П'ятниця
29 бер., 2024
     

Ukrainian English

Стільське городище — мегаполіс білих хорватів

Рейтинг 4.6 з 5. Голосів: 10

Стільське городище

Стільське городище – це залишки найбільшого на європейському континенті ранньосередньовічного міста VIII-X століть – столиці давніх слов’ян – білих (прикарпатських) хорватів. Через цю територію у прадавні часи пролягали важливі трансконтинентальні шляхи, що вели з мусульманського Сходу у Західну Європу і з Півночі через карпатські перевали в Паннонську долину на Балкани й в Середземномор’я.

«Це українські Афіни і український Рим, адже це найбільше місто Європи VIII-X століть, яке було центром слов’янства у передгір’ї український Карпат. 35 років досліджень пам’ятки дали розуміння і підтвердження, що так і є, – розповідає археолог Орест Корчинський. – Воно має специфічну і неперевершену систему оборонних укріплень: стіни міста простягались на 10 кілометрів. Його площа становить 250 га, що у 25 разів більше ніж Київ часів Володимира Святославовича, який вважають столицею слов’янства. Про цю пам’ятку ми дізнаємось з арабсько-перських джерел, у руських літописах згадок про неї немає. Знаємо, що тут, у передгір’ї українських Карпат, містилась велика держава, яку називали Велика або Біла Хорватія. Пізніше її згадує імператор Візантії Костянтин VII в книзі «Про управління імперією». Він згадує про те, що далматинські хорвати походять від нехрещених хорватів, які живуть за турками (так тоді називали мадярів)»

Щорічні розкопки тут тривали з 1982 до 2012 року. Щоправда, широкого розголосу вони набули не одразу.

План схема Стільського городища

«Радянська наука завжди називала нашу територію периферією Київської Русі, проте зрозуміло, що це не так. Київ завжди був «мать городов Руских» і було небажано говорити про інші наукові відкриття, які змінюють напрямки в історії. Тому часто такі знахідки замовчували», - говорить дослідник.

Стільське городище в Миколаєві

Завдяки 35 рокам досліджень тепер історикам відомо, що місто складалося з дитинця площею 15 га (укріплена князівська фортеця) та укріпленого передмістя площею 235 га, що оточувало дитинець з усіх боків. На ньому проживали і працювали різні верстви міського населення: ремісники, купці, служителі релігії та ін. Тут також містилося торговище та торгові комори. У межах укріплень міста діяли два річкові порти.

Білі хорвати в Стільсько

Довкола ж міста, в радіусі до 15 км, виявлені руїни понад 65 приміських і сільських поселень, некрополів, святилищ і печерних храмів. Важливою складовою цього комплексу був штучно споруджений наприкінці VIII – на початку ІХ століття водний шлях на ріці Колодниці, який за допомогою потужних земляних гребель і шлюзів давав змогу невеликим річковим суднам безперешкодно рухатися як із міста, за течією ріки до Дністра, так і у зворотньому напрямку. Весь цей масив охоплював територію близько 200 км².

Біла дорога - розкопки в СтільськоВид на Білу Дорогу. Фрагмент кам'яного бруку IX-X століття

На розкопаній площі ж самого городища, виявили та дослідили рештки понад трьох десятків житлових, господарських і оборонних будівель.

За словами Ореста Корчинського, на особливу увагу заслуговує мощений з каменю брук, званий “Білою Дорогою”, що веде до міста, проїзд на дитинець, що зберіг назву “Золоті Ворота”, залізоплавильний комплекс у північній частині передмістя. Виявлені у процесі розкопок речові знахідки – це предмети повсякденного вжитку, глиняний ліпний і кружальний посуд, різного роду господарські вироби, зброя, обладунки вершника й верхового коня.

«Маємо дуже цікавий посуд, який за технологічними характеристиками відрізнється від посуду Галича і Плісниська тощо. Маємо посуд, який доводить міжнародні культурні зв’язки – це мадярський посуд».

На особливу увагу заслуговують святилища давніх слов’ян, розташовані в сусідніх селах Ілів і Дуброва, а також печерні храми на околицях районного центру міста Миколаєва. Вони функціонували напередодні прийняття християнства, а з його приходом були зайняті монахами-скитниками і переоблаштовані відповідно до християнських канонів.

Печера в Ілові - скеля Рожаниці

Стільсько припинило своє існування, кажуть історики, близько 930 року.

«Якщо говоримо про цілий мегаполіс, то ми дослідили дуже мало насправді. Це лише 0,03% території. Коли я на конференціях кажу, що ми розкопали 12 тис квадратних метрів площі, то всі кажуть, як це багато. Але для Стільська це ніщо, менше 1%», – розповів Орест Корчинський.

Вали СтільськоФрагмент земляного валу на передмісті

Аби дізнатись більше й популяризувати несправедливо забуту пам’ятку, зараз дирекція заповідника напрацьовує європейський проект допомоги Стільському городищу. Йдеться передусім про створення археологічного музею просто неба на території городища.

«Плануємо реконструювати життя наших предків: як вони жили, чим харчувались, як вдягались, як полювали тощо. Заповідник матиме два аспекти діяльності: збереження і широка популяризація пам’ятки», – прокоментував Орест Корчинський.

Історико-культурний заповідник Стільське городище

Від 2001 року давнє городище є пам’яткою національного значення (oхopoнний номер  130019-H). А з листопада 2015 року ця територія має офіційний статус заповідника. 15 вересня 2015 року під час засідання сесії Львівської обласної ради депутати проголосували за створення Історико-культурного заповідника «Стільське городище».

Заповідник розташований у Миколаївському районі Львівської області між селами Стільсько, Ілів, Дуброва та на північній околиці м. Миколаїв. До Заповідника належать пам’ятка археології національного значення «Стільське городище» VIII–X ст., городище-святилище в урочищі «Печера» і багатошарове поселення біля с. Ілів, пам’яткa природи та історії в урочищі «Диравець», печерні комплекси природного й антропогенного походження в урочищі «Лиса» або «Чорна Гора», давні гідротехнічні споруди на р. Колодниці, різночасові курганні могильники.

Окремі пам’ятки Заповідника досліджувалися Верхньодністрянською слов’яно-руською археологічною експедицією Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича та Інституту народознавства Національної академії наук України у 1982–2000 рр. під керівництвом Ореста Корчинського.

В приміщенні школи села розташований етнографічний музей (вул. Т. Шевченка, 122 (школа)). Його експозиція налічує 460 оригінальних експонатів. Цікавим є розділ історії Стільська — колишньої столиці білих хорватів. Про хорватів у місцевому музеї розповідають карти їхнього розселення на околицях села і фотографії розкопок Стільського городища, а також місцева колекція старожитностей. Відвідувачам буде цікаво оглянути інтер’єр селянської світлиці кінця ХІХ — поч. ХХ ст., знаряддя хліборобства; колекцію старовинних книжок (ХІХ ст., в тому числі з історії та дослідження Стільського городища); вироби з вишивкою на домотканному полотні тощо. Час роботи: 8:00-17:00; СБ, НД — за попередньою домовленістю. Контактні номера телефонів: Тел.: +38 (03241) 6-34-38 - школа, +38 (097) 256-76-66 - Іванна Богданівна Фацієвич.

Село Стільсько панорама
Панорамний знімок заповідника. Вигляд із заходу

Як доїхати?

Автобусний маршрут: автобус Львів-Миколаїв, з Миколаїва автобус на Стільсько.

Залізничний маршрут: Львів - Трускавець або Львів - Мукачеве, зупинка на станції Миколаїв-Дністровський.

Автомобільний маршрут: зі Львова автошляхом E471, потім повернути на Тростянець.

Стільське городище на мапі

© Портал SPADOK.ORG.UA

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber