English German Polish Spanish
Головна♦ Мовознавство♦ Етнолінгвістика ➤ Лексика пастухування

Лексика пастухування

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Untit5533535353535led-1Стаття містить історіографічний огляд проблем дослідження пастушої лексики, а також міжмовних і міждіалектних запозичень. Відзначено важливість дослідження лексики цієї тематичної групи, яка є культурним феноменом усього карпатського реґіону, який поєднує карпатські говори української мови (гуцульські, бойківські, закарпатські і лемківські) і південні говірки Малої Польщі, східні і центральні говірки Словаччини, моравські говірки чеської мови, а також румунську й угорську мови. Спільні риси матеріальної та духовної культури, укладу життя різних національностей, що заселяють карпатський ареал, зумови-ли наявність багатьох спільних рис у лексичній номінації. На прикладі пастушої лексики приведені карпатоукраїнсько-західнослов’янські лексичні паралелі у межах лексико-семантичних парадигм . Виділено 11 семантичних груп, зокрема, назви тварин і стад тварин, агентиви, локативи та ін.

Пастухування – традиційне заняття горян. Формування традиційної культури на-селення Карпат відбувалося в межах кількох етнічних спільностей. Загальні риси на-явні в побуті пастухів, у техніці виготовлення молокопродуктів, а також у духовній культурі карпатських вівчарів, зокрема, в їхніх календарних звичаях і обрядах (пер-ший вигін худоби на літні пасовища в полонини, магічні дії та заборони, звичаї добу-вання вогню тощо). Відгінне господарювання в Карпатах значною мірою визначило культурну спільність населення цього реґіону. Проте окремі найменування і групи лексики на позначення реалій традиційної пастушої культури в умовах модернізації суспільного життя поступово зникають. Саме цей чинник став вирішальним у нашо-му виборі об’єкта безпосередніх польових студій у говірках карпатського реґіону. У контексті тісних етнокультурних і мовних контактів українського населення Карпат із сусідніми народами чільне місце посідає дослідження лексики цього мовного обширу.

Проблема називання реалій і явищ пастушого життя викликає неабияке зацікав-лення лінгвістів. Пастуша лексика вже привертала увагу дослідників. Бібліографію лінгвістичних праць, присвячених карпатській пастушій лексиці, становлять праці як українських, так і зарубіжних діалектологів, передовсім Й.Дзендзелівського, Й.Пуйо,  Г.Клепікової, В.Корчмар1. Велику увагу цій лексичній групі приділяли мовознавці інших слов’янських мов (А.Габовштяк, З.Ґоломб2).

Важливий матеріал, що стосується лексики пастухування, містять етнографічні праці В.Шухевича, А.Онищука, М.Мандибури, Т.Тиводара3, польських дослідників Я.Подоляка, С.Росінського, а також А.Дроздовського, В.Коркошки, В. Копчинської-Яворської, А.Шифер4, опублікованих у серійному виданні “Pasterstwo Tatr Polskich i Podhala” (Т.1–8), чеських – Я.Штіка5, болгарських – Т.Колєвої6, сербських – С.Трояновича7 та ін.

До низки найбільш актуальних у карпатському мовознавстві чимраз активніше висувається проблема міжмовних контактів – як у плані вивчення конкретного мовного матеріалу, так і у площині розв’ язання теоретичних завдань. Питання інтерференції мовних систем неодноразово ставало об’єктом дослідження учених-карпатологів, зокрема, С. Бернштейна, Г.Клепікової, О.Рота, Д.Кринджало, Я.Закревської, Ф.Жилка, М.Сюська8 та ін. Окремі види міжмовних і передусім міждіалектних взаємодій висвітлено в працях Й .Дзендзелівського, Б.Кобилянського, М.Онишкевича, Й.Пуйо, Т.Ястремської9 та ін. Діалектологічні дослідження польських мовознавців здебільшого спрямовано на вивчення територіально близьких українських говорів – лемківських, гуцульських, бойківських (праці Я.Янува, Я.Ріґера, Й.Штібера, С.Грабця10 та ін.).

Мета дослідження – виявити наслідки карпатоукраїнсько-західнослов’янських мовних взаємовпливів (запозичення, лексико-семантичні паралелі), що є свідченням карпатської мовної спільності, на прикладі тематичної групи лексики пастухування. Мета передбачає розв’язання таких основних завдань: на підставі власних записів ав-тора та наявних джерел (зокрема, лексикологічних і лінгво-географічних) зафіксува-ти запозичення з польської та словацької мов; запозичення з інших мов (із німецької, італійської, латинської), де мовою-посередником є одна із західнослов’янських мов; проаналізувати лексико-семантичні паралелі в українських карпатських говірках та західнослов’янських мовах (і діалектах).

Однакові прояви матеріальної та духовної культури, укладу життя представників різних національностей, що заселяють карпатський ареал, зумовили наявність багатьох спільних рис у їхньому психологічному складі, що привело до утворення спільних рис у лексичній номінації. Різнобічні мовні взаємини сприяли тому, що обмін реаліями су-проводжували запозичення. Проте термін “запозичення” вимагає обережності у використанні, оскільки українськими говірками Карпат запозиченою прийнято вважати тільки ту назву, яка переходить до конкретної мови разом із реалією, слово разом із поняттям. Наприклад, із румунської мови запозичено номени бра? – ‘пристрій для розбивання бринзи’ (рум. br?i(u) ‘тс.’ [ЕСУМ І, 243]), струнґа– ‘загорода для доїння овець’ (рум. str?ng? ‘тс.’, алб. Strungа – ‘загін для доїння овець (кіз)), бриндз’а– ‘солений овечий сир’ (рум. br?z? ‘бринза, сир’, молд. брынзы ‘тс.’ [Кобил., 71, 82]),ґ(к)л’еґ– ‘шлунок теляти або ягняти для підквашування молока’ (рум. chiag (*cl’ag) [ЕСУМ І, 531; Фасмер І, 418]) та ін.11 Дослідник О.Рот пропонує запозичення нової назви, що стає синонімом “старої” назви, вважати лексичним проникненням [розрядка наша. – Т.Я.] (у рум. мові – scutar ‘пастух’ (< укр. скотар) синонім до рум. cioban). [...] Лексичні проникнення засвоюються шляхом боротьби нової запозиченої мовної одиниці із споконвічною лексемою”12. Зокрема, в гуцульських говірках відзначено румунізми боўгар’ – ‘скотар,пастух великої рогатої худоби’ (рум. bouar (boa|r) ‘пастух’),вакар ‘тс.’ (рум. v?c?r – ‘чередник’), ґул’аш ‘тс.’ (уг. guly?s – ‘пастух корів’), чабан– ‘вівчар’ (тур. ?oban – ‘пастух’), які функціонують у карпатоукраїнських говірках парале-льно з автохтонними назвами пастух,скотар’,чередник,віўч’а(е)р’ тощо. Однак у сучасній лінгвістичній науці не завжди чітко розрізняють власне запозичення та проникнення з інших мов . Традиційно до запозичень (на лексичному рівні) відносять “слова або його окремі значення [...], перенесені з однієї мови в іншу”13.

Лексика пастухування карпатоукраїнських говірок за своїм складом генетично неоднорідна. Найчисельніший пласт становлять назви праслов’янського походження і їхні деривати (вівця,баран,ягня,корова,бик,віл,теля,кобила,кінь,лоша,коза,козел, цап, молоко, сир, весна, зима, літо, осінь, пасти, гнати тощо).Запозичення в лексиці пастухування українських карпатських говірок є відносно нечисленною (?13%). Закономірно, що найбільше налічується румунізмів (44%), що є результатом “валаської” колонiзацiї14. Значно менше номенів, запозичених з інших слов’янських і неслов’янських мов, зокрема угорської (16%), тюркських (12%), німецької (11%), польської (9%), латинської (6%), словацької (2%).

Уперше, за даними Й. Дзендзелівського, проблеми іншомовних запозичень в українській мові торкнувся І.Вагилевич у праці “Rozprawy o j?zyku po?udnioworuskim (1841–1843)”15, де він виділив два види запозичень – “із чужих мов і зі споріднених” (“pobratymczych”).

Окрім особливо значного румунського пласту запозичень (у традиційному розумінні), у лексиці пастухування зафіксовано також запозичення зі слов’янських (зокрема, західнослов’янських) мов. Так, за даними етимологічних словників, із польської мови перенесено такі назви тварин: бидло (пол. byd?o – ‘худоба’ [ЕСУМ І, 183]); л’оха (пол. locha –‘свиня’ [Br?ckner, 301]); назви посуду: (д)збан (пол. dzban, пол. діал. zban – посудина для молока’ [ЕСУМ ІІ, 55]); назви знаків: кульчик (пол. діал. kulczyk – ‘сережка’ [ЕСУМ ІІІ, 138]) та ін.

Зі словацької мови запозичено лексеми: мразниц’а (слц. mraznica; очевидним є безпосередній зв’язок із псл. *morzъ – ‘мороз’ [ЕСУМ ІІІ, 515, 527]); |бача (слц. ва?а – ‘старший вівчар’ [ЕСУМ І, 154; Мachek, 21]) тощо.

Інколи погляди етимологів на джерело запозичення не збігаються, наприклад, слово майерка, як уважають автори ЕСУМу, запозичено з польської або словацької мови; порівн.: пол. діал. majer, majerz – ‘місце, де ночують і дояться корови’ [SW ІІ, 849], слц. majerni?ka – ‘робітниця на фермі’ (є застарілим), срб., хрв. M?jyr – ‘ферма’, які похо-дять від нвн. Meier, Meierei – ‘ферма, молочне господарство’, що через двн. Meior (‘на-глядач, – орендар’) зводиться до лат. m?ior – ‘більший’ [ЕСУМ ІІІ, 425; 348]).

У дослідженні запозичень важливим є визначення мови-посередника. Як свідчать опрацьовані джерела, через польську мову запозичено назви:

— із німецької: гурт– ‘отара овець’ (двн. hurt (нвн. H?rde) – ‘плетена огорожа для овець’; порівн.: пол. hurt – ‘стадо’, ‘гуртова торгівля ’, пол. діал. hurt – ‘переносна огорожа для овець’ [ЕСУМ І, 624; Br?ckner, 174; Пуйо, 19; SW ІІ, 65; SJРD ІІІ, 128; SJР І, 712]); кушнір – ‘майстер, що вичиняє хутро із шкури овець’ (нім. K?rschner від давнього ‘хутро’; пол. ku?nierz [ЕСУМ ІІІ , 170; Br?ckner, 285; SJP І , 1024; SWJP, 448]); кошт – “їжа, яку виносив власник овець на полонину” (нім. koste (kost) – ‘утримання, витрати, вартість, ціна’; пол. ‘ тс.’ koszt [ЕСУМ Ш, 69; Фасмер ІІ, 361; Br?ckner, 260]); |шопа (нім. Schuppen ‘навіс, сарай’; пол., пол. діал. szopa – ‘сарай, навіс’, ‘тимчасове приміщення для тварин’ [Фасмер ІV, 466, Br?ckner, 551; SW VІІ, 646; SJР ІІІ, 391]); йал’|кір’ – ‘приміщення для зберігання молокопродуктів’ (попереднє  джерело – нім. або чес. мова (двн. ark?re; ст.чес. alke?, що походить від лат. alcuarium, alkora, від arcus ‘арка’); порівн: пол. alkierz – ‘комірка’ [ЕСУМ І, 61; ЕSJР І, 9; Br?ckner, 3; SW І, 25]);

— з латинської: депутат– ‘власник чи орендар полонини’ ( лат. d?put?tus “при-значений, посланий, уповноважений”; пол. Deputat – ‘виборний представник насе-лення в постійно діючих органах влади’), кастратор– ‘той, хто каструє тварин’ (де-риват каструвати; лат. castro – ‘підрубую, підрізую, каструю’; пол. kastrowa? ‘тс.’ [ЕСУМ ІІ, 400; Фасмер ІІ, 208; ESJP І, 641]); бе|саги (лат. bissaccium – ‘перекидна торба’, утворено з основ слів bis ‘двічі’ і saccus – ‘мішок’; пол. діал. biesagi ‘тс.’ [ЕСУМ І, 176; Br?ckner, 26]);

— з італійської: беріўка– ‘посудина для зберігання молокопродуктів’ (похідне утворення від барило – з італ. або середньолат. мови через польську: пол. bary?a, італ. bar?le – ‘діжка’ [ЕСУМ І, 143; ІІ, 447; SW І, 102; ІІ, 435]).

Свідченням карпатської мовної спільності є низка лексико-семантичних паралелей. Пастуші назви, засвідчені в західнослов’янських мовах і в карпатських говорах української мови, формують мікропарадигми:

1) назви тварин: збірні назви – карп.укр. бидло – ‘велика рогата худоба’ – пол. bуd?o ‘тс.’; карп.укр. худоба ‘тс.’ – пол. chudoba ‘тс.’ тощо; загальні назви тварин (вівця, баран, ягня, корова, бик, теля, коза, цап, кінь, кобила, кнур, свиня та ін.) здебільшого загальнослов’янські;

2) назви стад тварин: карп.укр. стадо– ‘череда великої рогатої худоби’ – пол. stadо ‘тс.’ [SJP III, 294], карп.укр. гурма – ‘отара овець’ – пол. діал. hurm, hurma ‘тс.’ [SW ІІ, 65], карп.укр. череда– ‘стадо’ – пол. czereda, trzoda ‘тс.’, порівн: пол. ді-ал. – ‘хлопець чи дівчина, які допомагають пастухові’ [SW І, 384; VІІІ, 10; SJР І, 312; SJРD І, 1124]; карп.укр. та|бун – ‘стадо коней’ – пол. діал. tabun ‘тс.’ [SW VІІІ, 4; SJР ІІІ, 438], карп.укр. гурт– ‘отара овець’ – пол. hurt ‘стадо’, порівн.: пол. діал. hurt – ‘переносна огорожа для овець’ [SW ІІ, 65; SJРD ІІІ, 128; SJР І, 712]) та ін.;

3) назви агентів: карп.укр. пастух,пастир’ – ‘той, хто випасає худобу’ – пол. pаstuch ‘тс.’, пол. діал paster ‘тс.’ [SW ІV,79, 80; SJP ІII, 591; SWJP, 726]; слц. pastier ‘тс.’ [VSRSІII, 51];чес. past??, pas?k ‘тс.’ [PSJ?ІV, 117, 130;ЧУС ІІ, 15; US? ІI, 718]; чес. діал. pastuch ‘тс.’ [PSJ? І, 129]; карп.укр. вівч’а(е)р’ – ‘пастух овець’ – пол. owczarz ‘тс.’ [SW ІII, 916; SJP І I, 547; SWJP, 705], пол. діал. owcarz ‘тс.’ [Szyfer, 169, 170], слц. оv?iar ‘тс.’ [VSRS ІI, 836], чес. оv??k ‘тс.’ [PSJ? ІІІ , 1243; ЧУС І, 478; U?S І, 119], чес. діал. ov??? ‘тс.’ [PSJ?, там само]; карп.укр. |бача ‘старший чабан’ – пол. bаса – ‘старший вівчар’, пол. діал. bacza ‘тс.’ [SW І, 79; SJPD І, 286; SJP І, 103; SWJP, 36], слц. ba?a ‘тс.’, ‘старий чабан’ [VSRS І, 99]; чес. ba?a [PSJ? І, 64; SSJ? І, 69]; карп.укр. чабан – ‘пастух овець’ – пол. czaban – ‘пастух волів чи овець’ [SW І, 367], карп.укр. баран’ар – ‘пастух баранів’ – пол. діал. baraniarz ‘тс.’ [SW І, 96; SJPD І, 344]; карп.укр. йагн’атник,йагн’еч’ер’ – ‘пастух ягнят’ – слц. jah?a?iar ‘тс.’ [VSRS І, 757, 757], чес. рas?k jeh?at ‘тс.’ [U?S ІІ, 1372]; карп.укр. йело|ч’ер’ ‘пастух молодняка’ – слц. jaloviar ‘тс.’ [VSRS І, 759]; карп.укр. нага|н’ач ‘помічник пастуха, який наганяє овець для доїння ’ – пол. діал. naganіacz [SW ІІ, 52]; карп.укр. гонілник ‘тс.’ – пол. діал. honielnik [SW, там само; Szyfer, 170], слц. hon?ln?k – ‘підпасич, помічник пастуха овець’ [SSJ І, 504; VSRS І, 634], чес. hon?k, hon?c – ‘погонич’ [ЧУС І, 180, 181]; карп.укр.боўгар’ – ‘ пастух великої рогатої худоби’ – пол. діал. bouhar ‘тс.’ [SW І, 194]; карп.укр. скотар’ ‘тс.’ – пол. діал. skotarz, skotnik [SW VI, 167]; карп.укр. га?де? ‘тс.’ –пол.діал. hajda, hajdaj – ‘пастух у горах’, ‘старший пастух’ [SWІI, 4];карп.укр. коровар’ – ‘пастух корів’ – пол., пол. діал. krowiarz [SW ІI, 564; SJPD ІV, 1161; SJP І, 988; 228, 117], пор.: пол. діал . krowopas ‘тс.’ [SW, там само], слц. kraviak ‘тс.’ [VSRS І, 929]; чес. k?ovnik ‘тс.’ [SSJ? І, 1024]; карп.укр. волар’ – ‘пастух волів’ – пол. wolarz, wolownik ‘тс.’ [SW VIII, 686], слц. voliar ‘тс.’ [SSJ V, 142; VSRS V, 439], чес. vola?, vol?k ‘тс.’ [SSJ? ІV, 1111]; карп.укр. тел’етник ‘пастух телят’ – слц. tel’atnik – ‘пастух телят’ [VSRS V, 45],чес.діал. teletnik ‘тс.’ [PSJ?VI, 67];карп.укр. підпасич –пол.діал. podpasek, podpasicz, podpasycz ‘тс.’,пол. podpastych ‘тс.’ [SW ІV, 396]; карп.укр. кон’ар’,кон’ух – ‘пастух коней’ – пол. діал. koniarz, kuniarz [SW ІI, 439], пол. koniuch [SW, там само ; SJPD ІV, 923; SJP І, 928], слц. koniar [SSJ І, 733; VSRS І, 888], чес. ko??k [PSJ? ІI, 228; SSJ? І, 925; U?S І, 458], чес. діал. kobyl?k [PSJ? ІI, 174; SSJ? І, 898]; карп.укр. с|тадник ‘ тс.’ – пол. діал. stadnik – ‘наглядач стада коней’, ‘пастух стада коней’ [SW VI, 382], карп. укр. та|бун:ик ‘тс.’, пол. діал. tabu?czyk, tabuniarz ‘тс.’ [SWІІІ, 4];карп.укр. коз’ар – ‘пастух кіз’ –пол. koziarz ‘тс.’[SW ІI, 511, SJPD ІV, 1077; SJP ІІ, 967], пол. діал. kozarz ‘тс.’ [SW, там само], слц. koziar ‘тс.’ [VSRSІ, 919],чес. koz?k, koza?, pas?k koz ‘тс.’ [PSJ?ІI, 329, SSJ?І, 978;U?S І, 445]; карп.укр. свин’ар ‘пастух свиней’ – пол. ?winiarz ‘тс.’ [SW VII, 790; SJP ІII, 435; SWJP, 1116], слц. sviniar ‘тс.’ [VSRS ІV, 646], чес . svi?ak, svi?a?, svinar ‘тс.’ [PSJ? V, 957]; карп. укр. дойарка – ‘жінка, яка доїть на полонині худобу’ – пол. dojarz (dojarzka) ‘тс.’ [SJPDІI, 204; SJPІ, 387; SWJP, 181],слц. doj?iar ‘тс.’ [VSRSІ,357]; чес. doji?ka’тс.’ [SSJ? І, 348]; карп.укр. каст|ратор – ‘той, хто каструє тварин’ – пол. kastrator ‘тс.’ [SW ІІ, 289; І, 841], пол. діал. kastrownik ‘тс.’ [SW, там само] та ін;

4) назви на позначення побуту: карп.укр. бесаги – ‘подвійна торба’ – пол. biesagi, пол. діал. biesaga, besaga [SW І, 153], слц. bisahy ‘тс.’ [ЕСУМ І, 176]; карп.укр. трем|біта – ‘дерев’яна труба (до 3–х м довжини), зробленої зі смерекового дерева, обвитої березовою корою’ – пол. trombita ‘тс.’ [SW VІІІ, 114; SJР ІІІ, 490, 494]; карп. укр. флойара – ‘пастуша сопілка’ – пол. fujarka, fulara, fujera ‘тс.’ [SW І, 780; SJР І, 579; ЧУС І, 159; ОКДА ІV, к. 10], слц., чес. fujara ‘тс.’ [ЧУС І, 159; ОКДА ІV, к. 10]; карп.укр. бучок– ‘палиця пастуха’ – пол. bucek ‘тс.’ [Szyfer, 186, 187], карп.укр. |пуга– ‘кнут’ – пол. puha ‘тс.’ [SW V, 428] та ін.; назви посуду : карп.укр. |путера – ‘посудина для переробки молочних продуктів’ – пол. putyra ‘тс.’ [SW V, 446], карп.укр. |путн’а – ‘дерев’яна діжка для виготовлення бринзи’ – пол. putnia ‘тс.’ [SW, там само], слц. puterа ‘тс.’; карп.укр. ґелета ‘тс.’ –пол.діал. gieleta ‘тс.’ [SWІ, 822]та ін.; назви місця : карп.укр. пасовишче,пасо|вис’ко– ‘місце випасання худоби’ – пол. pastwisko, пол. діал. pasowisko ‘тс.’ [SW ІV, 785; SJР ІІ, 591], слц. pastvisko, pastvina, pastvа ‘тс.’ [VSRSІІІ, 52;КSSJ, 447],чес. pastvisko, pastvi?t?, pastvina ‘тс.’[ЧУС ІІ, 15, 16]; карп.укр. грун’ – ‘пасовище в горах’ – пол. діал. gru?, gro? – ‘гора’, ‘вершина гори’, ‘гірське поле, поляна’ [SW І, 913, 923], слц. gr?? – ‘круча; схил гори, порослий лісом’ [VSRS І, 567; КSSJ, 169]; карп.укр. лаз – ‘пасовище’ – пол. ?az – ‘стежка в горах’, пол. діал. ?az – ‘пасовисько’ [SW ІІ, 802], чес. laz – ‘лісова ділянка, перетворена в поле; поле біля лісу’, слц. laz – ‘гірське селище; поле біля лісу’ [VSRS ІІ, 44; КSSJ, 281]; карп.укр. мразниц’а – ‘місце випасання овець у зимовий перод’ – слц. mraznica – ‘час від дня Св. Дмитрія, коли закінчують доїти овець, до першого снігу’, ‘час випасання овець на пасовищах після 1 листопада’, ‘холодне приміщення’; ‘зимове стійло для худоби’, ‘приміщення для худоби на полонині, яке використовується взимку’ [VSRS ІІ, 256], порівн: чес. діал. mraznica – ‘холодне приміщення’, ‘дорога в долині, де довго тримається сніг’ [ОКДА І, НМ 24]; карп.укр. сті?ло – ‘місце відпочинку худоби’ – пол.діал. stoj?j, stoi?o ‘тс.’ [SW VІ, 426]; порівн.: слц. stojisko – ‘стійло’, ‘загорода для однієї тварини’ [VSRS ІV, 544; КSSJ, 670]; карп.укр. дан – ‘місце годівлі овець’ – слц. da? ‘тс.’ [VSRS І, 283, 284; КSSJ, 100], чес. da? ‘тс.’ [ЧУС І, 95]; карп.укр. ст|рунґа – ‘місце доїння овець’ – пол. діал. str?ga, чес. strunga, слц. strunga ‘тс.’;карп.укр. ко|ш’ера – ‘загорожа для овець на літо’ –пол. koszar(a) ‘тс.’[SW ІІ, 494; SJР І, 960; SJРD ІІІ, 1048, 1049], чес. ko??r, ko?iar ‘тс.’ [SSJ? І, 966; РSJР ІІ, 309], слц. ko?iar ‘тс.’ [VSRS VІ, 914; КSSJ, 258]; карп.укр. |ца|рок – ‘загорода для тварин’ – слц. c?rоk ‘стійло’ [VSRS І, 201; КSSJ, 80]; карп.укр. с|та?н’а – ‘приміщення для худоби’ – пол. stajnia – ‘приміщення для коней’ [SW VІ, 384; SJP ІІІ, 294], чес. st?j, st?ni ‘тс;рідко–для корів’ [РSJ?V, 669;ЧУС ІІ, 350, 351],слц. staj?a ‘тс.’[VSRS ІV, 504; КSSJ, 670]; карп.укр. хліў ‘тс.’ – пол. chlew – ‘приміщення для свиней, також іншої худоби’ [SW І, 280; SJРD І, 861; SJР І, 244], чес. chl?v – ‘хлів, стайня; будівля для худоби’ [SSJ? І, 690; ЧУС І, 199], слц. chlіev ‘тс.’ [VSRS І, 690; КSSJ, 200]; карп.укр. салаш(|халаш) – ‘огорожа на полонині для овець’ – пол. діал. sza?as ‘тс.’, ‘тимчасове житло; пастуша колиба’ [SW VII, 560; SJP III, 364; SGP VI, 560], чес. sala? – ‘пастуший курінь’, ‘хлів,кошара для худоби на полонині’ [ЧУС ІІ, 279],слц. sala? – ‘кошара для овець у полонині’, ‘колиба для пастухів’ [VSRSІV, 262;КSSJ,625]; карп.укр. |шопа – ‘навіс для худоби в полонині’ – пол., пол. діал. szopa – ‘сарай, навіс’, ‘тимчасове приміщення для тварин’ [SW VІІ, 646; SJР ІІІ, 391], слц. ?ора [VSRS ІV, 709; КSSJ, 712]; карп.укр. те|л’етник – ‘приміщення, загорода для телят’ – пол. ciel?tnik ‘тс.’ [SW VІІІ, 324; SJР І, 277; SJРD І, 974], чес. teletnik ‘тс.’ [РSJ? VІ, 67]; карп.укр. колиба – ‘приміщення для пастухів’ – пол., слц., чес. koliba ‘тс.’, ‘приміщення для овець’ [SW ІІ, 26; SJРD ІІІ, 806, 818; SJР І, 898]; карп.укр. комарник – ‘сховок пастуший для жентиці, бринзи, будзів’ – пол. діал. komarnik ‘тс.’ [SW ІІ, 415; SJРD ІІІ, 849], чес. kom?rn?k; слц. kom?rnik [ОКДА, там само; І, НМ 16]; карп.укр. подуш’ера – ‘полиця в стаї для сушіння сирів’ –пол.діал. podyszar ‘тс.’ [SWІV, 443], слц. podі?іar [SSJ V, 346] та ін.; назви продуктів пастухування : карп.укр. бриндза – ‘солений овечий сир’ – пол. bryndza ‘тс.’ [Szyfer, 181, 182; SW І, 215; SWJР, 78], слц. bryndza, чес. brynza [VSRS І, 184]; карп.укр. сирватка – ‘сироватка’ – пол. діал. serwatka ‘тс.’ [SW VІ, 76; SJР ІІІ, 189; Szyfer, 181], слц. srv?tka, чес. serоv?tka’тс.’ [ЧУС ІІ, 385]; карп.укр. жентиц’а ‘тс.’ – пол. ??tycia,?entyca,?уntyca ‘тс.’ [SJР VІІІ, 709; Szyfer, 181, 86], слц. ?in?ica, чес. ?і?ісa ‘тс.’ [VSRS VІ, 210] та ін.; назви хвороб тварин : карп.укр. шелест|ниц’і – ‘карбункул; антракс’ – пол. szelestnica ‘тс.’ [SW VІІ, 600] та ін.; назви обрядів: карп.укр.міра – ‘контрольне вимірювання дійності овець’ – пол. діал. mira ‘тс.’ [SW, ІІ, 996; Szyfer, 112] та ін.; назви на позначення часу : карп.укр. |літовишче – ‘час літнього випасання худоби’ – пол. latowisko, пол. діал. lat?wka, пол. діал. latownik ‘тс.’ [SW II, 694]; карп.укр. осеновишче, осінка – ‘час випасання худоби восени після сходу з полонин’ – пол. діал. jesieniowisko – ‘осінній вигін худоби та овець на пасовище; похід із вівцями з полонин із села’ [SW II, 171]; назви дзвінків : карп.укр. дзві|нок – ‘дзвінок, який вішається на шию худобі’ – пол. dzwоnеk ‘тс.’ [SW І, 665], пол. діал. dzwоnkі (мн.) ‘тс.’ [Szyfer, 189]; карп.укр. клопота?ло – ‘дзвінок із бляхи, який вяжуть на шию найчастіше коровам чи вівцям’ – пол. діал. k?apacze ‘тс.’ [Szyfer, 189] та ін.

Викладений у статті матеріал дає підстави для таких висновків: лексика пастухування репрезентує мовну картину світу населення Карпат, що виявляється в особли-востях номінаційної системи. Спільні лексичні риси об’єднали карпатоукраїнські го-вірки (гуцульські, бойківські, закарпатські і лемківські), південні говірки Малої Польщі, східні і центральні говірки Словаччини, моравські говірки чеської мови, а такої румунську й угорську мови. Це зумовлене передовсім складністю етнічної та мовної історії Карпат.

Ознайомлення з пастушою культурою під час експедицій, з’ясування стану дослідження номінації цієї культури переконали в необхідності ґрунтовного системного вивчення цієї тематичної групи в говорах карпатської зони. Важливим є з’ясування історичного джерела найменувань, виявлення загальнокарпатських особливостей, а також міждіалектних і міжмовних паралелей унаслідок мовних контактів.

Список скорочень

ЕСУМ— Етимологічний словник української мови: У 7-ми т. Т.1–4. Київ, 1982–2002.

Кобил. — Кобилянський Б.В. Гуцульський говір і його відношення до говору Покутя // Український діалектологічний збірник. Київ, 1928. Кн.1. С.1–92.

ОКДА— Общекарпатский диалектологический атлас. Вып.1. Кишинев, 1989.

Пуйо— Пуйо И.Ю. Скотоводческая лексика украинских говоров района Карпат. Автореф. дис. ... канд. филол. наук. Киев, 1981. 24с.

Фасмер— Фасмер М. Этимологический словарь русского языка Т.1–4.Москва, 1964–1973.

ЧУС— Чесько-український словник. Т.1–2 Київ,1988.

Br?ckner— Br?ckner A. S?ownik etymologiczny j?zyka polkiego. Krak?w, 1957.

ESJP— Ba?kowski A. Etymologiczny s?ownik j?zyka polkiego.T.1.– Warszawa,2000.

Machek— Machek V. Etymologyck? s?ownik jazyka ?eskiho a slovensk?ho.Praha, 1957.

PSJ?— P??ru?n? slovn?k jazyka ?esk?ho. Т.1–4. Praha, 1953.

SJP— S?ownik j?zyka polskiego. T. 1–3. Warszawa, 1996.

SJPD— S?ownik j?zyka polskiego. T.1–11. Warszawa, 1958–1969.

SSJ —Slownik slovenskeho jazyka.T.1–5. Bratislawa, 1959–1965.

SSJ?—Slovnik spisovn?ho jazyka ?esk?ho. Т.1–6. Praha, 1967.

SW—S?ownik j?zyka polskiego. №.1–8. Warszawa, 1900–1927.

SWJP—S?ownik wsp??czesnego j?zyka polskiego. Warszawa, 1996.

U?S—A.Kurimsk?, R.?i?kova, N.Savick?. Ukrajinsko-?esk? slovnik. Praha,1994–1996.

VSRS—Vel’k? slovensko-rusk? slovnik. T.1–6. Bratislava, 1979–1995.

Szyfer—Szyfer A. S?ownictwo pasterskie Tatr i Podhala // Pasterstwo Tatr Polskich

i Podhala. Wroc?aw–Krak?w–Warszawa, 1962. Т.4. S.163–193.

 

Тетяна ЯСТРЕМСЬКА
Інститут Українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України вул. Козельницька, 4, Львів 79026
Відділ української мови

 

✉ Бажаєте отримувати нові статті на email? Підписатися на оновлення
Теги:     Карпати      Гуцульщина      гуцули      бойки      пастухування      полонина      вівчарства      чабан      вакар      чабан      валах      волохи      мразниця      бесаги      бринза      пастухи      худоба      маржина      етнолінгвістика      мовознавство      румунізми      гори      запозичення      українці      мова      карпатський діалект      дослідження      Ясремська      культура      традиції      звичаї      бойки      вівчарі
AddThis Social Bookmark Button

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus