П'ятниця
29 бер., 2024
     

Ukrainian English

Мізинські музичні кості — палеолітичні ударні інструменти

Рейтинг 3.4 з 5. Голосів: 9

Мізинські музичні кості

Давня музика - найзагадковіша сторінка історії будь-якої національної культури. У давні часи не було технічної апаратури для звукозапису, тому музика наших пращурів не збереглася. Про неї нам «розповідають» насамперед археологічні джерела - первісні музичні інструменти, знайдені під час розкопок, або їх зображення на різних предметах. Одним із таких артефактів є архаїчні музичні кості знайдені на Чернігівщині, неподалік від села Мізин, Україна. Археологи тут знайшли залишки предметів із кісток мамонта, що нагадують ударні та шумові інструменти.

Так, у 1907 році керуючий справами губернської вченої архівної комісії П.М.Добровольский, отримавши звістку про те, що у дворі козака Кошеля в селі Мізин Чернігівської губернії знайдені великі кістки, провів перші розкопки і опублікував їх результати. Ознайомившись з його працею, відомий український археолог і антрополог Хведір Вовк у 1908 році розпочав регулярні дослідження цієї території. Вона отримала назву Мізинська палеолітична стоянка, яка існувала близько 20 тисяч років тому. У серпні 1908 року в Чернігові відбувся XIV Археологічний з'їзд, куди були доставлені і виставлені для огляду кістки викопних тварин і кремені, знайдені в с.Мізин.

Hvedir-Vovk-5

Під неглубоким шаром землі на площі 1200 кв. метрів зберігалися залишки п'яти жител кроманьйонців, так званих господарсько-побутових комплексів. Господарсько-побутовий комплекс №1 найбільш крупний і повно досліджений археологами. Він відносно добре зберігся. Археологам вдалось з достовірністю реконструювати основну його частину. До речі, це житло експонується в музеї археології міста Київ. 

Мезинський національний паркМізинський національний паркМізинський Природний Національний Парк

Ось перелік знахідок господарсько-побутового комплексу №1:

  • кістки мамонта орнаментовані червоною охрою: лопатка, стегно, частина таза, дві нижніх щелепи, уламок черепа;
  • неорнаментовані - уламки бивня, молоток з рогу оленя, "шумовий" браслет з пластинок, вирізаних з бивня мамонта.

Зазначені кістки лежали неподалік один від одного. Поруч - три великих купи червоної і жовтої охри - природної мінеральної фарби. Як тільки були виявлені розписані кістки мамонта, їх одразу визначили предметами культового призначення. Археологи також припускали, що якась частина кісток підвішувалася на стіні яранги (переносне житло деяких народів Півночі), наприклад лопатка. І.Г.Шовкопляс, перший опублікував статтю про орнаментовані кістки, однак, обмовив, що через відсутність аналогій йому важко визначити дійсне призначення цих предметів. І. Г. Підоплічко прийшов до висновку, що місце скупчення розфарбованих кісток - культовий (червоний) куток, свого роду "божниця".

Реконструкція представників мізинської культуриПриблизно так виглядали представники Мізинської культури

999 html 2a876560

Нове пояснення кістяного комплексу із "житла з підпорами" дав член-кореспондент AH УРСР, завідувач відділу Інституту археології УРСР Сергій Михайлович Бібіков. Матеріали, пов'язані з результатами розкопок господарсько-побутового комплексу № 1, були заново вивчені, а саме: характер залягання культурних останків на підлозі дому, згрупованість розписаних кісток, їх територіальна зближеність з іншими знахідками ("шумовий" браслет, калатало, молоток, скупчення охри). Крім звичайних археологічних і палеонтологічних досліджень кісток були використані судебно-експертні засоби, оптичні прилади, трасологічні, фотоаналітині та інші способи вивчення кісток. За допомогою технічних засобів були виявлені на кістках ділянки поверхні з очевидними порушеннями природного стану в результаті різноманітних механічних дій (ударів). Судові експерти звернули увагу на стан форми і речовини кістки на кінці робочого краю молотка. Форма краю і структура речовини на цій ділянці незвичні. "Поверхність ударних частин шорстка, краї по колу закруглені і згладжені... Представлений фрагмент рогу північного оленя неодноразово застосовувався для нанесення ударів по твердій поверхні, можливо, по кістках " [1, с.74].

Мізинська стоянка

Пізніше було проведене трасологічне вивчення костей мамонта із житла №1, виконане співробітником експериментально-трасологічної лабораторії Інституту археології АН СРСР Галиною Федорівною Коробковою. Остання встановила, що групи слідів на поверхнях кісток мають штучне походження. Вона також зазначила збитість орнаменту на поверхневих ділянках кісток, зазнавших частих і зосереджених ударів, виявила сліди розписної орнаментики з внутрішнього боку на правій половині щелепи мамонта. Г.Ф.Коробкова підтвердила навмисність вилучення губчастої речовини з епіфізарної  частини та мозкового каналу орнаментованого стегна мамонта. Крім того, вона уточнила розташування і збільшила число місць зношеності на поверхнях кісток мамонта з мізинського житла № 1.

Свій висновок Г.Ф.Коробкова закінчує наступним чином:

"Характер слідів зносу на робочих поверхнях кісток свідчить про їх тривале використання. Вже зараз можна сказати, що ці спрацьовані ділянки не були робочими поверхнями якихось господарських або виробничих інструментів. Сукупність слідів зносу говорить на користь того, що видимі під об'єктивом мікроскопа вибоїнка і сплощені, мов би знівельовані, вершинки мікрорельєфу утворилися в результаті численних легких, пружинячих, цілеспрямованих ударів, нанесених теж легким предметом з невеликою робочою поверхнею. Видимі ж на поверхні лінійні ознаки - результат ковзання останнього по робочій ділянці. Таким предметом міг служити досліджуваний нами молоток з рогу північного оленя. Підтвердженням тому є певна відповідність слідів зношування на робочих поверхнях досліджуваних кісток і молотка. Більш того, червонувата охра, що збереглася в порах губчастої маси молотка потрапила сюди з орнаментованих локалізованих ділянок кісток, орнамент яких був частково збитий таким ударним знаряддям.Сукупність даних трасологічного аналізу дозволяє бачити в досліджуваних предметах найдавніші ударні інструменти, використовувані надзвичайно тривалий час " [1, с.76].


Музичні інструменти палеолітуУдарні інструменти пізнього палеоліту

На підставі проведених аналізів, можемо відновити стан кожного інструменту в тому вигляді, в якому ним користувалися в грі, в музичних цілях. Лопатка мамонта встановлювалася майже вертикально, спираючись на кути. використовувалася лопатка і в похилому положенні, її клали на гребінь. При грі на лопатці шийка її охоплювалася кистю лівої руки, подібно грифу на сучасних струнних інструментах. Витягували звуки з допомогою молотка. Удари наносилися переважно в область підлопаточної ямки. Стегно мамонта використовувалося в горизонтальному положенні. Можливо, що під нього підкладали опори для великої ізоляції нижньої площини стегна від зіткнення із землею. Для посилення резонаторного стегна, видаляли верхній епіфіз і в кістці проробляли канал шириною до 13 см. З допомогою такої обробки кістки була створена штучна порожнина, що підсилювала акустичні властивості кістки, її звучання, тембр. Одна з половин таза встановлювалася вертикально. У такому положенні таз зберігав стійкість. Звуки витягувалися за допомогою ударів по центру кістки, в те місце, де знаходилася невелика природна увігнутість кістки, западина. Щелепи мамонта перед грою, швидше за все, укладалися обов'язково на ліву неорнаментовану половину. У такому вигляді  щелепа стояла цілком стійко. Удари наносилися по зовнішній поверхні правої половини корінної частини щелепи. Залишається нез'ясованим, чи навмисно вилучені з альвеол зуби в одній з щелеп, для збільшення резонаторної кістки, або це випадковість. Череп мамонта встановлювався, ймовірно, так само, як і при будівництві будинків, тобто на носові кістки. У такому вигляді він зберігав найбільшу стійкість. Вдаряли по лобовій і тім'яній кістці. Застосування калатала з бивня мамонта, молотка з рогу північного оленя, і «шумового» браслета роз'яснень не вимагає.

Музичні кістки і реквізит зберігалися в спеціальному для цієї мети приміщенні. Користувалися ними, мабуть, одночасно. Число учасників такого музичного «ансамблю», на наше припущення, становило не менше шести-семи чоловік. Очевидно, розмістившись біля будинку (перетягувати кості було справою не легкою), колектив виконавців «грав» перед усім населенням селища, яке брало, ймовірно, зі свого боку участь у певних ігрових церемоніях. Після виконання, так звані ударні інструменти, поверталися на місце і складалися "гіркою". Тому так і застав їх обвал покрівлі, злегка порушивши щільно згруповане положення.

У 1980 році Президія АН УРСР звернулась до Всесоюзної фірми "Мелодія" з проханням записати звучання костей мамонта на пластинку. По цьому випадку С.Н.Бібіков звернувся до старшого викладача Київської консерваторії, концертмейстера ударних інструментів Державного симфонічного оркестру УРСР В.І.Колокольнікова, з проханням здійснити цей унікальний запис.Дослідивши всі інструменти з кісток мамонта, В. І. Колокольніков визначив роль кожного з них в ансамблі.

Відомо, що на території Європи знайдено безліч зображень на скелях, які дають право вважати, що у кроманьйонців існували ритуальні танці. Очевидно, що такий ансамбль міг акомпонувати цим танцям, а також супроводжувати інші обряди. В.І.Колокольніков спеціально прослухав виступи деяких архаїчних музичних ансамблів та колективів, він також ознайомився з ритуалами і звичаями північних народів. Наслідком цієї копіткої роботи були розроблені  кілька ритмічних композицій для виконання на кістках мамонта. Щоб стародавні інструменти не розсипалися від ударів під час запису, їх відвезли в ленінградський Ермітаж, де майстри піддали кістки реставрації та консервації. На підготовлених таким чином "інструментах" В.І.Колокольніков і чотири його студента - Г.Черненко, С.Хмелів, Д.Ульянов, Н.Цюрік створили своєрідний ансамбль. Допомагав їм і С.Н.Бібіков який "грав" на нижній щелепі мамонта. Запис здійснювався в музеї. Умови були не студійними, але завдяки професіоналізму виконавців і звукооператора запис зробили дуже швидко та якісно. Таким чином, з великим ступенем достовірності була відтворена музика, "написана" в епоху палеоліту. Виконавці відтворили ритмічні композиції, які, на їхню думку, могли супроводжувати ритуальні танці, висловлювати радість з нагоди вдалого полювання тощо. С.Н.Бібіков зазначив, що звуки, які добували з кісток, треба розглядати як модель минулого. А це - перший крок до розуміння організації "оркестровки", ударного ритму при танцювально-пластичних діях наших далеких пращурів. Ми проклали невидимий місток довжиною у двадцять тисяч років [2, с.6]. Копітка багаторічна робота завершилася у 1982 році, коли відома в колишньому СРСР фірма "Мелодія" випустила платівку з відтворенням звучання стародавнього ансамблю.

1429371821 1351363142 pervobytnyy-tanec-zmeyka

Користуючись сучасною класифікацією музичних інструментів ударного типу, на думку автора статті, мізинські музичні кістки можуть бути віднесені до групи ударних з невизначеною висотою звучання. А точніше, самозвучні, резонаторні (стегно, череп, в якійсь мірі щелепи) і безрезонаторні (лопатка, калатало, браслет). Якщо проводити паралелі між древніми ударними інструментами і сучасними, то можна простежити їх схожість по конструкції, по звуковидобуванню і по тембру.

Автор статті припускає, що музичні кістки мамонта нагадують сучасні дерев'яні ідіофони (ударні інструменти з дерев'яним резонатором). Серед них: ксилофон, маримба, кастаньєти, дерев'яні коробки, темпле блоки, гуїро, маракасі, чоколо, клавес, тріскачка та ін. Якась схожість є і з мембранними ударними інструментами, виникнення звуку яких обумовлено ударним збудженням вібрації шкіри (мембрани) натягнутої на резонаторний корпус. До мембранофонів відносяться - литаври, великий і малий барабани, тамбурин, там-тами, бонги та ін.

Таким чином, на підставі вище викладеного можна зробити висновок, що цими простими ударними інструментами люди періоду пізнього палеоліту користувалися під час всякого роду обрядів і танців. Хоча інструменти, на наш погляд, були дуже примітивними, але вони успішно виконували свою функцію, створюючи своїм шумом ритуальну атмосферу, відчуття святковості та урочистості, а найголовніше пікреслювали ритм. А ритмо-ударний матеріал стійко пов'язаний з магічною стихією танцю, руху, звукового "лицедійства", рухово-моторної образності ритуальних танців і обрядових дійств, оскільки ця атмосфера для ударних надзвичайно органічна, саме їй інструменти зобов'язані своїм походженням " [4, с.13]. "Ритмічна функція, - пише В.Філатов, - найбільш древня, первісно - найпотужніша з усіх ролей ударних, що володіє величезною силою психологічного і викликає масовий резонанс співпереживання руху " [4, с.13].


Найдавніша сопілка в світіНайдавніша сопілка, знайдена в Балкано-Карпатському регіоні у 1995 році, 50 тис. років до н.е.

За період багатовікової історії первісні ударні інструменти, в тому числі і з Мізинської стоянки, піддалися багатьом удосконаленням, однак і зараз чимало з них по простоті своєї будови нагадують нам своїх предків.

Автор: за матеріалами Соболяк А.М.,  кафедра оркестрових духових інструментів і оперно-симфонічного диригування, Харківський державний університет мистецтв імені І.П. Котляревського.

Використана література:

  1. Бибиков C. Древнейший музыкальный комплекс из костей мамонта: Очерк материальной и духовной культуры палеолитического человека / АН УССР, Ин-т археологии. – К.: Наук. Думка, 1981. – 108с.
  2. Жолдак В. На чому грали кроманьйонці?. – Культура і життя. – 1983, 27 лютого, №9, – с.6.
  3. Пидопличко И. Позднепалеолитические жилища из костей мамонтов на Украине. – К.: Наук. Думка, 1969. – 164с.
  4. Филатов В. К проблеме использования ударных инструментов в советской музыкальной культуре 60- 80-х годов: Автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. искусствоведения. 17.00.02. – К., 1991. – 18с.
  5. Шовкопляс И.Г. Мезинская стоянка. – К.: Наук. Думка, 1965. – 328с
  6. Earliest music instruments found 

© Портал SPADOK.ORG.UA


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber