Про загадкові петрогліфи знайдені в горах на Верховинщині

zagadkovi-petroglify-v-karpatah-deshyfruvannya

У 2020 році в горах на Верховинщині, спускаючись з полонини Глистовата в хутір Перкалабу, на кордоні з Румунією, мандрівники виявили брили каміння з викарбуваними на них чудернацькими знаками-петрогліфами. Вони стали відомі широкій громадськості після публікації фото у соцмережах. Згодом новина потрапила до українських ЗМІ.

Ось як про цю знахідку розповів один із учасників групи, Владислав Корсунь, який ходить в гори з 1978 року та обійшов Карпати як кажуть "вздовж і поперек":

"Мали маршрут на 4 дні. І коли вже йшли назад зустріли лісників. І нам пояснили є ближня дорога в село через ліс. І ми пішли через ліс, через буреломи й натрапили на камінь, чисто випадково".

Камінь з петрогліфами в Карпатах

Ще один учасник групи, гірський рятувальник Василь Фіцак розповідає:

“Спочатку випадково знайшли один камінь з якимось містичним знаком. Потім за декілька метрів знайшли іншу брилу, де було вже більше цих знаків. Нас вразили ці написи”.

Туристи виявили камені з петрогліфами на кордоні з Румунією

Петрогліфи на кордоні з Румунією

82125437 2685881401518225 6274069579704478445 n

Камені поросли мохом і написи чудом вдалось розгледіти. Досі немає одностайної думки, що це за символи, яка їх приналежність та датування. Деякі вчені прокоментували знахідку. Зокрема археолог і музикант Павло Нечитайло сказав:

«Петрогліфи – дуже небезпечний матеріал для дослідження. Архаїчні, на наш сучасний погляд, зображення, які не перекриваються культурними шарами важко датувати. Але тут ми бачимо, в основному, хрестоподібні зображення, що з великим відсотком вірогідності можна віднести до часів поширення і утвердження християнства в цих місцях»,.

Історик та археолог Тарас Ткачук також зауважив:

«Був у церкви такий період з восьмого по дев’яте століття – іконоборці. Потім їх заборонили, на них були сильні гоніння, вони ховалися по різних землях. Деякі історики вважають, що були вони в Карпатах і десь у наших землях. Не виключено, що це якраз зображення іконоборців. Ще був другий рух в Х-XV століттях на Балканах – богоміли. Вони так само полюбляли різноманітні зображення на скелях. Чи зображували вони хрести – це питання. Але там є не тільки зображення хрестів. Наскільки я бачив по фото, то є ще зображення трохи інші».

Історик Олександр Алфьоров висловив свою думку:

Це "межові знаки"- вони наносились на знані або гарно видимі камені на межах володінь. Малюнки, очевидно, слід датувати 14-17 ст. Підтвердженням цього є от ці хрести на ніжках - дуже популярний межовий символ, який навіть має свою назву "стол" - в контексті престолу. Цей знак на камені кількаразово еволюціонує, що демонструє змінність поколінь власників і набуття ділянок, що він, власне і розмежовував. Вітаю, хороша знахідка, її слід запроваджувати до наукового обігу.

З того часу мегаліти ніхто так і не досліджував. Подальша доля їх невідома. Принаймні ми не знайшли жодної публікації чи згадки у відкритих джерелах.

Яка наша думка?

Перш за все хочемо зазначити, що кожна з вищеперелічених версій хоч і заслуговує на увагу, але є непереконливою. Символи ранньохристиянського мистецтва дуже добре відомі, вивчені і систематизовані дослідниками. Насамперед, це: птахи, якір, човен, виноградна лоза, пальмова гілка, хризма, різноманітні монограми та інша Біблійна символіка Старого/Нового завітів.

Взагалі, розглядати багатовікову мегалітичну карпатську спадщину з позиції значно молодшого за віком християнства, яке в минулому вело активну боротьбу з язичництвом та асимілювало чимало його рис (звідси такий культурний феномен як "двовір'я", яке власне й поширювалося цими болгарськими старообрядниками, переслідуваними канонічною церквою), є дещо некоректним. Ба більше, датувати подібні пам'ятки XIV-XV століттям без попереднього комплексного підходу та аналізу - це фактично применшувати їх унікальність та історичну цінність, а разом з тим применшувати охоронний статус пам'яток.

Аби дослідити і датувати подібні пам'ятки, треба бути спеціалістом щонайменше з декількох областей, а саме:

А) Експертом з мегалітів, професійним археологом. Мати в запасі не один виїзд на об'єкт, не одну експедицію на скельні комплекси, городища, святилища. Мати у своєму заліку з десяток відкритих та витлумачених петрогліфів.
Б) Експертом з дохристиянських символів, культури, історії, традицій і релігії, зокрема давньослов'янської. Така людина має самотужки систематизувати всю язичницьку символіку та етнологію, зокрема знати давньоукраїнську міфологію, бути незаангажованою щодо різних релігій (чи то християнської, чи то язичницької, чи будь-якої іншої - однаково їх розуміти, сприймати, поважати).
В) Експертом з мовознавства, докириличної і рунічної писемности. Розбиратися в логографічному, піктографічному, ідеографічному письмі. Мати систематизовану базу усіх пам'яток, щоби за потреби швидко провести порівняння, зворотний пошук.

Звичайний історик-бібліографіст, який сидить в кабінеті і гортає книги, не дослідив жодного скельного святилища власноруч і скептично ставиться до дохристиянської культури (яка є ядром української культури!), робить висновки лише через свій монітор, а також через призму академічної літератури - НІКОЛИ не дасть об'єктивної оцінки. Усі його спроби витлумачення - будуть поверхневими та суб'єктивними. Більше того, це шкодить подальшим дослідженням, адже вводить в оману, створює зайві нашарування і морфологічні конструкції, які потім треба очищати як той "мох" на каменях.

Насамперед, хотілось би почути думку АПОЛОГЕТІВ з дослідження карпатської мегалітичної спадщини, а це: Микола Бандрівський, Орест Корчинський, Микола Кугутяк, Любомир Держипільський та інші, які в Карпатах/Прикарпатті відкрили і дослідили не один об'єкт, підготували не одне дослідження. Фактично, вони задали серед дослідників-аматорів новий тренд, новий напрям, відомий як "краєзнавче діггерство" або "мегалітичний сталкінг".

Спроба дешифрувати загадкові петрогліфи

Ретельно проаналізувавши усі доступні нам матеріали та джерела, провівши Reverse-аналіз всіх символів по нашій базі, ми прийшли до висновку, що перед нами родові (династичні) знаки ранньословянського племені білих хорватів IV-IX ст. скіфо-сарматського походження.

Такі символи зображалися на культових каменях, княжих монетах, печатках, обладунках, зброї тощо. Передували гербам XII століття. Частина знаків трансформувалася у геральдичні фігури і були успадковані Рюриковичами, козацькою шляхтою, деякими представниками болгарської аристократії (рід Дуло), а також балканськими народами (традиція набивати тату у жінок).

Ці родові знаки справді могли наноситися і на прикордонні, межові камені та позначати рід (династію, громаду) або межі володінь. Ось як про це пише київський археолог XIX ст. К. Болсуновський у своїй праці "Родовой знак Рюриковичей. Великих князей Киевских" (1908):

Родові знаки білих хорват

В історичній науці ці символи відомі під назвою САРМАТСЬКІ РУНИ (або "тамги" - родові фамільні знаки-печатки). Вони належать до докириличної рунічної писемності й широко зустрічаються у представників скіфо-сарматської культури - меланхелени, агафірси, будини, неври, сіраки, аорси, гелони, алани та ін.

Нижче подається систематизований перелік сарматських рунічних символів, виявлених археологами у різний час:

Сарматські руни Сарматські руни, знаки, тамги Сарматські знаки, руни, тамги, монограми. Немає єдиної думки щодо того, що вони позначають. Дехто вважає, що вони служать магічним цілям, інші бачать у них клейма, що позначають особисту власність. З ними також пов'язують культ сонця і віру в потойбічне життя. Після навернення язичницьких племен до християнства тамги втратили своє значення і були замінені хрестом або монограмою Христа. Проте вони не були повністю забуті й у деяких областях набули значення знаків власності чи фамільних гербів. Джерело знаків: Драчук В.С. Системы знаков Северного Причерноморья (1975)

carski-gerby-skifosarmaty-bospora
Скіфосарматські царські герби Боспора, викарбувані на культових каменях-стелах, надгробних плитах та речах побуту/культу. Джерело: Драчук В.С. Розповідає геральдика (1977).

znaky-rurykovychiv Геральдичні знаки давньоруських князів Рюриковичів. Джерело: Драчук В.С. Розповідає геральдика (1977).

bulgarian-artefact
pliska-rozette
Древній болгарський артефакт з вирізьбленими стародавніми знаками, знайдений археологами у 1961 році в першій столиці Болгарії - Плисці (681-893рр.). Предмет виготовлений з бронзи і має форму розетки з сімома променями. Дослідники датують знахідку VII-IX ст. та вважають, що ці знаки є тамгою-печаткою давнього роду Дуло, а сам артефакт пов'язаний з космогонією та культом Сонця.

історія України Традиція набивати тамги у вигляді татуювання на тілі, яка зберегласт в жіночого населення Балкан, зокрема в Хорватії. Цими знаками позначали приналежність дівчини до того чи іншого роду, а також позначали різноманітні життєві події.

В Карпати ці знаки могли потрапити через білих хорватів, які є нащадками скіфо-сарматських племен - саків і аланів. У раннішній період історії "білі хорвати" носили дещо іншу назву - РОКСОЛАНИ (рус-алани, білі алани (сонячні, арії), звідси пізніше - "білі хорвати"). Можка сказати, що вони були автохтонами Північного Причорномор'я, яке скіфи і сармати здавна облюбували як материнський край та звідки розселялися в різні боки: Бактрія, Індо-Скитія, Передкавказзя і т.д.

Фірмова "шахівниця" білохорватських племен доволі часто зустрічається в культурі скіфів і сарматів:

історія України Символ хорватів на стінах гробниці. Україна, Крим, Неаполь Скіфський, III ст.

історія України Символи і зображення білих хорватів (роксоланів) на кераміці та речах побуту/культуру давніх саків.

історія України
Manuscript Hazine of the Saray Albums, 15th c. CE; Topkapi Palace Museum, Istanbul, Turkey

історія України Мапа Великої Скіфії, частиною якої була Сарматія, що охоплювала практично всю територію сучасної України.

У II ст. білі алани-хорвати (в давньоіранських джерелах також відомі як "горавати") почали мігрувати на Захід. Таким чином їх "занесло" на Галичину (Бойківщина) та Карпати (Закарпаття, Лемківщина). Частина з них залишилися і прийняли участь в місцевому етногенезі (Стільсько городище), інша частина пішла на Моравію (Чехію), Сілезію (Польщу), Лужицю (лужицькі серби). В результаті основна група дійшла до Дунаю (Нижній та Середній Дунай), де заснувала свою державу - Велику Хорватію, яка потерпала від нападів франків, мадярів, печенігів. В історіографії "білі хорвати" стали відомими завдяки візантійському імператору-літописцю Костянтину Багрянородному.

історія України

Подібні родові знаки зустрічаються і у кушанів - віддаленої родово-племінної спільноти царських скіфів (саків), які заснували Бактрію (частина Індо-Скитії):

KushanTamgas
afgh02-07-27-800w
Родові знаки царів Кушанії. Джерело: С.А. ЯЦЕНКО. ЗНАКИ-ТАМГИ ИРАНОЯЗЫЧНЫХ НАРОДОВ ДРЕВНОСТИ И РАННЕГО СРЕДНЕВЕКОВЬЯ.

Є ці символи і у інших стародавніх народів з індоєвропейським корінням: тохарів (Таримські мумії), айнів (Яншао), берберів-амазигів, пелазгів (Крито-Мінойська культура), етрусків...

berbers-amazigh-symbols
the-yaz-symbols-berbers Символіка берберів-амазигів - білих народів Африки, нащадків амазонок. Цей символ має назву YAZ (ⵣ) і означає - вільна благородна людина, Amazigh. Амазиги мають ген R1A1, їх предки індоєвропейці, які в глибоку давнину прибули в Північну Африку. Вишивка та символи амазигів мають разючу схожість з гуцульськими взорами та татуюваннями Балканських народів.

Археологи вже понад 100 років ламають собі голову над вивченням схожих наскельних знаків, нанесених так само у великій кількості в Італійських Альпах, в горах Valle Camonica. Припускається, що ці символи належать до культур неоліту і доби бронзи. Їм присвятила цілу книгу литовська дослідниця Марія Гімбутас - "Цивілізація Великої Богині: Світ Давньої Європи".

cheremule-tombra-branca

cheremule tombabranca oranti

valcamonica-rock-art

Висновки

Як бачимо, перед нами надзвичайно архаїчні фрагменти тисячолітньої спадщини - родові тамгові знаки - двозубці і тризубці, увінчані різними солярними хрестами, котрі чудом збереглися в Карпатах до наших днів і випадково явились мандрівникам.

Історія їх сягає допотопних часів і проходить в приблизно такій часовій послідовності: Неоліт (Вінча-Трипілля-Пелазгія) -> Скіфо-Сарматія + Амазонки -> Білі хорвати (раннє слов'янство).

Безумовно, ці мегаліти потребують ретельнішого вивчення, а їх символи - класифікації збоку вітчизняних та закордонних археологів-інженерів, культурологів з досвідом роботи у царині мегалітичної спадщини.

Не зайвим буде дослідити прилеглу територію, провести обміри місця розташування каменів, адже можна знайти додаткові артефакти. У глибоку давнину це місце могло бути міжплемінним святилищем, повз яке проходили давні народи та залишали свої родові знаки на прикордонному камені.

І ще дещо... "Кривий ліс", який ми зафіксували на одному з фотокадрів, вже стає таким-собі "фірмовим почерком" або "візитівкою" подібних за енергетикою та історією місць з виходом мегалітів.