Четвер
24 вер., 2020
      

Хто такі руси? Походження князя Рюрика

Рейтинг 3.9 з 5. Голосів: 12

Хто такі руси

Ми часто оперуємо термінами "Русь", "Київська Русь", говоримо "ми руси", "русини", "русичі", та чи знаємо про походження цих назв? Хто такі насправді руси? Згадки про варягів і Рюрика в історичних джерелах. Етимологія імені Рюрик.

Етнічна приналежність "русів" в історичних колах досі викликає безліч гострих суперечок і дискусій. А відтак - тема відкрита до обговорення. У цій статті я збираюсь дослідити питання "Хто такі руси?" і "Хто ми, українці?" - нащадки скіфів чи Рюриковичів? У першу чергу хочу відповісти на це питання самому собі. Почнемо з вивчення "Повісті Времяних Літ" (ПВЛ) - найвідомішого руського літописного зведення, складеного у Києві XI - поч.XII ст. літописцем Нестором

"В Яфетовій же частині сидить русь, чудь і всякі народи: меря, мурома, весь, мордва, заволоцька чудь, перм, печера, ям, угра, литва, зимигола, корсь, летьгола, ліб. Ляхи ж, і прусси, і чудь сидять поблизу моря Варязького. По сьому ж морю сидять варяги: сюди, на схід,— до наділу Симового; по тому ж морю сидять вони на захід — до землі Англійської і до Волоської. Яфетове бо коліно й це: варяги, свеї, нормани, готи, русь, англи, галичани, волохи, римляни, німці, корляги, венедиці, фряги та інші. Вони сидять [одні коло одних] од заходу до півдня і сусідять з племенем Хамовим."

Літописець окремо згадує і про русь, і про варягів. Перших локалізує в "Яфетовій частині", тобто "Руській (Східно-Європейській) рівнині", других - поблизу Балтійського моря (Варязького моря).

Руська рівнинаЛокалізація "Руської рівнини" на мапі. Автор: Maximilian Dörrbecke

Отже, читаємо "Повість" далі: 

"У РІК 6370 [862]. Вигнали [чудь, словени, кривичі і весь] варягів за море, і не дали їм данини, і стали самі в себе володіти. І не було в них правди, і встав рід на рід, і були усобиці в них, і воювати вони між собою почали. І сказали вони: "Пошукаємо самі собі князя, який би володів нами і рядив за угодою, по праву". Пішли вони за море до варягів, до русіБо так звали тих варягів — русь, як ото одні звуться свеями, а другі — норманами, англами, інші — готами, — отак і ці. Сказали русі чудь, словени, кривич і весь: "Земля наша велика і щедра, а порядку в ній нема. Ідіть-но княжити і володіти нами". І вибралося троє братів із родами своїми, і з собою всю узяли русь. І прийшли вони спершу до словен, і поставили город Ладогу. І сів у Ладозі найстарший [брат] Рюрик, а другий, Синеус, — на Білім озері, а третій, Трувор, — в [городі] Ізборську. І од тих варягів дістала [свою] назву Руська земля".

Ключова фраза повідомлення "...Бо так звали тих варягів - русь".  Тобто, Нестор їх ототожнює, хоча у попередньому епізоді розділяв. Таке враження, що сам він плутався - варяги і русь один і той самий народ, чи ні? Також у цьому епізоді подається передісторія: слов'яни начебто не змогли дійти згоди між собою та пішли до русів, де і запросили Рюрика на князювання, який осів спочатку на Ладозі -- найближчий до варягів слов'янський центр.

Ладога - стара гравюра

Щиро кажучи, я не вірю, що слов'яни не були здатні до самоорганізації і самодисципліни. Не вірю, що наші предки не були здатні самооборонятись, не здатні самостійно нести відповідальність за свою землю. Адже маємо джерела, зокрема свідчення арабських мандрівників та інші хроніки, де згадуються "докиївські" об'єднання слов'ян: Куявія, Славія, Артанія, а також так-звані "Північні архонти" (офіційно визнані істориками) - так у Візантії в VI-VII столітті називали слов'янські князівства на північ від річки Дунай і Північного Причорномор'я, які Константинополь намагався поставити в залежність. Про централізовану владу у слов'ян задовго до Рюриковичів свідчить й "Іоакимівський літопис". А деякі історики наголошують, що перші київські князі мали скіфо-сарматське походження (чит. статтю "Хто насправді заснував Київ?"). Окремо існує також гіпотеза про те, що Київ був заснований черняхівськими племенами

Також у фрагменті згадуються такі не слов'янські імена як "Синеус" і "Трувор" - "брати" Рюрика. Під 912 роком, в тій же "Повісті", дізнаємося й інші імена:  

"літо 6420 [912]. Послав Олег мужів своїх встановити мир і заключити договір між греками і руссю. І послав запропонувати основу другого договору [копію попереднього] , що був за тих же царів — Лева і Александра. «Ми від роду руського — Карли, Інегельд, Фарлоф, Веремуд, Рулав, Гуди, Руальд, Карн, Фрелав, Рюар, Актеву, Труан, Лідульфост, Стемир — послані від Олега, великого князя руського, і від усіх світлих бояр, які під його рукою, до вас..." 

Жодне з перелічених імен, на  мою думку, немає ані крихти слов'янського, ані тим паче українського походження. Вже на основі цієї інформації можна зробити висновок, що правляча каста Рюриковичів не мала чітко вираженого слов'янського коріння, принаймі навряд чи хтось із перелічених вище імен походив з полян чи древлян.

Закликання варягівСлов'яни запрошують варягів на князювання. Художник - Федір Антонович Бруні, 1839 р.

Етнонім "варяги" також згадується у "Псковському літописі", процитую:

А князи в та лета бяху на Рускои земли; От Варяговъ 3 князя, первому имя Скалдъ, а дроугому Дир, а третьему Рюрик…

Отже, вже мінімум у двох давньоруських літописах зустрічаємо назву "варяги" по відношення до Рюриковичів. Цікаво, що варягами згадуються й Аскольд та Дір, які не належали до роду Рюриковичів. І не випадково. Тому що, ім'я Аскольд - літописний варіант скандинавського імені Höskuldr, а Дір - походить від розповсюдженого скандинавського "Dyr", що означає звір. 

Читаємо далі:

А по двох літах помер Синеус і брат його Трувор, і взяв Рюрик волость усю один. І, прийшовши до [озера] Ільменя, поставив він город над Волховом, і назвали його Новгородом. І сів він тут, князюючи і роздаючи мужам своїм волості, [звелівши їм] городи ставити: тому — Полоцьк, тому — Ростов, другому — Білоозеро. А варяги по тих городах є приходні. Перші насельники в Новгороді — словени, а в Полоцьку — кривичі, в Ростові — меря, у Білоозері — весь, в Муромі — мурома. І тими всіма володів Рюрик. І було в нього два мужі, Аскольд і Дір, не його племені, а бояри. І відпросилися вони [в Рюрика піти] до Цесарограда з родом своїм, і рушили обидва по Дніпру. Ідучи мимо, узріли вони на горі городок і запитали, кажучи: «Чий се город?» А вони, [тамтешні жителі], сказали: «Було троє братів, Кий, Щек [і] Хорив, які зробили город сей і згинули. А ми сидимо в городі їхньому і платимо данину хозарам». Аскольд, отож, і Дір зостались удвох у городі цьому, і зібрали багато варягів, і почали володіти Полянською землею. А Рюрик княжив у Новгороді.

У Київ Аскольд і Дір потрапили з дозволу Рюрика, та значно пізніше самих засновників, автохтонів - Кия, Щека і Хорива (!), встановили свою владу над полянами, воєнізували народ та розпочали ряд військових кампаній проти греків - зокрема похід на Царгород (Константинополь). Згодом Аскольд і Дір були навіть хрещені, щоби зберегти владу. Є версія, що Дир - це не окрема особа, а титул, який додавався до імені, тобто - Аскольд Дір (Аскольд Звір). Академік Борис Рибаков писав:

«Особистість князя Діра нам не зрозуміла. Відчувається, що його ім'я штучно приєднане до Аскольда, тому що при описі їх спільних дій, граматична форма дає нам одиночне, а не подвійне число, як це мало б бути при описі спільних дій двох осіб».

Так чи інакше, бояри Аскольд і Дір для мене - це ще одне підтвердження варязької колонізації "Руської рівнини", на якій проживали східнослов'янські племена, наші предки.

Радзивілівський літопис - Аскольд і ДірРадзивіллівський літопис. Мініатюра: Аскольд і Дір, що просять у Рюрика в Новгороді дозволу на похід в Цариград; прибуття Аскольда і Діра на кораблях з дружиною до Києва.

Перейдемо тепер до етимології і ономастики. Мене цікавить походження імені "Рюрик". Як вважають деякі лінгвісти, ім'я "Рюрик" є похідним від «Roth» - «вогненно-рудий як бог Тор» та «Rikr» - «могутній воїн, правитель». У середньовічних європейських хроніках це ім'я згадується як Рорик або Hrørek. Cпільне з ім'ям Рорик (Рюрик) походження мають також сучасні балто-пруські імена Родер, Родеріх (Roderich) та Родерік (Roderick). Я переглянув довідники жителів міст скандинавських країн і був здивований: досі ім'я Рюрик популярне в Швеції, Данії, Ісландії та Фінляндії. У слов'янських країнах ім'я Рюрик майже ніде не згадується. Отож, особисто для мене дуже складно стати на бік славістів й вважати ім'я Рюрик слов'янським, а відтак самого Рюрика слов'янином.

Надпись РюрикІм'я ruRikr на фрагменті рунічного каменю U413, використаного при будівництві церкви Норрсунда (Norrsunda), Уппланд, Швеція.

Русенборг
Цікаву назву, з точку огляду скандинавського походження назви "руси", має норвезька футбольна команда із Тронхейму - "Русенборг". Назва походить від топоніму найбільшого району Тронхейму і дослівно означає - "Місто русів". У минулому тут справді було ціле місто Русенборг, що підтверджують історичні та археологічні дані. Подібні топоніми збереглись й в інших куточках Скандинавії: назва побережжя Рослаген (Швеція), датське місто Роскілле (Данія) тощо. 

Хоча, славісти не зупиняються і висувають версію, що ім'я Рюрик тотожне "Рарог" (Rarog) - міфічному давньослов'янському божеству, що зображалось у вигляді вогненного сокола, яке нібито побутувало у західних слов'ян, переважно ободритів. Сама по собі ця етимологія дещо банальна, адже Рюрик і Рарог мають різну кореневу основу, семантично не пов'язані (ланюжок пов'язаних з ними слів досить різний), проте, археологічні знахідки вказують на те, що герб Рюриковичів був у вигляді сокола:

Герб Рюриковичей
Герб русов
Глиняна лита форма з печаткою у вигляді Сокола, Стара Ладога, 930 рік.

Сокол у РюриковичейФреска з Собору Софія Київська

Однак, "соколина" символіка аж ніяк не є свідченням слов'янського походження Рюрика. Соколи та інші птахи зустрічаються і у готів, і  у скандинавських племен. Птах взагалі був дуже поширеним тотемом у індоєвропейців:
 

Сокіл символ РюриковичівМонета датського конунга Анлафа Гутфрінтсона, 939-941 р.

Та повернімося до питання походження Рюрика. Основна думка тих, хто заперечує його варязьке коріння базується на гіпотезі про вже згаданих нами ободритів, яких Нестор, на їхню думку, не то помилково ототожнив з варягами, не то вони були  просто змішаними з балтами і варягами племенами. Звучить якось не переконливо. 

Насамперед, перш ніж щось стверджувати, варто чітко розібратися: а хто такі ободрити, де вони мешкали, у яких літописах згадуються та яким чином теоретично могли потрапити на Східноєвропейську рівнину і заснувати Київську Русь. На жаль, жодної чіткої та достовірної аргументації щодо "Рюриковичів ободритів" я не знайшов. Давньоруські літописи лише частково згадують про існування "бодричів". У середньовічних хроніках знаходимо більш детальну інформацію, що вони були окремим західнослов'янським племенем, проживавшим в долині річки Ельба, на заході від Мелкенбурга, межуючи із Нижньою Саксонією. Родоначальником ободритів був князь Вишеслав. Серед бодрицьких королів згадуються також: Віцеслав, Драговид, Славомир та інші.

Як бачимо, нічого варязького чи скандинавського у них немає, типові слов'яни, які навряд сильно відрізнялись від ляхів чи дулібів. Отже, бодричі, на мою думку, жодного відношення до Рюрика, Синеуса та Трувора не мають. Додам від себе, що саме ободрити заснували цілий слов'янський союз на землях сучасної Німеччини з центром на острові Рюген та залишили після себе цілу низку слов'янських топонімічних назв. Читайте окреме дослідження - Слов'янські топоніми в Німеччині

Портрет Рюрика із ТитулярникаПортрет Рюрика, яким часто оперують славісти, звертаючись до опису зовнішності князя. Портрет написаний по приказу  московського царя у 1672 році і розміщений у "Титулярнику".

Що ж, йдемо далі. Мене цікавить чи є якісь згадки про русів у скандинавських джерелах? Так, у середньовічній "Пісні про Нібелунгів" (Das Nibelungenlied) фігурують "руси", причому, окремо від "київських бійців". Цитую у перекладі:

То на диби здіймаючи своїх коней лихих,
То знову з гучним криком пришпоривши їх,
Скакали руси, греки, волохи й поляки, 
Безстрашністю і спритністю блиснути намагався всякий.

Із луків печеніги - вони там теж були - 
Вліт влучною стрілою будь-яку птаху били. 
Слідом за їх шумною й дикою ордою
Бійці із Київської землі мчали густим натовпом. 

Оригінальний текст:

Von Reußen und von Griechen | ritt da mancher Mann;
Die Polen und Walachen | zogen geschwind heran
Auf den guten Rossen, | die sie herrlich ritten.
Da zeigte sich ein Jeder | in seinen heimischen Sitten.

Aus dem Land zu Kiew | ritt da mancher Mann
Und die wilden Peschenegen. | Mit Bogen hub man an
Zu schießen nach den Vögeln, | die in den Lüften flogen;
Mit Kräften sie die Pfeile | bis zu des Bogens Ende zogen.

Створена "Пісня про Нібелунгів" невідомим автором XII-XIII століття і розповідає про весілля Етцеля (Аттіли), короля гуннів, з Кримхільдою (вдовою нідерландського князя Зігфрида). Весілля він справив у самоу серці Європи - Відні. В Авентюрі XXII, яка має назву "Про те, як Крімхільда обвінчалася з Етцелем", описаний з'їзд на їх весілля гостей сусідніх земель, серед яких згадуються "руси" - поряд з київськими бійцями (я так розумію, полянами), волохами, поляками, греками. Це весілля відбулось 425 року. Дата ця важлива. Чому? Тому що саме під 425-м роком датується перша в європейській літературі згадка про народ - «руси».

etzel-KriemhildКримхільда, Етцель та його свита. Сцена з "Пісні про Нібелунгів" (в оригіналі Das Nibelungenlied, Chapter 28, Epic poem in Middle High German, first half of the 13th century). Woodcut engraving and lithograph after a drawing by Julius Schnorr von Carolsfeld (German painter, 1794 - 1872), published in 1858.

Бельгійський професор G.F. Holmann у своїй праці "Rustringia, tanah air asli pangeran Rusia pertama Rurik dan saudara-saudaranya, (Рустрінгія, початкова Батьківщина першого руського великого князя Рюрика і братів його. Історичний досвід), опублікованій у 1819 році подає гіпотезу, що "наш" Рюрик - це датчанин Рорик Ютландський. У 1846 році в праці "Prehistory of the Baltic Sea Provinces" професор Дерптського університету Фрідріх Крузе (Friedrich Karl Hermann Kruse) також ототожнив Рюрика з Рориком Ютландським.

Рюрик ЮтландськийКонунг Рюрик Ютландський

Рюрик - король ЮтландскийІще один Рюрик. Король Рорик VII століття, дід принца Гамлета. Ілюстрація до книги Teutonic Myth and Legend (1912) 

Отже, я підійшов до більш-менш правдивих версій походження Рюрика. Рекомендую обов'язково ознайомиитися з вищезгаданими працями закордонних вчених. Вони відрізняються - об'єктивністю, не намагаючись щось-комусь нав'язати, як це помітно наприклад у Ломоносова, який був прихильником норманістів або у тих же славістів, які плетуть вигадки про "ободритів і Рарога".  Хочу наголосити, що у мене немає жодного бажання "оскандинавити" чи "ослов'янити" Рюрика. Навпаки, мене цікавить правда, історична справедливість. Власне, на цьому етапі хочу зупинитись і підбити підсумок усього написаного: 

Базуючись на інформації, яку подають давньоруські літописи (ПВЛ, Псковський, Радзивілівський та ін.), яку подають скандинавські хроніки та зарубіжні дослідники, базуючись на лінгвістичнх даних щодо походження імені Рюрик та інших антропонімів, згадуваних у "ПВЛ" - походження Рюриковичів вважаю варязьким. А "руси" - це соціальна група (військова каста), до якої належали Рюриковичі та їх бояри (воєводи). Лінгвістично, вона може відповідати скандинавським етнонімам - фінському "руотсі" або шведського "родси" - так звали жителів провінції Руслаген. Власне, тому Нестор і плутався у цих поняттях, то ототожнюючи, то розділяючи два етноніма - "русів" і "варягів".

Правління династії Рюриковичів - дерево

Якщо руси - це "варяги", чому тоді слов'яни пізніше звали себе русичами, русинами?

Повернімося знову до "ПВЛ":

"І сів Олег, князюючи, в Києві, і мовив Олег: «Хай буде се мати городам руським». І були в нього словени, і варяги, й інші, що прозвалися руссю. Сей же Олег почав городи ставити і встановив данину словенам, | і кривичам, і мерям. І встановив він варягам данину давати від Новгорода, — триста гривень на рік заради миру, — що до смерті Ярославової давали [новгородці] варягам."

Все дуже просто. Етнонім "руси", який вживався по відношенню до правлячої верхівки, поступово перейшов і на слов'янські племена, які входили до Київської Русі

"А слов'янський народ і руський — один; од варягів бо прозве лися вони руссю, а спершу були слов'янами; хоча вони й полянами звалися, але мова [в них] слов'янська була. Полянами ж вони пре звалися тому, що в полі сиділи, а мова в них була одна — слов'янська."

Кий, Щек, Либідь, ХоривСкіфи Кий, Щек та Хорив закладають першу борозну на новій землі.. На них, неначе з майбутнього, споглядає дівчина у віночку і вишиванці - українка Либідь. Художник - Артур Орльонов. 

Автор: Віталій Крашенінін
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків" 

Список використаної літератури:

  1. Літопис Руський. Повість времяних літ.
  2. Псковський літопис.
  3. Радзивілівський літопис.
  4. Пісня про Нібелунгів.
  5. "Баварський географ" (Descriptio civitatum et regionum ad septentrionalem plagam Danubii)
  6. Westphalen E. J. Monumenta inedita rerum Germanorum. Lipsiae. 1741.
  7. G.F. Holmann - "Rustringia, tanah air asli pangeran Rusia pertama Rurik dan saudara-saudaranya" (1819)
  8. Friedrich Karl Hermann Kruse - "Prehistory of the Baltic Sea Provinces" (1846)
  9. Friedrich Karl Hermann Kruse - "Russian Antiquities" (1844)
  10. Donald Alexander Mackenzie - "Teutonic Myth and Legend" (1912, 2nd Ed. 1934)
  11. Nugent, Thomas. The History of Vandalia. Vol. I. London, 1766, pp. 399—400
  12. Joachim Herrmann - Zwischen Hradschin und Vineta. Frühe Kulturen der Westslawen. Urania-Verlag, Leipzig-Jena-Berlin 1971
  13. Joachim Herrmann - Wikinger und Slawen. Zur Frühgeschichte der Ostseevölker. Akademie-Verlag Berlin 1982.
  14. Joachim Herrmann - Die Slawen in der Frühgeschichte des deutschen Volkes. Georg-Eckert-Institut für Internationale Schulbuchforschung, Braunschweig 1989

Не забудьте поділитись статею у соцмережах та вподобати нашу сторінку:


Теги:     Русь      літописи      варяги

завантаження...
blog comments powered by Disqus

Опитування

Якого Ви віросповідання?
 

завантаження...