Хто такий князь Гостомисл та що ми знаємо про нього? Кажуть, що слов'янами ніким було правити, а тому запросили Рюрика. Та з літописів відомо, що ще до його приходу на руських землях був князь на ім'я Гостомисл, син воєводи Буревоя, якого боялися варяги. У цій статті спробуємо пролити світло на цю загадкову особистість та за одно ще раз торкнемося генеалогії Рюриковичів.
Джерелом інформації про Гостомисла постає Іоакимівський літопис, який щоправда історики сприймають з обережністю, адже він досить пізній, датується XVII—XVIII століттям і базується на переписаних (В.Татищевим) фактах:
Буривой, имѣя тяжку войну съ Варяги, множицею побѣждаше ихъ, и облада всю Бярмію до Кумени; послѣди при оной рѣцѣ побѣжденъ бысть, вся свои вои погуби, едва самъ спасеся, иде во градъ Бярмы, иже на островѣ сый крѣпцѣ устроенный; идѣже Князи подвластнїи пребываху, и тамо пребывая умре; Варяги же абїе пришедше градъ великїй и прочїи обладаша, и дань тяжку возложиша на Славяны, Русь и Чудь.
Людїе же терпяху тугу велику отъ Варягъ, пославше къ Буривою испросиша у него сына Гостомысла, да княжитъ во велицѣ градѣ; и егда Гостомыслъ прїя власть, абїе Варяги бывшїе овы изби, овы изгна, и дань Варягомъ отрече, и шедъ на ня побѣди, и градъ во имя старѣйшаго сына своего Выбора при морѣ построи, учини съ Варяги миръ, и бысть тишина по всей земли. Сей Гостомыслъ бѣ мужъ елико храбръ, толико мудръ, всѣмъ сосѣдомъ своимъ страшный, а людѣмъ его любимъ расправы ради и правосудїя: сего ради вси окольны чтяху его, и дары и дани дающе, купуя миръ отъ него, многи же Князи отъ далекихъ странъ прихождаху моремъ и землею послушати мудрости, и видѣти судъ его, и просити совѣта и ученїя его, яко тѣмъ прославися всюду.
Як бачимо, Гостомисл, син Буревоя, мав великий авторитет серед слов'ян - саме завдяки своїй мудрості, рішучості, войовничості та справедливості. У нього було 4 сини та 3 доньки. За легендою, на честь свого старшого сина Вибора, Гостомисл заснував "град на морі" - Виборг. Про решту синів немає історичних даних. Історики лише стверджують, що усі вони загинули в боях у молодому віці, а тому не залишили спадкоємців.
Художник Ілля Глазунов. Гостомисл, дід Рюрика (1986)Зате доньки Гостомисла, яких старий князь видав за сусідніх воєвод, продовжили рід. Так, одна із доньок вийшла заміж за Ізборського князя. У цьому шлюбі народився напівлегендарний князь - Вадим Хоробрий, який успадкував грізну вдачу діда та організував у 860-х роках ціле повстання проти Рюрика і його свити. Ось як про це говориться у Ніконовському літописі:
Того же лета (864) оскорбишася Новгородцы глаголюще, яко быти нам рабом и много зла всячески пострадати от Рюрика и от рода его. Того же лета уби Рюрик Вадима Храброго и иных многих изби Новгородцев советников его.
Існує ще одна легенда, яка розповідає нам, що середня донька Гостомисла - Уміла, вийшла заміж за невідомого варязького короля (Ґотліба з ободритів?) і народила від нього сина Рюрика - майбутнього правителя Русі. Незадовго до смерті, Гостомислу у сні прийшло видіння: з лона його доньки Уміли постає величезне древо, котре своїми вітками охопило ціле місто. Віщуни розтлумачили це так - один із синів Уміли сяде на престолі у великому граді і заснує цілий рід-династію.
Художник Ілля Глазунов. Уміла Новгородська, мати Рюрика. (1986)Перед смертю Гостомисл збирає всіх старійшин і розповідає їм про цей сон. Слов'яни з особливою шаною поставились до пророцтва і запросили на князювання саме Рюрика.
Якщо брати цю архаїчну легенду за основу, то по суті складається цілий "пазл":
І - Гостомисл є дідом Рюрика.
ІІ - Рюрик - син варязького короля (або навіть ободритського короля Готліба) і слов'янки Уміли, доньки Гостомисла.
ІІІ - Отже, Рюрик по факту мав подвійне - слов'янське і варязьке походження, що пояснює з одного боку іноземну антропонімію (скандинавські імена, традиції, антропологія), а з іншого - роль князя у історії слов'ян, у формуванні першої державності на наших землях - Київської Русі.
ІV - Слов'яни закликали правити Рюрика не тому, що перебували в якигось міжусобицях і їм бракувало власного розуму, а щоб зберегти спадкоємство престолу - Рюрик був старшим внуком з усіх на той момент спадкоємців. Тобто - слов'яни обрали Рюрика не просто так, а за правом спадкування.
Здавалось, багатовікову дискусію щодо Рюрика, його генеалогії можна завершувати. Але є дуже багато не стиковок у цій закрученій історії. На жаль, історичні джерела не надають нам жодних інших фактів або хоча б свідчень ні про Умілу та її нареченого, ні про інших діточок Гостомисла. Таким чином, офіційна історія вважає цю версію - матрилінійним міфом, тобто витоковим міфом про заснування якогось роду чи династії по материнській лінії. Цей вид міфу як і міф про "трьох братів" зустрічається у багатьох культурах та народах світу.
Цікаво, що Гостомисл згаданий і в Київському синопсисі - компілятивному огляді історії Південно-Західної Русі, складеному в XVII столітті імовірно архімандритом Києво-Печерського монастиря Інокентієм Гізелем.
Лінгвіст І. І. Срезневський в середині XIX століття писав, що ім'я Гостомисл має західнослов'янське коріння, тому що закінчення «-мисл» не характерне для східних слов'ян, але часто зустрічається серед західних. На думку історика, легенда про вождя західних слов'ян Гостомисла проникла в Новгородські землі і стала частиною східнослов'янського епосу.
На думку іншого дослідника В. Н. Овчарьова, ім'я Гостомисл проникло в руські літописи з мекленбургської генеалогічної традиції. У 1629 році Йоганн Хемніц опублікував генеалогію мекленбургських герцогів, в якій виводить лінію Рюриковичів від ободритського князя Годліба. У цьому ж джерелі присутній і Гостомисл (Gozomuzolo), син Чедрага. Сам Хемніц посилається на манускрипт з Шверіна, датований 1418 роком, але який не збігся. Основна діяльність бодрича Гостомисла була спрямована на збереження незалежності ободритського союзу від короля східних франків Людовика II Німецького. За повідомленням «Фульдських анналів», він загинув у 844 році під час каральної експедиції Людовика на землі ободритів. Після його смерті союз ободритів розпався на чотири частини: вагрів, полабів, бодричів і варнів.
С. Н. Азбель вважав, що новгородський Гостомисл і ободритський - одне і те ж. Азбель ставив під сумнів факт смерті ободритського князя Гостомисла у 844 році. На його думку, Гостомисл, який очолював державу ругіїв, в зв'язку з вторгненням військ Людовіка II Німецького у 844 році втік до берегів озера Ільмень. В результаті цього там виникли поселення прибулих з ним слов'ян - русі прибалтійської.
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"
