Субота
15 черв., 2024
     

Ukrainian English

Про загадкові петрогліфи знайдені в горах на Верховинщині

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 2

zagadkovi-petroglify-v-karpatah-deshyfruvannya

У 2020 році в горах на Верховинщині, спускаючись з полонини Глистовата в хутір Перкалабу, на кордоні з Румунією, мандрівники виявили брили каміння з викарбуваними на них чудернацькими знаками-петрогліфами. Вони стали відомі широкій громадськості після публікації фото у соцмережах. Згодом новина потрапила до українських ЗМІ. 

Ось як про цю знахідку розповів один із учасників групи, Владислав Корсунь, який ходить в гори з 1978 року та обійшов Карпати як кажуть "вздовж і поперек":

"Мали маршрут на 4 дні. І коли вже йшли назад зустріли лісників. І нам пояснили є ближня дорога в село через ліс. І ми пішли через ліс, через буреломи й натрапили на камінь, чисто випадково".

Камінь з петрогліфами в Карпатах

Ще один учасник групи, гірський рятувальник Василь Фіцак розповідає:

“Спочатку випадково знайшли один камінь з якимось містичним знаком. Потім за декілька метрів знайшли іншу брилу, де було вже більше цих знаків. Нас вразили ці написи”.

Туристи виявили камені з петрогліфами на кордоні з Румунією

Петрогліфи на кордоні з Румунією

82125437 2685881401518225 6274069579704478445 n

Камені поросли мохом і написи чудом вдалось розгледіти. Досі немає одностайної думки, що це за символи, яка їх приналежність та датування. Деякі вчені прокоментували знахідку. Зокрема археолог і музикант Павло Нечитайло сказав:

«Петрогліфи – дуже небезпечний матеріал для дослідження. Архаїчні, на наш сучасний погляд, зображення, які не перекриваються культурними шарами важко датувати. Але тут ми бачимо, в основному, хрестоподібні зображення, що з великим відсотком вірогідності можна віднести до часів поширення і утвердження християнства в цих місцях»,.

Історик та археолог Тарас Ткачук також зауважив:

«Був у церкви такий період з восьмого по дев’яте століття – іконоборці. Потім їх заборонили, на них були сильні гоніння, вони ховалися по різних землях. Деякі історики вважають, що були вони в Карпатах і десь у наших землях. Не виключено, що це якраз зображення іконоборців. Ще був другий рух в Х-XV століттях на Балканах – богоміли. Вони так само полюбляли різноманітні зображення на скелях. Чи зображували вони хрести – це питання. Але там є не тільки зображення хрестів. Наскільки я бачив по фото, то є ще зображення трохи інші».

Історик Олександр Алфьоров висловив свою думку:

Це "межові знаки"- вони наносились на знані або гарно видимі камені на межах володінь. Малюнки, очевидно, слід датувати 14-17 ст. Підтвердженням цього є от ці хрести на ніжках - дуже популярний межовий символ, який навіть має свою назву "стол" - в контексті престолу. Цей знак на камені кількаразово еволюціонує, що демонструє змінність поколінь власників і набуття ділянок, що він, власне і розмежовував. Вітаю, хороша знахідка, її слід запроваджувати до наукового обігу.

З того часу мегаліти ніхто так і не досліджував. Подальша доля їх невідома. Принаймні ми не знайшли жодної публікації чи згадки у відкритих джерелах. 

Яка наша думка? 

Перш за все хочемо зазначити, що кожна з вищеперелічених версій хоч і заслуговує на увагу, але є непереконливою. Символи ранньохристиянського мистецтва дуже добре відомі, вивчені і систематизовані дослідниками. Насамперед, це: птахи, якір, човен, виноградна лоза, пальмова гілка, хризма, різноманітні монограми та інша Біблійна символіка Старого/Нового завітів.

Взагалі, розглядати багатовікову мегалітичну карпатську спадщину з позиції значно молодшого за віком християнства, яке в минулому вело активну боротьбу з язичництвом та асимілювало чимало його рис (звідси такий культурний феномен як "двовір'я", яке власне й поширювалося цими болгарськими старообрядниками, переслідуваними канонічною церквою), є дещо некоректним. Ба більше, датувати подібні пам'ятки XIV-XV століттям без попереднього комплексного підходу та аналізу - це фактично применшувати їх унікальність та історичну цінність, а разом з тим применшувати охоронний статус пам'яток.

Аби дослідити і датувати подібні пам'ятки, треба бути спеціалістом щонайменше з декількох областей, а саме:

  • А) Експертом з мегалітів, професійним археологом. Мати в запасі не один виїзд на об'єкт, не одну експедицію на скельні комплекси, городища, святилища. Мати у своєму заліку з десяток відкритих та витлумачених петрогліфів.
  • Б) Експертом з дохристиянських символів, культури, історії, традицій і релігії, зокрема давньослов'янської. Така людина має самотужки систематизувати всю язичницьку символіку та етнологію, зокрема знати давньоукраїнську міфологію, бути незаангажованою щодо різних релігій (чи то християнської, чи то язичницької, чи будь-якої іншої - однаково їх розуміти, сприймати, поважати).
  • В) Експертом з мовознавства, докириличної і рунічної писемности. Розбиратися в логографічному, піктографічному, ідеографічному письмі. Мати систематизовану базу усіх пам'яток, щоби за потреби швидко провести порівняння, зворотний пошук.

Звичайний історик-бібліографіст, який сидить в кабінеті і гортає книги, не дослідив жодного скельного святилища власноруч і скептично ставиться до дохристиянської культури (яка є ядром української культури!), робить висновки лише через свій монітор, а також через призму академічної літератури - НІКОЛИ не дасть об'єктивної оцінки. Усі його спроби витлумачення - будуть поверхневими та суб'єктивними. Більше того, це шкодить подальшим дослідженням, адже вводить в оману, створює зайві нашарування і морфологічні конструкції, які потім треба очищати як той "мох" на каменях.

Насамперед, хотілось би почути думку АПОЛОГЕТІВ з дослідження карпатської мегалітичної спадщини, а це: Микола Бандрівський, Орест Корчинський, Микола Кугутяк, Любомир Держипільський та інші, які в Карпатах/Прикарпатті відкрили і дослідили не один об'єкт, підготували не одне дослідження. Фактично, вони задали серед дослідників-аматорів новий тренд, новий напрям, відомий як "краєзнавче діггерство" або "мегалітичний сталкінг".

Спроба дешифрувати загадкові петрогліфи

Ретельно проаналізувавши усі доступні нам матеріали та джерела, провівши Reverse-аналіз всіх символів по нашій базі, ми прийшли до висновку, що перед нами родові (династичні) знаки ранньословянського племені білих хорватів IV-IX ст. скіфо-сарматського походження. 

Такі символи зображалися на культових каменях, княжих монетах, печатках, обладунках, зброї тощо. Передували гербам XII століття. Частина знаків трансформувалася у геральдичні фігури і були успадковані Рюриковичами, козацькою шляхтою, деякими представниками болгарської аристократії (рід Дуло), а також балканськими народами (традиція набивати тату у жінок).

Ці родові знаки справді могли наноситися і на прикордонні, межові камені та позначати рід (династію, громаду) або межі володінь. Ось як про це пише київський археолог XIX ст. К. Болсуновський у своїй праці "Родовой знак Рюриковичей. Великих князей Киевских" (1908):

Родові знаки білих хорват

В історичній науці ці символи відомі під назвою САРМАТСЬКІ РУНИ (або "тамги" - родові фамільні знаки-печатки). Вони належать до докириличної рунічної писемності й широко зустрічаються у представників скіфо-сарматської культури - меланхелени, агафірси, будини, неври, сіраки, аорси, гелони, алани та ін.

Нижче подається систематизований перелік сарматських рунічних символів, виявлених археологами у різний час:

Сарматські руниСарматські знакиСарматські руни, знаки, тамгиСарматські знаки, руни, тамги, монограми. Немає єдиної думки щодо того, що вони позначають. Дехто вважає, що вони служать магічним цілям, інші бачать у них клейма, що позначають особисту власність. З ними також пов'язують культ сонця і віру в потойбічне життя. Після навернення язичницьких племен до християнства тамги втратили своє значення і були замінені хрестом або монограмою Христа. Проте вони не були повністю забуті й у деяких областях набули значення знаків власності чи фамільних гербів. Джерело знаків: Драчук В.С. Системы знаков Северного Причерноморья (1975)

carski-gerby-skifosarmaty-bospora
Скіфосарматські царські герби Боспора, викарбувані на культових каменях-стелах, надгробних плитах та речах побуту/культу. Джерело: Драчук В.С. Розповідає геральдика (1977).

znaky-rurykovychivГеральдичні знаки давньоруських князів Рюриковичів. Джерело: Драчук В.С. Розповідає геральдика (1977).

bulgarian-artefact
pliska-rozette
Древній болгарський артефакт з вирізьбленими стародавніми знаками, знайдений археологами у 1961 році в першій столиці Болгарії - Плисці (681-893рр.). Предмет виготовлений ​​з бронзи і має форму розетки з сімома променями. Дослідники датують знахідку VII-IX ст. та вважають, що ці знаки є тамгою-печаткою давнього роду Дуло, а сам артефакт пов'язаний з космогонією та культом Сонця.

історія УкраїниТрадиція набивати тамги у вигляді татуювання на тілі, яка зберегласт в жіночого населення Балкан, зокрема в Хорватії. Цими знаками позначали приналежність дівчини до того чи іншого роду, а також позначали різноманітні життєві події.

В Карпати ці знаки могли потрапити через білих хорватів, які є нащадками скіфо-сарматських племен - саків і аланів. У раннішній період історії "білі хорвати" носили дещо іншу назву - РОКСОЛАНИ (рус-алани, білі алани (сонячні, арії), звідси пізніше - "білі хорвати"). Можка сказати, що вони були автохтонами Північного Причорномор'я, яке скіфи і сармати здавна облюбували як материнський край та звідки розселялися в різні боки: Бактрія, Індо-Скитія, Передкавказзя і т.д. 

Фірмова "шахівниця" білохорватських племен доволі часто зустрічається в культурі скіфів і сарматів:

історія УкраїниСимвол хорватів на стінах гробниці. Україна, Крим, Неаполь Скіфський, III ст. 

історія УкраїниСимволи і зображення білих хорватів (роксоланів) на кераміці та речах побуту/культуру давніх саків.

історія України
історія УкраїниManuscript Hazine of the Saray Albums, 15th c. CE;  Topkapi Palace Museum, Istanbul, Turkey

історія УкраїниМапа Великої Скіфії, частиною якої була Сарматія, що охоплювала практично всю територію сучасної України.

У II ст. білі алани-хорвати (в давньоіранських джерелах також відомі як "горавати") почали мігрувати на Захід. Таким чином їх "занесло" на Галичину (Бойківщина) та Карпати (Закарпаття, Лемківщина). Частина з них залишилися і прийняли участь в місцевому етногенезі (Стільсько городище), інша частина пішла на Моравію (Чехію), Сілезію (Польщу), Лужицю (лужицькі серби). В результаті основна група дійшла до Дунаю (Нижній та Середній Дунай), де заснувала свою державу - Велику Хорватію, яка потерпала від нападів франків, мадярів, печенігів. В історіографії "білі хорвати" стали відомими завдяки візантійському імператору-літописцю Костянтину Багрянородному.

історія України

Подібні родові знаки зустрічаються і у кушанів - віддаленої родово-племінної спільноти царських скіфів (саків), які заснували Бактрію (частина Індо-Скитії):

KushanTamgas
afgh02-07-27-800w
Родові знаки царів Кушанії. Джерело: С.А. ЯЦЕНКО. ЗНАКИ-ТАМГИ ИРАНОЯЗЫЧНЫХ НАРОДОВ ДРЕВНОСТИ И РАННЕГО СРЕДНЕВЕКОВЬЯ.

Є ці символи і у інших стародавніх народів з індоєвропейським корінням: тохарів (Таримські мумії), айнів (Яншао), берберів-амазигів, пелазгів (Крито-Мінойська культура), етрусків...

berbers-amazigh-symbols
the-yaz-symbols-berbersСимволіка берберів-амазигів - білих народів Африки, нащадків амазонок. Цей символ має назву YAZ (ⵣ) і означає - вільна благородна людина, Amazigh. Амазиги мають ген R1A1, їх предки індоєвропейці, які в глибоку давнину прибули в Північну Африку. Вишивка та символи амазигів мають разючу схожість з гуцульськими взорами та татуюваннями Балканських народів.

Археологи вже понад 100 років ламають собі голову над вивченням схожих наскельних знаків, нанесених так само у великій кількості в Італійських Альпах, в горах Valle Camonica. Припускається, що ці символи належать до культур неоліту і доби бронзи. Їм присвятила цілу книгу литовська дослідниця Марія Гімбутас - "Цивілізація Великої Богині: Світ Давньої Європи".

cheremule-tombra-branca

cheremule tombabranca oranti

valcamonica-rock-art

Висновки

Як бачимо, перед нами надзвичайно архаїчні фрагменти тисячолітньої спадщини - родові тамгові знаки - двозубці і тризубці, увінчані різними солярними хрестами, котрі чудом збереглися в Карпатах до наших днів і випадково явились мандрівникам.

Історія їх сягає допотопних часів і проходить в приблизно такій часовій послідовності: Неоліт (Вінча-Трипілля-Пелазгія) -> Скіфо-Сарматія + Амазонки -> Білі хорвати (раннє слов'янство).

Безумовно, ці мегаліти потребують ретельнішого вивчення, а їх символи - класифікації збоку вітчизняних та закордонних археологів-інженерів, культурологів з досвідом роботи у царині мегалітичної спадщини.

Не зайвим буде дослідити прилеглу територію, провести обміри місця розташування каменів, адже можна знайти додаткові артефакти. У глибоку давнину це місце могло бути міжплемінним святилищем, повз яке проходили давні народи та залишали свої родові знаки на прикордонному камені.

І ще дещо... "Кривий ліс", який ми зафіксували на одному з фотокадрів, вже стає таким-собі "фірмовим почерком" або "візитівкою" подібних за енергетикою та історією місць з виходом мегалітів.

Використані джерела:

  1. Трубачев О.Н. Indoarica в Северном Причерноморье. - М:: Наука. 1999.
  2. Яценко С.А. Знаки-тамги ираноязычных народов древности и раннего средневековья.
  3. Шамина Т.Ф. К определению тамговых знаков на стаканах из Чугунно-Крепинки.
  4. Сергій Плачинда. Лебедія: Як і коли виникла Україна (1997).
  5. Драчук В.С. Розповідає геральдика (1977)
  6. Драчук В.С. Дорогами тысячелетий (1976)
  7. Драчук В.С. Системы знаков Северного Причерноморья. Тамгообразные знаки северопонтийской периферии античного мира первых веков нашей эры (1975)
  8. Драчук В.С. Шаг в неведомое (1971)
  9. Р. А. Козленко. Новые тамгообразные знаки и элементы сарматского вооружения и снаряжения из Ольвии.
  10. Кобилюх В. Праукраїна і Санскрит. — Тернопіль: Мандрівець, 2011.
  11. Кобилюх В. Айни: душа Японії очима українця і Санскриту. - Тернопіль: Мандрівець, 2010.
  12. Л. М. Дідух «Знаки Рюриковичів» на виробах давньоруського часу в зібранні НМІУ: походження та значення.
  13. Wikipedia. Pliska rosette.
  14. Milosh Sidorov. An approach to dating the pliska rosette.
  15. Sui Sentieri dell'arte rupestre. Le rocce incise delle Alpi, storia, ricerche, escursioni.
  16. Andrea Arca. Dating and (up)dating Valcamonica rock art Chronological experiences in Valcamonica Rock Art.
  17. Chronology and interpretation of the “Praying figures” in Valcamonica rock-art
  18. Християни-язичники та поганські звичаї в християнській культурі українців
  19. Сергій Шаправський. Символіка християнської культури.
  20. 10 давніх християнських символів
  21. ТАЄМНИЦЯ ХРИСТИЯНСЬКИХ СИМВОЛІВ
  22. Мартіна Дюллей. Християнські символи.
  23. Ранньохристиянські символи.
  24. Каталог християнських нагрудних виробів мистецтва періоду Київської Русі ( Х - ХІІІ ст.).
  25. Маланяк Олег Миколайович. Війна проти ікон.
  26. К. Болсуновський. Родові знаки Рюриковичів (1908)

Також читайте інші наші матеріали за даною тематикою:

© Портал SPADOK.ORG.UA


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber