СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Святилища України Таємниці Мавринського майдану

Таємниці Мавринського майдану

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Un25522525522525titled-1Мавринський майдан – астрономічна лабораторія працивілізації. Неподалік від міста Павлограда (Дніпропетровщина) є земляна споруда: величезна, таємнича, незрозумілої конфігурації. З висоти дельтаплана – це гігантський загадковий символ. Земляна споруда має немало таємничих особливостей.

СЛІДИ МИНУЛИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Сьогоднішнє село Межиріч кілька десятиліть тому складалось з двох сіл: Маврине – в південно-східній частині, і Межиріч. Слово “майдан” для жителів сіл було звичним.Був Межиріцький майдан – за селом, на заході, і Мавринський – в східному напрямку. Межиріцький майдан майже не зберігся, хоч цю місцевість продовжують називати майданом.Мову поведемо про Мавринський майдан, який десь десяток років тому назвали Козацьким. Саме зацікавленість історією Запорізького козацтва привела мене до цієї теми.

В липні 2001 року мені поталанило побачити цей майдан з висоти орлиного польоту. Це були відеокадри, зняті з дельтаплана і люб'язно продемонстровані мені директором Незалежного Павлоградського телебачення І.Д. Ледіним.

Побачене вразило незвичною формою, величчю, неповторністю і особливою загадковістю:

– чітка, правильна геометрична форма зрізаного конуса з глибокою котловиною;
– верхівка конічної земляної споруди має виразну кільцеву заглибину і нагадує по кільцевій формі отвір гончарного горщика, української макітри;
– в верхівці є явна щербина (як виявилось – не одна);
– симетрично від конічної споруди відходять змієвидної форми земляні вали, по чотири з кожного боку від щербини...

Моє перше візуальне враження від всього побаченого було: павук! З лапками...

Як відповісти на запитання:

– хто будував цей величезний земляний майдан?
– коли, в які часи він збудований?
– з якою метою був побудований майдан?
– чому він має таку дивну конфігурацію?

Почались пошуки. Музеї, бібліотеки, зустрічі з людьми, вивчення літератури. Окремі пошуки були не досить вдалими, дані про майдани майже відсутні, проте інші відомості наче самі мене знайшли. Про мою зацікавленість дізналось чимало людей, моя їм вдячність за надану мені допомогу.
З'явилось сім версій розгадки таємниць Мавринського майдану. Але спочатку дещо з історії вивчення майданів.

 

 

 

СТЕПОВІ ПІРАМІДИ НАШОГО КРАЮ
     

Словник іншомовних слів повідомив, що слово “майдан” східного, тюркського походження і означає “площа”, переважно в розумінні: базарна площа. Нам більше відомі кургани, які в цій місцевості, як і в більшості областей України, називають “могилами”. З дитинства пам'ятаю величезну могилу над річкою в центрі села Межиріч, в зимовий час заїжджену санчатами. Най відчайдушніші дітлахи після таких спусків опинялись на протилежному березі замерзлої Вовчі. Були могили в степу, довелись їх бачити поблизу села Оженківки з “сторожами” – кам'яними бабами, які покірно склавши руки на своїх животах, завжди дивились на схід сонця. Не збереглись, не дійшли вони до нашого часу. Немало могил-курганів розорано, знищено зосліпу, зопалу, від незнання, чи від небажання замислюватись...

Кургани, могили, ці “степові піраміди” – чиїх рук вони? Археологи говорять, що їм більше, ніж по 4 тисячі, а можливо й 6 тисяч років. В різні віки окремі поховання велись вже на стародавніх курганах-могилах. Лівобережна від Дніпра територія була багата на такі “степові піраміди”.

Наш край особливий. На цьому великому роздоріжжі тисячоліттями перетинались шляхи, відкриті древнім поселенцям в усі сторони світу.


  

 

З ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ

Десь років 500 тому поряд з нашою місцевістю проходив Муравський шлях (від Перекопу, перетинав річки Вовчу, Самару, Оріль і аж ген... до Тули). Із історичної пам'ятки того часу «Книги большому чертежу»: «...от гнилой Орели до верх реки Терновки вёрст с 20,... а Терновка пала в Самару... от Муравского шляху. А на реке Терновке стоит человек-камень (каменный), а у него кладут из Беля-городу станичники, осматривавшие вверенное охранению их пространство и о состоянии онаго подававшие донесения, так называемые доездные памяти, а другие памяти кладут на Самаре у двух девок каменных. А от каменного человека до Самары вёрст с 30...

«…а ниже Волчьих вод пала в Самару река Бык от Волчьих вод вёрст с 10. А меж Волчьих вод и Быком мечеть татарская каменная, сажень с 20. А лесу с тех мест до Перекопа нет. А вверх по Быку дорога Муравская…» (1584-1598р.р.)

В плині віків загублено немало. Місце, де річка Тернівка дійшла до річки Самари, зникло від підтоплення шахтними водами, де були кам'яні баби – залишається лише здогадуватись і вираховувати...

Та все ж далекі предки залишили немало своїх пам'яток, щоб засвідчити про себе в незворотньому плині років, віків, тисячоліть...

В Павлоградському краї ще 14 років тому налічувалось 445 курганів і 236 курганних груп. В Новодачинській сільраді – 35, Вербській – 31, В'язівській – 29, Богуславській – 22, Кочерезькій – 19, Троїцькій – 18 і т.д. В тому переліку згадується про “курган з вусами” і гостру могилу поблизу села В'язівок, про “курган-ромашку” біля Привовчанки.

Є похилівський великий майдан в В'язівку, є майдан між селами Булахівка і Карабинівка, є в Кочережках (в цих селах говорять: мaйдан, з наголосом на першому складі, а не майдaн). Є залишки майданів в Павлограді: в Соснівці, є в Городищі – біля колишньої 5-ї школи і при виїзді на Малоолександрівку. Щось чули про майдани в далекому дитинстві жителі села Богуслав...

Вдалось знайти достатньо вичерпне визначення, що таке майдан, у археологів:

«Майдани в найпростішій “класичній” формі – це земляні споруди, які складаються з кільцевого валу, входу, що веде до кільцевої заглибини, і бокових насипів-крил. Часто зустрічаються значно складніші споруди цього типу, як правило, з кількома входами і відповідним числом подвійних чи потрійних крил. Деякі майдани мають посередині кільцевої заглибини різноманітні виступи. Подекуди перед входом збереглися сліди напівзасипаних ям. Це один тип майданів. Існують десятки його варіантів. Інший тип – майдановидні споруди, що складаються з безлічі виступів і впадин...»

Бачений десяток років тому Мавринський майдан особливого враження на мене не справив: на досить великій території нагромадження чудернацьких пагорбів і впадин. Але побачене з дельтаплана – це щось занадто таємниче і загадкове, про що не можна не думати і не шукати розгадки.

Дві версії розгадки таємниці Мавринського майдану лежать на поверхні. Мені про них розповіли в Павлоградському історико-краєзнавчому музеї. Щось додатково вивчивши, подаю їх вам.
     

 

 

ВЕРСІЯ ПЕРША. МАЙДАН – КОЗАЦЬКА ОБОРОННА СПОРУДА
    

Майдан з його дивовижними валами цілком можливо використовувався запорізькими козаками як сторожова вежа і як оборонна споруда.

Козаки завжди були напоготові до бойових зіткнень. На півдні загрожували набіги турків і татар, 3 півночі – литовські і польські феодали. Окремі історики висловлюють припущення, що саме козаки будували цю споруду. Або ж використовували для цього кургани, які після такого втручання втрачали свою звичну форму.

Дмитро Іванович Яворницький в «Історії запорізьких козаків» (том І, розділ «Охорона кордонів вільностей запорізьких козаків», видання 1892р. і 1990р.) відмітив: «Могили служили у запорізьких козаків пунктами для спостереження за рухом тих же татар. Більшість могил існувало до появи запорожців: в них поховані останки вождів відомих народів чи племен; таким чином запорізькі козаки використовували вже готові земляні насипи і тільки пристосовували їх для своєї стратегічної мети. Але безсумнівно, що для цієї мети вони споруджували нові земляні насипи...»

Якби майдан не вдалося побачити зі значної висоти, можливо б не з'явились запитання, які налаштовують на нові роздуми:

– чим пояснити дивну симетричність змієвидних земляних валів, зорієнтованих в східному і західному напрямках?
– яке призначення кільцевої заглибини на верхівці земляного конуса?
– чому щербини-підкови на верхівці конуса мають такий орієнтир: схід, захід, південь?
– для такого будівництва необхідні були час і сили значно більші, ніж у хоробрих, войовничих запорізьких козаків;
– і ще необхідні були немалі геометричні знання: зрізаний конус занадто правильної геометричної форми. Форми незрозумілої, якби мова йшла про фортифікаційну споруду.


     ВЕРСІЯ ДРУГА. МАЙДАН – СЕЛІТРОВАРНЯ

Є думка про те, що майдани утворились після грабіжницьких розкопок звичайних курганів, або після влаштування в них селітрових розробок.
Був, виявляється, колись такий промисел. Польські джерела свідчать, що в 1613 році поляки розкопували могилу Скоробір на Полтавщині і робили в ній селітру.     

Французький інженер Гійом Левассер де Боплан, який віддано служив польському королю, прожив на Україні 17 років і збудував для поляків чимало бойових укріплень, залишив безцінний для нас скарб: свою працю, видану в Франції в 1650 році, «Опис України, кількох провінцій королівства польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн». В розділі «Про звичаї і заняття українського люду» він писав: «…Трапляються знавці всіх ремесел, необхідних людині... Вони дуже добре виготовляють селітру, якої вельми багато на цих землях, і роблять з неї чудовий гарматний порох...»

Україна була багата на поклади самородної селітри. В вісімнадцятому столітті селітрові заводи були майже в усіх повітах Полтавщини, були на Харківщині. В дореволюційних працях археологів, які вивчали майдани, припускалось, що майдани – це зруйновані стародавні кургани з метою використання землі, багатої на селітру. Окремі дослідники вказували на те, що земляні вали утворені від розкопок курганів (вивозився ґрунт через отвори-підкови). Селітру варили в чанах, великих казанах. Процес добування селітри триває кілька років.

Можливо така доля спіткала і Мавринський майдан. У істориків нашого краю є така думка. При такому припущенні залишаються питання:
– чітка симетричність земляних валів;
– за об'ємом земляні вали перевищують об'єм землі з котловини;
– збережена чітка кільцева заглибина на верхівці конуса;
– отвори-підкови залишаються досить високо над рівнем землі, щоб зробити припущення, що через них вивозився ґрунт і складався в симетричні бурти – земляні вали.
   

  ДИХАННЯ ПРЕДКІВ
     

Майдани і майдановидні споруди, виявляється, були досить поширені на території України і навіть в суміжних з Україною областях Росії, особливо в Воронезькій області.

В.П. Андрієнко (Харківський університет) в праці «Майдани і майдановидні споруди України» підкреслював, що тільки в Царичанському районі Дніпропетровської області налічувалося понад 40 майданів (чи збереглись вони за ці роки?).

В дев'ятнадцятому столітті на півдні сьогоднішньої України і Росії велись планомірні роботи по вивченню курганів, переважно скіфо-античних споруд ІІІ-І тисячоліть до нашої ери.

Віддамо належне: археологи дев'ятнадцятого століття звернули увагу на конструктивні особливості земляних насипів. В 1869 році на І Археологічному з'їзді Росії було запропоновано розділити кургани на могили-захоронення і “прості” земляні насипи, які могли мати різне призначення: як сторожові пункти чи маяки, кордони або навіть обсерваторії. Тоді ж таки були виділені кургани обрядові, які в лісостеповій зоні Україні називались “майданами”. Було відмічено, що майдани відрізняються від інших земляних споруд вишуканими формами і нагадують якісь гігантські символи.

Звернемо увагу на «Інструкцію для наукового дослідження курганів» того часу, в якій були запропоновані стандарти для опису форм земляних насипів: «напівсферична, конусоподібна, продовгувата, з вершиною гострою, тупою чи впалою». В цій же інструкції підкреслювалось: «розкопка, невірно і неповно описана, не тільки не має користі для науки, але й шкідлива: руйнуючи історичний пам'ятник, вона може привести до невірних в науці висновків».
Проте в ті часи археологи-копачі цікавились переважно курганами, які мали захоронення і речові цінності. Конфігурація, чудернацька архітектура земляних насипів копачів не цікавила. Відомі на той час “кургани з вусами” (дугоподібними валами), а також “довгі кургани” вважались відхиленням, “окремими казусами”.

Археологи дореволюційного періоду все ж залишили немало праць по вивченню майданів. Були припущення, що це зруйновані кургани, які використовувались для добування селітри, або як фортифікаційні споруди – у запорізьких козаків. Окремі дослідники пропонували гіпотезу про культове, обрядове призначення майданів. Археолог А.А.  Бобринський звернув увагу на майдан Бурти біля села Цвєтна Чигиринського повіту Київської губернії. Ще в1898 році в своїй публікації він відмічав; «З висоти пташиного польоту всі насипи майдану мають представляти щось схоже на величезного павука... Відсутність могил під майданами, його своєрідна форма..., все це виправдовує припущення, що такі споруди необхідно відносити до насипів які мали служити не як захоронення, а як обрядово-релігійні».

Ну як не згадати моє перше враження від відеозйомки Мавринського майдану з дельтаплана: павук! З лапками...

Залишається дивуватись: спостереження і опис майдану Бурти Бобринський здійснив 104 роки тому, літаки і дельтаплани тоді ще не літали. Звернемо увагу на такі особливості майдану Бурти, зафіксовані Бобринським:     

– основні земляні відростки майдану спрямовані між сторонами світу (мабуть, фіксували схід і захід сонця в періоди зимового і літнього сонцестояння);
– найбільш складний відросток хрестоподібного “павука” (його челюсті) звернені на північний захід, на захід сонця в день літнього сонцестояння.     

В двадцятому столітті вчені мало цікавились майданами. Унікальний майдан Бурти загинув під бульдозерами. Про припущення археолога А.А. Бобринського якщо хтось і згадував, то як про чудакуватість.

Безперечна схожість Мавринського майдану і майдану Бурти надихнула мене на нові пошуки.
     

МАЙДАН ЗБЛИЗЬКА    

Без сумніву, Мавринський майдан – споруда, на диво збережена в незворотному плані віків і тисячоліть; і має велику історичну цінність. Зблизька ще раз вдалось побачити цю споруду 21 вересня 2001 року, в день осіннього рівнодення.

Земляна споруда знизу нагадує простий пагорб, достатньо високий, і не викликає особливих емоцій. Вражає величезна котловина зрізаного конусу. Кільцева заглибина по верхівці котловини не так рельєфно вимальовується зблизька, як з висоти. Внизу, в котловині  – незрозумілі пагорби, зміщені від центру. Два великих отвори-щербини по верхівці котловини дивляться на північний схід і північний захід. Ще одна щербина, менша  – на південь. Від щербини на сході (саме ця частина добре ввійшла в відеокадри з дельтаплана) внизу від основи йдуть великі земляні вали по чотири, ніби напівкільцем, назустріч з обох сторін.     

Ближче до щербини на заході також від основи справа йдуть напівкільцем чотири земляні вали. Зліва – якесь чудернацьке нагромадження змієвидних валів. Тут необхідний погляд з висоти. Моє припущення: можливо це хвіст рака або скорпіона...    

При заході Сонця один з пагорбів в котловині має видовжену овальну форму. Сонце дивилось в щербину-підкову. На мій погляд, на пагорбу можна пересуватись при спостереженні заходу Сонця від зимового до літнього сонцестояння, а в дні весняного і осіннього рівнодення бачити Сонце з центру цього майданчика. Найдовший земляний “вус” – 65 метрів.     

Всі інші розміри майдану даю з моєї орієнтовної оцінки. Моє припущення може бути вірним на 80%:     

– довжина кола основи майдану (зрізаного конусу) – біля 250 метрів;
– довжина кола по верхівці – 120 метрів;
– діаметр котловини вгорі – 40 метрів;
– довжина ребра від основи до вершини – 25 метрів;
– глибина котловини – 6 або 10 метрів;
– кут нахилу – від 37° до 45°.

Підкреслюю: необхідні точні виміри.


     ТРЕТЯ ВЕРСІЯ. МАЙДАН – СВЯТИЛИЩЕ

Ймовірно, що майдан  – це своєрідним храм, релігійно-культова споруда, оповита таємницею священних знань. З моїх спостережень, майдани розташовані поблизу дуже древніх поселень, городищ. Якщо слово “майдан” з сивої давнини, то це було місце для збору людей.     

Можливо, це був комплекс для релігійних обрядів, моління, жертвоприношення і поховання.     

У Сонця, Місяця, зірок просили своєчасних дощів, тепла, врожаю, приплоду, здоров'я, достатку. В ім'я всього цього приносили в жертву тварин. Тут здійснювався ритуал проводів у Вічність через вогнище. На цьому місці мислили про вічність і про безсмертя душі...
     

ЧЕТВЕРТА ВЕРСІЯ. МАЙДАН – НЕБЕСНИЙ КАЛЕНДАР, АСТРОЛОГІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ

Цілком можливо, що майдан – це грандіозний, неповторний календарно-обсерваторний комплекс. В наших географічних, природнокліматичних умовах з спекотним літом і суворою зимою було важко жити без обліку часу.

Дізнатись, коли починається той чи інший сезон (а в цілому – новий річний цикл) далекі предки могли по руху Сонця, Місяця, зоряного неба.

Спостереження, спілкування з небом входило в обов'язки релігійних служителів, мудрих жреців. Для цього використовувались щербини-підкови. Сонце заглядало в ці отвори під різним кутом, а по центру – в дні осіннього і весняного рівнодення. Спостерігали схід або захід Сонця над яким-небудь орієнтиром, який показував на точку сходу або заходу Сонця в моменти весняного і осіннього рівнодення, зимового чи літнього сонцестояння і оголошували про початок нового сезону. Для спостережень використовувались майданчики в котловині.     

Якусь роль, мабуть, відігравали “вуса” – змієвидні вали, які відходять від отворів, внизу назустріч один одному. Між вусами-валами були (згідно класичного визначення майданів) пагорбки і лунки, можливо і стовпи, вони відігравали роль орієнтирів, коли Сонце з'являлось із-за горизонту або ховалось на ніч.     

А ще велись спостереження за Місяцем. Сонце рухалось по небосхилу зі сходу на захід, а Місяць – з заходу на схід.

Спостерігали за Сиріусом: після семидесятидобової перерви перед сходом Сонця на горизонті з'являлась найяскравіша, зірка – Сиріус і сповіщала про літнє сонцестояння.

Придивлялись до Юпітера з його дванадцятирічною циклічністю.

Отже, Мавринський майдан – це місце для зв'язку небесних і земних явищ, для обліку часу, для спілкування з Місяцем, Сонцем, далекими зорями.

Ця версія вимагає, крім логічних міркувань, наукового підходу, наукового обґрунтування. Для цього треба глянути на майдан не лише мені, але і науковцям, по-новому. Як з висоти («большое видится на расстоянии»), так і в іншому, глибинному аспекті: психологічному, з висоти здобутих знань світовою археологією.

Для переконливості приведу чотири приклади відкритих зовсім недавно стародавніх календарів-обсерваторій.

Найбільш відомий з них – англійський Стоунхендж (“кам'яний сарай”, “висяче каміння”). Багатьом відомі телевізійні кадри: в отвір з двох каменів з перекладиною падають сонячні промені. Це – Стоунхендж. Споруда у формі кілець з гігантських каменів-валунів, оточених трьома холами з лунок (по 30, 30 і 56 лунок – останнє коло). Все це оточено двома великими валами діаметром 100 і 115 метрів. Вхід дивиться на північний схід. На вході – кам'яний стовп-менгір. Якщо стати в центр комплексу, то через кам'яну арку можна бачити Сонце якраз над менгіром в день літнього сонцестояння. В інші дні точка сходу Сонця знаходиться справа від менгіра, і за півроку вона опише по горизонту дугу в 78°. Реєструючи схід Сонця над менгіром, можна вести облік часу.

Цій споруді більше 4 тисяч років. В 1963 році дослідники висловили припущення, що це храм і гігантська обсерваторія одночасно. Вчені доводять, що складна архітектура Стоунхенджа могла попереджати про сонячні і місячні затемнення: одинадцять особливих точок комплексу дають 16 точних напрямків на Місяць і Сонце. А кут між Сонцем і Місяцем в дні зимового і літнього сонцестояння дорівнює 90°!

В Німеччині недавно знайшовся свій Стоунхендж: розкопано стародавній храм, якому 7 тисяч років. При аерофотозйомці чітко видніються два набори концентричних кіл. Діаметр найбільшого – 120 метрів. Є двоє воріт: північно-східні і південно-східні. Камені культової споруди чітко орієнтовані по Сонцю в момент літнього сонцестояння.     

Вчені Румунії припускають, що знайдені нещодавно кам'яні круги і квадрати – не просто ритуальна споруда, а кам'яний календар, причому досить точний. Він був створений даками. Даки – народ, який 2050 років тому утворив на території Румунії міцну і незалежну державу.     

І ще свіжа, знахідка. На території Ізраїлю (до 1967 року це була територія Сирії) випадково в 1968 році на найвищому пагорбі Голанських висот було виявлено цікавий об'єкт. Вперше його побачив військовий льотчик з літака, бо поблизу розгледіти його важко. З великих кам'яних валунів складено п'ять концентричних кілець з найбільшим діаметром 152 метри.      В центрі – курган діаметром 20 метрів. Є два виходи; на північний схід і південний схід. Вчені, які зацікавились цим, об'єктом років сім тому, визначили, що в 3000 році до нашої ери перші промені Сонця літнього сонцестояння світили через північно-східні ворота в центр кургану. В той же момент південно-східні ворота показували на Сиріус, Цій споруді більше 6 тисяч років. Називають її “круги рефаїмів” (рефаїми – біблейське плем'я богатирів-гігантів). Ймовірно, що це була астрономічна обсерваторія і небесний календар. Вчені намагаються розгадати: навіщо для календаря чи обсерваторії така масивна, грандіозна споруда, яку можливо розгледіти лише зі значної висоти. Йдуть пошуки розгадки іншого призначення цієї споруди. Стрілка компасу в цьому місці веде себе неспокійно, але пласти залізної руди не виявлені.     

Повертаючись до Мавринського майдану і сподіваючись на дослідження вчених, подаю їм ще дві нові ідеї.

Перша. Майдан – це не символ павука, а символ рака (“хвіст” треба вивчити). Більше 2-х тисяч років тому літнє сонцестояння випадало на сузір'я Рака. Символом сузір'я Рака тоді був краб, який за формою нагадував повний місяць.

А можливо – це скорпіон? І треба говорити про сузір'я Скорпіона, Найяскравіша зірка цього сузір'я Антарес – навігаційна зоря.

Друга ідея, більш фантастична. Якщо охопити велику систему майданів на території України і півдня Росії – можливо це земна карта зоряного неба?..

Щось вивчали і будували далекі предки для спілкування з Небом і Вічністю...

 

ПРО ДЕЯКІ ТАЄМНИЧІ ОСОБЛИВОСТІ МАВРИНСЬКОГО МАЙДАНУ
     

Дослідження світової археології останніх десятиліть в вивченні-древніх цивілізацій все більше переконують, що нам необхідно відмовитись від зверхньої самовпевненості в оцінці знань, розумової діяльності, технічного рівня життя людей, далекої дохристиянської епохи.
Звернемо увагу на окремі загадкові особливості майдану.     

Перше. Майдан є чудовим резонатором. Жителі села Булахівки, які не перестають дивуватись своїм майданом, і дзвінкоголосі межирічани, які на собі перевірили цю особливість Мавринського майдану, розповіли мені, що якщо внизу, в котловині говорити зовсім неголосно, то на верхівці конуса все сказане чудово чути без мікрофона.

При здійсненні релігійних обрядів такий підсилювач мав, мабуть, значний емоційний ефект.     

Друге. Як мені розповіли, в котловині майдану ніколи не затримується вода, якими 6 не були дощі чи сніги.

Досвідчені геологи і лозоходці могли 6 зацікавитись цією особливістю майдану.

Третє. Це спостереження, яке прийшло мені на думку не відразу, здивувало і насторожило: досить велика територія майдану з його чудернацькою конфігурацією і територія на кілька десятків метрів довкола – практично гола. Крім низькорослої трави, жодного, ні найменшого кущика. Неподалік є скручене маслинове дерево.

Юннати намагались садити на майдані верби, але дерева рости відмовились.

На що я відповідаю: дерева тут не приживуться. Пташка тут не сідає, звір сюди не заглядає. Здавалось би, за сотні, і, мабуть, тисячі років тут мав вирости хоч би терен, але...

Можливо тут особливий глибинний ґрунт, з якого зроблений майдан, дійсно багатий на селітру?

Кургани-могили, які не розорані, не зруйновані, також рідко коди заростають чим-небудь, крім степової трави.

Древні вавілоняни свої зіккурати, які були одноразово храмами і обсерваторіями, будували в місцевостях, де не було каменю, з глини і очерету... І такі споруди пережили тисячоліття...

А можливо, тут іде сильний викид підземної енергії? І тому походеньки по майдану мають бути обережними. Доки вчені не сказали свого вагомого слова про стан підземних пластів, про особливості потоку енергії в котловині і по змієвидних “вусах”.


П’ЯТА ВЕРСІЯ. МАЙДАН – РЕЗОНАТОР, СТАРОДАВНЯ СИСТЕМА ЗВ’ЯЗКУ
    

Котловина майдану – глибока, напівсферичної форми. Що вона нагадує? Макітру – велику глиняну посудину, такої ж сферичної форми і має таку ж кільцеву заглибину.     

Можливо, ця котловина-макітра – для передачі звукового сигналу, своєрідний дзвін?

Факт звукового резонансу місце має. Перевірено сучасниками. Можливо і змієвидні “вуса”, які відходять від отворів, також служили цій меті. До речі, з моїх поверхових спостережень: “вуса” йдуть напівкільцем, ніби намагаються охопити таку ж площу круга, як і котловина, а довжина найбільшого “вуса” орієнтовно дорівнює половині довжини кола по верхівці конуса. Можливо, в цьому ключик до розкриття таємниць майдану?..

Ймовірно, майдан з його резонансними властивостями використовувався:     

– для здійснення релігійних обрядів, які завжди мали супроводжуватись особливою магічною загадковістю і емоційним потрясінням;
– для передачі звукового сигналу на певну відстань.     

Згадаємо, що найближчі майдани, із відомих, були за кілька кілометрів від Мавринського майдану: на півдні, на заході, на північному заході (Городище, Межиріч, В'язівок).

Отже, майдан  – сигнальний пристрій для передачі інформації на відстань.     

Для вчених – немалий неосвоєний пласт...

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ НА ШЛЯХУ ДО ПОШУКУ ІСТИНИ
   

Майдани вивчались мало. Існує штамп для археологів: це просто зруйновані кургани-могили.     

Моя зацікавленість дає мені певні підстави пропонувати найсміливіші версії в пошуках розгадки таємниць Мавринського майдану. Для обґрунтування нових версій звернемось до додаткової інформації.

В процесі пошуків зацікавив мене такий факт: ще в дев’ятнадцятому столітті на території України було немало земляних споруд різної конфігурації: конічної, напівсферичної форм, земляні насипи з вершиною гострою, тупою чи впалою, змієвидні насипи поблизу річок, так звані “кугуми”. Зауважу, насипи мали не природний, а штучний характер  – створені руками пращурів, і розміри мали гігантські. За їх створенням – чийсь розум, чиясь організуюча сила.

Задля чого? Що значили для древніх ці споруди? Яку роль вони виконували? Що примушувало древніх відриватись від буденного життя, від хліба насущного, щоб зводити такі насипи?

Незабруднені технічним розгулом електромагнітних хвиль, древні були дітьми природи. Щось вони знали про істинну суть Землі і Неба, про їх вплив на людський організм, тонко відчували земну і космічну енергію.

Будівництво храмів всіх часів, всіх релігій, майже на всіх континентах, будівництво пірамід, курганів, древніх поховань здійснювалось на місцях, які мали зв'язок між Землею і Небом...      Є місця на землі благодатні, а є дуже небезпечні.    

Особливі місця:

– невидимі нам розломи земної кори, які тягнуться на тисячі кілометрів;
– тріщини глибоко в землі довжиною по кілька кілометрів, що ніби невидимою сіткою пронизують поверхню землі;
– глибинні пустоти;
– підземні водні потоки...

В місцях розломів різко змінюються умови життя. Особливо небезпечні такі зони для хворих людей. Геопатогенні, біопатогенні зони спричиняють погіршення самопочуття, а з іншого боку – сприяють підвищенню життєвого темпу, загострюють силу сприйняття.

Геологічні відхилення дають на поверхню активне підземне імпульсне випромінювання, створюють нестабільне енергетичне поле з невидимими потоками електромагнітних, гравітаційних, інерційних хвиль.

Природу підземної енергії вивчено мало. Використовувати таку енергію людство, здається, ще не навчилось.

Вчені все більше припускаються думки, що дуже, дуже давно земляни вміли використовувати таку енергію собі на благо.

Немало древніх храмів, святилищ в Єгипті, в Індії будувались на місцях розломів земної кори.. Як мовлять легенди, в цих місцях особливим людям відкривались знання древніх...

Древні єгиптяни, вавілоняни, тольтеки знали, що випромінюють енергію гори, озера, ріки, дерева...
Базальтові скелі, які йдуть глибоко з-під землі, найбільш міцно пов'язані з земним нутром. Через них іде сильний викид підземної енергії. В такому місці жити – все рівно, що жити поряд з високовольтною лінією.

Гора, яка має круті схили і гостру вершину, чудово приймає космічну енергію і випромінює її гострим пучком або через “ребра”.

Гора зі зрізаною вершиною (як і вулкан) приймає широкий спектр космічного випромінювання. І випромінює така гора також широким крилом на значну відстань.

Плоска гора менше сприймає енергію космосу, але випромінює більше підземної енергії.

Випромінювачами енергії є моря, ріки, озера. Довгі і вузькі річечки мають великий енергетичний потенціал, але він охоплює вузьку територію по течії ріки.

В сферичних утвореннях енергетичні потоки спрямовані по-іншому. Енергію вони одержують всією поверхнею і сила цієї енергії закручується в них по спіралі, звивається, ніби змія. Випромінюють сферичні споруди також всією поверхнею, “змії” з величезною силою розкручуються  – сфера віддає накопичений потенціал.

Вавілоняни і шумери споруджували будівлі-піраміди, які були подібні до гір, стели і обеліски – схожі на дерева, амфітеатри – напівсфери. І попередньо прораховували: де, чому і що має бути побудованим.

Підсилюють енергетичне поле конструкції в формі піраміди, циліндра, конуса, Люди древніх цивілізацій вміли використовувати такі споруди як генератори енергії. Найбільш відомий накопичував і випромінювач енергії – піраміда. На цьому знанні стояла єгипетська цивілізація.     

На єгипетські піраміди з їх незрозумілими ходами і камерами вчені вже не дивляться як на лише гробниці фараонів.

Енергія пірамід мала велику силу. Цією енергією лікували людей, приводили в дію складні механізми, переміщували величезні кам'яні блоки.

В Єгипті комплекс пірамід Гізи (піраміда Хеопса, піраміда Хефрена і вдвічі менша – Мікеріна) зорієнтовані чітко по підземному розлому земної кори. Одна з гіпотез: це астрономічний об'єкт. Друга гіпотеза: це лікувально-оздоровчий комплекс (використовувався простір довкола пірамід, а не всередині). Третя гіпотеза: це енергетичний комплекс, щось на зразок електростанції. В певний час цей комплекс пірамід накопичував енергію, а в інший час – розподіляв. Єгипетські піраміди, як не диво, мають зрізані вершини. Це дозволяло єгиптянам краще оперувати енергетичними потоками. Жреці і фараони Єгипту вміли цю енергію трансформувати, передавати іншим на певну відстань (через обеліски, менгіри).

Цікаво, що Земля багата на стародавні гігантські пірамідоподібні споруди: в Єгипті 34 стародавні піраміди, в Латинській Америці – 16, на Тибеті  – понад 100, Є піраміди в Індії, Китаї, Мексиці, на островах Тихого океану, навіть в Тулі і поблизу Архангельська.

Сенсаційне повідомлення липня 2001 року: в Криму, поблизу Севастополя вздовж чорноморського узбережжя знайдено сім рукотворних пірамід, на цей раз – підземних! Вчені шукали воду методом геогідродіагностики, а знайшли піраміду.

Прилади зафіксували понадвисоку частоту в радіусі 100 метрів. Підземна піраміда має висоту 45 метрів, довжину сторони основи – 72 метри, відношення 45:72=1:1,6 стандартне для відомих пірамід (“золотое сечение”, “золотий перетин”). За попередніми оцінками за своїм віком піраміди значно старші стародавніх єгипетських пірамід (Можливо, належать допотопній Атлантиді на місці Чорного моря?)... (Новые сведения о "Крымских Пирамидах").

Як геометрична споруда, піраміда не перестає дивувати вчених. Побудована з врахуванням “єгипетського трикутника” – на основі закону “золотого перетину” – піраміда має благотворну енергетичну силу: впливає позитивно на живі істоти, всередині піраміди гинуть патогенні віруси і бактерії, а їжа може зберігатись свіжою досить довго.

Наш колишній земляк Олександр Голод кілька років тому на одному з наукових семінарів в Москві запропонував сенсаційну доповідь: «Пирамида в пропорциях “золотого сечения” – генератор жизни. Эффект формы пирамиды, как фактор гармонии структуры Пространства». На той час він побудував 15 пірамід із склопластику висотою 22 метри в Запоріжжі, Воронежі, Краснодарі, Тольятті і інших містах. Служать вони благородній меті, зокрема, використовуються з лікувально-оздоровчою метою. До речі, за кордоном всі наукові дослідження піраміди, як споруди, носять закритий характер, не афішуються.

На законі “золотого перетину” побудована вся гармонія світу. Піраміда, в основу будови якої покладений цей закон, має цілющі властивості тому, що має форму, подібну до кристалу. Все в світі подібне до кристалу: кристалоподібна наша ДНК, молекули води, алмаз... Піраміда працює, як інструмент діагностування, викликаючи болючі прояви в органах і може привести хворий орган в норму, посилаючи правильні по модуляції хвилі і лікуючи пошкоджені клітини.

Будь-який кристал  – сильний накопичувач і випромінювач енергії.

Піраміди Єгипту зведені на особливих місцях земних надр, були могутніми накопичувачами і провідниками енергії земної і енергії космічної. На вершинах багатьох пірамід було зображене око, “всевидюче око”. На вершині піраміди Аменемхета напис: «Душа Аменемхета выше Ориона, и она соединяется с преисподней». Вислів із «Тексту пірамід»: «Небеса простёрли к тебе свои лучи, дабы ты мог подняться на небо, подобно оку Ра».

Православна церква, як будова, – видозмінена піраміда. Аналоги піраміди – мечеть, буддійський храм, синагога, кірха, костел і інші культові споруди. Для всіх храмів при будівництві обирається особливе місце. Всередині храму будь-якої релігії має зосереджуватись, акумулюватись енергія. Пірамідальна форма храму змушує планету віддавати енергію. Звичайно, якщо вірно вибране місце при будівництві храму.

Що цікаво: в церкві людина має стояти обличчям на схід, а двері мають бути на заході. Мабуть, це пов'язано з фізичними особливостями природи, космофізичними факторами, з Сонцем і рухом планети Земля, з цілющими енергопотоками Космосу і Землі.

Освоївши додаткову інформацію, повернемось до споруд України (які були і зникли, і які збережені).


СИСТЕМА КУРГАНІВ, МАЙДАНІВ – КАРТА ГЕОМАГНІТНИХ ЗОН?

Подумки оглянемо, де пройшли майдани: зі сходу по лісостеповій зоні Росії, лівобережній лісостеповій території України. Чигирин, Жовті Води – це вже правий берег Дніпра. І безліч курганів, могил, насипів різної конфігурації в цьому краї і на півдні України. Всі вони, мабуть, були пов'язані, наче сіткою, і вказували на сильні геомагнітні зони. 

Можливо, варто вивчити, на яких земних розломах, на яких підземних покладах будувались ці споруди?

Д.І.  Яворницький в ілюстрації до «Історії запорізьких козаків», т. З, подає «Земляні укріплення поблизу Жовтих Вод», які він обережно називає «на місці польського табору». Схематичне зображення, загальний малюнок, розміри (в саженях) конструкцій в вигляді концентричних пагорбів з котловинами і валів-вусів поблизу поселень Миколаївка, Докторівка, Жовте і Камчатка, як на мій погляд, свідчать: це майдани. А тепер згадаємо, на яких місцях геологічних утворень вони побудовані. І яке тут мало бути енергетичне поле...

Що внизу, під поверхнею Мавринського майдану: геологічна тріщина, пустоти, підземна ріка? Чи цінні поклади підземних надр?
Звичайно, гіпотеза про геомагнітний характер майданів і інших земельних споруд виникає паралельно пошукам розгадки таємниць Мавринського майдану. Будувався майдан не задля того, щоб повідомити нам, сьогоднішнім, що знаходиться під поверхнею землі. А от придивитись уважно до того, як древні “бачили”, відчували геомагнітні хвилі, мабуть, варто. Можливо, скажуть вони нам значно більше, ніж здається на перший погляд...

Не є винятком, що майдани розташовувались по водорозділу...


ВЕРСІЯ ШОСТА. МАЙДАН – НАКОПИЧУВАЧ, ПІДСИЛЮВАЧ, ВИПРОМІНЮВАЧ ЗЕМНОЇ І КОСМІЧНОЇ ЕНЕРГІЇ

Майдан був для древніх сходженням до знань і мудрості, надією на небесне одкровення. Згори, з небес на Землю йшли небесні блага: світло, тепло, дощі, здоров'я. Творці майдану, мабуть, добре орієнтувались в потоках взаємодії Землі і Космосу.
Мавринський майдан – це зрізаний конус з глибокою котловиною і змієвидними валами-“вусами”. Конус – це піраміда без граней, яка має вихровий потік енергії. Місце розташування майдану вибране не випадково, а з врахуванням викиду підземної енергії. Ймовірно, що майдан – акумулятор земної і космічної енергії.     

Звернемо увагу: будова ця не з каменю, не з явних кристалічних порід. Але можливо, що як в середині котловини, так і зовні, між “вусами” були кам'яні стели, менгіри (з кристалічної породи – як генератори і провідники енергії).

Можливо, енергія, одержана в центрі, поширюється по різних напрямках і каналах (є кілька виходів і “вуса”). Змієвидні земляні вали мають діяти з енергетикою котловини і конуса і створювати концентрацію енергополя.

Складний енергетичний комплекс. З'явилась інформація для серйозних роздумів. Напівсферична котловина повинна мати значний круговий потік енергії. Вихід енергетичного стовпа в такій котловині має бути не вгорі, а знизу. Енергія йде згори вниз? Ефект воронки?

Відомо, що предмети, які мають виступи вгору, випромінюють позитивну енергію, а ті, які мають виступи вниз – негативну енергію. З одного боку – конус йде вгору, з іншого боку – котловина з верхівки конуса йде вниз.

То можливо: сильне енергетичне поле з негативним потенціалом? Час в воронці втікає, всі процеси прискорюються... Необхідно переконатись, що воронка не несе руйнівну силу! (Можливо, саме тому це – “павук”?)

Всі стародавні споруди мають енергетичні корені, джерела підземної енергії. І чим грандіозніше споруда, тим сильніший енергетичний потенціал. Але ж мали будувати майдан для позитивної мети! Скільки праці вкладено – мабуть, значили такі споруди для древніх багато. Можливо, була над котловиною надбудова, конічна чи напівсферична і тоді потік енергії мав би змінитись?

Котловина в середині високого конуса, мабуть, не досягає рівня землі. Можливо це відіграє якусь роль?

Все-таки Мавринський майдан з його складною конфігурацією служив, я сподіваюсь:

– для корекції біополя, благодатного підживлення від Землі і Космосу в певні пори року, в певні дні і години, в залежності від руху Сонця, Землі, Місяця;
– для уявлення про вознесіння на небеса;
– для об'єднання людей, для підтримки в них здоров'я, впевненості в собі.

ЧИЄ КОРІННЯ? ЧИЯ КУЛЬТУРА? ЧИЙ СПОСІБ МИСЛЕННЯ?

Хто, в які часи, з якою метою будував Мавринський майдан? Який народ поєднав в собі роль будівничого: архітектора з міцними математичними знаннями, інженера, організатора і безпосереднього виконавця цієї величезної споруди?

Якої цивілізації це слід?

1). Ймовірно, аріїв, про яких так захоплено розповідає Ю.О. Шилов в праці «Космические тайны курганов» (видання 1990р.).

2). Щось є від елементів шумерської культури (IV-ІІ тисячоліття до нашої ери):

– зображення павука;
– будова зіккуратів (храмів і обсерваторій одночасно) в місцевостях, де не було граніту, вапняку, з того, що мали: глини, очерету, річного гравію;
– зіккурати мали високу основу і дивні крила-добудови до основної споруди.

В шумерському царстві, ще до приходу шумерів, було місто Самарра. Шумер був далеко на Сході... Питання спірне: древня цивілізація Придніпров'я виникла на шумерській культурі, чи навпаки...

3). Можливо, це творіння трипільської культури? (ІV-ІІІ тисячоліття до нашої ери).
В організації ремесла древніх пращурів було багато спільного з Близьким Сходом. Існував Курганний поховальний обряд. Вожді обожнювались, вважалось, що душа вождя йде у вищий світ (на вище небо) і стає божеством.
Трипільці мали писемність, будували свої міста з правильним концентричним плануванням і навіть будували дво- триповерхові будинки. На гончарному посуді – зображення павука...

4). Таємничі кіммерійці жили на цій території за 1600 років до нашої ери. Можливо, ця споруда – справа їх рук?

5). Можливо, це сліди Великої Скіфії? На кургани скіфських царів так багаті українські степи (ІІ-І тисячоліття до нашої ери). Столиця Скіфії знаходилась на узбережжі Дніпра (біля села Кам'янка Дніпровська Запорізької області).

Англійський поет ХVIII століття Томас Уортар в своєму присвяченні Стоунхенджу (про англійський Стоунхендж ми згадували в четвертій версії) писав:

«О, древний памятник со
Скифских берегов.
Не Мерлином ли ты сюда
перенесен?»

Мерлін, за стародавніми переказами, – жрець, якому приписувалось скіфське походження з місць Дніпровських порогів.

Є припущення, що Стоунхендж  – це залишки древнього храму з напівсферичним куполом (мабуть, дерев'яним) і стріловидним шпилем, на кінці якого був великий кристал. Ведуться пошуки підземних ходів в Стоунхенджі і поряд з ним.
Можливо, Мавринський майдан – це висока основа колишнього дерев'яного храму?..

6). В першому тисячолітті до нашої ери (IV-ІІІ століття) тут жили родичі царських скіфів – сармати, які утворювали войовничі союзи з аорсами, язигами, роксоланами, сіраками, аланами. Сармати поклонялись вогню і шанували жінок, войовничих амазонок.

7). На зміну сарматам прийшли з півночі Європи готи (IV століття до нашої ери).

8). Були гуни, які об'єднували пізньосарматські, тюркські; угорські племена.

9). Були печеніги і половці.

10). А можливо, майдан – споруда древніх слов'янорусів, є версія про їх степове центральноазіатське походження (І тисячоліття до н.е.). В древній Хазарії, як свідчать арабські вчені, користувались руським письмом. Римські географи перших століть нашої ери знали Волгу в її степовій частини, як Рус, ріку “русів”.

Історична знахідка «Влесова книга» свідчить, що древні руси шанували, обожествляли предків і повністю заперечували жертвоприношення людей і тварин: «Боги русов не берут жертв людских и ни животными, единственно плоды, овощи, цветы, зёрна, молоко, сырное питьё (сыворотку), на травах настоянное, и мёд, и никогда живую птицу и не рыбу, а вот варяги и аланы богам дают жертву иную – страшную, человеческую, этого мы не должны делать, ибо мы Даждь-боговы внуки и не можем идти чужими стопами...»


ПРОПОЗИЦІЇ НЕ ЛИШЕ ДЛЯ РОЗДУМІВ. ПРОГРАМА ДІЙ.

Цікаво, чи є аналоги майданам в світовій археології? Таких же величезних розмірів і дивної складної конфігурації?
Мавринський майдан для мене поставив більше запитань, ніж відповідей. Сьому версію залишаю собі – для доопрацювання. Восьма версія вимальовується...

Щоб зрозуміти велич пращурів, всю особливість і цінність їх світосприйняття, потрібен новий психологічний ракурс, сходження до інших висот духу і розуму.

Скільки не морщ лоба і не чухай потилицю – де все-таки істина?..

Чітке, рельєфно яскраво виражене, дуже правильне кільце по верхівці майдану вражає найбільше. Ніби звертає особливу увагу тих, хто дивиться з значної висоти. На чиє око будувався цей гігантський символ? Чи для древніх був просто важливий гігантизм символу, до неба звернутого?
Що там, в земних глибинах, під майданом? Які особливості впливу енергетики майдану на людей?

Чийого розуму, чиїх рук ця споруда?

Мої пропозиції для програми дій з дослідження майданів. Необхідно:

– здійснити аерофотозйомку Мавринського і інших наявних майданів;
– уважно вивчити праці археологів XIX і ХХ століть з опису конфігурації і інших особливостей майданів;
– задіяти до вивчення майданів не лише археологів, але і фахівців з питань астрономії, фізики, геології, біолокації і інших.
Інформація для роздумів тим вченим, яких цікавлять особливості пірамідальних споруд. Майдан складнішої конструкції, ніж піраміда. Можливо, крім “золотого перетину” варто пошукати в конструктивних особливостях майдану щось з питань електромагнітної взаємодії (рівняння Максвела чи рівняння Дирихле?).

Можливо, мій “творчий кураж” комусь подарує “творчі крила”?


ПІСЛЯМОВА

Моя вдячність:

– Л.П. Бойко і іншим працівникам Павлоградського історико-краєзнавчого музею за надану допомогу в опрацюванні перших двох версій таємниць Мавринського майдану;
– Ю.О. Шилову, історику-археологу. Його праця «Космические тайны курганов» надихнула на третю і четверту версії;
– О. Шуваловій, спеціалісту з питань біоенергетики, автору праці «Целительная энергия пирамид»;
– землякам-межирічанам, які допомагали мені словом і ділом;
– І.Д. Ледіну, директору Павлоградського незалежного телебачення – за продемонстровані відеокадри майдану з дельтаплана.
Вдячність всім, хто поділяв мою зацікавленість майданами.

В літературне опрацювання моїх пошуків істини в розгадці таємниць Мавринського майдану вплетено немало паралельних мотивів, додаткових історичних моментів, на мій погляд, несподіваних і цікавих, які були почерпнуті з періодичних видань «Мир увлечений». Сподіваюсь, вони не втомлювали, а лише збагатили читача. Це допомогло масштабно сягнути в загадкове минуле і оцінити його на рівні досягнень нашої цивілізації.
Збережемо майдани. Якщо ми не будемо здатні розгадати їх таємниці, можливо, це зроблять після нас?..

Охотник Лариса Михайлівна,
журнал «БОРИСТЄН», №№2-3 за 2002р.

 

САМОВІДДАНИЙ ПОЕТ МАВРИНОГО – АНАТОЛІЙ ПЕТРЕНКО

Поезія Анатолія Федотовича Петренка помітна в літературі Павлоградщини. Його вірші зіткані із тієї субстанції, яку йому змалечку подарувало і якою його й досі обдаровує рідне село Маврине, колиска його і доля. Маврине вже зрослося з Межирічем, проте і до сьогодні вирізняється своєрідністю, яка яскраво прочитується в небуденній ліриці народженого ним поета.

Мавринські квіти і вся рослинність, мавринські краєвиди з Вовчею, мавринська земля й небо, роси, зорі, місяць і сонце, світанки і вечори, дні і ночі, батьківська хата і город – усе це живе, дихає у строфах поета, в його метафорах і епітетах, в образній системі в цілому. Лірика поета багатобарвна, звучна, емоційно відкрита. Значне місце у віршах Анатолія Федотовича посідають музичні терміни, які з часом стають усе природнішими елементами його поетики. Так само й релігійні поняття й предмети. У пов'язі з побутовими речами щоденного сільського життя вони витворюють досить гармонійний орнамент Петренкового стилю. Батько і мати, життя і смерть, дитинство, юність, молодість, зріле життя і старість, свято закоханості – всі теми у мавринського поета проміняться аурою, німбами, сяють діадемами залюбленості в життя, в його неперебутну красу. Краси й радості прагне ця людина, а смуток років огортає його строфи парчею осені й візерунчастою мозаїкою серпанків. Розуміння, що поезія окраса життя, що вона свято і щастя, здатне подолати трагізм тимчасовості людського існування, і саме в поезії людське життя набува тієї значимості, яка долає межу тимчасовості.

Дев'ята поетична збірка Анатолія Петренка «Під Мавринськими зорями» підтверджує рівень цього видатного у ріднокраї творця поезій.

Георгій Люлько,Головний редактор Павлоградськогописьменницького Дому «Дивосвіт».

Про автора

Анатолий Петренко - мавринский поэт

Анатолій Федотович Петренко народився 26 вересня 1934 року в мальовничому селі Маврине (нині це частина села Межиріч) Павлоградського району Дніпропетровської області в звичайній селянській родині, і до цього часу живе в своєму рідному селі серед винятково розкішної природи. Під час війни, в 1941 році навчався в першому класі Мавринської початкової школи, але навчання здійснювалось з великими перервами через війну. В 1951 році закінчив сім класів на той час вже Мавринської семирічної школи, працював на виробництві, служив у лавах Радянської Армії. Після служби в армії працював і здобував середню освіту у вечірній школі села Межиріч. Закінчив Криворізький державний педагогічний інститут, здобув фах вчителя музики і викладав цей предмет аж до виходу на заслужений відпочинок у Межиріцьких СШ №1 та №2.

Анатолій Петренко – автор поетичних збірок «Ореол», «Серпанок», «Верболіз», «Тобі, осіння серенада», «Одкровення», «Ти – поема моя не доспівана», які протягом 1994-1996 рр. вийшли друком у місті Павлограді. Друкувався в альманасі «Не міліє криниця», а також у місцевій пресі, в журналі «Бористен». У 2002 році в Києві приватне підприємство «Борисфен-поліграфсервіс» надрукувало об'ємну книгу поезій «Осінні промені». Поезії Анатолія Петренка переважно ліричного складу, де поет оспівує минуле і сучасне рідного краю, його краєвиди, кохання і вічну молодість душі. Вірші Анатолія Петренка – це виразна мелодія його серця. Анатолій Петренко весь час був членом літературного об'єднання імені М. Шутя в місті Павлограді. Тепер – член Павлоградського Письменницького Дому «Дивосвіт», продовжує свою поетичну діяльність.

Олександра Скора, голова ППД «Дивосвіт».

 

Козацько-Мавринський майдан

Козацько-Мавринський Майдан
Наш сивочолий, дужий,
Прадавній свідок – дідуган
Часів минулих, друже.

Стоїш неначе отаман
В клецноди нарядився
Козцько-Мавринський Майдан
Легендами розцвівся.

Вся іпостась твоя свята,
Видниш, як на амвоні,
Довкола тебе дух вита,
Як в тому Пантеоні.

У будні, в свята, й просто так
До тебе йдем на сповідь
З своїми думами, козак, –
Ти наша правда й совість.

Із року в рік, із віку в вік
Грядеш у буйній славі,
Тобі сам Бог із уст прорік
Жить в патріаршім сані.

Княжи наш, батечку Майдан
У золотій короні,
І день, і ніч глаголи, джан,
Шанований на троні.

Анатолій Петренко. с.Маврине. Павлоградський район

26.04.2002

 

Козацька могила

Даленіє край Маврине, побіля Майдану
І опівдні, і ввечері, і з раннього рану
Козаками насипана могила єдина –
Під глибоким синім небом могила-руїна.

За звичаєм предковічним землю насипали,
Червоними китайками Могилу квітчали.
Шаблюками похрестили, слізьми покропили
І вовіки вічну пам'ять козацьку лишили.

Ні хреста на ній немає, ні поруч калини,
Де б натхненно пломеніли пісні солов'їні.
Православного молебня ніхто не відправить,
Де спочила в ріднім краї та козацька слава.

Ніхто не взна, хто у Бозі спочив у Могилі,
Може, козак молоденький, що кинули сили,
Може, гетьман України, що гуляв на волі
З своїм військом запорізьким на святім роздоллі.

Може, спить у ній курінний, осавул, хорунжий,
Кошовий чи отаман, хоробрий бунчужний,
Животіє край Маврине козацька Могила,
Пам'ять древнього козацтва – нетлінна всесила.

 

Майдан

Де споконвіку Вовча хвилі котить,
Причаївсь поруч неї сивий дідуган,
В нетлінній славі, що наснагою нас повнить,
Козацької минувшини Майдан.

Спливли віки, завії, теплі зливи,
Усепереч всьому твій патріарший сан
Зберіг дух вольности козацької держави,
Творіння предковічне – наш Майдан.

Ти впам'ятав розбій, зухвалі й дикі орди,
Вкраїнську твердь, синів її талан:
Тому впродовж віків тобі співались оди,
Козацько-Мавринський Майдан.

Тобі вклоняймось, вінцесяйний старче,
Наш сивочолий предок-дідуган.
Як символ волелюбності назавже,
Козацької минувшини Майдан.

Село славетне Межиріч

В пониззі рік Самари й Вовчі
Лишила память древня Січ:
Тут нареклося в урочищі
Село славетне Межиріч.

Куди не глянь – степи синіли,
В веселках барвивсь виднокрай.
А в мареві вітри гойдали
Ковил шовковий з краю в край.

Уподобавсь цей край блаженний
Далеким предкам-козакам.
Привів в урочище курінний
Всіх розселив по курінях.

Віднині і повік нам жити
Тут на Вовчанських берегах.
Про землі дбати, хліб ростити,
Дітей плекати на руках.

З тих сивих пір майнуло триста,
І в золотій короні літ
Вдягнулось сяевом намисто –
Село славетне Межиріч...

 

Спогад

Згадалася хатинка:
Білесенька як сніг.
Немов тонка билинка
Похилена на бік.

Літа поскубли стріху,
Перекосивсь димар,
Впродовж усього віку
Пула за Божий дар.

Згорбагтилась, принишкла
На ниві довгих літ:
Зоріє невеличка
Одна на цілий світ.

Вдивляється рідненька
Віконцями на схід,
Порадонька-хатинка,
Моя зоря, мій слід.

Так слізно споминати,
Мов у далеких снах,
В своїй господі мати
З внучатком на руках.

На лаві, як мислитель.
Сидить старезний дід,
Він наче Бог Спаситель,
Що боронить од бід.

Під образами батько
Молитву промовля;
Перехрестившись хутко,
За стіл благословля.

У горщику старенькім
Вечеря запашна.
На скатерті біленькій
Хлібина духм'яна.

На костур дід схилився,
До себе розмовля,
В колисці в візерунках
Колише немовля.

За піччю на ослонах
Принишкли дітлахи,
На стінах, на іконах
Квітують рушники.

На покуті лампада
Зоріє золота,
Освітлює лик Божий
Спасителя-Христа...

Так слізно спогадалась
Хатинонька моя.
Згадались батько й мати
І вся моя сім'я.

Подаруй мені, люба

Подаруй мені, люба,
Карий погляд очей,
Подаруй мені, звабо,
Казку синіх ночей.

Подаруй свою вірність,
Що чистіша сльози,
Неприховану ніжність,
Жовтий спалах коси.

Подаруй мені ранок –
Квіти наших єднань,
І осінній світанок
Пережитих страждань.

Подаруй незрадливість,
Рій розквітлих кохань,
Лебедину чарівність,
Юність перших зітхань.

А коли в час відбою
Вартовий просурмить,
В каравелу з собою
Я візьму твою мить.

2009 р.

AddThis Social Bookmark Button

Залишити відгук:

blog comments powered by Disqus
 

Підписатись 
на публікації проекту: