В'ятичі - східнослов'янський племінний союз, що населяв в VIII-XIII століттях басейн Верхньої і Середньої Оки (на території сучасних Московської, Брянської, Калузької, Орловської, Рязанської, Смоленської, Тульської, Воронезької та Липецької областей). Згідно народної етимології, наведеної в Повісті временних літ, назва в'ятичі походить від імені родоначальника племені Вятка - зменшувальної форми слов'янського імені В'ячеслав.
Детальніше... Перегляди: 665
В кінці першої чверті VII ст. приальпійські і моравські слов'яни повстали проти аварського ярма, що тяжіло над ними більше півстоліття. Потреба об'єднати сили у боротьбі проти спільного ворога привела до створення в Центральній Європі великої держави під назвою - Само (Samo).
Слов'янські племена лужичан, лютичів, бодричів, поморян, руян здавна заселяли територію сучасної східної, північної і частково північно-західної Німеччини, а також частину Баварії. Як стверджується в даний час деякими дослідниками - в другій половині VI століття вони змінили племена лангобардів, ругів, лугіїв, хізобрадів, варинів, велетів і інших, що мешкали тут в античні часи народів. Однак, як відзначають багато дослідників, існує «дивовижний збіг племінних назв полабських, поморських та інших західних слов'ян з найдавнішими, відомими на даній території етнічними найменуваннями кордону перших століть нашої ери», згаданими в римських джерелах. Всього таких парних, співпадаючих античних і середньовічних слов'янських назв племен, що жили в даній місцевості, відомо близько п'ятнадцяти.
За літописами, у східних слов'ян напередодні утворення Київської Русі існувало 14 великих груп племен, що мали такі назви: поляни, древляни, уличі, тиверці, дуліби, бужани, волиняни, хорвати, сіверяни, в'ятичі, радимичі, дреговичі, кривичі, ільменські словени. Деякі з цих об'єднань згадуються і в інших пам'ятках. Візантійський хроніст Феофан називає плем'я сіверян, що жило наприкінці VII ст. поблизу Дунаю. Географ Баварський знав племена бужан, сіверян, уличів. Константин Багрянородний у своєму творі «Про управління державою» згадує слов'янські племена кривичів, дреговичів, сіверян, древлян, уличів і кілька племен, невідомих за літописами. Аль-Масуді говорить про волинян і дулібів. Вказані групи племен у істориків дістали назву «літописні племена».
Кого римляни називали венедами? Як вони жили? Іменем «Venedi» грецькі автори нарекли мешканців великої території, що простягнулася від Карпатських гір на півдні (сучасна територія України і Польщі) до узбережжя Балтійського моря.
Історія полян є однією з найтаємничіших і загадкових сторінок, як загальноруської, так і української історії. Про них написано чимало історичних та лінгвістичних статей, що тією чи іншою мірою торкаються проблеми походження назви, території проживання та часу їх реального існування. Майже кожна фундаментальна праця, присвячена проблемі походження Русі та її ранній історії торкалась і проблеми полян.
Питання розвитку племінних союзів східних слов’ян є важливим насамперед тому, що поєднання господарських, культурних, філософських (культових) традицій склали основу ментальності руської (а відповідно і української) народності. Саме вивчення проблем динаміки життя східнослов’янських етнічних об’єднань в різних аспектах дає можливість визначити їх самобутнє місце та оригінальну роль в історії Київської Русі як державного формування.
Імперська історіографія нас постійно переконувала у тому, що першою і єдиною державою на території України була Київська Русь. Саме від неї й розпочалася державна історія східних слов’ян. До того ж (повчала нас “поважна” московська історична братія), Русь не була українською державою, а лише “спільною колискою”… – ну, і так далі за давно збридлим текстом, і у тому ж шовіністично-маразматичному дусі…
113869