Неділя
27 вер., 2020
      

Миколаївські печери: австрійські штольні чи святилище?

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 3

Печери Стільсько

Мова піде про печери в урочищі Лиса (Чорна) Гора, що знаходиться в північній околиці міста Миколаїв, Львівської області. За інформацією дослідника Ореста Корчинського, ці тоннелі - залишки язичницьких печерних храмів, які існували тут ще за часів білих хорватів. Висічені вони були, ймовірно, десь у VIII столітті у скелях вапняково-піщанного походження. Інша частина людей, переважно військові історики, вважають, що Миколаївські печери - це гаубичні бункери часів 1-ї Світової. Отож, проаналізуємо усе це детальніше. 

Про приналежність печер до пам’яток культового характеру засвідчують у першу чергу топоніми які тут збереглись. Учені неодноразово зазначали, що археологічні пам’ятки, які містяться в урочищах під назвами Лиса Гора, Чорна Гора, Бабина Гора, Красний Верх, Чортова скеля та інші їм подібні, належать до язичницьких культових центрів, які прийнято називати святилищами.  В часи білих хорватів тут простягався справжній мегаполіс із дитинцями, фортецями, валами і укріпленнями, річковими портами, базарами, некрополями загальною площею 250-300 га - в 25 разів більше ніж Давній Київ. Чисельність цього міста-держави налічувала близько 45 тис. жителів!

Стільсько городище

Християнство у ті часи (VIII-IXст.) ще не було поширене в прикарпатському регіоні, функцію церков виконували язичницькі храми і культові комплекси. Ними ставали переважно різноманітні природні пам'ятки: мегаліти, скелі і печери, які відігравали особливу сакральну роль, адже являли собою потаємні сховища, зв'язок з силами землі, з духами. Зазвичай, ці святилища розташовувались на вершинах гір або пагорбів. Вони виконували і роль палеообсерваторій, адже з їх допомогою стежили за Сонцем і вираховували дні літніх та зимових сонценстоянь. Каменям, валунам взагалі приписувалася з давніх-давен неабияка сила, біля них проводились хороводи і обряди, відправлялись ініціації.

Таким культовим місцем, мабуть, і служив комплекс печер на околиці Стільська. Як писав історик Хейзинг, “...життя було просякнуте релігією настільки, що виникала постійна загроза зникнення відстані між земним та духовним. І якщо, з одного боку, в святі миттєвості все в повсякденному житті присвячується вищому, - з іншого боку, священне раз у раз тоне в повсякденному через неминуче змішання з буденним”.

Мапа Стільська
Лиса гора в Миколаєві
Під'їзд до печер у Миколаєві
Святилище в печерах

Центральний печерний комплекс складається із 7 залів різних довжин, з’єднаних між собою дивним розміщенням коридорів – проходів, в яких є наскрізний прохід. Ці скельні об’єкти повернуті фасадами до півдня. Перед входами до них розміщені штучно споруджені подвір’я, насипані з каменю, видобутого під час спорудження залів. Як встановлено, при вирубуванні цих комплексів у скелях були проведені великі обсяги каменотесних робіт по видобутку каменю, приведенню до належного естетичного (архітектурного) обліку стін, стелі, підлоги та коридорів-проходів між залами. Вхід до залів закривався дверима, на що вказують рештки пазів, висічених у стінках залів при вході.

Печери в Миколаєві
Миколаївські печери

Проходимо усі печери, вони приблизно однакового розміру. На стінах – сліди грубого інструмента, яким видовбували породу. На думку науковців-дослідників, печери вирубували у вапняку залізним долотом у вигляді прямих косих ліній завдовжки 57 сантиметрів. Усе виконано «одним почерком», отже, з каменем працював один майстер. Або усі працювали як один. Результати наукових досліджень свідчать, що об’єм вибраного під час спорудження цього комплексу каменю сягає 1157,42 куб. м. Цим каменем давні майстри виклали майдан перед печерами. 

Таких печерних комплексів насправді на схилі Лисої гори аж три, частина з них на сьогодні вже поруйнована та важкодоступна.


33340864.jpg 897925  Яндекс.Браузер

 

Проте, існує також інша версія. Як зазначає дослідник Олег Вус, наприкінці літа 1914 року у мальовничих околицях маленького українського міста Миколаєва-Дністровського розгорнулася одна з найвідоміших битв І-ої Світової війни – Галич-Львівська наступальна операція російської 8-ої армії. Місцеві жителі стали свідками того як австрійські військові інженери, намагаючись вберегти свої війська від втрат, почали максимально використовувати таку особливість місцевого ландшафту як виходи пісковикових скель на земну поверхню. У зручних місцях в скелях австрійці вирубали численні підземні тоннелі-потерни, з’єднані між собою проходами. Одні з цих потерн служили за склади боєприпасів, речового майна та продовольства. Призначення інших було дещо цікавішим. На тиловому скаті Лисої гори (між автозаправкою та с. Тростянець) було вирубано в пісковику 7 підземних потерн (тоннелів), довжиною до 50 м, висотою до 2,5 м, шириною до 3 м, та розчищено прямокутний в плані орудійний дворик 25 х 50 м, оточений невисоким валом. За задумом австрійців, у разі, якщо противник відкривав нищівний вогонь по їхнім закритим позиціям, артилеристи в ту ж мить закочували гаубиці в потерни і чекали там до кінця артнальоту. Після того як у вересні 1914 року відгриміли запеклі бої російської 48-ої піхотної дивізії генерал-майора Л. Корнілова (1870–1917) проти 34-ої дивізії австрійців, над миколаївськими укріпленнями запанувала тиша. Військове майно, не знищене під час бойових дій , розтягли по своїх сараях місцеві жителі, а на пологих схилах Тарандової на століття залишилися зяяти чорні отвори «печер», які поступово перетворилися на місце вибірки піску. Таким чином на думку, Олега Вуса, час створення тоннелів - 1910-ті роки. 

Австрійський форт у печерах в Миколаєві
Австрійський форт у МиколаєвіКаверн австрійського форту 1913-14 р.р. на Лисій Горі  в Миколаєві

Є ще досить цікава праця історика Леонтія Войтовича "Загадки фортеці Миколаїв", в якій автор описує загально-політичну ситуацію напередодні Першої світової війни, і причини будівництва миколаївського плацдарму. Наведемо уривок з цієї статті: "Залишки цієї фортеці, яка мала 23 польові укріплення та 8 батарей, ще добре збережені років сорок тому, сьогодні практично зруйновані кар’єрами, будівництвом та іншими видами діяльності, так що вже деякі археологи приймають їх за печерні храми дохристиянського періоду."

mykolaiv-pechery

Однак, не так все просто як здається з першого погляду. Ці печери існували ще до 1ї світової війни, а отже їх первісне призначення було іншим. Про це свідчать свідчать видовбані у стінах Миколаївських печер ніші для вівтарів та костниць, де покоїлись мощі християнських святих - з приходом християнства тут проводили свою місіонерську діяльність монахи-скитники. У ті часи дуже багато печерних святилищ слов'ян, наприклад Бубнище і Розгірче, ставали келіями ченців-аскетів, які часто сформовували цілі печерні монастирі. Загалом у басейні Дністра ми нарахували близько 80 таких пам'яток. За ознаками отриманих археологічних матеріалів, тривалість використання печерних комплексів християнами простежується до початку – середини ХV ст.

Монахи в миколаївських печерах
Вівтарі і ніші миколаївських печер


Перша ніша в печері у МиколаєвіПерша ніша

Ніша в печері в Миколаєві
Друга ніша в кінці тунеля

Ніша
Третя, чітко виражена ніша

Отже, печери існували задовго до військових подій Першої Світової і схоже були видовбані у вапнистих пісковиках ще в дохристиянський період, а вже згодом тут поселилися ченці-відлюдники, які закріпили ці печери за собою. Вже у часи Російсько-Австрійської війни печери використовувалися як сховища для провізії або боєприпасів, але не гаубиць, тому що дана точка дуже добре простілюється й була б знищена ворогом за лічені секунди. Така версія, на нашу думку, є найлогічнішою.

Ще одним аргументом, котрий явно демонструє, що, ці печери мають ритуальне призначення, є наскрізна діра, котра знаходиться на майданчику над печерами:

g5p2V-TQZ88
0gkxiDVqZY0
IMG 7650

Ви тільки погляньте яким дивним чином закручена ця дірка! Спіральним вихором. Хто, коли і навіщо продовбав її? Запорізькими біоенергетиками була висунута версія, що цей комплекс з семи печер слугував свого роду обрядовим центром. Не даремно печер саме 7, а це сакральне число. Кожна печера була призначена відповідному божеству. Вхід в печеру омислювався як вхід в сакральну площу. У кожній печері стояв жрець і запалював своє вогнище. Дим від кожного з них йшов, об'єднувався і виходив через цю спіраль на реалізацію до небесних сил. Таким чином відбувалась магічна дія.

За словами енергетиків, це був дуже потужний магічний "інструмент", який міг впливати на цілі події, однак з приходом християнства все почало занепадати і втрачати свою силу. 

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Не забудьте поділитись статею у соцмережах та вподобати нашу сторінку:


Теги:     краєзнавство      спелеологія      печери

завантаження...
blog comments powered by Disqus

Опитування

Якого Ви віросповідання?
 

завантаження...