Мольфарство

Хто такі мольфари, звідки ведуть свої стежки? Що ми знаємо про сакральні предмети карпатських чаклунів - мольфи? Читайте таємниці, факти і припущення про карпатських мольфарів.

Тема мольфарів до кінця не розкрита. Щороку нам приходить все більше відомостей про це унікальне явище в українській історії і етнографії - карпатський шаманізм, мольфарство. Скільки їх було за всю історію Карпат? Ми зібрали для Вас список найвідоміших карпатських мольфарів кінця XIX - початку XX століття...

Арідник - за давніми віруваннями гуцулів, верховний дух Потойбіччя, прародитель Карпат. Цей мітологічний персонаж є найдавнішим в гуцульській архаїчній культурі та посідає особливе місце в демонологічній ієрархії. Йому підпорядковуються усі полонинські духи: чугайстри, щезники, малпи, літавиці, нявки, лісовики та інші. Коли треба було відігнати град чи бурю до нього зверталися мольфари. 

Книга "Знаки карпатської магії" Громовиці Бердник вже давно стала бестселлером та цінним джерелом інформації з карпатського фольклору. Її можна в один ряд поставити з такими видатними пам'ятками карпатської літератури як Марія Влад "Стрітеннє",  "Дідо Іванчик" Шекерик-Дониківа, "Гуцульщина" Володимира Шухевича. Книга Г. Бердник вперше була видана у 2007 році, а тоді кілька разів перевидавалась. Популярність книги зумовлена тим, що вона одна з небагатьрх, яка подає чимало матеріалу про життя карпатських шаманів - мольфарів, їх звичаї, традиції, побут, і не тільки.

Мольфа – це зачарований, себто одухотворений предмет, який використовується у магічній практиці карпатських мольфарів. Дехто з дослідників вважає, що саме від слова "мольфа" і походить слово "мольфар". Однак, це не так. "Мольфа" - присвійне від "мольфар", тобто річ мольфара. Нею може стати будь-яка заговорена віщуном річ, чи та, що використовується у побуті (стрічка, клапоть тканини), чи то виготовлена власноруч, наприклад - мосяжні персні, медальйони, згарди або знайдена мольфаром річ, іноді тваринного походження (зуб, перо птаха, кості тощо). 

У Шибеному змії — звичне явище. У Карпатах їх багато, місцеві ходять горами в гумаках, плазунів не бояться. А якщо й станеться якась халепа, вкусить змія, то всі йдуть до баби Васюти — Василини Палійчук. Кажуть, вона вміє заговорювати. Погану твар, погану твар…

У чотирьох номерах часопису “Листок” (1885-1903) за 1892 рік вміщено публікацію відомого історика, професора Петербурзького університету, дослідника історії Закарпаття Олексія Петрова «Угорско-русские заговоры й заклинания начала XVII века» (на той час українців Закарпаття називали угорськими русинами, оскільки територія краю входила до складу Угорщини під назвою Угорська Русь).

Михайло Михайлович Нечай (24 лютого 1930 - † 15 серпня 2011) - знахар, цілитель, народний лікар, екстрасенс, психолог, фольклорист. Проживав у селі Верхній Ясенів, Верховинського району, Івано-Франківської області. Був керівником аматорського ансамблю дримбарів «Струни Черемоша», за що був удостоєний державного звання "Заслужений працівник культури". 

У селі Верхній Ясенів Верховинського району Івано - Франківської області жив останній в Україні мольфар Михайло Нечай. Він лікував усі хвороби, навіть ті, які не в силі вилікувати наукова медицина. Мав силу розганяти хмари, зупиняти град та інш і нещастя. Володів неабиякими філософськими здібностями. А ще, очолював ансамбль дримбарів. Щодня біля домівки мольфара приходило багато людей з різних куточків України і з–за кордону - вони зверталися до мольфара по допомогу.

Бойки - найзагадковіше українське плем'я. Старші бойки досі підпорядковують свої вчинки повір’ям і сновидінням. Чимало на Бойківщині було знахарів і примівників, які займались чарівництвом, віщували. Як відголос про ті старі часи є замовляння - старі архаїчні тексти, які супроводжували магічні дії відунів. Замовляння відбивають язичницький світогляд бойків, гармонійне співжиття з Природою, наповнене карпатською містикою і дивами.

Йосипа Панцю з Хуста знали не тільки в рідному місті. Він помер, але пам’ять про нього залишилася і тепер його справу продовжують рідні. Нижче  друкуємо згадки про цілителя. До нього за здоров’ям з’їжджалися пацієнти з усієї України. Серед тих, кого лікував літній чоловік – і прості люди, і народні депутати, і навіть доктори медичних наук.