Походження назви етнографічної групи українських горян - гуцулів - ось уже понад півтораста літ привертає увагу численних як вітчизняних, так і чужинських дослідників. За поясненнями нерідко ховалися політичні амбіції, а за ними - і посягання на українські землі Гуцульщини. Наприклад, деякі румунські дослідники, виводячи назву "гуцули" від румунського кореня, намагалися доводити, що гуцули - це, мовляв, зукраїнізовані румуни, яким потрібно повернути рідну румунську мову. Так само серед польських дослідників траплялися такі, що вважали гуцулів зукраїнізованими поляками.
Першим звернувся до питання антропології гуцулів польський антрополог І.Коперніцький, який відзначав деяку неоднорідність антропологічного складу карпатських українців порівняно з їх мовною та етнографічною єдністю. Правильним є його висновок про те, що за морфологічними рисами горяни-українці істотно не відрізняються від українців рівнинних районів Галичини.
На основі зібраного матеріалу чеський антрополог В.Сук у праці "Антропологія Карпатської Русі" зазначає, що в етногенезі українців-гуцулів основне ядро є слов'янське, з включенням деякої домішки романського елемента.
Звернемось до даних по середньовічному слов'янському населенню Північної Буковини (могильник XII ст., с.Василів Заставнівського р-ну) і Середнього Подністров'я (могильнник Х - ХI. ст, с.Бранешти, Оргєєвський р-н, Молдавія). Могильник с.Василів, очевидно, належав нащадкам східної групи білих хорватів, а Бранештський - тиверців. Такі висновки узгоджуються із даними антропології - середньовічне і сучасне населення Заставнівського р-ну чітко відноситься до карпатського типу, що переважав серед блих хорватів, середньовічне Бранештського могильника - до індо-дніпровського (трипільського) типу, а сучасні українці і молдавани Попруття і Подністов'я - до прутського варіанту - нижньодніпровсько-прутського типу, що сформувався на основі індо-дніпровського з домішкою карпатського типу. Між останнім і індо-дніпровським є багато спільних рис - однаковий покажчик черепа, подібний діаметр вилиць тощо.
Суттєва домішка індо-дніпровського типу особливо простежується у східних гуцулів, що межутюь з буковинцями (у гуцулів Путильського р-ну Чернівецької обл. при дещо пониженому покажчику обличчя - 88 зафіксована однакова кількість угнутих спинок носа з буковинцями - 9%).
Отже, аналіз давнього і сучасного матеріалів свідчить, що крім основного карпатського компонента (біло-хорватського), до складу гуцулів ввійшов і інший, південносхідний, індо-дніпровський або іншими словами трипільський компонент, в основі близький до карпатського. Власне, цим і пояснюється деяка різність гуцулів на різних регіонах, одні - світлі, інші - темніші.
Аналіз ознак шкіряного рельєфу встановив, що гуцули Карпат, як і всі українці взагалі, належать до так званого східноєвропейського дерматологічного типу, узагальнююча характеристика якого дана Г.Л.Хіть ("Рас. дифференциация").
Зазначені вище характеристики дають змогу зробити наступні висновки:
- Локальні антропологічні групи гуцулів Прикарпаття, Буковини, Закарпаття майже тотожні і становлять варіант карпатського антропологічного типу, що входить до складу сучасних східних, західних і південних слов'ян. Цесвідчить про давню єдність слов'янства і його генетичний зв'язок з древніми носіями карпатського типу (згад., Старокарпатську державу).
- Морфологічно тісні і специфічні паралелі гуцулів із буковинцями свідчать про наявність у них домішки індо-дніпровського (трипільського) типу, що характерно для південних східнослов'янських груп (власне, це помітно у звичаях ,наприклад бРахманський великдень).
- Одонтологічно у гуцулів зафіксований характерний для східних слов'ян середьоєвропейський тип. Щодо певних відмінних деталей цього типу, вони мають найближчі аналогії з українцями Прикарпаття, Закарпаття і Чернівецької обл., а також з населенням Балкан і Кавказу (індоарії).
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"
