П'ятниця
02 груд., 2022
    

Ukrainian English Polish

Алкоголь на Русі? Що пили витязі й князі

Рейтинг 3.4 з 5. Голосів: 29

alkogol-na-rusi-shcho-pyly-vytyazi-i-knyazi

Побутує міф, ніби-то на Русі, у княжу добу люди зловживали спиртними напоями, вино текло рікою, столи валилися не тільки від наїдків, а й від кількості виставлених алкогольних напоїв. Цей сюжет був розвинутий у кінематографі, де князі і конунги зображалися як гуляки, які влаштовують постійні бенкети, розважаються, гуляють, п'ють з величезних чаш і братин. Насправді, це міф, який з реальністю немає нічого спільного. Русь була тверезою. Етиловий спирт до нас прийшов тільки в XIV ст. Власне, далі більш обгрунтовано це обговоримо.


Імператор Костянтин Багрянородний у своїй праці «Про народи» (середина Х ст.), змальовує життя сучасного йому руського князя. Читаючи цю розповідь, легко можна зрозуміти, які товари експортувала (хутра, мед, віск.) та імпортувала Київська Русь (золото, прикраси, коштовне каміння, зброю, тканини. Але немає ні найменшої згадки про ввезення алкоголю. Також не згадано господарських документів про виробництво або споживання спиртних напоїв.

Алкоголь на Русі

Щоб відповісти на це питання необхідно добре усвідомлювати життєвий устрій та побут давніх слов'ян. Це життя воїнів і працелюбів, яке не сумісне з постійними посиденьками. Сусіди - візантійці, араби, греки, згадували про слов'ян як людей з суворою вдачею, сильною волею та силою, які постійно зайняти якоюсь працею, а тому ставилися до них з повагою.

Людина того часу, в ту незатишну пору, незалежно від своєї станової приналежності, не тільки не мала приводів для постійних веселощів, а й була позбавлена просто звичайного спокою. У кожен момент могла прилетіти чужинська стріла, ворог здійснював регулярні раптові набіги. Історія між Х-ХIV століттями схожа на репортаж з поля бою: походи, війни і міжусобиці, печеніги, монголо-татари, хозари, Візантія... Кожен виявляв ті чи інші територіальні претензії та переслідував свої інтереси, тож доводилося стояти на рубежі своїх кордонів і тримати їх під контролем.

Якщо казати про верхні ешелено влади, зокрема життя Рюрика чи Володимира Великого, то їх ярмарки і бенкети здійснювались в основному у мирний час й часто були приурочені до того чи іншого календарного свята, обрядового циклу чи події. Це жодним чином не свідчило про якесь зловживання алкоголем. Інакше, як наші предки народжували сильне і здорове потомство, займалися різнини видами спорту, господарством і ремеслами, утримували сади і поля. Усе це вимагало постійної тверезості. Більше того, наші пращури забороняли пити спиртне до народження дітей. Молодятам не дозволено було пити на своєму весіллі.

Хмільні напої у слов'ян, звісно ж були, але у нас не було етилованого класичного алкоголю. Увесь "алкоголь" був представлений у вигляді трав'яних настоїв, ліків і компресів та медоваріння, ритуальних напоїв. Один з них - суриця - відомий медовий напій у слов'ян, який вживався при обрядах та в ході святкової трапези (братчина) у колі громади або родини. Готувалися і інші напої, такі як: збитень, узвар, квас, березовий сік, вишняк. Усі вони виробляються з натуральних рослин, речовин та продуктів, а тому жодним чином не шкодили здоров'ю, а навпаки тільки зміцнювали його. Тобто, по-суті деякі хмільні напої виконували і лікувальну дію.

Медовуха

Варто зауважити, що, популярного у наш час, вина у слов'ян не було. Цей напій був у греків і римлян, які вважали його священним. У Давній Греції Діоніс був найбільш відомим з богів виноградарства і виноробства. Тіло Діоніса було виноградною лозою, а кров'ю - вино. На честь Діоніса влаштовували буйні свята і оргії, які тривали тижнями. Іншими словами, народ надовго впадав в стан, котрий нині іменується «запій». Аналогічні історії пов'язані з іншим богом - Бахусом, який побутував у римлян. У Стародавньому Римі за законами Ромула чоловікам до 35 років взагалі заборонялося вживати вино, не дозволяли пити вино жінкам. Якщо римлянка допускала до себе п'яного чоловіка, її закопували живою. У Стародавній Греції був виданий закон, що забороняє нареченим вживати вино в день шлюбу. У Карфагені заборонялося пити вино в ті дні, коли виконувалися подружні обов'язки.

Щодо слов'ян, то у нашій міфології немає богів чи героїв, які би переймалися спиртними напоями або вели себе подібно давньогрецьким чи римським богам. Серед слов'янського пантеону - Дажбог, Перун, Лада, Ярило та інші в основному відповідають за календарні і природні явища, їм не притаманні такі людські риси. У давньоруському законодавстві ми не знаходимо приписів щодо обмеження пияцтва чи покарань для п'яниць. Якщо візьмемо "Повчання Мономаха" та інші освітні праці часів Давньої Русі, то теж не знайдемо засудження пияцтва чи його шкоду. Цього немає і в інших книгах Стародавньої Русі. Мабуть, такого явища як "пияцтво" у наших предків взагалі не існувало, а отже не було суспільної проблеми.

Алкоголізм як суспільна проблема був широко розповсюджений в Європі, куди вина, ром, віскі та інші спиртні напої доставлялися у величезних кількостях. Згадок та свідчень про це достатньо: «Німеччина зачумлена пияцтвом», - вигукував в XVI столітті реформатор церкви Мартін Лютер. Але хіба одна Німеччина? «Мої парафіяни, - скаржився одночасно з ним англійський пастор Вільям Кент, - щонеділі смертельно всі п'яні». Часто при абатствах відкривали цілі пивоварні. Таверни були у кожному середньовічному місті.

Гультяї - алкоголь на Русі

Власне, моду на вина, шампанське та інші дорогі ексклюзивні спиртні напитки з ентузіазмом перейняла Російська Імперія. Петро І у 1706 році так любив "побалувати" себе вином, що зібрав виноградні лози з різних куточків світу (сербські, французькі, угорські) та повелів розвести в Бессарабії виноградники. Були залучені також німецькі і швейцарські колоністи для заняття виноробним ремеслом. Таким чином зародилися цілі центри виноробства і виноторгівлі.

© Створено та опубліковано порталом SPADOK.ORG.UA


Підписатись на електронну розсилку нових матеріалів: