Мольфарство

Філософська скарбничка відомого на всю Україну мольфара - Михайла Михайловича Нечая, який помер 15 липня 2011 року. 

До знайомства з Михайлом Нечаєм я мала кілька менш значущих зустрічей з українськими цілителями, а потім доля звела з цим знаменитим карпатським мольфаром. Ця зустріч була для мене, як для цілителя, надзвичайно важливою, оскільки саме Нечай навчив працювати з кристалами, передав мені багато замовлянь та унікальних рецептів.

Ґой з Шешор (Андрій Атаманюк) - гуцульський примівник, цілитель, ясновидець початку XX століття. Жив в селі Шешори, Косівського району на Гуцульщині. Ім'я цього відуна розрослося чутками та плітками, говорять, що був одним із останніх Великих Мольфарів. Вмів читати думки, лікував людей від найстрашніших хвороб. До нього часто приїжав Михайло Нечай. 

Історія життя карпатської мольфарки Параски Стафійчук з гуцульського села Верховина (Жаб'є), Івано-Франківської області. Відунка розповіла про своє життя. Як та хто навчив жінку мольфувати та інші подробиці старої знахарки. Також ви дізнаєтеся де живе мольфарка Параска, як дістатися та яка її доля? Читайте у нашій статті. 

Серед різноманітної палітри міфологічного світу бойків особливе місце займають так звані "відуни" - реальні люди, які володіють народною магією та надприродною силою. Назви  "непростий, "відаючий", "знаючий" мають досить чітку та зрозумілу етимологію: такі люди своїми знаннями та вміннями вирізнялися з-поміж оточення, тобто були непростими для інших. В даній статті спробуємо охарактеризувати тих "знаючих, які безпосередньо впливали на життя та здоров'я бойків, - знахарів, ворожбитів, чарівників, баїльників.

У чотирьох номерах часопису “Листок” (1885-1903) за 1892 рік вміщено публікацію відомого історика, професора Петербурзького університету, дослідника історії Закарпаття Олексія Петрова «Угорско-русские заговоры й заклинания начала XVII века» (на той час українців Закарпаття називали угорськими русинами, оскільки територія краю входила до складу Угорщини під назвою Угорська Русь).

Метеорологічні знання українців сформувалися внаслідок тривалого спостереження за природними явищами в певному екологічному середовищі. Особливості бачення світу при відсутності інструментальних методів прогнозування погоди і складність розвитку атмосферних процесів відбилися на всьому масиві традиційних метеорологічних уявлень. Народна метеорологія — складний комплекс, в якому поєднані позитивні емпіричні знання та ірраціональні засоби впливу на погоду.

Володимир Йосифович Шухевич (1849 - 1915) - видатний український етнолог, фольклорист, письменник, член Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка. Довгий час вивчав та збирав етнографічні і антропологічні матеріали Гуцульщини. Автором було записано безліч колядок, пісень, переказів і обрядів, котрі передавалися з покоління у покоління гуцулами. Надзвичайно цікавим є матеріал про карпатських знахарів і ворожбитів - мольфарів, а також інших "непростих" людей. Подаємо унікальний текст із його легендарного п'ятитомника "Гуцульщина" (1899). 

Непочата вода в українській міфології - це вода, яку беруть до схід Сонця із джерела, тобто тоді, коли, як гадають, її ще ніхто не брав. Українці приписували непочатій воді велику силу, вживали для різних магічних обрядів. Так, породілля йшла вночі по непочату воду і пила її. У непочатій воді купали дитину-немовля.

Відведення градових хмар та інших гідроатмосферних катаклізмів для етносів, що населяли територію Карпат, залишалося в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. своєрідним професійним заняттям. Тому, мольфарство - явище, яке побутує не тільки в українській Гуцульщині, але й на території Румунії. Власне, про це явище у наших карпатських сусідів ми поговоримо у даній статті. 

Мольфарів колись було чимало в Карпатах, особливо на Буковині. Серед них були надзвичайно сильні, які були готові оздоровити людину, наділити її усіма багатствами, а могли й накликати біду, позбавити долі. Одним з таких був Тарадута - наймогутнішіший та найлегендарніший мольфар в історії. Родом з Буковини. Жив у XIX столітті. Його боялися і поважали, знахарі вважали Тарадуту найголовнішим чаклуном в Карпатських горах. Він міг з води зробити молоко. Саме з його образу Михайло Коцюбинський змалював свого персонажа - мольфара Юру, одного із дійових героїв книги "Тіні Забутих Предків".