Початок жовтня в народі називають Журавлиним літом. Вважається, якщо 1 жовтня журавлі вже відлетять у вирій, то на Покрову, 14 жовтня, настануть холоди. А якщо журавлі затримаються, то морози вдарять пізніше.
3 жовтня приблизно в обідній порі я почув пронизливе курликання - у небі відлітали журавлі. Птахи довго кружляли ключем над землею, повільно віддаляючись, журливо прощаючись з рідними краями. Я помахав їм рукою і подумки сказав: "Прощавайте і повертайтеся, до настурного літа! Колесом дорога!". Я дивився їм услід, аж поки не залишилась ледь помітна цятка у небесній блакиті...
Кажуть, якщо журавлі летять в теплі краї високо, не поспішаючи і стиха курличуть - осінь буде теплою.
Щороку ці птахи розігрують справжню драму "смерті і відродження" - тужливо покидають і щасливо повертаються на Батьківщину. Восени журавлі долають тисячі кілометрів, моря і океани, летять в теплі краї - до Ірану, Іраку, Індії, країн Африки. А в березні повертаються в Україну. Тому здавна їх вважають символом любові до рідної землі.
Проте, довгий переліт приховує чимало загроз. За один день журавель здатен пролетіти до 800 км. Не всі долітають, не всі повертаються. І тоді їх гнізда залишаються порожніми. У деяких країнах полюють на журавлів. 21 травня 1822 року неподалік німецького Мекленбурга в тілі померлого журавля знайшли 80-сантиметрову стрілу, що наскрізь пронизувала шию птаха. Стріла була нетутешня і належала одному з африканських племен. Пернатий відчайдух зі стрілою в горлі зумів подолати весь міграційний маршрут, повернувшись із екваторіальних місць зимівлі додому...
Наші пращури вірили, що журавлі відлітають у небесний світ богів - Ирій. Журавля називали Сонячним Божим птахом - "Бузьком". До речі, існує думка, що прообраз казкової "Жар-птиці" - не хто інший, як журавель. У Давній Греції журавель був священним птахом Гермеса. Згідно з міфом Гермес винайшов літери і надав їм клиноподібної форми за зразком клину, яким летять журавлі. І саме журавлі нібито принесли цей клинопис до Єгипту. У єгиптян журавель був посланцем бога мудрості - Тота, символізуючи його силу та зв'язок з небесами. У кельтів журавель був символом богины Брігіти, доньки верховного божества Дагди.
Спостереження цілої зграї бузьків вважали знаком прийдешнього поповнення сімейства або довгожданної зустрічі з родичами. Відлітаючий клин журавлів символізує тугу за Батьківщиною. І справді, прощальне курликання журавлів нікого не залишає байдужим, настільки явно звучать у голосах птахів нотки відчаю і скорботи. Трубне курликання журавлів чутно за кілька кілометрів. У цих птахів трахея дуже довга і біля кілю грудної кістки утворює петлю, яка слугує резонатором, посилюючи голос у багато разів. Летять журавлі на висоті до півтора кілометра, у потоках теплого повітря, що підіймається від землі. А якщо летіти доводиться проти вітру, журавлина зграя стає клином – так легше торувати повітряний бар’єр.
Журавлиний ключ рухається злагоджено і чітко. На чолі кожної зграї летить вожак, що задає ритм польоту. Решта птахів летять за ним в 2 ряди. Ті, що летять позаду, точно повторюють рухи його крил. Завдяки такій дисципліні журавлі не налітають одне на одного, чітко тримають дистанцію і можуть пролетіти багато тисяч кілометрів.
Журавлі якнайсуворіше дотримують подружньої вірності, вони моногамні. Пари утворюються на все життя. Повертаються на одні і ті самі гнізда.
Як зазначають орнітологи, незважаючи, що в народі їх часто пов'язують, журавлі і лелеки - різні види птахів. На перший погляд, так, візуально обидва схожі: довга шия, довгий дзьоб. Тому людям здалеку здається, що журавлі – то лелеки. Однак. журавлів відносять до журавлевих, а лелеки – до лелекоподібних. Журавлі гніздяться на землі, а лелеки – на висотах, на деревах. Маленькі пташенята лелек народжуюся практично безпомічними і потребують знаного догляду з боку батьків. Натомість журавлі є виводкового типу, тобто як курчата чи качки: вилуплюються, обсохнуть і вже можуть пересуватися. Лелеки ніколи не летять ключем (літають невеликими групами) і не курликають.
Наші предки вірили, що якщо журавлі присядуть відпочити на поле, то сміливо можна очікувати від нього багатого врожаю. Споглядати танці журавлів теж було ознакою везіння і радості. Вбивство журавля - важкий злочин. Люди намагалися не порушувати їх спокій. Дозволялося тільки трохи подивитися на птахів, випадково зустрівшись з ними, і тихо піти, не потурбувавши.
Журавель - символ працьовитості. Вони діяльні з самого ранку і до пізнього вечора. Кілька ранішніх годин журавлі здобувають поживу — комах, черваків, дрібну рибу, а також бруньки дерев, насіння бур’янів, ягоди і навіть коріння. Увечері полюють на слимаків, плазунів, хробаків. Загалом, у їжі не примхливі - чого по сезону вдосталь, тим і харчуються. Поле з недбало зібраним урожаєм для птаха, як скатертина-самобранка: горох, овес, пшениця — усе журавлю до смаку.
У веселому настрої журавель танцює; він весело підстрибує, робить жартівливі рухи, приймає комічні пози. Кожен рух означає певну емоцію: задоволення, неспокій, збудження. Збирає тріски або камінці з землі, підкидає їх, на лету ловить і знову кидає — як це звичайно роблять діти з м’ячем. Ця особливість журавля відбилася в українському фолкльорі, а особливо в жартівливих піснях і танцях. Наприклад:
«Журав грає, журав грає,
Журавочка скаче...»
Про жартівливий "танець журавля" згадує Іван Котляревський в «Енеїді»:
«Тут інші журавля скакали,
А хто од дудочки потів...»
Журавель - символ довговічності. Природа цих птахів наділила довгим життям. Відомий випадок, коли білий журавель прожив у неволі 83 роки, при чому у 78 років ще вивів потомство.
Журавлі охороняються Боннською та Бернською конвенціями, угодою AEWA. В Україні гніздиться 2 види — журавель сірий (біля 700 пар) та журавель степовий (200–250 пар). Обидва включено до Червоної книги України (1994, 2009). Журавель сірий гніздиться переважно у болотистих районах Полісся. Найбільшим осередком їх концентрації є загальнозоологічний заказник місцевого значення "Чортове болото", що є одним із найпівденніших типових поліських боліт в Україні з характерною флорою і фауною.
Найрідкісніший представник свого сімейства – американський журавель. У 1941 році у всьому світі залишалося всього 15 цих птахів, але у наш час їх популяція вже нараховує близько 150 голів.
Назви журавля різними мовами:
- чеська - jeráb popelavý
- валійська - Garan
- голландська - Kraanvogel
- датська - Trane
- естонська - sookurg
- італійська - Gru
- іспанська - Grulla común
- ісландська - Grátrana
- литовська - pilkoji gerve
- англійська - crane
- німецька - Kranich
- португальська - grou
- польська - zuraw
- угорська - daru
- фінська - kurki
Англомовна назва журавля - "crane" стала поширеною ще з XVI століття. Вона означає «хрипко плакати/кричати/співати», що пов’язано з журливими окликами журавлів, коли вони летять зграями. Згодом це слово також почали використовувати для опису того, хто витягує шию або кінцівки, як ці птахи. Наприклад, в Україні назва «журавель» означає пристрій для підйому відер з водою з криниці, який здалеку нагадує довгоногого та довгошийого птаха.
© Портал SPADOK.ORG.UA
