Вівторок
19 бер., 2024
     

Ukrainian English

Малуша: загадкове життя рабині і матері великого князя Київського

Рейтинг 4.3 з 5. Голосів: 7

Малуша - хто вона, історія життя

Малуша - мати Володимира, великого князя Київського, не є широко відомою історичною особою. І це дивно, адже вона - мати найвідомішого персонажа в історії Русі, історії України. І тому, її генеалогія мала б бути вивчена як кажуть "вдоль і поперек". Проте, продовжуючи досліджувати життєпис бастарда, ми не змогли знайти жодної точної інформації про Малушу і її батьків. Відтак, тут багато загадок і ми спробуємо їх розшифрувати, заручившись різними версіями. Ми з'ясуємо: хто така Малуша та звідки родом. 

Офіційно, Велика історична енциклопедія нам повідомляє:

Малуша Любечанка (бл. 940-944 -?) - ключниця-рабиня великої княгині Ольги, наложниця її сина великого князя Святослава Ігоревича, сестра Добрині, мати Володимира Святого.

Ім'я її батька відоме завдяки «Повісті временних літ» - першого давньоруського документу, який повідомляє нам, що Малуша, ключниця княгині Ольги, була сестрою Добрині, «батько ж їм був Мал'к Любечанин».
 

Малуша з братом ДобринеюМалуша з братом Добринею

Хто ж він такий, Марк Любечанин? Є кілька гіпотез:

  1. Балтійський купець Мал/Малк/Малко, родом з міста Любека. Де був цей Любек - можна тикати пальцем, версій багато, але це вже інша тема. 
  2. Древлянский князь Мал. Після того, як за розпорядженням невтішної княгині Ольги був спалений Іскоростень, всі жителі були звернені в рабство і розігнані в різні міста Русі. Князя Мала, можливо, Ольга відправила в Любеч.
  3. Відповідно до ще однієї гіпотези, батьком Малуші і Добрині був один з супроводжуючих єпископа Адальберта, які прибули до Києва через чеське Лібіце.

Як би там не було, батько Малуші жодного ясного сліду в історії не залишив. Про матір її взагалі нічого не відомо. Сама ж Малуша перебувала на службі при княгині Ользі, при чому положення її було теж не дуже зрозумілим. З одного боку, через неї, Володимира прозивали "робичичь" - тобто рабині син. З іншого боку, низьким її становище теж не назвеш. Адже ключницею просто так не стають. Так, Іпатіївський літопис вже не називає її рабинею, а милостивицею - та, яка роздає милостиню бідним:

Іпатієвський літопис про МалушуІпатіївський літопис про Малушу

Родове дерево МалушіСпроба побудувати родове дерево Малуші

Яким же чином став можливим той факт, що син рабині став великим князем?

Подивимося на обставини життя Малуші. Якщо провести паралель із сьогоденням, то її посада була подібно до якоїсь дрібної робітниці на величезному підприємстві. Що могло статися, що на неї звернув увагу сам князь? Чи тільки краса могла його полонити? Можливо, ще й розум дівчини. Адже ключниця відала  усіма господарськими справами, а це справа клопітка. Завжди потрібно тримати в умі скільки запасів і де є на господарстві, які запаси потрібно поповнити, чого не вистачає і так далі. У таких турботах проходили усі її дні. Тут не сховатися від людських очей, доводиться бути комунікабельною, привітною. Ось так можливо і сподобалася господарська дівчина великому князю київському Святославу.

Сам Святослав був воїном у повному розумінні цього слова. Його порівнювали з великим Олександром Македонським. Не любив сидіти в Києві, довіривши управління внутрішніми справами матері, сам вважав за краще вести зовнішні справи. Військові походи неминуче додавали легендарності і слави його особі. Ніхто не міг змусити Святослава змиритися з чим-небудь, крім матері. Тим дивніше, що він не побоявся викликати її гнів, коли зійшовся з Малушею.

Ольга ж, дізнавшись про вагітність ключниці, вислала її геть. Але ні, не варто переживати, вона не прогнала вагітну жінку, невідомо куди, а послала в конкретне місце - далеке село Будятине, де благополучно й позбавилася тягаря. Згідно з літописом, поруч з нею знаходився її брат Добриня, який і взяв на себе турботу виховання племінника. Де саме знаходилося це село зараз точаться цілі дискусії. Одні локалізують його десь під Псковом, інші в селі Будятичах на Волині. 

Спалення ІскоростеняСпалення Іскоростеня. Княгиня Ольга мстить древлянам.

Подивившись на цю історію під іншим кутом, на мою думку, що не все так просто в походженні Малуші. Адже варто пам'ятати, що у Святослава було кілька дружин і сотні наложниць. І з кожним походом їх ставало тільки більше. А значить синів у Святослава було безліч. Але чомусь саме бастарда якоїсь рабині офіційно визнали і викликали до Києва на правління. Щось тут не так. 

Малуша прощається з сином ВолодимиромМалуша прощається з сином Володимиром

Багато фактів говорять про те, що Малуша рабиня по праву війни, тобто не по народженню чи борговому зобов'язанню. Її положення наклало відбиток на життя Володимира. Ставилися до нього з різним ступенем презирства. Брати кепкували, бабуся не любила. Поруч був тільки дядько, який втішав. Він же навчав не прощати. Коли під час сватання до Рогнеди Володимир отримав відмову, та ще приправлену насмішкою: «Не хочу за робища, хочу за Ярополка», Добриня ймовірно зробив все, щоб племінник не залишив без покарання цю фразу.

ДобриняБогатир Добриня

Про Малушу літописці згадували і в Повісті временних літ, і в Іпатіївському літописі, але всі письмові відомості про неї обриваються після народження Володимира. У народній же пам'яті з її днем ​​пов'язано закінчення року за старим стилем, 13 січня.

Альтернативні версії походження Малуші

Версія перша. Конспірологічна. Хозарське походження. 

Ця версія багато кому може не сподобатися, але вона блукає в історичних колах, тому її треба озвучити.

Володимир не був сином рабині, а рабичем. Добриня не Добриня, а Добран. І він, і Малка Малуша - хозари за походженням, тобто євреї. Використовуючи інститут т.зв. єврейських дружин, наложниць, шляхом спокушання провідних представників держав, князів, завойовується спочатку вплив, потім усувається еліта, цвіт нації, потім ліквідовується сама держава. Так було в Персії, в Єгипті та інших великих державах. Самому Святославу на момент народження Володимира було близько 9-12 років. Тобто, йому було дуже легко "запудрити" голову - ним керували плотські утіхи, а не розум.

На думку деяких істориків, Малуша - донька хазарського раввина Малка. Звідси начебто і пішло образливе "рабич" в бік Володимира. У перекладі з давньоєврейської, "Малк" - це цар. Ім'я Добриня же - це перефразоване від "Добран", що з давньоєврейської означає - бовтун, оратор, говорун. 

malusha-evreika

У своїх справах та вчинках і Малуша, і Добриня, і Володимир відповідали юдейському типу мислення та поведінки. Малуша наприклад, як і усі єврейські жінки, добре рахувала, метикувала і займалася суто економічними, торгівельними, "бізнесовими" справами. Добриня же був дуже хитрим і жорстоким, що передалося і його племіннику Володимиру, якого було дуже важко стримати в плотських забавах: він був сексуально-неврівноваженим, часто перебував в глибоких депресіях, важко реагував на образи. Якщо відкрити історію, то усі ці риси дуже властиві саме представникам єврейського, або мішаного з євреями (полукровкам) народу. 

Княгиня Ольга була сильно розгнівана не так від того, що її син Святослав сплутався у хліві з її ключницею, скільки від того, що остання належала до мерзенного, на її думку, експлуататорського роду юдеїв. Вона вислала Малушу в село, де і з'явився на світ байстрюк напівєврей рабинич-раввинич Володимир. В майбутньому слово раввинич знову ж за співзвучністю буде наполегливо замінюватися як «син рабині», рабинич.

Щодо Добрині, то він міг бути хозарським богатирем, який поступив на службу до Святослава. Потім Добриня відігравав велику роль в хрещенні Русі, в придушенні повстання волхвів, яке після християнізації піднімалося у кожному місті Стародавньої Русі.

Ось така смішна, на перший погляд, версія. Але у кожній казці є доля правди. Дійсно, глибоко проаналізувавши вчинки і життя князя Володимира, можна сказати що він є зрадником. Який спочатку задобрював населення Перуном, а потім хрестив "вогнем і мечем". Якщо брати закони тих часів, то це зрада. І це все виглядало насправді так, якби зараз хтось в один момент раз і назавжди заборонив людям святити паску і розмальовувати писанки. Це був би дуже важкий, підступний удар, а фактично жорстокість і ненависть до власного народу. Але, якщо вважати Володимира раввиничем, то він успішно виконав заповіт Тори щодо гоїв. 

Версія друга. Оптимальна. Древлянське походження.

Найбільш зважена, на нашу думку, версія. 

malusha1Прихильники цієї версії оперують тим, що Добриня, брат Малуші - цілком слов'янський персонаж, герой народних казок, один з найбільш популярних персонажів саме слов'янського фольклору, богатирського епосу. Отож, Добриня - син Мала Древлянського. Того самого Мала, який сватався до княгині Ольги, яка згодом знищила древлян, а Мала вислала до Любеча. Тож, можливо, Малуша з Добринею таким чином потрапили до княжої родини, де Малуша була не просто прислугою, а домоправителькою.

Сліди Мала губляться після 945 року, ймовірно за все, він не уникнув помсти княгині, але на думку  історика Прозоровського, він був узятий в полон і переселений. Прізвисько «Любчанин» він пояснював тим, що Ольга після древлянського погрому нібито виселила його в Любеч на Чернігівщині. Відповідно діти його потрапили в рабство як полонені, але не поряд з усіма. Версія грунтується на факті визнання бастарда Володимира Ольгою нарівні з законними синами Святослава, а також непорушності положення Добрині в Новгороді і його успішної кар'єри і загальну повагу, які, на думку вченого, свідчать про його аристократичне положення і «законні» родинні зв'язки через його сестру. Ця версія була забута, і відроджена у 1971 році в статті «Древлянське походження князя Володимира», опублікованій в «Українському історичному журналі». 

Цю версію дуже добре обгрунтував у своїй книзі Анатолій Маркович Членов - "По слідам Добрині". Прочитати можна тут.  Книга читається легко і дає вичерпні питання про походження дядька, матері, а головне діда князя.

Для тих, хто думає, що ім'я "Малуша" не українське є словник Даля. Він повідомляє, що слово, антропонім «Малуша» утворене від прикметника «малий». Або ж це жіноча форма імені «Мал». Ім'я Малуша могло означати, що вона була молодшою донькою в сім'ї або була маленькою, тендітною,  найменшою, малого зросту.

Версія третя. Неправдоподібна. Західнослов'янське походження.

У контексті дослідження чесько-баварських торговельних зв’язків Русі, логічно укладається гіпотеза про чеське походження Малка Любчанина. Як вихідець із чеського Лібіце, звідки недалеко і до ободритів, Малко міг відігравати вагому роль в орієнтованих у західному напрямку торгових операціях. Ім’я Малко є, очевидно, лише слов’янським прізвиськом батька Добрині і Малуші. Західні хроністи подають його як ‘Kalufcza’ чи ‘Kaluſcza’, що відображає, вірогідно, одну із форм нім. ‘Nikolaus’(‘Klaus’, ‘Claus’) с. 392 та похідні від нього слов’янські форми ‘Калуса’. Це ім’я збереглося у назві села, що граничить із Будятичами й знане під назвою ‘Калусів’, відомості про яке сягають зламу XV–XVI ст. (Юрій Диба. Батьківщина святого Володимира: Волинська земля у подіях Х століття . – Львів, 2014.)

Із ПВЛ знаємо, що Володимир доводився сином київському князеві Святославу Ігоревичу та Малуші. Аналіз інших джерел дає підстави стверджувати, що матір князя була донькою міжнародного купця Калуші Мала, який походив з відомого чеського граду Лібіце ¹⁴. Згодом він перебрався на Волинь, де при трансєвропейському торговому тракті Булгар – Реґенсбург мав села Калусів та Будятичі (тут народився його внук Володимир) (Ігор МИЦЬКО. Болгарське коріння Володимира Святославовича)

Версія четверта. Малодосліджена. Скандинавське походження.

Малуша - це слов'янізована форма дуже поширеного в Рюриковому домі скандинавського жіночого імені Малфріда. (Похідне від чоловічого сканд. Ім. Malmfríðr). Про популярність цього імені на Русі і його поширення в княжому середовищі можна почитати історика Успенського "Імена руських князів в X-XVI ст".

Згадка про МалфрідуВирізка з Лаврентієвого літопису. Малфріда згадується серед померлих членів княжого сімейства під 1000 роком, поруч зі смертю Рогнеди, без вказівки її спорідненості

Це ж відноситься і до імені її батька, усічена слов'янізована форма якого (від mál - справа; мова; нарада) представлена ​​в літописі у вигляді Мал'к Любечанин. В Іпатському списку, до речі, його дочка не "ключниця", а "мілостівіца". Гордій, шляхетній Рогнеді зрозуміло не до душі припало сватання якогось бастарда, вона на більше претендувала - звідси і презирливе "робинича". Відмовляла вона не напівкровці, а незаконнонародженому, не рівній по сану собі людині - княжній з роду Скьольдунгів.

Малфріда на поштовій марці

 © Портал SPADOK.ORG.UA


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber