам половину царства i дочку оддам замiж за нього”."Зняти” перстень, дiстати "брильянтовий перстiнь”, iнодi з дна моря, – означає здобути право на одруження. Є свідчення, що давні слов'яни просто обмінювалися срібними прикрасами в символ дружби або одруження в вигляді кілець як натільного амулету так і ручного оберега, що символізувало незкінченний зв'язок з вищими силами та охорону людини.
"...Перснi використовують як амулети проти демонiв, вiдьом та привидiв”, – зауважував Д. Фрезер, який спирався у своїх дослідженнях на слов’янський матеріал. Проте кільце як обручку не носили щодня - його знімали, тому що воно зациклювало енергетику людини. Недавні наукові дослідження показали, що постійне носіння тісних кілець несприятливо впливає на точки акупунктури, розташовані на наших пальцях.
Перстень в магічних обрядах
Зустрiчаємо перстень i у ворожiннях. Тут символ зберiгає давнє значення: перстень для української дiвчини, яка ворожить на Андрія, вiщує одруження в недалекому майбутньому.
Як покочу серебряний перстень по кроватi:
Хоч котися, серебряний перстень, а хоч, не котися,
Хоч женися, мiй миленький, а хоч не женися...
Таке ж значення зберігає символ у трактуванні сновидінь: "Перед весіллям присниться перстень гладенький, без камінця ("вічка”). Іноді половина персня світла, ясна, а інша – темна”, "Перстень – жених”, "Перстень – весілля” [Дмитренко, 1995, с.74].
На якій руці носили обручку?
Як вже повідомлялося раніше, спосіб носіння персня-кільця у давніх слов'ян достеменно невідомий. Історики та археологи не можуть з точністю сказати на якій: на лівій, чи на правій руці носили частіше кільця наші предки. Однак, судячи за деякими даними (Чернігівська область), неповнолітні дівчата могли носити простеньке колечко на лівій руці. Таке знайдено в могилі дівчинки двох з половиною років. Дівчина-наречена, молода жінка надягали багатий перстень вже на праву руку. А літня жінка, переходячи у вікову групу «бабусь», віддавала ошатний перстень дочці чи внучці, сама ж знов брала просте кільце і надягала на палець лівої руки.
Найперша згадка про обручальні кільця відома в древньому Єгипті - обручку носили на лівій руці безіменного пальця, що мало певний сакральний, езотеричний характер. Єгипетські жерці вважали, що саме від лівого боку долоні починає свій початок важлива артерія, яка доходила до серця - «любовний нерв», як його ще називали. Однак, в багатьох ізраїльських областях весільний атрибут правильним вважався, якщо носити після весілля не на безіменному, а на третьому пальці правої кінцівки. Саме так робили легендарні Йосип і Марія
Насправді, варіантів як і на якому пальці носити обручку було безліч. Непередбачувані правителі видавали різні укази, де говорили, на якому персту можна носити після весілля обручки. Варіантів носіння налічувалося десять - за кількістю пальців, іноді шлюбний атрибут урочисто прикрашав великий палець.
Сьогодні на лівій руці обручку носять закохані пари в Австралії, Туреччині, Азербайджані, Вірменії, Кубі, Бразилії, Франції, Ірландії, Канаді, Мексиці, Словенії, Хорватії, Швеції, США, Великобританії, Італії, Японії, Кореї. Чому? Богослови-католики пояснюють такий принцип близьким розташуванням серця (на лівій частині тіла). Вони також вважають, що на лівій руці розташована «любовна вена», що оберігає сім'ю і подружні почуття.
Однак у православних дещо по-іншому: хрестяться справа-наліво, тому вважають, що й обручку потрібно носити саме на правій руці. Існує теорія, за якою за правим плечем людини стоїть ангел-хранитель, покровитель шлюбних уз і захисник від негараздів. А ось за лівим боком примостився демон-спокусник, що насилає всілякі спокуси. За канонами православ'я ті, хто носить на лівій руці вінчальний перстень, може накликати собі неприємності, жахливі біди. Лише вдови мають право надягати символ подружжя на ліву руку. «Праворучними носіями» весільних прикрас є також й жителі Грузії, Польщі, Норвегії, Австрії, Індії, Ізраїлю та Греції.
- Культурно-історичний ресурс "Спадщина Предків"
