Вівторок
19 бер., 2024
     

Ukrainian English

«Повчання Мономаха» — давньоруський порадник дітям

Рейтинг 4.3 з 5. Голосів: 7

Повчання Мономаха

Князь Володимир Мономах (на київському престолі панував від 1113 р. до 1125 р.) – одна з найвидатніших постатей свого часу. Він був онуком Ярослава Мудрого. Від свого батька перейняв Володимир замилування до книжок, до освіти. Його матір'ю була грецька царівна, донька цісаря Константина ІХ Мономаха. Залишив по собі світлу пам'ять як розумний князь і добрий організатор. Своє "Повчання дітям” князь Володимир написав у досить поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім нащадкам князівсько-боярського стану, про що пише він сам: «Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться».

Державна мудрість, усвідомлення недоцільності будь-якого спротиву Божому задуму, помірність у життєвих вимогах, активна благодійність, стриманість в емоційно-вольових проявах, щоденна духовна молитовна практика — це, на впевненість великого князя київського, умова для здобуття миру та спокою на землі, тобто потрапляння у Рай, Царство Боже. Тому найголовнішою його працею,на мою думку, було написання літопису «Повчання Володимира Мономаха дітям» - визначна пам'ятка літератури Київської Русі. Збереглося (без закінчення) в Лаврентіївському списку «Повісті минулих літ» під 1096 роком у кількох неповних частинах. Точної дати написання не встановлено, ймовірно 1109 рік.

У цьому творі великий князь київський висловлює думки політичного та морального характеру. За допомогою нього повчає своїх дітей намагатися бути розумними правителями,захищати будь-які інтереси Київської Русі, щоб поширювали освіту та самі навчалися ,і найголовніше,як на мене, своєю власною поведінкою подавати приклад оточуючим!

Повчання Мономаха дітямВолодимир Мономах заповідає своїм дітям

Володимир Мономах починає свій твір поясненням, що, вже сидячи "на санях" (тобто перед смертю, оскільки покійників за звичаєм возили саньми будь-якої пори року), він хоче залишити повчальні настанови своїм дітям.

Починається твір кількома цитатами зі Святого Письма, потім подається молитва до Богородиці. Тільки після цього Мономах переходить власне до повчання дітям. Він дає дітям настанову дотримуватись заповідей Божих, не лінуватися молитися повсякчасно. Не треба клястися іменем Бога, коли говориш правильні речі, і тим більше, коли говориш лихі.

Основні повчання Володимира Мономаха

  • «Не забувати убогих та якщо можете, по силі нагодуйте їх і подавайте милостині безбатченкам. Та вдову обороніть, не дайте більш дужим згубити людину. Ким би він не був, невинний чи винуватий перед вами, не губіть та не веліть позбуватися його; якщо і провинився хто в смерті, не плюндруйте християнської душі.» — цим він каже,що не важливо від ситуації,роду,положення у суспільстві,потрібно завжди залишатися людиною,допомагати оточуючим! Я впевнена,що у нашому житті все підвладно закону «бумеранга» — щоб ти не зробив,погане,чи хороше,воно до тебе повернеться. Тому з цим повчанням я повністю згодна!
  • «Якщо, все ж таки, вам прийдеться цілувати хрест перед братами рідними або перед будь-ким, то насамперед запитайте власного серця, на чому ви спроможетеся стояти непохитно, і тільки-тільки після цього цілуйте. А давши клятву, не переступайте її, бо ви згубите душу свою.» Думаю це значить,що прийнявши якесь рішення та пообіцявши щось собі чи комусь іншому,потрібно цього дотримуватись і виконувати.
  • «Повік-віків не майте гордощів у серці своєму і у розумі, а проголосіть : сьогодні я живий, а завтра помру; усі ми смертні.» Це висловлювання мені подобається більша за все,через те,що воно втілює мої рідні думки. Завжди дотримувалась правила убивати в собі гордість,особливо по відношенню до близьких та рідних , вона ні до чого тобі буде,коли ти залишишся самотнім!
  • «Старих поважайте, неначе батька, а молодих, як братів своїх рідних.» Як би у наш час усі люди дотримувались цього правила,то були найщасливішими. Бо зараз,людей похилого віку,які декілька літ тому назад творили наше майбутнє,намагаючись зробити все,щоб нам жилось добре,багато з молоді не поважають і відносяться байдуже! Це дуже мене засмучує.
  • «Пам’ятайте, як повчав мудрий Василь,підтягнувши коло себе юнаків: при старших варто помовкувати, премудрих уважно слухати, старшим підкорятися, із однаковими і юними мати одностайність і розмови вести без лицемірства, та якнайбільше розумом вбирати буцімто губка. Не лютувати словом, не паплюжити нікого в розмові, не сміятися забагато. Очі держати додолу, а душу ввись.» Вважаю, що це означає поважати старших, прислухатися до їх порад,з однолітками бути чесним і ставитися,як до себе! Тоді тебе будуть поважати і ти досягнеш успіху у житті!
  • «В домі своєму не лінитесь, та за всім пильнуйте самі, не покладайтесь на Бога чи на отрока, аби не насміялися люди ні над оселею вашою, ні над вашим обідом.» Кажучи іншими словами,місце,де ти живеш-твій показник тебе для оточуючих. Не потрібно на когось сподіватись,чогось чекати,а робити все самому. Ненавиджу безлад,він не дає змоги вільно пересуватися,відчувати себе у затишку. Тому підтримує це повчання та дотримуюсь його,чого раджу кожному. Кожна річ повинна мати своє місце!
  • «Обману остерігайтесь,та пияцтва, та облуди, від того душа ваша гине і тіло.» Ще ніколи,за всю історію людства, брехня,пияцтво,блуд не приносили нічого гарного. У брехні ти путаєшся та з часом забуваєш,що є справжнім,а що ні. Пияцтво та блуд знищують твоє здоров’я, що не робить тебе щасливішим.
  • «Куди б ви не вертали стежину рідною землею, не давайте творити зло та шкоду отрокам своїм ні у селах, ні у посівах, щоб люди не проклинали вас. А куди б не прийшли та де б не затрималися, наситьте та напийте нужденного.» Де не був би ти,не має значення, чи твоє це рідне село,чи чуже,допомагай людям і вони допоможуть тобі. Тоді у будь-якому місці будеш почувати себе в затишку та теплі))
  • «Хвору людину провідайте. Небіжчика проведіть в послідню дорогу, адже усі ми смертні.» Це повчання про те,що не потрібно залишатися байдужим до людей з проблемами,бо ви теж можете опинитися у такій ситуації і залишитись самотнім у ній!
  • «Щонайбільше поважайте гостя, звідкіля б він до вас не прийшов: простий або вельможний, або посол; якщо не маєте змоги по шанувати його подарунком, то хоча б пригостіть його їжею та питтям, адже він, пересуваючись далі, возвеличить вас у всіх землях доброю або злою людиною.» Думаю,що це значить,що потрібно з повагою та обережність ставитися до незнайомих людей. Адже відомо,що слава завжди йде попереду людини.

В наступній частині Мономах розповідає про своє власне життя: нічого в житті не давалося йому без зусилля. Часто виходив на лови та забив багато звірів, приручав диких коней. Не раз був поранений: два тури диких підкидали його з конем, олень бив рогами, лось топтав ногами. Всі справи робив сам — і на війні, і на ловах, вдень і вночі. Не давав в образу бідних людей, слідкував і за церковним порядком.

storinka-povchannya-monomahaСторінка з "Повчання Володимира Мономаха"

Коротка біографія Володимира Мономаха

Володимир був за життя батька князем у Смоленську й Чернігові, часто заступав його у боротьбі з половцями, виконував дипломатичні місії. Після смерті матері (1067) покинув батьківський дім і став князем ростовським. Це не в останню чергу було обумовлено тим, що в батьківському домі з'явилася мачуха, дочка половецького хана, яка, ймовірно, могла бути одного віку з Володимиром. Неприйняття мачухи, зведених сестер і брата, переросло згодом у ненависть до мачушиних одноплемінників — половців.

Близько 1070 року одружився з Ґітою, дочкою англійського короля Гарольда II, який загинув у битві з норманами при Гастінґсі (14 жовтня 1066). Ґіта була вивезена близькими у Швецію, а звідти потрапила на Русь. Вона померла 7 травня 1107 року у Смоленську.

Зустріч Мономаха зі СвятополкомЗустріч князя Мономаха зі Святополком

16 квітня 1113 року в Києві помер Святополк Ізяславич. Невдоволені економічною політикою Святополка (потурання лихварям, спекуляції сіллю його урядовцями), городяни піднялися на повстання. Міське віче, що зібралося у Софійському соборі, закликало Володимира на престол. Проте він відмовився, можливо, тому, що були ще живі старші від нього в роду Ярославичів — Олег Святославич і Давид Святославич. Повстання не вщухало, загрожуючи князівській владі, тому Володимир зрештою прийняв друге запрошення і став великим князем київським. Йому виповнилося тоді 60 років.

Придушивши повстання, Володимир Мономах, проте, змушений був піти на поступки народним масам, видавши закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги (у розширеній редакції „Руської правди“ ці постанови відомі під назвою Статут Володимира Мономаха).

Володимир Мономах був мудрим і розважливим, політично далекоглядним государем. Відновив централізовану монархію на Русі. Подібно до Володимира Святославича і Ярослава Мудрого, самовладно правив державою. У 1117—18 рр. Мономах вигнав з Волині Ярослава Святополчича і зосередив у своїх руках владу над усіма руськими землями. Проводив активну зовнішню політику: 1116 року посадив на короткий час своїх посадників у залежних від Візантії дунайських містах, але потім відновив дружні стосунки з Візантією; був у напружених відносинах з Малопольщею Болеслава III Кривоустого й Угорщиною Іштвана II.

Був похований біля батька в Софійському соборі.

Мономах відпочиває після полюванняВолодимир Мономах відпочиває після полювання

Використані джерела:

  1. М. Ф. Котляр, А. Г. Плахонін. Повчання Володимира Мономаха // Енциклопедія історії України.
  2. Чепа М. Історико-психологічне дослідження «гріховного вчинку» Володимира Мономаха.
  3. Воронин Н. Н. О времени и месте включения в летопись сочинений Владимира Мономаха // Историко-археологический сборник. М. 1962.
  4. Погодин М.П. О Поучении Мономаховом. В кн.: Известия Отделения русского языка и словесности, т. 10. СПб., 1861–63
  5. Ивакин И. М. Князь Владимир Мономах и его поучение: Ч. 1. М, 1901. С. 1.
  6. Орлов А.C. История вопроса, когда написано поучение Мономаха (1946)
  7. Гиппиус А.А. Сочинения Владимира Мономаха: Опыт текстологической реконструкции: I. В кн.: Русский язык в научном освещении, №6. М., 2003

- Культурно-історичний портал "Спащина Предків"


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber