Вівторок
19 бер., 2024
     

Ukrainian English

Торговище на Подолі у Києві

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 2

Торговище на Подолі

Найбільшим районом Києва був придніпровський Поділ. У XII—XIII століттях він займав площу близько 200 га, що була оточена оборонним валом. На середину XII століття в Києві проживало близько 50 тисяч мешканців та діяло близько 8 базарів.

В центрі Подолу знаходилася головна київська площа, та головний міський ринок Торговище (Житній торг, Торговиця, Красна Площа) – сучасна Контрактова площа (на правобережній низині між гирлом ріки Почайни та схилами Старокиївської гори, Замкової , Щекавиці і Хоревиці). Слово «червоний» означав «якісний», тому «Червоною» площу прозвали завдяки високій якості товарів, що продаються. По-суті це місце стало візитною карткою стародавнього Києва, який відкрив перед усім світом свої гостинні ворота.

Вигляд Подолу в середині XVII ст.Вигляд Подолу в середині XVII ст.

Поділ був завжди торгово-ремісничим центром міста. Протікаюча ріка Почайна служила одним із шляхів «із варяг у греки», а в її гирло, що впадає в Дніпро десь між нинішнім Пішохідним мостом і Поштовою площею, знаходилася гавань-притулок - «притика» для кораблів здалеку.

На відміну від знатного Бабиного Торжка на Старокиївській горі, яким користувалися в основному заможні і родовиті люди міста, Торжище було більш масовим. Сюди приїжджали купці з усіх країн: варяги, візантійці, німці, араби, хазари, бухарці, булгари. Торговиця була також центром громадянського та політичного життя Києва, тут збиралися народні віча. Хоча так звані «чорні», відбувалися біля Турової божниці, капища Велеса (який був покровителем ремесел і торгівлі) на нинішньому Турці.

Старий Подол у КиєвіВигляд Подолу в середині XIX ст.

Значимість площі, навколо якої сформувався древній Поділ (від слова «по долу», «по долині»), до середини Х ст. настільки зросла, що залишила далеко позаду Старокняжу гору, ставши основним торговим мегаполісом для ремісничого і торгового люду не тільки Києва, а й усіх слов'янських земель.

В історії забудови стародавнього Подолу київський торг займає особливе місце хоча б тому, що традиційно з самого початку виникнення слов'янських міст-фортець їх забудова підпорядковувалася двом непорушним правилам: руси обов'язково споруджували Святилище-капище, присвячене слов'янському Роду, і вічове — торгове місце, зване торжищем, або торгом.

Торжище остаточно сформувалося до 1068, часу найвищого розквіту древньої столиці. Торг дуже зручно пов'язував центральну частину міста, що проходила через Київські ворота, зі знаменитими Подільськими воротами, що виходили на центральний причал.

Опис Торжища на Подолі

torzhyshche-kiev

Торгові ряди площі були виготовлені з легких порід дерева — ялини і сосни, «дахом» для них служили шатрові покриття — навіси, які надійно захищали городян і заморських гостей від негоди. На дерев'яних дахах спеціально рубали захисні символи у вигляді голови коня, яка, за народними повір'ями, оберігала купця і майстрів від лихих людей, розбою і псування товарів.

Київський торг володів суворим адміністративним поділом: окремо стояли ряди залізних справ майстрів — ковалів і бронників, гончарів і шкіряників, прославлених у всій Європі золотих справ майстрів. Відводилося особливе місце для рядів іноземних гостей, що привозили до Києва дивовижні товари: прянощі, шовк, міцні вина і пахощі.а дерев'яних дахах спеціально рубали захисні символи у вигляді голови коня, яка, за народними повір'ями, оберігала купця і майстрів від лихих людей, розбою і псування товарів.

За свідченням проведених у 1972-1975 рр. археологічних робіт, всю велику територію і базарну площу покривав дерев'яний настил — бруківка, що спеціально кріпилась на вбитих в грунт товстих дубових палях, оберігаючи її від гниття. Така бруківка широко використовувалася не тільки на Подолі, а й на всіх основних площах і центральних вулицях стародавнього Києва.

У центральній її частині, в радіусі 10-15 м розташовувався кам'яний поміст — паперть, вся довколишня площа якого була покрита кам'яними плитами. У спорудженні паперті використовували соснові колоди діаметром близько 20-25 см, довжиною до 4,5-5 м. Основа рубилась в знаменитій слов'янській техніці: рубкою «в обло» зверху міст обкладався каменем-валуном з плінфою (давньоруською цеглою), спеціально приготовленою для будівельних цілей.

На паперті знаходилося шкіряне било — спеціально виготовлений величезних розмірів і підвішений на палях барабан, в який вдаряли, закликаючи народ на віче або для оголошення княжих указів і статутів.

Зручне географічне положення дозволяло якнайкраще використовуваtorzhysche-kiev-davniyти площу для торгового зростання Києва. Стіни цієї частини міста примикали до річки Почайни — першого причалу, і спорудженому прямо біля берега цілому комплексу складів і сховищ, що належали київським купецьким гільдіям і іноземним гостям, які широко використовували Дніпровське узбережжя у веденні торгівлі. З усіх боків оперезаний ремісничими кінцями-кварталами, торг замикав в собі своєрідний центр, до якого сходилися всі без винятку вулиці.

До того ж, тут, на торгу, обов'язково розташовувалася «Митна хата». «Мито» — особливий податок, який вилучали ринкові губні старости з усіх приїжджих, бажаючих торгувати, — як киян, так і іноземців.

У ХIV-ХV століттях Торжище стає найголовнішим економічним центром Києва. Розвитку Торжища сприяло Київське братство, яке об'єднувало міщан 17 ремісничих цехів, і Межигірські обійстя Запорізької Січі, а також переведення сюди в 1797 році з міста Дубно контрактового ярмарку, на якому укладалися контракти-угоди на оптову купівлю-продаж ремісничих, промислових виробів, сільськогосподарської продукції, на продаж, куплю, оренду поміщицьких маєтків, а також оформлялися кредитні операції, заклад маєтків, грошові позики, сімейні справи поміщиків, пов'язані з майном (шлюбні договори, виплата приданого, заповіту) і так далі. Всі угоди реєструвалися в Головному цивільному суді і відбувалися взимку щорічно спочатку в будівлі магістрату, а потім в особливому контрактовому будинку. На Житньому базарі неподалік від нинішнього Житнього ринку двічі на рік збиралися людні ярмарки.

Аж до ХVІІ-ХVІІІ століть на Подолі розміщувалися торгові колонії: «вірменський квартал», «грецький квартал», генуезький, турецький та інші «двори». З 1797 р. відбувалися щорічні контрактові ярмарки, які дали сучасну назву центральній площі району. В ХІХ ст. тут будується чимало цікавих пам'яток архітектури (Контрактовий будинок, Гостиний двір, будинок Сухоти та ін.), остаточно формується історична забудова району, яка переважно дійшла до нашого часу.

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber