СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Трипільська культура Вертеба - "двері" в підземний світ трипільців

Вертеба - "двері" в підземний світ трипільців

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Untitled4444-4ttttt78Через геологічну побудову, а саме наявність потужного підземного гіпсового пласту, на півдні Тернопільської, Хмельницької і на півночі Чернівецької областей сформувався цілий печерний масив: Оптимістична, Озерна, Атлантида, Мельнички, Кристалічна та Вертеба — єдиний в Україні музей-печера. Особливу увагу привертає печера Вертеба, яка відіграла надзвичайно важливу роль у відновленні древньої історії світу. Її ще називають «Наддністрянською Помпеєю». Насамперед, це археологічна пам'ятка, яка серед усіх пам'яток трипільської культури посідає особливе місце. Відсутність аналогій освоєння трипільськими племенами великих печерних порожнин на всій території поширення культури, різноманітність і багатство археологічних матеріалів — усе це забезпечує постійний науковий інтерес до печери.

- ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Знаходиться печера Вертеба (від давньослов'янського «вертеп» — печера, яруга) недалеко від села Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області. Печера складається з широких галерей, розділених вузькими перемичками. Загальна протяжність дослідженого підземного лабіринту становить близько 8 км. Вона сформована у верхній частині товщі крупнокристалічного гіпсу. На відміну від інших печер Поділля, у Вертебі зовсім немає кристалів вторинного гіпсу. Стінки її гладкі, темні, більшість ходів заповнена мулом. На склепіннях часто зустрічаються карбонатні і натічні утворення у вигляді кірок, рідше невеликих сталактитів. Середня температура впродовж року +11°С, амплітуда коливання температури ±1°С. Відносна вологість коливається від 92% до 98%.

- ВІДКРИТТЯ ПЕЧЕРИ

Печеру віднайшов власник місцевих земель Ян Малевський ще в 1823 році під час полювання. Відразу при вході він знайшов значну кількість керамічних виробів, походження яких, на його думку, належало до античної доби. Насправді це було відкриття, ще невідомої в той час, трипільської культури, яке майже на 30 років випередило її офіційне відкриття, що відбулося у 1850 р. в селі Трипілля під Києвом.

Минуло досить часу, коли новий власник села Леон Сапєга закладав парк на цьому місці. Робітники виявили у землі велику кількість черепків, обпаленої глини, фігурок. Щоб дослідити знахідки Сапєга запрошує зі Львова наукового співробітника приватного музею Дідушинських Едварда Павловича, що завідував старожитностями. Дослідження завершилося невеликим розкопом та описом знайденого.

alt

У 1889 р. дослідження продовжує Готфрід Осовський, що його викликав із Кракова Сапєга. Потрапивши до печери, Осовський зайнявся замірами та склав топографічну карту печери. Згодом карту, намальовану на трьох великих аркушах, віддрукували у Празі.

Дослідження тривали до 1892 року: над входом до печери була споруджена дерев'яна платформа, вниз спускався ліфт і вели дерев'яні сходи. Внизу працювали 15 робітників, нагорі — 9. Довкола розташовувався величезний виноградник Сапєги. З льохів винесли бочки з вином та столи. На них і розкладали знайдені фрагменти та цілі форми — для реставрації. Всі матеріали-експонати зберігалися у палаці Леона Сапєги, де таким чином був сформований свого роду музей.

Матеріалів з кожним днем назбирувалося все більше і більше. Розуміючи цінність знайдених речей, Сапєга наказав звільнити приміщення оранжереї.

У 1893 р. Готфрід Осовський залишає Більче-Золоте та їде на запрошення знайомого до Томської губернії обстежувати кургани та шукати воду для будівників Транс-Сибірської магістралі. Відїжджаючи, він забирає з собою всі польові матеріали, сподіваючись опрацювати їх. Ці задуми не вдалося здійснити: Готфрід Осовський раптово помирає у Томську, де його і хоронять. А у 1895 р. помирає Лєон Сапєга.

alt

- ЗНАХІДКИ, ДОСЛІДЖЕННЯ

На цьому дослідження могло остаточно закінчитися, якби не дружина Леона — Тереза. Вона пише листи до Польщі, запрошуючи фахівців приїхати в Більче-Золоте і продовжити роботу. На них відгукнувся археолог Володимир Дмитрикевич і провадив розкопки до 1907 р. Згодом багата колекція знахідок з «Вертеби» була передана до Краківського археологічного музею. В тогочасних реєстрах зазначалося, що одного разу було вивезено 40 скринь, іншого — 50. Одна скриня, обкладена з усіх боків соломою, займала цілий селянський віз.

Дослідження «Вертеби» відновили у 1996 році працівники Борщівського краєзнавчого музею — від міста Борщів до Більча-Золотого 18 кілометрів. Поля, під якими розташована «Вертеба», непридатні до землеробства, тому мешканці зробили з них звалище. Перед початком роботи з печери вивезли два «КамАЗи» сміття.

Тоді додалася проблема «чорних археологів» — трипільські артефакти, яким понад п'ять тисяч років, не давали спокійно спати не одному «шанувальнику» старожитностей. Проблему несанкціонованих археологічних розкопок вирішили просто й ефективно — при вході поставили міцні залізні двері.
На восьми вивчених кілометрах «вертебського» лабіринту (загальна її довжина складає десятки кілометрів) місцями у непорушеному стані знайдені речі трипільської культури — залишки посуду, сільськогосподарських знарядь, кісток тварин, вогнищ.

Дослідники з'ясували, що була обжита не лише центральна частина печери, а й віддалені кутки. Тут століттями мешкало багато людей, і їм просто не вистачало простору посередині підземелля.

Кілька років тому в Борщівському краєзнавчому музеї відкрили відділ «Печера Вертеба». Основу експозиції відділу складають артефакти, знайдені на ділянці, названій на карті Осовського «Завратом». До речі, влітку 1928 року впродовж місяця на цьому місці перебував з експедицією відомий поет Олег Ольжич-Кандиба.

Про те, що в печері тривалий час знаходилися люди, немає жодних сумнівів: чорні обвуглені стіни — сліди розведення багать для обігріву й освітлення, розсипи роздробленої кераміки, що слугували лежаками, багато глиняних зернотерок і глеків для зберігання зерна. За свідченнями дослідників, люди проживали тут впродовж 300 років, невідомою залишається лише причина їх перебування під землею. Чому люди, одне з найголовніших значень у житті яких відігравало сонце, проживали під землею? Можливо, це було місце поховань. В одному із залів знайдено поховання 25 людей, подекуди в печері знаходять одиночні могили. Можливо, Вертеба була складом і місцем зимівлі. Багато зернівок, глеків, наконечників стріл зовсім невикористані, а сліди розведення багаття і лежаки свідчать про те, що тут могли розміститися в холодну пору 200—300 людей. Одна з версій говорить, що це було місце ритуальних процесій. Саме у Вертебі було знайдено 2 загадкових жрецьких амулети у вигляді голови бика і багато біноклевидних чаш, призначення яких для нас і до сьогодні залишається таємним.

alt

Серед знахідок виділяється колекція антропоморфної пластики. Найбільше глиняних жіночих фігурок. Із знаків, які нанесені на статуетках, характерним є ромб, що символізує ідею жіночої плодючості, але водночас є і символом засіяного поля. На всіх фіґурках і фраґментах, як правило, руки позначені конічними виступами з отворами, а груди - невеликими наліпами. На шиї в однієї із фіґурок заглибленою лінією виділено намисто. Більшість жіночих модельок розколото навпіл, відсутня права половина.

Зооморфна пластика представлена фіґурками бичків. На всіх статуетках втрачені голова і роги. Модельки мають чітко виражені чотири ноги. Защипом передано міцно притиснутий до тулуба хвіст. У віруваннях трипільців бик як чоловіче начало і символ сонця посідав важливе місце і був атрибутом культу плодючості. Виробничий інвентар представлений знаряддями, виготовленими з кременю, каменю, кості і металу. Основну масу знарядь праці складають крем’яні вироби. У печері також виявлено кістки тварин, що використовувались у виробничих цілях.

Привертає увагу значна серія знахідок з кістки і рога. До їх числа належать мотики з рога благородного оленя. Загалом вони мають досить стандартну форму (довжина від 15 до 25 см). Сировиною для них слугували як роги, скинуті тваринами. Просверлені отвори у верхній частині знарядь використовувалися для закріплення дерев’яних ручок. Робочі кінці мотик мають інтенсивні сліди лощення від рихлення і копання землі. Дрібні вироби з кістки представлені однокінцевими проколкам. Добре збереглися майстерно виготовлені кістяні голки. Фраґмент однозубого наконечника гарпуна має форму простого напівкруглого в розрізі стержня з гострозаточеним кінцем. Цікавими знахідками є так звані кістяні кинжали. Виготовлені вони з очного стержня рога оленя. Поверхня добре заполірована, у верхній частині є отвір. Знайдено в печері амулет, вирізаний на кістяній пластині, пов’язаний з культом сонячного бика. Кістяна пластина (10 х 10 см) імітує голову бика з потужними рогами. Невеликі отвори по кутах означають очі і ніздрі. Отвір у самій верхній частині, призначений для підвішування і носіння амулета.

alt

Велику групу знахідок складають керамічні пряслиця. Характерними для даної пам’ятки є пряслиця, виготовлені з уламків товстостінних посудин.

Найбільше знайдено керамічного посуду. Характерна кераміка на якій декор нанесено червоними, білими і чорними кольорами, а також орнаментована темно-коричневими фарбами на жовтогарячому фоні.

Загалом керамічний посуд за технологічними ознаками поділяється на дві групи – кухонної і столової кераміки. Кухонний посуд виготовлений з глини, до якої додано пісок, шамот і товчену черепашку. За формами кухонний посуд представлений горщиками і мисками. Миски приземкуваті, з плавним профілем. Окремі горщики мають чотири ніжки та ручку.

Столова кераміка виготовлена з відмуленої глини, добре випалена, старанно загладжена і підлощена. Посудини характеризуються різноманітністю форм. Це — конічні миски та чаші, грушоподібні посудини, горщики. Зовнішня поверхня посудин (у мисок - внутрішня) покрита тонким шаром ангобу, зафарбованого у світло-червоний колір. Більшість посуду зберегла сліди лощення.
У колекції значну частину складають біконічні посудини. Вони мають вузьке дно, конічну нижню частину корпусу, високі округлі плічка, вузьку горловину і круто відігнуті прямі вінця. Поширеною формою посуду є миски. Вони орнаментовані в основному на внутрішній поверхні. Переважає монохромний розпис. Досить розповсюдженою була хрестоподібна схема, коли смуги, йдучи під вінець, перехрещувались у центрі миски.

Мідні вироби представлені трубчатими бочковидними намистинами, мідною сокирою і одним шилом.
Продовжуючи екскурсію печери, натрапляємо на ще один археологічний розкоп. На ньому розчищено великі керамічні фрагменти зерновика, залишки вогнища, ріг тура, частина рогу оленя, невелика чашечка і майже ціла миска. Ці знахідки пролежали в печері понад 5 тисяч років.
Детальні обстеження печери дали певні результати. Зокрема, на відстані 250 м від входу в кам’яній стелі високого залу виявлено щілину, вщент заповнену уламками розписного посуду, вугликами, фраґментованими кістками великої рогатої худоби та кістяними знаряддями праці. Встановлено, що вищезгадана щілина в минулому була зв’язана з поверхнею і використовувалась трипільцями як сміттєва яма. У трьох віддалених більш як на 100 м від входу ділянках печери досліджено тупикові “пазухи”. Це невеликі за розмірами, низькі, затишні й сухі закутки печери, які ніколи не затоплювалися періодичними водотоками.

Прокопавши дуже вузький і замулений прохід, вдалося вийти в досі невідому частину печери. Нововідкрита ділянка активно використовувалась людьми в добу енеоліту, про що свідчать виявлені тут знахідки: непорушені залишки вогнища, велика глиняна миска, перевернута вверх дном, фраґменти кераміки.

- СЬОГОДЕННЯ

5 жовтня 2004 р. в печері „Вертеба” створено перший в Україні підземний музей Трипільської культури, який є відділом Борщівського обласного краєзнавчого музею. Відвідувачі мають змогу здійснити мандрівку підземним світом печери, познайомитися з матеріалами оригінальних археологічних розкопок та оглянути діораму з трипільським посудом та п’ятьма скульптурами, що відображають сцени життя трипільців в печері. Екскурсійний маршрут прокладений залами та коридорами печери на відстань1000 метрів. Для більш підготовлених відвідувачів створений спортивний спелеомаршрут.

Також у печері живе декілька видів кажанів, деякі з них занесені до Червоної Книги.

В невеликому залі під час війни перебував штаб одного їз загонів УПА. Тут же була підпільна друкарня, яка випускала листівки про тогочасні події.

В правій частині печерного району „Хатки” під час Другої світової війни проживали євреї, які переховувались від німців. Тут перебувало 65 чоловік.

Гордістю печерної експозиції є діорама. На ній відтворена мить життя трипільців. Білі скульптури, зроблені з гіпсу, контрастно виділяються на тлі темряви і притягують погляди. Посуд — копії зразків, які зараз знаходяться у Краківському музеї археології. Щоправда, пропорції посуду не дотримані. Наприклад, зерновики — посудини для зберігання зерна, — зменшені у розмірах і без покришок, реконструювати які так і не вдалося.

У печері добре збереглися кістки, зокрема і людські. Збереглися настільки добре, що завдяки сучасним технологіям, зокрема тестам на ДНК, вдалося встановити вік кісток. Він складає більше 6000 років. В Європі мало зразків такого віку.

Автори: Таня Василишин; ЗУРСГС - західноукраїнський регіональний союз горизонтальної спелеології.

AddThis Social Bookmark Button

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus
 

Підписатись 
на публікації проекту: