English German Polish Spanish
Головна♦ Матеріальна культура♦ Старожитності ➤ Давньоруські навершя булав в Буковині і в Північній Бессарабії

Давньоруські навершя булав в Буковині і в Північній Бессарабії

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

imgonline-com-ua-Shape-WyB8PR57jAOajВ історіографії, присвяченій добі середньовіччя на Україні, важливе місце посідають питання, пов’язані із військовою справою. На особливу увагу серед робіт із цієї проблематики заслуговують дослідження стосовно озброєння з окремих регіонів. їх детальне вивчення дає змогу скласти узагальнювальну картину розвитку військової справи на території України у конкретний історичний відрізок часу, виділити її місцеві особливості, простежити впливи та взаємовпливи.

 

Одним із регіонів, де знайдено чимало предметів озброєння та спорядження вершника і бойового коня, є межиріччя Верхнього Прута та Середнього Дністра (українська Буковина). Серед виявлених знахідок закономірний інтерес викликають металеві навершя булав. їх охарактеризовує ця робота.

Добре відомо, що металеві (бронзові, залізні, свинцеві) навершя були головною складовою частиною зброї ударного типу — булав. Завданням останньої на полі бою було нанесення швидкого, раптового удару, здатного оглушити противника, змусити його уповільнити дії тощо. Булави належать до зброї допоміжної дії і використовувалися, як вважають дослідники, переважно кінними воїнами [3, с. 47-51]. Очевидно ними були озброєні й піші воїни, які застосовували їх у рукопашному бою.

Clip2net 180225213342

Булава на руці у Ільї Муромця. Картина «Богатирі». Віктор Васнецов. 1881—1898 рр.

Булава складалася із металевого навершя завважки близько 200-300 г і дерев’яного руків’я [3, с. 311]. Останнє, як засвідчують знахідки із Новгорода, могли бути завдовжки до 64,2 см [2, с. 52-53] і мати наскрізний отвір у нижній частині для ремінця.

Металеві навершя булав були різної форми, за класифікацією А.М. Кірпічнікова, їх поділяють на VI типів. В основу класифікації покладена форма навершя: куб з шипами, куб із зрізаними кутами, з чотирма пірамідальними боковими шипами і вісьмома округлими виступами, з чотирма великими центральними і вісьмома малими крайніми шипами, кулеподібної форми та шестопери [4, с. 48-54]. Варто відзначити, що від моменту появи цієї класифікації пройшло майже півстоліття і за цей час накопичений великий матеріал, який значно її доповнює та уточнює. У зв’язку із цим публікація нових знахідок сприятиме перегляду та удосконаленню існуючої класифікації.

На території Давньої Русі металеві навершя булав є доволі частими знахідками. Вони виявлені під час дослідження багатьох пам’яток ХІІ — першої половини ХІІІ ст., особливо велика їх кількість знайдена на південно-руських землях [2, с. 51-53; 3, с. 311; 4, с. 50, 55, 130-134; 5, с. 264266; 6, с. 159; 9, с. 165-166; 12, с. 53; 13, с. 14-15]. Чимало металевих навершь трапилося на сусідніх територіях в Польщі та Румунії [16, з. 161-171; 17, їід.23; 18, з. 107-114], їх знахідки відомі навіть на землях Франції [15, Таї1. 23].

Навершя металевих булав виявлені й в давньоруських старожитностях Буковини, землі якої входили до складу Київського, Теребовлянського, Галицького та Галицько-Волинського князівств. За різних обставин на території регіону знайдено 9 наверші в булаві: три виготовлені із бронзи та 6 — із заліза.

Бронзові навершя знайдені на давньоруських пам’ ятках чи поблизу від них, у Василеві (Заставнівський р-н), Черепківцях (Глибоцький р-н) і Галиці (Сокирянський р-н).

Перше навершя було виявлене Б.О. Тимощуком у 1959 р., під час обстеження ур. Хом, де розташовуються рештки городища феодального замку [10, с. 99, рис. 16], який був складовою частиною літописного Василева [1, 1232-ІІ-693; 14, с. 29, рис. 14,3]. Навершя має висоту 5,2 см, найбільшу ширину — 7,3 см, діаметр отвору — 2,2 см. (рис. 1(1)). За класифікацією А.М. Кірпічнікова, воно належить до IV типу [4, с. 132] і датується ХІІ — ХІІІ ст.

Навершя із Черепківців трапилося за випадкових обставин у 60-х рр. ХХ ст. і було передано до фондів Чернівецького обласного краєзнавчого музею [1, 12674-ІІ-913]. Воно відрізняється від попереднього більшою округлістю та меншими розмірами „допоміжних» шипів (рис. 1(2)). Згідно із розробленою класифікацією, його можна зарахувати до ІІІ типу [4, с. 49, рис. 10] і загалом датувати давньоруським часом.

001-768x885

Третє навершя було виявлено під час обстеження давньоруського поселення біля с. Галиця, яке, очевидно, було посадом літописного міста Кучелміна [10, с. 82-88]. Оглядаючи територію навколо розкопів попередніх років, в ур. Труфанова криниця, автор у 2011 р., у культурних нашаруваннях, порушених зняттям верхніх шарів ґрунту для теплиць місцевих жителів, знайшов кілька шматків обпаленої глини із прикипілими злитками бронзи та фрагментоване (втрачена 1/3 виробу) навершя бронзової булави (рис. 1(3)).

Знайдене навершя збереглося на висоту 3,8 см, його найбільша ширина становить 5 см, діаметр внутрішнього отвору — 2,7 см, вага — 69,85 г. За формою, розмірами та розташуванням шипів навершя належить до IV типу [4, с. 49, рис. 10]. Особливістю знахідки є те, що це навершя виявилося браком виробництва. У нього під час відливання, яке, очевидно, здійснювалося у техніці лиття за восковою моделлю, не сформувалася частина виробу (один бік і низ). Про брак виробу свідчить і заповнення внутрішньої частини шипів перепаленою глиною від форми. Отже, можемо говорити про існування на цьому поселенні бронзоливарного виробництва і виготовлення бронзових навершів булав. Підтвердженням побутування цього ремесла є і виявлені тут шматки обмазки (рештки глиняних форм ?) із включеннями бронзи.

Матеріал з цієї частини поселення в Галиці добре датується керамікою та індивідуальними знахідками другої половини ХІІ ст. Очевидно, до цього часу й слід зарахувати виявлене бронзове навершя булави.

Залізні навершя булав були виявлені по одному примірнику у Василеві, Недобоївцях, Галиці та три примірники — на Чорнівському городищі.

Знахідка із Василева трапилася у 1966 р. в ур. Монастир на території літописного міста [1, 12679-ІІ-909]. Навершя має розміри 6х5 см, діаметр внутрішнього отвору — 2,5 см. На поверхні навершшя є 20 пірамідальних шипів різної величини, які вкривають всю площу виробу (рис 2, 1). Аналогів цій знахідці в давньоруських старожитностях не виявлено. Не виключено, що це навершя належить до пізнішого часу.

Наступне залізне навершя походить із городища в околицях с. Недобоїці (Хотинського р-ну). Воно було знайдене автором на дні однієї із житлово-господарських клітей під час розкопок у 2004 р. [10, с. 96]. Навершя має форму восьмигранника, який розширений зверху і звужений донизу (рис. 2(3)). Його розміри: висота — 5,5 см, ширина зверху — 4,5 см, знизу — 2,4 см, діаметр внутрішнього отвору — 1,8 см, вага — 246,25 г. Разом із знайденим у кліті матеріалом (кераміка, наконечники стріл, побутові предмети) навершя датується другою половиною ХІІ — початком ХІІІ ст. Виявлене навершшя не вписується у класифікацію А.М. Кірпічнікова, можливо, його слід зарахувати до одного з варіантів (підтипів) V типу, або ж виділити в окремий тип.

Під час обстеження у 2004 р. поселення в с. Галиця в районі розкопів попередніх років, у розмиві лісової дороги було знайдене залізне навершя булави. Воно добре збережене, причому з елементом кріплення до дерев’яного руків’я. Навершя має форму куба з усіченими кутами. Його розміри: висота становить 4 см, ширина — 3,5 см, діаметр внутрішнього отвору — 1,5 см, вага -222,4 г. У наверші знаходився залізний цвях із круглою головкою та чотирикутним у перерізі стрижнем завдовжки 8,8 см, вагою — 21,15 см. Отже, загальна вага навершя дорівнювала 243,5 г. Такі залізні навершя булав належать до ІІ типу [4, с. 49]. Датується це навершя так, як і виявлене неподалік бронзове, — другою половиною ХІІ ст.

Знахідка цього навершя уможливлює встановити, як воно кріпилося до древка. Для цього був використаний залізний цвях, що розклинював вставлене у навершя дерев’яне руків’я і вбивався в його середину на 4, 5 см. Очевидно, нижче від навершя на руків’я намотувались шкіряні ремінці чи мотузка, які б не допускали розщеплення древка. Усе це сприяло збільшенню ваги булави, яка у цьому випадку повинна була б важити близько 300 г.

Три інші залізні навершя булав походять з Чорнівського городища, яке за виявленими археологічними матеріалами і монетними знахідками датується першою половиною ХІІІ ст. [10, с. 49; 11, с. 180-199].

Перше навершя було знайдене на городищі І.П. Возним і зберігається у фондах Буковинського центру археологічних досліджень при ЧНУ (рис. 2, 4). Навершя має форму куба із розмірами сторін 2, 7 см, одним шипом — завдовжки 1,4 см, діаметром внутрішнього отвору — 1, 2 см, вагою — 78,95 г. Його зараховують до ІІ типу за А.М. Кірпічніковим [4, с. 49].

Друге залізне навершя знайдено на городищі автором у 1999 р. [11, с. 186, рис. 3, 6] (рис. 2, 5). Воно аналогічне до навершя з Галиці. Його розміри: висота дорівнює 3,5 см, ширина — 4,2 см, ромбоподібний внутрішній отвір — 2,4х1,4 см, вага — 198,35 г. Це навершя також належить до ІІ типу, за класифікацією А.М. Кірпічнікова [4. с. 49].

Найбільший інтерес серед виявлених навершь являє собою третя знахідка з пам’ятки. Вона виявлена автором на дні рову городища у 2006 р. Це залізне навершя циліндричної форми із чотирма, різко виступаючими назовні, шипами (рис. 2(2)). Останні завершуються кулеподібними потовщеннями шипами. Поблизу центральних шипів розташовані вісім невеликих декоративних виступів. Розміри навершя такі: висота дорівнює 3,5 см, найбільша ширина — 6,3 см, діаметр внутрішнього отвору — 2,4 см, вага — 127 г. Навершя кріпилося до руків’я так само, як і у залізної булави з Галиці, за допомогою залізного цвяха із круглою головкою, яка за діаметром фактично збігалась з внутрішнім отвором. Правда, довжина цвяха була меншою і не виходила за межі навершя.

Це навершя, очевидно, є продовженням еволюційного розвитку бронзових булав із чотирма центральними шипами. Датування його першою половиною XIII ст. може говорити про появу у цей час нового типу булав із залізними навершями.

002-666x1024

Отже, охарактеризовані металеві навершя булав з території Буковини дають змогу констатувати: класифікація булав, складена свого часу А.М. Кірпічніковим, вимагає доповнення і удосконалення, зокрема, виділення підтипів (варіантів); наявні матеріали свідчать про те, що виготовлення бронзових навершів здійснювалося не тільки у великих містах, а й на території невеликих містечок; знайдені залізні навершя з елементами кріплення дають можливість реконструювати зовнішній вигляд булав і відтворити подібні екземпляри для проведення експериментальних випробувань.

_________________________________________________________________________

  1. Чернівецький краєзнавчий музей. – Фонди. – Група ІІ – археологічна. 2. Артемьев А.Р., Гайдуков П.Г. Две уникальные булавы из раскопок в Новгороде // Новгород и Новгородская земля. История и археология. – Новгород, 1995. – Вып.9. – С. 51–53. 3. Древняя Русь. Город, замок, село. – М.: Наука, 1985. – 431 с. 4. Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. Копья, сулицы, боевые топоры, булавы, кистени – М.-Л.: Наука, 1966. – Вып. 2. – 146 с. 5. Кучинко М. Історія населення Західної Волині, Холмщини та Підляшшя в Х–ХIV століттях. – Луцьк: ВАТ „Волинська обласна друкарня”, 2009. – 526 с. 6. Лысенко П.Ф. Туровская земля IX–XIII вв. – Минск: Белорусская наука, 2001. – 268 с. 7. Окшот Э. Археология оружия. – М.: Центрполиграф, 2006. – 397 с. 8. Пивоваров С.В. Нові знахідки предметів озброєння та спорядження вершника і верхового коня з Чорнівського городища (перша половина ХІІІ ст.) // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології та етнології. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – Т. 2. – С. 133–141. 9. Петигирич В.М. Оружие и снаряжение всадника // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды). – К.: Наукова думка, 1990. – С. 163–171. 10. Пивоваров С.В. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра. – Чернівці: Зелена Буковина, 2006. – 299 с. 11. Пивоваров С.В. Дослідження Чорнівського городища першої половини ХІІІ ст. // Археологічні студії. – Вип. 3. – Київ–Чернівці: Наші книги, 2008. – С. 180–199. 12. Терський С. Археологія доби Галицько-Волинської держави. – Львів, 2002. – 108 с. 13. Терський С. Військова справа у Галицько-Волинській державі (археологічний аспект) // Держава та армія. – Львів: Вид-во Національного ун-ту „Львівська політехніка”, 2006. – №571. – С. 8–18. 14. Тимощук Б.О. Давньоруська Буковина. – К.: Наук. думка, 1982. – 206 с. 15. Die Funde der Bronzezeit aus Frankreich. Bestandskatalog. – Berlin, 1993. – 177 s. 16. Simina N.-M., Anghel G. Capete de buzdugan din secolele XI–XIV din colectia Muzeul National al Unirii Alba Iulia // Arheologia medievala. – Resita, 1998. – P.161–171. 17. Spinei V. Moldova in secolele XI–XIV. – Bucuresti, 1982. – 383 p. 18. Stryz P. Ruskie bulawy “gwiazdiste” z terenu Malopolski // Acta Militaria Mediaevalia. – Krakow–Sanok, 2005. – T.1. – S.107–114.

 

ДЖЕРЕЛО: Пивоваров С.В. Металеві навершя булав з давньоруських пам’яток Буковини // Вісник Національного університету «Львів. Політехніка». — 2012. – № 724. – С. 31-35.


Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

RSS канал Спадщина Предків Facebook Спадщина Предків Vkontakte Спадщина Предків Телеграм Спадщина Предків Twitter Спадщина Предків Instagram Спадщина Предків Flickr Спадщина Предків

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 

loading...