Віадук (від лат. via - шлях та лат. duco - веду) - даним терміном окреслююсь інженерні споруди для полегшення подолання перешкод рельєфу (яру, долини, ущелин, окрім водних перешкод) при будівництві дороги чи прокладанні залізничної колії. Надзвичайної виразності такій споруді надає аркова конструкція. Часом для подолання глибоких та широких перешкод використовуються багатоярусні конструкції.
В Західній Україні збереглися декілька віадуків з залізничною колією — три в Тернопільській області: в селі Буцнів біля Тернополя, та в селі Кровинка і Плебанівка біля Теребовлі, а також у Ворохті (Івано-Франківська область) і два біля Лавочного (Львівська область). Кілька невеличких кам'яних мостів було в Ямній і Косові відповідно, і ще один велетенський віадук в Яремче, і це був один із найдвивовижніших мостів в Карпатах, який, нажаль, знищили війни і радянська окупаційна влада. З Яремчанським віадуком за величністю може позмагатися тільки віадук у Ворохті, який на щастя зберігся - один з найстаріших, найдовших та найунікальніших кам’яних арочних мостів Європи. Довжина 200 метрів, протяжність центральної арки — 30 метрів.
Ворохта - селище міського типу, розташоване в Івано-Франківській області (до 1962 року область називалася Станіславською), вздовж річки Прут, на висоті 800-850 м. З 1772 року по 1918 рік Станіславська область входила до складу Австрії (з 1867 року - Австро-Угорщини). У 1895 році руками полонених італійців був споруджений залізничний арочний кам'яний міст.
Довжина ворохтівського віадука складає близько 130 метрів, при чому протяжність однієї з арок - 65 метрів! Цей знаменитий залізничний міст прослужив аж до 2000-го року.
Ще 1870 року у Віденському парламенті обговорювалась необхідність проведення Транскарпатської магістралі. Глобальність проекту полягала у побудові проміжної ланки на шляху між Чорним (м. Одеса) та Адріатичним (м. Трієст) морями. Через небажання Росії з'єднувати залізницею Ясси та Кишинів задум не вдався, однак багаті деревиною, залізом та сіллю регіони знайшли вихід до споживача.
У 1894 році було прокладено колію по маршруту Станиславів-Надвірна-Вороненка із суміжною лінією Ділове-Ясіня-Вороненка зі сторони Закарпаття. Відтак утворилася колія довжиною близько 135 км. Цей шлях, за задумом, мав стати прямою магістральною трасою через хребет Карпатських гір до тодішньої столиці Відня. Реалізації цього варіанту розвитку завадила І світова війна та черговий поділ земель між державами. Саме прокладання стратегічної залізниці до Ворохти посприяло тому, що село стало славнозвісним польським лижним курортом.
Колись в Україні було багато таких кам'яних споруд, та нажаль в часи війни встояли не усі.
Щоб зберегти пам'ятку історії, у 2000 році біля історичного було зведено ще один залізничний міст, старий австрійський зараз не функціонує. Через мальовничий вигін русла річки у цьому місці створюється чудова панорама мосту.
- Культурно-історичний, просвітницький портал "Спадщина Предків"
