Вівторок
02 черв., 2020
завантаження...

Буша: історія села і таємниці скельного святилища

Рейтинг 4.5 з 5. Голосів: 2

Скельний храм в Буші

Буша - село у Ямпільському районі Вінницької області, Україна. Знаходиться в долині злиття 3-х рік Мурафа, Бушанка і Суха Бушанка. На території села розташований державний історико-культурний заповідник "Буша". В заповіднику площею майже 7 тис. га розміщені пам’ятки археології (ІІІ тис. до н.е. – ХІІ ст. н.е.), залишки фортеці і підземних ходів XVI – XVII ст., міська ратуша XVI ст. Родзинкою Буші є скельний храм. 

Вже починаючи з доби давнього кам’яного віку в районі Буші проживали люди, що займались збиральництвом та полюванням. У безпосередній близькості до Буші археологи відкрили залишки стоянок пізнього палеоліту (20-13 тис. років тому). Найбільш розповсюдженими в околицях пам’ятками є поселення Трипільської культури. Важливим і цінним є те, що на мисі між двох річок – Мурафи і Бушанки тріпільська культура існувала впродовж трьох її основних періодів.

Музей Трипільської культури в БушіМузей Трипільської культури в Буші

Також в Буші виявлено залишки поселеннь епохи пізньої бронзи (кінець II-го тис. до н.е.) і раннього залізного віку (початок і середина І тис. до н.е.) та п’ять поселень Черняхівської культури.

Місцеве землеробське населення скіфського часу VІІ-ІІІ ст. до н. е. залишило у Середньому Подністров'ї, крім сільських поселень, і укріплені населені пункти — городища, які були в давнину обнесені рядами потужних земляних насипів-валів. В конструкцію валів входили дерев'яні зруби, камінь, глина і т. п. У Буші кераміку скіфського часу виявлено на місці злиття Буші й Мурафи.

busha-selo

richka-bushanka

busha-selo2

Найбільш цікавою пам'яткою є Бушанське скельне святилище, розташоване на правому березі р. Бушанки (приток р. Дністер), приблизно на 1 км її злиття з р. Мурафою. Найбільшою його загадкою є унікальний рельєф, який до цього часу не знаходить одностайної думки у колах археологів, істориків, мистецтвознавців, краєзнавців щодо часу виникнення, змісту композиції, мистецьких традицій, що вплинули на його формування. Відкрита (а точніше відкопана) ще у 1824 р. місцевим шляхтичем Ромуальдом Остоя-Овсяним, ця пам’ятка вже майже 200 років є темою дискусій учених. Історію дослідження пам’ятки розпочав в кінці ХІХ ст. професор В.Б. Антонович. Було подано відомості про рельєф, його місцезнаходження та висловлено припущення про належність твору до культурної традиції давніх слов'ян-язичників.

Вхід в скельне святилище в Буші

Скельний храм, Буша

Скельний храм в Буші

skelne-svyatylyshche-busha

Рельєф зображує людину, яка стоїть навколішки перед безлистим деревом, на якому сидить півень. За спиною людини на невеликому пагорбі – олень. В центрі композиції прямокутник з надписом: PAMIEC 1524 R.D.3 JUNII R.O.

576912 original

busha-relief

busha-relief2

У слов’янській міфології дерево – своєрідний символ Всесвіту. Півень – це образ сонця, вогню, ранкової зорі. Олень – священна тварина. Розташований у центрі композиції прямокутник – символ чотирьох частин світу, а, також, чотирьох стихій. І що знаходиться в чаші, яку тримає в руках жрець? Вода? Кров? Вогонь? А, можливо, молоко священної тварини? Коли ж було вирізьблено загадковий рельєф? Хто автор? В яких віках (а, можливо, тисячоліттях?) шукати відповіді на ці питання? Рельєф викликав різні думки щодо часу створення. Так, Б. Рибаков, Г. Вагнер датують його – І-ІІІ ст. н. е., І. Винокур – ІІ-V століттями н.е., В. Даниленко – ІХ-Х ст. н.е., Г. Врангель – ХІ-ХІІ ст., О. Формозов – не раніше першої чверті ХVІ ст. Отже, як бачимо, пам’ятка унікальна. Датування її знаходиться в межах з І ст. по ХVІ ст. Одне можна сказати, безумовно – це мистецький твір, пов’язаний з традицією слов’янської народної різьби.

Буша - рельєф. Людина навколішки

Буша рельєф, зображення півня

Буша - рельєф прямокутника

busha-relief6

Традиціоналісти дотримуються думки, що і храм, і зображення на ньому – язичницькі. Посилаючись на дослідження проведені у 1961 р. Валентином Даниленком, вони вважають, що храм присвячений Перуну та Хорсу, а загадкова людина, зображена на рельєфі – жрець (божество) Миробог. На вході у святилище нібито розміщений напис «Азм есмъ Миробог жрец Ольгов» (Я є Миробог, жрець Олегів):

busha-oleg-zrets-mirbog

Підтвердженням язичницького походження пам'ятки вважають великі ніші у каменях, які могли бути жертовниками. Християни дотримуються іншої думки й стверджують, що на рельєфі зображений Св. Онуфрій, датуючи XVI століттям, приводячи у приклад інші подібні пам'ятки:

onufriy-kasperivtsi

svyatoy-onufriy-bulgaria-595x362

Та більшість все-таки схиляється до думки, що рельєф — це пам'ять про спалення у 1524 році печенігами (за іншою версію - турками) поселення Антопіль (місто антів, стара назва Буші) і порятунок однієї його жительки на ім'я Бася. Саме вона зображена на колінах перед деревом. На її честь, згодом було названо нове село — Буша. Цю дату, власне, можна прочитати на рельєфі: «W miasteczku Antopoli 1524 roku junia 3 zostalas jedna Basia» (реконструкція В.В.Березяка). Побутувала навіть приказка: «Буша — залишилася одна душа»

busha-nadpis-reconstruktsia

Звичайно, цю версію не можна визнавати повністю доведеною і Бушанський рельєф продовжує зберігати свої таємниці. Але легенда про виникнення поселення Буша зустрічається й в переказах мешканців навколишніх сіл: у Миронівці, Дорошівці, Петрошівці, Хмелевщині, Тростянцю, Ярузі, які розташовані за 3-5 км. від Буші.

Комплекс Бушанського скельного храму складається із трьох приміщень, схожих на печери. Два з них утворились природним шляхом, а «келія» була вирубана людьми.   Приміщення № 1 — найбільше. Воно займає площу понад 50 м2 і витягнуте з південного заходу на північний схід. Ширина його біля входу 4,2-4,6 м. Далі у північно-східний бік скельні стіни наче зближуються і сходяться на кут. Загальна площа обробленої художником вертикальної поверхні скелі становить близько 9 м2.

історія України

Можливо в кінці XVI ст. в розколині оселився один з мешканців Буші (перша згадка про Бушу в письмових джерелах відноситься до 1589 р.). Ймовірно, ця людина була священнослужителем. Він також залишив свої «автографи» на стінах скельного притулку. Один напис вирізано при вході в келію, де він жив, а другий — в самій келії, над вирубаною з каменя лежанкою. Напис виконано латинськими літерами - KAI. Н. PEYUNIAN:

busha-nadpis

Напис на стіні в БушіНа стіні, протилежній рельєфу, є ще один напис, вибитий каліграфічним почерком польською мовою. Так першовідкривач Бушанського храму, пан Ромуальд спробував увічнити своє ім'я: "TA jASKIMA ODKRYTAPRZEZ ROMUALDA W OSTOJA OWSIANEGO R.1824" - "Ця печера відкрита Ромуальдом Остоя-Овсяним у 1824 році"

Археологи стверджують, що спочатку храм був просто неба, але за часів пізнього середньовіччя, Київської Русі, його можливо накрили дахом. На це вказують пази-канавки над рельєфом і в стіні навпроти, аналоги яких можна знайти в укріпленнях часів Київської Русі в Карпатському регіоні.

4busha-temple-travelukraine

На території Бушанського заповідника також розташований парк історичної скульптури - один з найбільших у Європі, тут щорічно проводяться міжнародні пленери, зустрічі скульпторів-каменотесів, виставки і музейні експозиції: археології, етнографії, оборони Буші та музей подільської кераміки. Загалом за 30 років на території заповідника завдяки пленерам тут з'явилося близько 200 кам'яних фігур.

Буша - скульптури

Плита в Буші

Буша - напис

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"

Список використаної літератури:

  1. Березняк В.В. Дослідження скельного рельєфу з Буші. Археологія N3. 1994.
  2. Антонович В. Б. О скальных пещерах на берегу Днестра (1886)
  3. Вінокур І.С. Дослідження Бушанского свельного комплексу. Археологія N3. 1994.
  4. Антонова О. Архітектурне обличчя Буші / О. Антонова // Міста і містечка Поділля від доби Середньовіччя до поч. XX ст.: матеріали наук. конференції / Вінницький обл. краєзнавч. музей. – Вінниця : Нілан-ЛТД, 2016 (Серія “Подільська старовина”). – С. 238-246.
  5. Бушанський рельєф : [історичні відомості про село Буша Ямпільського району Вінницької області та державний історико-культурний заповідник "Буша"] / підгот Н. Коваль // Краєзнавство. Географія. Туризм (Шкільний світ). — 2015. — № 16. — С. 28-29.
  6. Могутня Буша : твердині України // Куля. — 2017. — № 1. — С. 8-9.
  7. Полинцев М. Портрети пензлем і пером : видатні жінки Вінничини / М. Полинцев // Краєзнавство. Географія. Туризм (Шкільний світ). — 2009. — № 9. — С. 3-11.
  8. Чебан О. Золота нитка Бушанської фортеці : замки : на старовинному фундаменті відновлюють козацьку церкву / О. Чебан // Урядовий кур'єр. — 2010. — 21 серп. — С. 18.
  9. Мицик Ю.А. Буші оборона 1654 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1
  10. Мицик Ю.А. Чарнецький Стефан [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я.
  11. Формозов А.А. О наскальном рельефе близ села Буша в Поднестровье. СА-1968.

Не забудьте поділитись статею у соцмережах:


Теги:     скельні комплекси      храми      святилища      культура

загрузка...

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Опитування

Якого Ви віросповідання?
 
завантаження...

загрузка...