Понеділок
30 бер., 2020

Марія Кречунєк на прізвисько Чукотиха

Рейтинг 3.0 з 5. Голосів: 2

mariya-krechuniek

Мова піде про фотографію старої гуцулки, яка облетіла увесь світ і навіть у 1931 році отримала гран-прі на виставці у Парижі. Проте сама гуцулка довго залишалася неідентифікованою і невідомою для суспільства. Ми зібрали достатньо фактів про бабусю, тож пропонуємо вами з ними ознайомитися у нашй статті. 

Фото було зроблено у 1926 році. Відомий не тільки його автор, а й зображена на ньому жінка. Це Марія Кречунєк, на прізвисько Чукутиха - співачка, виконавиця традиційних гуцульських пісень, яких вона знала безліч і часто складала сама. Як пишуть, могла три дні співати на весіллі, ні разу не повторюючись. На фотографії їй рівно 90 років.

А я собі заспіваю, выт типер до рано,
Єк си будем розходити, шо би нам ни банно.
(Гуцульська народна співанка).

Народилася Марія Кречунєк у 1836-му в селі Верхній Ясенів, неподалік Жаб'є (Верховини). Що цікаво, заміж вийшла в 31 рік (по тим міркам запізно) і прожила з чоловіком п'ятдесят років, до самої його смерті. Сама ж померла майже столітньою. Іван Зеленчук, що працює у відділенні "Гуцульщина" Національного науково-дослідного інституту українознавства в райцентрі Верховина Івано-Франківської області, 20 років шукав сліди Чукутихи. Нещодавно знайшов її правнука і могилу. 

stata-guculka

Чукутиха з люлькою

Напевно, це найвідоміша в світі гуцулка: у 1931 році фотографія "Чукутиха з люлькою (трубкою)", як її називають "в народі", отримала гран-прі міжнародної фотовиставки в Парижі. Її автор - Микола Сеньковський, фотограф-документаліст, родом з Полтавщини. Сталося так, що в той час він жив і працював у Жаб'ю. Сеньковський сфотографував цю красиву літню гуцулку в святковому вбранні із люлькою і назвав свою етнографічну фотороботу: «Стара гуцулка».

«Сама Марія Кречунек-Чукутиха була неземної краси жінка, та ще й розумна, зваблива, талановита, - розповідає Іван Зеленчук. - До неї йшли люди за порадою, допомогою, вона знала, як краще одягнутися. Любила крутити кучері та прикрашати свою голову гарними квітами. Але найбільший її талант - пісня. Вона їх сама складала і сама виконувала». Якби не полтавський фотограф Микола Сеньковський, який виставив її портрет на фотовиставку у Франції під назвою «Стара гуцулка» і отримав за неї Гран-прі, то ім'я цієї жінки так і залишилося б в невідомості.

Ще й зараз серед верховинців побутує вислів: «А шо ти так си розспівала єк Чукутиха?», «А шо ти так  вивбираласи єк Чукутиха?» або «Так дуже  люб’їтси єк Чукут из Чукутихов».

chukutyha-stara-guculka

Чукутиха в перемітці

Зараз нам відомо тільки три світлини гуцулки Чукутихи, котрі ввійшли до унікальної етнографічної збірки фотографій Миколи Сеньковського під загальною назвою «Гуцульські типи». У різних книгах, журналах і газетах та поштових листівках про Гуцульщину найчастіше ми зустрічаємо тільки фотографію «Чукутихи з люлькою», а рідше – «Чукутихи в перемітці» і «Чукутихи з палицею». Варто також додати, що Микола Сеньковський є автором унікальної документальної фотопанорами Чорногірського хребта, знятої із Костричі, триметрова копія якої експонується в Музеї-садибі Михайла Грушевського у Криворівні. Дружина цього талановитого фотохудожника – пані Євгенія Поліщук, працювала у той час вчителькою Жаб’євської школи. А їх син, вчений-геолог, член-кореспондент НАН України Юрій Сеньковський, зараз живе і працює у Львові.

chukutyha-photo

Чукутиха з палицею

Під час численних українознавчих експедицій населеними пунктами Верховинщини, дослідники перевіряли всі відомі усні перекази, але пошуки слідів родини Чукутихи були марними. Хоча і знаходили сучасні сім’ї верховинців із місцевою назвою «Чукути» в Красноїллі і Головах, але ніхто із них не підтверджував належність цієї талановитої гуцулки до своєї родини. Протягом тривалого часу вони зустрічалися з багатьма старожилами Верховинщини, які особисто знали і бачили Чукутиху. Назвемо імена тільки найдосвідченіших наших респондентів: Антін Ясельський (Верховина), Олексій Венгрин (Синиці), Настуня Кошелюк (Верховина), Іван Рокіщук (Верхній Ясенів), Михайло Ничай (Верхній Ясенів), Олексій Данилюк (Черетів), Марія Зітинюк (Ільці), Василь Гуцинюк (Красноїлля), Іван Федінчук (Голови), Михайло Зузяк (Красник) та багато інших. Всі вони допомогли у пошуках достовірних даних про Чукутиху.

У роботах відомого дослідника Гуцульщини Михайла Ломацького, який тривалий час працював вчителем у Головах, а потім жив в еміграції у Німеччині та написав десятки цінних етнографічних книг, дослідники знайшли записи гуцульських співанок, які співали на весіллю дві гуцулки: «Чукутиха из  Жєб’я та Пруниха из Оборотного».

На справжній слід родини Марії Кречунєк (Чукутихи), Іван Зеленчук випадково натрапив весною 2012 року, коли проводив україно­знавчу експедицію «Гуцульська родина Фоки Шумеєвого», підготовленої на основі згаданої книги Станіслава Вінценза «На високій полонині. Правда старовіку». Спочатку дослідники довідались, що велика господарська садиба Фоки Шумеєвого знаходилась у селі Верхній Ясенів на присілках Печіще та Голиці. Для дослідження життя і діяльності гуцульського народного мудреця Фоки Шумеєвого важливим є те, що на присілку Печіще й зараз проживає його спадкоємець, пан Микола Ватуйчак (1930 р.н.). Пан Микола на запитання про Чукутих порекомендував звернутися до старших за нього сусідів: Івана Максим’юка (1923 р. н.) і Дмитра Кумлика (1920 р. н.). Обидва старожили сказали, що вони дітьми багато разів бачили літню Чукутиху, яка жила в їхньому селі.

stolitnya-guculka

Вкрай важливо, що у їхніх спогадах далекого дитинства є один цікавий епізод: «Коли ми малими хлопцями просили Чукутиху: «Молодичко, ану заспівайте нам шош файне», то вона із радістю співала нам усєкі співанки, а коли ми спеціально казали: «Бабочко, ану заспівайте нам шош файне», то вона не хотіла нічого співати і сердилася на нас за таке звертання».

Добре пам’ятає Чукутиху пан Дмитро Кумлик. Але найбільш детально про Марію Кречунєк  (Чукутиху) Іван Зеленчук разом з напарниками довідалися від пана Володимира Новаківського (1924 р. н.), який живе у селі Верхній Ясенів біля церкви. Саме він розповів, що Чукутиха дійсно жила в їхньому селі, у садибі Підгорєків (Паламаревих), а її нащадки зараз живуть у сусідніх селах Рівня і Устеріки. Таким чином, якщо уважно проаналізувати спогади старожилів Верховинщини, відомі фотографії Миколи Сеньковського і документальні записи у «Метрикальній книзі Ясенова Горішнього», то можна поступово реконструювати біографію Марії Кречунєк (Чукутихи).

Народилася Марія Кречунєк (Чукутиха) 26 квітня 1836 року на Жаб’євщині. Відомо, що її тато називався Василь Кречунєк, а мати – Євдоха Костюк. Пізніше Марія Кречунєк, 10 листопада 1867 року, вийшла заміж за Йосипа Полєка (1830-1917) у село Ясенів Горішній. Марія і Йосип прожили разом 50 років і були зразковим люблячим подружжям. В їхній сімї було 5 дітей: Юрій (1852 р. н.), Євдоха (1867 р. н.), Іван (1870 р. н.), Николай (1875-1910) і Єлена (1881-1923). У селі Ясенів Горішній, в будинку № 47, залишилась жити наймолодша дочка Єлена Полєк. Вона двічі виходила заміж. 

Перший раз вона вийшла заміж 1906 року за Никифора Котюка-Курилюка (1883-1912) із села Устеріки. Із першим чоловіком у них було два сини: Василь Курилюк (1908-1957) і Юрій, що помер маленьким 1910 року. Коли перший чоловік Никифор Курилюк помер, то вдова Єлена, 1913 року, вдруге виходить заміж за Дмитра Підгорєка (1885-1945) із Ясенова Горішнього. Із другим чоловіком вони мали 3 дочки: Марію (1914-1928), Анну, що померла маленькою 1919 року і Василину (1923-2008). За наймолодшу дочку Василину потрібно додатково сказати, що вона народилась 11 жовтня 1923 року і через 11 днів залишилась сиротою, без матері. Сталося так, що її мати Єлена Підгорєк 22 жовтня 1923 року померла після важких пологів. Таким чином маленька Василина залишилась сиротою із татом Дмитром і своєю бабусею Марією Кречунєк (Чукутихою). Пізніше вдівець Дмитро Підгорєк вруге одружується – на вдові Насті Микитчук (1889 р. н.) із Красноїлля. Пані Настя стала не просто мачухою, а другою турботливою мамою для маленької Василини. З часом Василина Підгорєк виросла, вийшла заміж і також народила дітей. Один із її синів пан Микола Максимюк (1959 р. н.) зараз живе у сусідньому селі Рівня і є правнуком Чукутихи.

Відомо, що внук Марії Кречунєк (Чукутихи) – Василь Никифорович Курилюк (1908-1957) жив і помер в Устеріках на присілку Зелена Єма. А його син Василь Курилюк, 1936 р. н., зараз проживає у Високопольському районі Херсонської області і є ще одним правнуком Чукутихи. Саме від пана Василя Курилюка дослідники по телефону довідались про інших нащадків Чукутихи.

Прожила Марія Кречунєк (Чукутиха) майже 100 років і померла десь приблизно в 1931-1936 роках. Похована вона на старому кладовищі у Верхньому Ясенові. Її похорони добре пам’ятає місцевий старожил пан Дмитро Кумлик.

Завершальна наша пошукова експедиція Івана Зеленчука була у сусіднє село Рівня, до садиби, у якій проживала внучка Чукутихи – Василина Максим’юк (Підгорєк) (1923-2008). На даний час у цьому селі проживає правнук Марії Чукутихи – Микола Максим’юк, 1959 р. н., із сім’єю. Пан Микола показав кольорову фотографію своєї мами – Василини Максим’юк. Перш за все вразила зовнішня подібність внучки Василини до своєї бабусі Марії. Дуже  приємно було бачити, що й пан Микола також подібний до своєї знаменитої прабабусі Марії, крім того, він має неабиякі мистецькі здібності. Зараз пан Микола Максим’юк є керівником відомого Народного ансамблю дримбарів «Струни Черемоша» у Верхньому Ясенові.



- за матеріалами Відділення «Філія Гуцульщина» Національного НДІ українознавства та всесвітньої історії (смт. Верховина), джерело
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Не забудьте поділитись статею у соцмережах:


Теги:     ретроспектива      фото      гуцулка

загрузка...

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Переклад

Croatian English German Greek Hungarian Italian Lithuanian Polish Slovak Spanish

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 
завантаження...

загрузка...

  НАШ YOUTUBE-КАНАЛ



  МИ В FACEBOOK

  Про сайт


«Спадщина Предків» - інформаційно-аналітичний сайт-агрегатор, присвячений альтернативній історії, культурології і етнографії. Публікуємо матеріали у форматі просвітницьких, науково-дослідницьких та науково-популярних статей. Редакція не несе відповідальності за достовірність матеріалів, а також їх використання. 

Допомога проекту:

Підтримати сайт "Спадщина Предків"

heritage@spadok.org.ua

twitter instagram pinterest skype tumblr