Вівторок
19 бер., 2024
     

Ukrainian English

Татуювання скіфських вождів

Рейтинг 4.1 з 5. Голосів: 11

історія України

У скіфів було поширене ритуальне татуювання, виконане в звіриному стилі. Вони прикрашали своє тіло зображеннями диких міфічних тварин: левів, грифонів, орлів, драконів тощо. Тату були оберегами, які захищали скіфських вождів.

Першу згадку про татуювання скіфів зустрічаємо у творах давньогрецького історика Геродота. Описуючи побут і культуру скіфського народу, він згадує, що скіфи наносили спеціальні татуювання на тіло:

...Вони вважають за ознаку шляхетності, коли хтось має на своєму тілі татуювання, а якщо хтось його не має, це вважається за негідне. (Геродот. Історії в дев'яти книгах. Книга V Терпсіхора. Переклад А.Білецького)

Нанесення супроводжувалося строгими обрядовими дійствами та замовляннями. Тату мали сакральний характер і служили своєрідними оберегами, котрі захищали фізичне та енергетичне тіло воїна, а також нерідко виступали своєрідним "текстом" міфологічного характеру, закодованим для майбутніх поколінь. Також тату могло свідчити про духовний, життєвий шлях воїна, його приналежність до того чи іншого роду-племені.

Знайти підтвердження словам Геродота допомогли розкопки в Гірському Алтаї у 1948 році. У результаті досліджень Пазирикської групи курганів (V-IV ст. до н.е) археологи виявили тіло скіфського вождя, суцільно вкритого зображеннями диких, міфічних тварин.  Вождь пав в бою. Його череп був пробитий в трьох місцях бойовим чеканом. Набальзамоване тіло поховали разом з дружиною і наложницею. Татуйованими у вождя виявилися груди, плечі, обидві руки і голені.  Зображення наносились шляхом наколювання, про що свідчить значна глибина проникнення під шкіру фарби, швидше за все, рослинного походження. До складу фарби могли входити обвуглені рештки рослин, їх зола або сажа. Як саме набивали зображення - по контурах щойно зробленого малюнка або за відбитками спеціальних штампів - невідомо. Швидше за все, малюнок наносили без попередньої розмітки.

Скіфські мумії Пазирикського кургануТатуювання скіфського вождя з Другого Пазирикського кургану. Гірський Алтай, IV ст. до н. е. Найбільші зображення - грифо-олені, тигри, барси - були нанесені на плечі.  Чи випадково се?  В уявленнях багатьох народів плечі - одна з головних частин тіла, через них відбувається взаємодія з зовнішнім світом.  Так, вважається, що чаклун може навести порчу на людину дотиком до його плеча.  Зображення з плечей, як правило, переходили на руки, немов продовжуючи тему сили і влади.

Татуювання на грудях збереглося погано, особливо в лівій частині, в області серця. Проте помітно, що над серцем зображувалася голова основної фігури у всьому татуюванні - олень з "перекрученим" тулубом, з дзьобом грифона і довгим котячим хвостом, на кінці якого зображена голова грифона - фантастичний звір

Скіфські малюнкиВідображення верхньої та нижньої частини світобудови в символіці перекрученого тіла тварини. Фрагмент татуювання на плечі правої руки скіфського вождя з Другого Пазирикського кургану. Гірський Алтай, V століття до н.е.

Тема фантастичного звіра не раз повторюється в тому чи іншому вигляді по всьому тілу скіфа. Як видно, служило позначенням особливої ​​мужності вождя. Не випадково і розташування голови грифона - прямо над серцем. Могло символізувати палку вдачу, запальність, відданість та хоробрість. 

Реконструкція зовнішності скіфів

Скифское тату
Скіфське тату Татуювання з правої руки вождя. Гірський Алтай, урочище Пазирик, долина р. Великий Улаган.  
Другий Пазирикський курган (розкопки С. І. Руденко), Ермітаж.

Характерні також різноманітні крилаті хижаки сімейства котячих, зокрема голова тварини з роззявленою пащею і кирпатим носом. Тіло типово котяче, з піднесеним котячим хвостом:

Татуювання скыфывЗображення міфологічного хижака. Фрагмент татуювання скіфського вождя з Другого Пазирикського кургану.

Татуйованими малюнками вкриті обидві ноги скіфського вождя. На лівій нозі, на передній внутрішній частині гомілки представлена ​​композиція, що складається з п'яти ідучих копитних тварин. Їх рух направлено вгору від стопи до коліна. Поряд з ними зображена велика риба, яка символізує зв'язок з нижнім, потустороннім світом. Тут слушно буде звернутися до індоєвропейської етимології: у слов'ян слово "ікра" одночасно позначає і литку ніг, і личинки риб. 

Скифская татуировка

На великому пальці правої руки у мумії одного зі скіфських вождів виявили зображення півня з характерним хвостом і гребінцем. Півень, як ми знаємо, символ - Сонця, Світанку, відганяв усіляку нечисту, лиху силу. А тому немає нічого дивного, що зображення півня прикрашали тіло скіфа, і не тільки -  ремені, посудини, кінські нагривники. Також була висунута гіпотеза, що півень міг символізувати чоловічу статеву енергію і бути шлюбною символікою, тобто наносилися при укладанні шлюбного союзу. Півень у багатьох культурах символізує відродження життя та воскресіння з мертвих, серед його якостей - войовничість і хоробрість, пильність і неспання. Думаю, цього достатньо для того, щоби Півень як тотемний птах з'явився на пальцях рук мужніх скіфів.

Татуювання скіфів

Але чому малюнок наносився саме на палець? Великий палець має важливе значення в ритуалньій магії, він є символом сили, в тому числі божественної, надприродної. Великий палець дублює увесь організм людини. В казках і билинах, лише відчленивши палець, вороги домагаються смерті героя. У деяких давніх переказах говориться про те, що великі пальці рук богатиря містять в собі його життя або душу. Великим пальцем зцілювали, заряджали воду, відганяли злі сили. Маніпуляції з ним могли вилікувати хворобу або, навпаки, наслати недугу. 

Скіфські тату птахаТатуювання на пальці скіфаТатуювання півня на пальцях скіфських вождів

Загалом, якщо уважно придивитися до скіфських тату, то побачимо, що в них переважають фантастичні сюжети. Тату свідчать про вірування, які побутували у скіфів, а саме вшанування ними незбагненних сил Всесвіту і Природи. Цікаво, що техніка нанесення тату була такою, що фігури мов оживали на скіфському тілі, приводились в рух найменшим скороченням м'язів. Ступаючи по землі, людина ніби здійснювала обряд залучення, відродження, розмноження цих тварин. Також ці тварини були покликані ділитися своєю надприродною магічною силою з людиною (щось на зразок "астрального двійника). А оскільки татуювання мало важливе значення не тільки при житті, а й після смерті, то зображені істоти могли бути і помічниками переходу в «інший» світ. 

Скіфи малюнок лева тиграСкіфське татуювання на нозіТатуювання скіфа з П'ятого Пазирикського кургану. Гірський Алтай, IV ст. до н. е. Семантика цих малюнків приблизно ідентична тим, що були зафіксовані на тілі вождя з Другого кургану.  

Хочу також зазначити, що окрім Пазирикських курганів, скіфські мумії і тату були віднайдені у похованнях Таштикської культури на Сибірі. Щоправда, цьому не надається великої уваги, тому що у більшості цих поховань європеоїди зустрічаються рідко, в основному представники монголоїдної раси хакасів. Однак Таштикська культура є змішаною зі скіфами, а тому тут теж зустрічаються цікаві пам'ятки. Наприклад голова скіфського вождя у гіпсовій масці, яка була представлена громадськості на виставці в Британському музеї:

Голова скіфського вождяМуміфікована голова представника Таштикської культури TASTYK S34, відноситься до Y-хромосомної гаплогрупи R1a1a.

Алтайська принцеса

Ще однією знахідкою стала добре збережена мумія знатної скіфської козачки або так-званої Укокської, Алтайської принцеси, знайдена на високогірному плато Укок у 1993 році в могильнику Ак-Алах. Жінка мала європеоїдні риси обличчя та належала до індоєвропейської генетичної спільности R1a. Алтайські перекази розповідають, що "колись дуже давно сюди прийшли люди з зірок (арії), володіли надприродніми властивостями, вони осіли в горах. Та невдовзі змушені були піти, а якась частина цих людей залишилася, дожила до старості і померла своєю смертю".

Altajska-pryncesa

Алтайская принцесса
Антропологічна реконструкція Алтайської принцеси.

Плато Укок розкопки
Плато Укок.

А сталося все так. Знявши насип з вічної мерзлоти, вчені виявили древній грабіжницький лаз, що вів до поховання знатного скіфа. У «інший світ» його супроводжували «предмети першої необхідності»: троє коней, залізні ножі і глиняне начиння. Археологи стали дбайливо виймати вміст гробниці, дивом не займаний грабіжниками, і тут несподівано під першим похованням виявилося друге. Там на них і чекала справжня сенсація: під настилом знаходилися останки 6 коней в багатющій збруї, а під ними у саркофазі лежала мумія жінки європеоїдної зовнішності. Коли про знахідку повідомила преса, алтайці стали стверджувати, що ця жінка є праматір'ю алтайського народу - легендарною «принцесою Кадин».

Це був модриновий зруб, що імітував житло, вщент заповнений льодом. Всередині знаходилася довга колода-саркофаг з двосхилою кришкою у вигляді човна, видовбаній в модрині. З усіх боків на ній були шкіряні аплікації, що зображували оленя - тотемної тварини скіфів.

Вчених вразив обсяг робіт, який довелося виконати древнім будівельникам. Їм потрібно було якимось чином доставити на безлісне плоскогір'я Укок величезні колоди, викопати в мерзлому ґрунті велику яму. Та ще й виготовити незвичайний склеп. Навіть у наш час зробити все це не так просто.

Плато УкокаАрхеологічні розкопки на місці поховання Алтайської принцеси

Алтайська принцеса розкопки труниОсь в такому модриновому зрубі зберігалася мумія принцеси

Разом з 25-річною "сплячою красунею" були поховані також два воїна, очевидно для її захисту, та шість коней, щоб полегшити пересування в подорожі у загробне життя. Похоронну камеру розкривали кілька днів, поступово розтоплюючи лід, намагаючись не зашкодити вмісту. Саме завдяки льоду тіло мумії, власне, так добре і збереглося.

Зверху тіло жінки вкривало хутряне покривало з вишитими прикрасами із золотої фольги. Голова лежала на повстяній подушці. Жінка була зодягнена в довгу, до колін, шовкову сорочку коричнево-жовтого кольору з ниток дикого шовкопряда. Усі шви, а також горловина і краї рукавів обшиті вовняними червоними шнурками. На ногах мумії були довгі, вище колін, панчохи з білої повсті, прикрашені зверху аплікацією з червоної повсті. Мабуть, червоний колір в обробці і деяких деталях одягу мав захисне значення. Шию жінки прикрашала дерев'яна гривня з прикріпленими до неї дерев'яними підвісками у вигляді барсів, покритих золотою фольгою. Зображення цих тварин повинні були захищати одне з уразливих місць людини - шию. Вуха прикрашали золоті сережки-кільця, а пальці мізинці - кольорові вовняні нитки. У повстяному мішечку («косметичці») поряд з жінкою було бронзове люстерко (типове для амазонок) у дерев'яній оправі з вирізаним на ній оленем, пензлик з кінського волоса, скляні індійські намистини різних кольорів, людський зуб і розсипаний синій порошок - вівіант, барвник, який став відомим в Європі лише у ХIХ столітті.

Особливою є перука амазонки - зроблена з вовни, повсті і людського волосся, заввишки 60 см. Усю цю ношу було виготовлено дуже якісно, що свідчить про високий статус похованої. Чорна маса, яка сформувала перуку, обтягнута кінським волосом. Перука прикрашена дерев'яними накісниками, вкритими золотою фольгою. На перуці кріпився головний убір - висока споруда з повсті у вигляді довгого пелюстка, обтягнута чорною тканиною. На нього нашито 15 дерев'яних пташиних фігурок, обклеєних золотою фольгою. У кожну з них окремо вставлені крильця, лапки і хвостик зі шкіри. На перуку кріпилася як кокарда дерев'яна фігурка лежачого оленя з роздвоєним тулубом, у золотій фользі. Ще одна прикраса зачіски - чохол з червоної вовни, надітий на пасмо зібраних на маківці волосся, в нього встромлена бронзова шпилька з дерев'яним навершям у вигляді оленя, що стоїть на кулі (усі у золотій фользі).

Пазирик мумія курган скіфівРеконструкція Укокської принцеси

Скарб з поховання Алтайської принцеси
Поховальний інвентар алтайської принцесиПоховальний Інвентар.

Та найбільше археологів здивувало те, як добре збереглось тіло молодої жінки, яка виглядала мов жива. Адже розкопки велися не в Єгипті, Індії чи Тибеті, де практикувалося бальзамування, а на важкодоступному плато гірського Алтаю. Укок - одна з найбільш високогірних рівнин Алтаю. Навколо простягаються величезні льодовики. Мерзлота не відступає навіть у «теплу» пору року.  За словами дослідниці Н. В. Полосьмак, пазирикці були добре знайомі з властивостями вічної мерзлоти, тому свідомо і використовували ці властивості для збереження тіл померлих в нетлінному вигляді. Так, якщо вирити в місцевому грунті яму, вона швидко заповнюється проникаючими підґрунтовими водами, які незабаром перетворюються в крижану лінзу.

Скіфське тату з ПазирикаМумія скіфиМумія  Алтайської принцеси. Виявилося, що після смерті у мумії були видалені мозок, внутрішні органи, ребра і грудина, а череп і черевна порожнина заповнені речовиною на зразок торфу, руном овечок, кінським волосом, корінцями, піском і глиною. 

Повернімося до татуювань. Тіло молодої козачки буле вкрите різноманітними татуюваннями, виконаними у звіриному стилі, що було характерним для скіфів. Татуювання повністю вкривали обидві руки жінки. На лівому плечі зображена казкова крилата істота, на вигляд олень, але з рогами козерога та дзьобом грифона. Подібні тату зустрічались на тілі скіфських вождів.  А ще в татуюваннях були зображені баран, сніжний барс і фантастичний хижак з хвостом тигра та страшними пазурястими лапами:

Реконструкція алтайської принцеси УкокПринцеса скіфів амазонкаТату на руціРеконструкція зовнішнього вигляду Алтайської принцеси та малюнків її татуювань. 

Причиною смерті амазонки, як зазначають експерти, став рак молочної залози та остеоміеліт:

«На свою останню зимівлю на Укок у жовтні вона приїхала вже зовсім хворою: у неї діагностовано 4-та, остання стадія раку молочної залози. Для цієї стадії характерні дуже сильні болі і найсильніша інтоксикація організму. За 3-5 місяців до смерті жінка впала з коня і отримала важкі травми. Однак від черепно-мозкової травми вона не померла, а прожила ще кілька місяців. І увесь цей час була прикута до ліжка. Загальне самопочуття її перед відходом з життя, без сумніву, було дуже важким».

Мумія амазонки

Місцеві жителі Алтаю подейкують, що скіфська принцеса Укока охороняла вхід в підземне царство, і не треба було її тривожити. Коли на плато почалися розкопки, в ясному небі раптом загримів грім. Алтайці, що супроводжували експедицію, страшно злякалися і заявили: «Принцеса Кадин сердиться». Проте розкопки продовжилися. Коли археологи стали діставати мумію - почався землетрус, усі вискочили з ями, боячись, що стіни поховання впадуть. Кажуть, дві вантажівки, на яких збиралися вивозити мумію, раптом зламалися. Археологи викликали вертоліт, але у нього на підльоті відмовив двигун. Щось подібне відбувалося на розкопках Товстої могили у Бориса Мозолевського, а також біля Мелітополя, коли у підземеллях Кам'яної Могили шукали скарби царської гробниці. Просто скіфи дуже не люблять, коли їх тривожать...

Амазонки

Висновки

Вище наведена мною інформація дозволяє зробити висновок: серед скіфів існувала каста татуювальників, які високо цінувалися в скіфському суспільстві і навіть за сучасними мірками були справжніми віртуозами, професіоналами своєї справи. Користуючись лише голкою, вони досягли вершини майстерності. І це були не просто тату, а магічні обереги, які виконували ритуальну функцію. Створення "незмивних" малюнків на тілі у скіфській культурі - це сакралізоване дійство, ініціація, таїнство, по завершенню якого змінювалась сутність людини, її духовний стан (так би мовити "точка переходу").

У наш же час більшість людей бездумно наносять будь-що і де завгодно на своє тіло, часто потім затираючи ці "наколки", а потім знову набиваючи по декілька разів, псуючи тим самим своє тіло. Люди не надають татуюваню серйозного значення, аніскільки не замислюючись: А який зміст несе цей малюнок? Чи він мені справді потрібен? Що я буду робити з цим на старості?

Зрештою, якщо людина відчуває потребу татуювати своє тіло, усвідомлює відповідальність за зміст нанесеного малюнка, сприймає нанесене як оберіг - на добро, на успіх, на перемогу, або хоче таким чином висловити свою позицію, приналежність до чогось або навпаки незалежність - то має на це повне право. 

На мою думку, тату не для прикраси, а має виконувати допоміжну функцію в житті особи. До прикладу - надавати або підсилювати ті чи інші якості/риси людини, захищати від того, чого боїшся, позбавляти негативу і привносити конструктив. Тату впливає на долю. Тату - це взаємодія з простором, тому важливо усвідомлювати, які знаки ти несеш у світ...


- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків" 

Список використаної літератури:

  1. Баркова Л.Л., Гофман И.И. Ещё раз о мумиях человека из пазырыкских курганов // АСГЭ. 2001. Вып. 35. С. 78-90
  2. Черемисин Д.В. Искусство звериного стиля в погребальных комплексах рядового населения пазырыкской культуры. Семантика звериных образов в контексте погребального обряда.// Новосибирск: ИАЭ СО РАН, 2008. 136 с.
  3. Черемисин Д.В.. К семантике образа клювоголового оленя в пазырыкском искусстве.
    //Тропою тысячелетий: К юбилею М.А.Дэвлет. Кемерово: «Кузбассвузиздат». 2008. С. 99-105.
  4. Семёнов Ю.И. Тотемизм, первобытная мифология и первобытная религия // Скепсис. № 3/4. Весна 2005. С. 74-78.
  5. Полосьмак Н.В. Всадники Укока. Новосибирск: ИНФОЛИО-пресс. 2001. 336 с.
  6. Руденко С.И. Второй Пазырыкский курган. Л.: Изд-во Гос. Эрмитажа, 1948. 63 с.
  7. Руденко С.И. Культура населения Горного Алтая в скифское время. М.;Л.: Наука, 1953. 401 с.
  8. Руденко. С.И. Горноалтайские находки и скифы // Итоги и проблемы современной наукию М.- Л.: 1952. 286 с.
    Феномен алтайских мумий. /Ред. А. П.Деревянко, В. И. Молодин. Новосибирск: Изд-во Ин-та археологии и этнографии СО РАН, 2000. С. 320.
  9. Б. Медникова. Неизгладимые знаки: татуировка как исторический источник.
  10. González-Ruiz M, Santos C, Jordana X, Simón M, Lalueza-Fox C et al. Tracing the Origin of the East-West Population Admixture in the Altai Region (Central Asia) // PLOS ONE , 2012. V. 7. N 11: e48904. doi:10.1371/journal.pone.0048904.

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber