СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА ПАССЕК - ДОСЛІДНИЦЯ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

e-mail Друк

6363363636ммммЯкщо вчені досі продовжують сперечатися про те, був чи не був матріархат у племен трипільської культури, то роль і внесок жінок - археологів в дослідженні цієї ранньої хліборобської цивілізації, поза сумнівами, є надзвичайно вагомими. Однією з помітних постатей у трипіллязнавстві є Тетяна Сергіївна Пассек . Історія досліджень трипільської культури нараховує нині понад сто років і починається ще в ХІХ ст. Кілька поколінь науковців працювали над створенням портрету цієї давньої цивілізації Старої Європи. Історія їх багаторічної праці не менш цікава, складна і драматична, ніж відкриті ними сторінки минулого. В цій історії так само чимало поки що не написаних (і не відкритих) сторінок, про які можуть оповісти публікації, архівні документи, старі фотознімки, спогади сучасників. Зрозуміло, важко викласти історію життя одного дослідника, якій провів десятки експедицій і написав майже сотню наукових праць всього на кількох сторінках. Я вважаю, що життєпис Т.С.Пассек, безумовно, вартий окремої книги, адже саме за її участі відбувалися важливі події на ниві трипіллязнавства впродовж майже сорока років. Отож далі - лише деякі сторінки з цієї книги.

 

alt
15.08.1903 -  4.08.1968

Т.С.Пассек на розкопках у Володимирівці, 1935 рік.
Фото з Наукового архіву Інституту археології НАН України.

 

Вона народилася cто років тому,  15 серпня 1903 року в Петербурзі. Її рід походить з Полтавщини. Інтерес Тетяни Пассек до археології, можливо, був спадковим - адже археологом та етнографом був її прадід, Вадим Васильович Пассек.

Археологію та історію мистецтв Т.Пассек вивчала у Ленінградському державному університеті, який закінчила у 1924 році. Серед її вчителів був відомий російський археолог  А.А.Спіцин. Потім, до 1930 року, навчалася в аспірантурі при університеті.   Після переїзду до Москви (1930 рік) стала працювати в  археологічних установах, які в той час були складовими Академії дослідження матеріальної культури. З 1937р. до останніх днів свого життя Т.Пассек була співробітником Інституту археології Академії наук СРСР. До кола її наукових інтересів входила археологія бронзового віку Кавказу, довелося також попрацювати кілька років на новобудовах перших п'ятирічок в Росії. Однак головною темою на все життя стала трипільська археологічна культура.

Ось як  виглядає "трипільська спадщина" Тетяни Сергіївни Пассек. За сорок років наукової праці вона підготувала і видала чотири монографії, десятки статей - всього понад 70 наукових праць з 99 опублікованих на археологічну тематику . До цього слід додати відкриті і розкопані пам'ятки трипільської культури на території України та Молдови, багатотисячні археологічні колекції, які зберігаються в музеях та наукових установах Києва, Кишинева, Москви, Санкт - Петербургу. І, нарешті - ціла низка дослідників, які вважають себе її учнями і нині працюють в наукових установах України, Молдови та Росії.

Т. Пассек почала займатися матеріалами трипільської культури працюючи у 1925 році над колекцією Е.фон Штерна з розкопок поселення Петрени в Одеському археологічному музеї. Перша публікація на трипільську тематику присвячена саме цій пам'ятці. У 1926 році на Всесоюзній археологічній нараді в Керчі були презентовані тези доповіді під назвою "Трипольская  культура".

alt

Т.С.Пассек серед учасників Трипільської експедиції в с.Володимирівка на р.Синюха. 1936 рік.
Фото з Наукового архіву ІА НАНУ.

Оцінюючи стан трипіллязнавства в той період, сама Т.Пассек  писала в  опублікованій 1938 року статті, що розкопки в дореволюційний час велися незадовільно, вченим так і не вдалося вирішити питання про те,чим були трипільські "Точки" - "площадки" (скупчення обпаленої глини). Одним з головних завдань дослідників, на її думку, була елементарна обробка та публікація великих музейних колекцій,  яка мала б передувати дальшим наукова дослідженням. Попередні розкопки, на її думку, мали метою лише поповнення музейних зібрань, а археологи навіть не намагалися простежити різні етапи в розвитку трипільскої культури, співвідношення її з попередніми на наступними пам'ятками тощо . Зрозуміло, що не з усіма переліченими вище положеннями можна погодитися, але врахуємо час, в який написані ці рядки.

На ниві дослідження  Трипілля Т.Пассек в другій половині  20-х років багато і  плідно співробітничала з відомим археологом Б.Латиніним, який кілька сезонів робив розкопки поселень трипільської культури на Десні, біля с.Євминки. Вони проводили спільні дослідження, за результатами яких була підготована серія статей, які, можливо, мали скласти окрему монографію про трипільську культуру. Робоча назва цього твору відома нам з архівних матеріалів -  "К вопросу о Трипольской культуре". Він мав три частини. Судячи з листування, восени 1926 року була написана, а до червня  1928р. дещо допрацьована спільна з Б.Латиніним стаття (збереглася в архіві ІА НАНУ) присвячена періодизації трипільської культури - "Опыт классификации керамики трипольской культурі",

Ця велика за обсягом стаття призначалася для публікації у другому томі збірки наукових праць під назвою "Трипільська культура в Україні". Як другий розділ була підготована стаття Т.Пассек " Южная группа "Трипольской" керамики", написана за матеріалами розкопок на півдні України. Третя частина написана Б.Латиніним - "Керамика Евминки". В цілому  фактично можна казати  про монографію обсягом 92 сторінки тексту зчисленими ілюстраціями, з великим резюме французькою мовою . На жаль, ці праці так і не побачили світ, хоча посилання на деякі з них, зокрема статтю Б.Латиніна, ми знаходимо в монографії Т.Пассек, виданій 1935 року . В 1933 році було ліквідовано ВУАК і практично всі видання, які там готувалися, на роки лягли на архівні полиці. Оскільки у 1936р. Б.Латинін був репресований (звільнений в 1946 р.), згадок про ці досить цікаві праці в більш пізніх виданнях немає взагалі.

В цій неопублікованій праці ми бачимо всі основні елементи відомої нині всім дослідникам Трипілля схеми - поділ на етапи А, Б, С, D. Фактично це була періодизація поселень, а не періодизація культури. Слід відзначити, що типологічний та стилістичний аналіз кераміки при відсутності інших даних, насамперед стратиграфічних,  привів дослідників до помилок у визначенні хронологічної послідовності поселень. Так, кераміка з ранньотрипільського поселення поблизу Саврані потрапила в найпізніший етап - D. Зауважимо, що в монографії Т.Пассек, виданій через дев'ять років після написання даної статті ця помилка збереглася. Тут Саврань (типи XVI - XVII/III класифікації) стоїть на найпізнішому етапі - yІІ  (на який етап D  у цій схемі було замінено)  .

Слід згадати, що наприкінці 20-х та на початку 30-х років в різних країнах вийшло кілька праць, в яких розроблялося актуальне на той час питання періодизації старожитностей культури Трипілля - Кукутені. У 1929 р. Олег Кандиба захистив у Карловому університеті (Прага) дисертацію на тему "Неолітична мальована кераміка Галичини" (так було названо матеріали трипільської культури). Відомо, що в  1931 р. він показував цю роботу Губерту Шмідту, який дав схвальний відгук. Стаття з періодизацією трипільських пам'яток в Галичині була опублікована в 1939 році . Відомий німецький археолог Губерт Шмідт, який ще на початку ХІХ ст. вів розкопки в Румунії,  на підставі стратиграфічного та стилістичного аналізу матеріалів з розкопок поселення Кукутені виділив у розвитку цієї спорідненої з трипільською культури  етапи А, А-В і В. Фундаментальна монографія з цього питання опублікована у Німеччині в 1932 році . Допрацьована пізніше румунськими археологами періодизація Г.Шмідта  нині є основною для археологів Румунії та Молдови.

alt

Т.С.Пассек серед учасників розкопок в Коломийщині - 1. 1934 рік.

Підсумки аспірантської праці Т.Пассек - монографія  французькою мовою "La ceramique Tripolienne" (Трипільська кераміка), , вийшла в Радянському Союзі у 1935 році  . При підготовці цієї праці Т. Пассек обробила всі доступні на той час в СРСР матеріали трипільскої культури - понад 1400 цілих та 20000 фрагментів посудин, отриманих під час археологічних розкопок починаючи з ХІХ ст., які знаходилися в багатьох музеях України та Росії. Це багато ілюстроване видання, в якому було кілька кольорових таблиць малюнків, впродовж багатьох  років презентувало Трипільську культуру в СРСР та закордоном. "Трипільська кераміка" ніби підвела підсумки попереднім дослідженням культури в галузі періодизації. Викладена тут схема (поділ на етапи А.В,С ) в подальшому неодноразово доповнювалася і уточнювалася, змінювали своє місце у цій схемі окремі пам'ятки, однак вона і досі лишається основою, на якій базується періодизація трипільської культури, вживана археологами України та Росії, а без посилань на неї не обходиться практично жодна наукова стаття.

Однак проблеми вивчення трипільської культури не вичерпувалися розробкою періодизації, а для їх вирішення потрібні були інтенсивні польові дослідження. Числені реорганізації археологічних установ  в Україні на  початку 30-х років не сприяли проведенню інтенсивних досліджень.

Однак в той же час складання перспективних планів досліджень сприяло концентрації зусиль вчених на окремих стратегічних напрямках. Вченим секретарем  IIМК   Т.  Мовчанівським   була   написана спецiальна праця,     присвячена  "черговим  методологiчним  питанням трипiльської проблеми",     що   являла    собою своєрiдний стратегiчний   план,    визначила  цiлi  i структуру майбутніх археологiчних  дослiджень.     Пропонувалося   розпочати дослiдження трипiльських поселень широкою площею,   не обмежуючись вивченням лише окремих  споруд.  В  науковому  планi  Т.Мовчанівський найбiльш актуальним  вважав  дослiдження  соцiально  –   економiчного характеру:   вивчення   осiлостi,  хлiборобства,  скотарства,  гончарного виробництва,   як   окремих  науково  –   дослiдних  проблем  на  основi міждисциплінарних дослiджень.    Сьогодні  ми бачимо,    що такi  по-гляди значно випереджали час,    коли були сформульованi.    Рух наукових досліджень в напрямку,   окресленому Т.Мовчанівським розпочався вже в  1934  р.   роботою Три-пiльської експедицiї IIМК АН України на поселеннi бiля с.  Халеп’я,  в урочищi  Коломий-щина – І.    Ця пам’ятка була  вiдкрита свого часу В.  Хвойкою, сліди розкопів якого неодноразово траплялися дослідникам в давньому урочищі.

Експедиція була організована Інститутом Історії матеріальної культури - ІІМК (Київ) та Державною академією матеріальної культури (Москва) . Керівником  експедиції був призначений співробітник ІІМК Сильвестр Магура. В експедиції працювало багато науковців з Києва - В.Козловська, В.Петров, М.Макаревич, К.Коршак, Н.Кордиш. Для участі в роботі експедиції з Москви була запрошена Т.Пассек, з Ленінграда - Є.Кричевський. Спочатку темпи розкопок були невисокими : всього 720 кв.м. в 1934 році. Розкопували не більше двох жител на рік, оскільки слід було докладно розібратися з їх конструкцією, вирішити ряд дискусійних питань. Згодом темпи зросли. Розкривалися великі площі - панорами розкопок 1937 - 1938 років, які є на фотознімках, вражають масштабністю досліджень. Лише на розчистці решток будівель були зайняті десятки жінок. Поруч можна побачити співробітників експедиції  з блокнотами, креслярським знаряддям в руках. Серед них, у білій хустині - Тетятна Пассек.

Ось як згадує про ці розкопки їх учасниця, письменниця Докія Гуменна (яка працювала в 1938р. креслярем у В.Петрова), характеризуючи в своїх мемуарах науковців, які брали в них участь: " Татьяна Пасеск, великий спеціаліст у трипільських дослідах, не з одною вже книжкою про Трипілля за плечами… Чорнява красуня Пассек завжди ладна була відповідати на всі питання і, як начальник експедиції, завжди була там, де її найбільше потребують"... Тетяна Сергіївна любила жартувати, розповідала анекдоти з життя археологів: "Зустрілися два археологи: обоє скаржаться. Один тільки й те робить, що мерців копає, а другий - ще й досі жодного мерця не викопав...". Оце таке й Трипілля. Скільки не розкопують, а ще й досі не виявлено, який похоронний обряд мали трипільці" .

Результати розкопок, представлені в окремих статтях та збірці праць "Трипільська культура. Том 1" були вражаючими . Розкопано залишки кількох десятків споруд на площі понад 13000 кв.м (тобто понад гектар), визначено планування поселення, отримано величезний матеріал для вивчення економіки та історії давньоземлеробського населення Подніпров'я. Цих результатів було досягнуто завдяки спільній праці великого колективу науковців, які не тільки вели розкопки, але і займалися дослідженнями на окремих ділянках. Так, наприклад, Є.Кричевський багато зробив для розробки концепції реконструкції трипільських будинків - його публікація в 1 томі "Трипільської культури" за обсягом не поступається монографії . В 1946 р. вийшла спільна з Т.Пассек стаття з реконструкцією поселення Коломийщина-І в цілому . С.Магура та К.Коршак написали кілька праць на теми, пов'язані з економікою трипільців. Т.Пассек крім окремих повідомлень та публікацій  зробила ряд узагальнень результатів роботи експедиції в Коломийщині -І.

Письменниця Докія Гуменна, яка працювала сезон в експедиції, опублікувала оповідання "З сивої давнини", в якій вона розповідала про трипільські розкопки,. Мине сорок років, і вона напише цілу книжку про Трипілля, але вийде вона далеко, далеко від України .

Крім околиць Халеп'я експедиція працювала і на інших трипільських поселеннях. Ми знаходимо Т.Пасек на фото серед учасників розкопок у Володимирівці 1936 року, коли було зроблено чудові знахідки жител з рештками глиняних вівтарів. Чимало видань обійшла унікальна глиняна модель споруди - храму. В 1938 році Т.Пассек видала окрему статтю, присвячену цій категорії виробів трипільської культури .

Пишучи про видатні здобутки Трипільської експедиції не можна не згадати про трагічну долю більшості її учасників - археологів. В 1937-38 роках були репресовані С.Магура та К.Коршак , в 1942р. під Ленінградом загинув Є.Кричевський, в роки війни опинилися закордоном з різних причин В.Козловська та В.Петров, зникло з сторінок наукових видань прізвище Н.Кордиш. І лише двоє з співробітників Трипільської експедиції - Т.Пассек та М.Макаревич продовжили досліджувати трипільську культуру у перші повоєнні роки.  Такою ж нещасливою виявилася і доля більшості розкопаних тоді матеріалів - вони все ще чекають на монографічне видання, адже перший том видання "Трипільська культура", що вийшов 1940 року, за задумом, мав бути лише початком.
Щоб уявити атмосферу кінця тридцятих років у археологічному інституті, можна звернутися до мемуарів Докії Гуменної. Після того, як твори Гуменної було піддано нищівній критиці, небагато виявилося бажаючих навіть розмовляти з нею - адже це могло виявитися небезпечним: "Зайшла я до Інституту археології і почула, що приїхала Татьяна Пессек із Москви. От добре ! Я рада з нею поговорити, вона ж така мила була в Халеп'ї… Пассек зустріла мене якось перелякано, так що в мене замерзли на устах всі пропозиції. А потім, як я вийшла, вона схвильовано вигукнула: - Ето ужасно ! Ужасно ! Что ей от меня нада ?. Ці вигуки переказала мені Неоніла Леонідівна [Кордиш]. Що ж це так перелякало Татьяну  Сергєєвну ? Така милостива - прихильна була… А ось що : показали їй вже число Молодого більшовика з моїм нарисом і вона перелякалася. А тут і я  прийшла ! Мабуть, читала статтю Фарбера в Правді…  Ото, прокажена доторкнулася до Татьяни Пассек. Ще може і її зачислять у неблагонадійні ? Треба якнайшвидше відмежуватися !" .

Щоб описана вище ситуація була краще зрозумілою нагадаємо, що на момент цієї зустрічі вже загинув Т.Мовчанівський, автор програми досліджень, було репресовано начальника Трипільської експедиції  С.Магуру,  учасника експедиції К.Коршака. У статтях Т.Пассек, видрукованих 1937 року ще можна знайти ці прізвища,  тобто вона власноручно підтвердила, що певний час співпрацювала в археологічних експедиціях на Україні з кількома "ворогами народу" (не кажучи про Б.Латиніна, який сів ще у 1936 -му).  І от тепер до Т.Пассек, в Інститут археології, при свідках (!) прийшла поділитися творчими задумами авторка опублікованого оповідання про експедицію, якою тепер Т.Пассек фактично керувала. А в цьому оповіданні, звичайно, написано, яка Т.Пассек мила людина і добрий науковець. І хто ж це пише ?  Докія Гуменна, яка в очах усіх присутніх  і знайомих була черговим кандидатом у "вороги народу"… І хто ж тоді тепер цей милий начальник експедиції, який мав щастя працювати з такою кількістю ворогів народу, з яких чотири вже засуджені і покарані, один "на підході"?

Досить виразним документом того часу є звичайне фото учасників Трипільської експедиції з архіву М.Макаревича. Посередині знімка ножицями поспіхом вирізане чиєсь зображення. А скільки таких знімків про всяк випадок було знищено тоді взагалі ? Нині ми знаємо, що більшість людей, зображення яких вирізані ножицями, були назавжди викреслені з життя…

В 1941 році у Києві виходить друком науково - популярна праця Т.Пассек  "Трипільська культура", яка підвела підсумки передвоєнному вивченню цієї сторінки археології України . До речі, вона була єдиним виданням у цьому жанрі, опублікованим в СРСР.  Значне місце в цій книзі було відведено результатам нових археологічних досліджень Трипільської експедиції, викладено нове бачення періодизації трипільських пам'яток, їх хронології, нові підходи до реконструкції будинків, економіки, суспільного ладу. Власне це був майже завершений портрет трипільської культури, який пізніше пройде через всі праці Т.Пассек.

alt

Учасники археологічної розвідки 1945 року у Пороссі з Т.С.Пассек на тлі міста Канева.

Тільки-но скінчилася війна, а Т.Пассек вже в 1945 р. продовжила польові дослідження в Україні, як начальник розвідкової експедиції. У звіті збереглися фото учасників цієї експедиції на тлі центральної частини Канева,, ще не відбудованого після жорстоких боїв Великої Вітчизняної війни. До речі, Т.Пасек багато працювала в комісії, яка займалася визначенням  збитків, нанесених війною СРСР, в тому  числі музеям та археологічним пам'яткам. Адже до Німеччини та Румунії було вивезено чимало археологічних колекцій, в тому числі з Києва, Умані, Одеси.

Що стосується поселень трипільської культури, то сліди руйнування були помітні неозброєним оком. Згадаємо для прикладу, що через поселення на Дніпрі спочатку пройшли потужні укріплення "Східного валу", зрівняні потім з землею восени 1943 року радянськими бомбами та снарядами. В знаменитій печері Вертеба з її фантастичними трипільськими знахідками отаборилися партизани УПА. В печері  та навколо неї точилися запеклі бої, було підірвано всі входи. Знамениту Володимирівку перетнув величезний протитанковий рів, який знищив десятки давніх будівель.

Потім, в 1946 році,  була велика експедиція на поселенні Володимирівка. Вміщені у звіті фото вражають розмахом робіт і відкритими площами. Можна побачити по кілька розчищених одразу трипільських будівель в одному розкопі. Зауважимо, що значення результатів цих досліджень вдалося в повній мірі збагнути лише у 90-і роки, після відкриття і багаторічних розкопок трипільських протоміст, адже Володимирівка, яка займала площу понад 70 гектар була одним з найдавніших серед них . На старих знімках ми можемо побачити, як Т.Пассек проводить на розкопі екскурсію для місцевих жителів. На іншому фото - Т.Пассек в оточенні студенток, серед яких майбутні дослідниці Трипілля, кандидати історичних наук Т.Бєлановська, Т.Мовша, К.Черниш.

alt

Археологічні дослідження на поселенні Володимирівка, 1946 рік.

Однак саме у ці важкі повоєнні роки завдяки працям Т.Пассек  трипільська культура постала у всій її красі, завдяки здобуткам експедицій 30-х років та невтомній праці дослідниці .  В 1947 році  вона захищає докторську  дисертацію по монографії "Периодизация трипольских поселений" . Ця монументальна праця, яка стала настільною книгою багатьох дослідників, вийшла в 1949 році, а 1950 року отримала Сталінську премію. В ній було поєднано  широке коло розробок Т.Пассек  з питань періодизації та дослідження широкого кола проблем, які стосувалися трипільської культури, в тому числі її походження та історичної долі, архітектури, економіки, суспільного ладу.  Значне місце у  цьому виданні  займали матеріали з розкопок Трипільської експедиції 1934 - 1940 років.

Розширення кордонів СРСР на захід дало можливість перенести археологічні дослідження на нові обшари. З 1947 року наукові інтереси Т.Пассек зосереджені на Дністрі та в Молдові. Якщо трипільська культура у Подністров'ї тривалий час була предметом вивчення українських та польських археологів, то Молдова у цьому відношенні являла собою майже суцільну білу пляму. Важливими були розкопки багатошарового поселення Поливанів Яр (біля с.Комарове), де виявлено кілька горизонтів трипільських поселень, втому числі укріплених ровами. Їх мешканці займалися виготовленням інструментів з кременю, і це вже було, на думку дослідників, справжнє ремесло. Цікавими виявилися розкопки на відкритому В.Маркевичем поселенні Флорешти - 1, яке дало матеріали неолітичної культури лінійно - стрічкової кераміки в нижньому горизонті, а в верхньому, як вважала Т.Пассек - культури Боян. Ці та інші здобуті в 40-50-і роки в Укроаїні та Молдові матеріали  увійшли до четвертої,  останньої з опублікованих праць Т.Пассек - "Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья" . Результати розкопок  поселення Флорешти мали бути видані окремою монографією, над якою вона працювала в останні роки свого життя.

alt

Т.С.Пассек проводить екскурсію на розкопі, 1946 рік.

Дослідження в Молдові дозволили впритул наблизитися до території, яку займає культура Кукутені - західний аналог і фактично інтегральна частина того, що археологи нині називають культурно - історичною спільністю Кукутені - Трипілля і відповідно до проблем співставлення складових цієї спільності. На початку 60-х Т.Пассек проводить дослідження на поселеннях сусідньої з Трипільською енеолітичною культурою Гумельниця, тільки - но відкритою на території СРСР. Наприкінці 50-х - на початку 60-х років Т.Пассек виступає з доповідями про результати цих досліджень та узагальнюючого характеру  на ряді міжнародних археологічних конференцій, в тому числі в Римі та Празі. В той час для датування археологічних старожитностей починають застосовувати радіовуглецевий метод. І в 1964 р.Т.Пассек виступає з доповіддю з питань хронології, в якій, використовуючи С14 дати,  поглибила початок трипільської культури до 3600 р. до н.е.

Наскільки актуальна нині наукова спадщина Т.Пассек ? Досі археологи, які досліджують трипільську культуру, використовують розробленою нею  періодизацію поселень, однак у дещо модернізованому вигляді, опустивши деякі етапи (типу ? І або ? ІІ) і додавши нові (ВІ-ІІ). Т.Мовша, учениця  Т.Пассек пропонувала свого часу додати ще тап ВІІІ, однак він так і  не прижився. Дещо змінилися уявлення про такі поняття, як "середнє" і "пізнє" Трипілля відносно цієї періодизації - в пізньому лишився фактично тільки етап СІІ.

Значно змінилися уявлення про абсолютне датування трипільської культури, адже було вдосконалено метод радіовуглецевого датування. Тепер її початок відносять до 5400- 5300 рр. до н.е. Пам'ятки типу Флорешт, які Т.Пассек віднесла до культури Боян, нині вважають найдавнішими трипільськими поселеннями.  Усатівський варіант, приєднаний свого часу до трипільською культури, деякі дослідники нині знову пропонують вважати окремою археологічною культурою (Е.Патокова, В.Петренко).

Навіть саме Трипілля вже понад 30 років  пропонують розділити на низку окремих культур - Східнотрипільську, томашівську, петренську, жванецьку та інші (О.Цвек, Т.Мовша). Однак більшість українських археологів поки що не готові остаточно і беззастережно прийняти розпад "Трипільської імперії", яку створила своїми науковими працями в 30 - 40-ї роки ХХ ст. Т.Пассек. Зауважимо, що в Румунії Трипільській культурі вже давно фактично відповідають одразу три культури. Але там вони йдуть в хронологічній послідовності. Це Прекукутені (відповідник Трипілля А), Кукутені (відповідає комплексам від Трипілля ВІ до СІ включно) та Городіштя - Фолтешті (  відповідник Трипілля СІІ ).

Переглянута В.Маркевичем та К.Зіньківським реконструкція трипільських жител, розроблена свого часу Є. Кричевським та Т.Пассек. Нині більшість археологів розглядає їх рештки у вигляді завалів обпаленої глини не як обпалені під час будівництва вогнищами глиняні "платформи" - "багатошарові підлоги багатосімейних багатокамерних будинків", а як залишки обмазаних глиною дерев'яних міжповерхових або перекриттів. Причому деякі споруди нині реконструюються, як двоповерхові. Виявилося, що більшість будинків мали одне - два приміщення, а вважати рештками печі кожну ділянку ошлакованої глини, як це робили раніше,  немає жодних підстав.

Проведена в 90-ї роки магнітна зйомка трипільських поселень у Подніпров'ї (проведена В.Дудкіним) показала, що їх планування насправді було набагато складнішим, ніж могли собі уявити археологи за результатами розкопок Коломийщини - І.. Є всі підстави вважати, що поселення Коломийщина - ІІ мала в плані вигляд не кола, а вісімки, а знаменита Коломийщина - І навряд чи розкопана повністю. Як показала аерофотозйомка, поселення Володимирівка налічувало принаймні в три - чотири рази  більше жител, ніж 200, виявлених свого часу Трипільською експедицією. Нині Володимирівку  відносять до числа трипільських поселень - протоміст.

Сам образ трипільської культури, як матріархальної, з примітивним мотичним землеробством, невеликими, побудованими по колу родовими поселеннями, який створила Т.Пассек, нині значно змінений. Зміни ці почалися не вчора і не сьогодні. Ще у 1953 р. С.Бібіков поставив під сумнів висновки Т.Пассек про трипільский матріархат та мотичне землеробство, обстоюючи концепцію патріархальних відносин та наявності орного землеробства починаючи з ранніх етапів трипільської культури . Тоді між цими видатними дослідниками Трипілля відбулася досить гостра наукова дискусія .

Розкопки та археометричні дослідження в Україні та на території Молдви останніх трьох десятирічч багато в чому по - новому відкрили нам трипільську цивілізацію. Трипілля - східний форпост цивілізації Старої Європи, пов'язаний з нею генетично і духовно, а не наслідок виключно  автохтонного розвитку місцевих племен. Вона має забудовані  тисячами двоповерхових жител і громадськими спорудами, потужними укріпленнями поселення - протоміста. Відкриті сліди розвинених ремесел - гончарного, металообробного. У трипільських орнаментах виявлено розвинену знакову систему, яка еволюціонувала у напрямку до створення власної  писемності .

Визначаючи головні завдання, які стояли перед радянськими археологами в трид-цяті роки ХХ ст, Т.Пассек на перший план ставила проробку в музейних зібраннях країни величезного матеріалу, здобутого розкопками попередніх років. Можна сказати, що перед спадкоємцями Т.Пассек впродовж останніх десятиліть стояло (і лишається актуальним на початку ХХІ століття) аналогічне завдання. На цей раз воно значною мірою стосується  ви-датних за науковим значенням та обсягом матеріалів, отриманих під час числених архео-логічних експедицій при участі та під керівництвом Т.Пассек. Йдеться, насамперед,  про справжні  перлини трипільської археології, такі, як поселення Коломийщина - І, Коломийщина -ІІ, Володимирівка, Поливанів Яр, Флорешти.
Одна з проблем нині полягає в тому, що ці колекції тепер знаходяться на території трьох держав - Молдови, Росії та України. Те саме можна сказати про польову документацію - звіти, фотознімки, описи, креслення, щоденники розкопок. Зрозуміло, що лише  після завершення обробки та публікації великих колекцій археологічних матеріалів  можна повноцінно продовжувати дальші наукові дослідження на ниві трипільської культури.

Лише наполеглива, багаторічна систематична праця, дозволить відкрити нові горизонти у пізнанні далекого минулого, прикладом чого може бути  наукова діяльність Тетяни Сергіївни Пассек.


М.Ю.ВІДЕЙКО, скорочений варіант тексту опубліковаий: Календар-щорічник Українознавство 2003 р.- Київ, Поліграфкнина,2002


ПРИМІТКИ.
Біографічні данні див. в статтях: Е.К.Черныш. К 60- летию Татьсяны Сергеевны Пассек.- Советская археология, 1963, № 3.- С. 5- 9;   Памяти Тальяны Сергеевны Пассек.- Советская археология, 1969, №2. - С. 336 - 238;  Е.К.Черныш. Научная деятельность Т.С.Пассек.- КСИА АН СССР, 1970, вып.123.- С. 7; Мовша Т. До 90 - річчя Тетяни Сергіївни Пассек.- Археологія, 1993, №3.- С. 153 - 155.
  Грюнберг Г.Е. Список печатных трудов Т.С.Пассек.- СА, 1969, №2.- С. 239 - 241.
  Пассек Т.С. Исследования трипольской культуры в УССР за 20 лет. - Вестник Древней истории, 1938, № 1(2).
  Науковий архів Інституту археології НАН України, Фонд ВУАК, № 586, 587, 588.
  T.Passek  La Ceramique Tripolienne. - Москва - Ленинград, 1935.- С.134 - 135 - у посиланнях  та ін.
  T.Passek  La Ceramique Tripolienne. - Москва - Ленинград, 1935.- С.165 - таблиця.,
  Мовша Т.Г. Олег Кандиба (Ольжич) (1907 - 1944 - Археолог.- Археологія, 1994, №4.- С.147
  Schmidt H. Cucuteni in der Oberen Moldau, Rumanien. Die befestigte Siedlung mit bemalte Keramik von der Steinkupferzeit in bis die vollentwickelte Bronzezeit. - Berlin - Leipzig, 1932.
  T.Passek  La Ceramique Tripolienne. - Москва - Ленинград, 1935.
  Пассек Т.С. Новые исследования в области "Трипольской культуры" в УССР.- СА, 1937, 3.
  Гуменна Докія. Дар Євдотеї. Жар і крига.- Балтимор - Торонто, 1990.- Т.2.- С.279 - 280.
  Трипільська культура. Том 1. - Київ, 1940.- 592 с.-
  Кричевський Є.Ю. Розкопки на Коломийщині і проблема трипільських площадок. - Трипільська культура. Том 1. - Київ, 1940.- с.479 - 592.
  Пассек Т.С. Кричевский Е.Ю. Трипольское поселение Коломийщина. (Опыт реконструкции).- КСИИМК, 1946, вып.ХІІ.
  Гуменна Докія  Минуле пливе в прийдешнє. - New-York,1978
  Пассек Т.С.Трипольские модели жилища. -ВДИ, 1938, №4 (5).
  Мостяєв О. Особистість і творчість під ідеологічним контролем: Академія наук УРСР в 30-і роки. - Українознавство. Календар - щорічник.- Київ, 2001. - С.26 (допущена помилка в ініціалах: не П., а К.Коршак); Видейко М.Ю. Археолог Кирилл Ефимович Коршак.- Тезисы научной конференции  ЛГУ. -Ленинград,  1990г.
  Фарбер А. Лживая повесть.- Правда, 23.10.1940 года.
  Гуменна Докія. Дар Євдотеї. Жар і крига.- Балтимор - Торонто, 1990.- Т.2.- С314 - 315.
  Пассек Т.С. Трипільська культура.- Київ, 1941
  Відейко М.Ю. Трипільські протоміста. Історія досліджень. - Київ, 2002.- С.15 - 21.
  Пассек Т.С. Периодизация поселений трипольской культуры (ІІІ-ІІ тысячелетия до н.э). - Материалы и ис-следования  по археологии СССР, № 10.- Москва - Ленинград, 1949
  Пассек Т.С. Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья. - Материалы и иследования по археологии СССР.- Москва - Ленинград, 1961. № 84.
  Бибиков С.Н. Поселние Лука - Врублевецкая на Днестре. - Материалы и иследования по археологии СССР.- Москва - Ленинград, 1953, № 38.
  Пассек Т.С. Рецензия: Бибиков С.Н. Поселение Лука - Врублевецкая на Днестре(МИА, 38), 1953. - ВДИ, 1954, №2 (48); Бибиков С. О некоторых вопросах истории трипольской культуры (Письмо в редакцию по поводу рецензии Т.С.Пассек).- ВДИ, 1955, № 3.- С.209 - 214.
  Відейко М.Ю.Трипільська цивілізація.- Київ, 2002.


Поділитись у соц. мережах:
e-max.it: your social media marketing partner
 

Підписатись 
на публікації проекту: