Вівторок
19 бер., 2024
     

Ukrainian English
♦ Етнографія ♦ Українські Карпати » ♦ Закарпаття

Село Лазещина

Рейтинг 4.7 з 5. Голосів: 6

Село Лазещина

Лазещина - одне з найвисокогірних (716 м) і найживописніших сіл Закарпаття, знаходиться біля підніжжя гір Говерла і Петрос, за 240 км від Ужгорода і 40 км від районного центру Рахова. Є найхолоднішим селом України. Через усе село протікає однойменна річка Лазещина. Тут проживають понад 4 тис. осіб. На півночі села знаходиться відомий Яблунецький перевал. 

Перша письмова згадка про село Лазещина датується 1555 роком. Походження назви пов'язують зі словами «лаз», «тин», «лазити»: пастухи зі стадами через перелази сучасної Лазещини перебиралися з сіл Галичини через дрімучі ліси Яблуницького перевалу, щоб випасати худобу на закарпатських полонинах і луках, які в ті часи належали угорським феодалам. Тут жили селяни, які втекли від насильства експлуататорів з низинних районів.

Коротке прохолодне літо і сувора довга зима, відсутність родючих грунтів створювали труднощі для землеробства. Населення «відвойовувало» у природи і відстоювало річкові долини, лісові галявини, будь-які ділянки, придатні для обробітку. Вирощували переважно овес, урожай якого був невисоким. Основним родом занять стало тваринництво, лісові промисли та інші заробітки (до слова, така тенденція актуальна і для сучасності).

У XVII ст. територія села увійшла у Великобичківську казенну домінію. Для цього періоду характерне збільшення кріпацтва та обтяжливих податків з населення, що не могло не викликати опір. В період визвольної війни угорського народу 1703-1711 рр. в Лазещині діяли повстанські групи, які входили в опришківські загони Ф. Бойка, І. Пинтя, І. Пискливого. Пізніше жителі села брали участь в боротьбі проти австрійського панування в загонах легендарного Довбуша. У XVIII ст. в Ясінянської долині почалася німецька колонізація. Колоністи користувалися пільгами, а місцеве населення обкладалося ще більшими податками. На кінець ХІХ і початок ХХ століть, в зв'язку з великим попитом на ліс на внутрішньому ринку Австро-Угорщини і за кордоном, почалося хижацьке вирубування лісів.

Ліси біля Лазещини

Під час Першої світової війни Лазещина та Ясіня стали ареною військових дій, що були пов'язані з приходом російських військ у жовтні 1914-го. Боротьба народу за своє визволення посилилася після розпаду Австро-Угорщини (в жовтні 1918 року). Великою подією в житті горян-гуцулів стало проголошення Гуцульської республіки 8 листопада 1918 року в с. Ясіня. На площі Тридцяток на народному віче було створено Українську Народну Раду, яка нараховувала 42 людини, з яких було вибрано дванадцятиосібну Головну Управу на чолі зі Степаном Клочураком. За словами глави, на зборах планувалося «стерти все старе, не наше, і почати творити нове життя». Клочурак звертався до маніфестантів з гучними словами, закликами до об'єднання з «кровними братами-українцями», на що всі учасники підняли руки з закликом: «Хай живе наша Україна!».

Багато жителів Лазещини брало участь в боротьбі проти австро-угорської влади в складі Гуцульського війська, одним з них був Микола Сабадюк. Однак, це військо не змогло здійснити свої наміри, так як було несподівано розгромлено румунськими військами біля Сигота в січні 1919 року. За Сен-Жерменським договором від 10 вересня 1919 р Закарпаття увійшло до складу Чехословацької республіки, а навесні 1920 року в село були введені чехословацькі війська. 1 травня 1921 був проведений масовий мітинг, але його розігнали жандарми. У тому ж році горяни звернулися до чехословацької влади з листом, в якому вимагали повернути їм пасовища, які були відібрані у них 20 років тому, але це питання не було вирішене. У 1922 році відбувся страйк лісорубів. На початок 30-х років в Лазещині діяло 4 фіреси (лісопилки) і кілька лісозаготівельних фірм.

Мешканці села Лазещина

11 жовтня 1938 р Чехословаччину розчленували, а Закарпаття разом з Лазещиною отримало автономію. А вже в березні 1939 року була розпочата окупація краю Угорщиною (відповідно до планів Гітлера). Після визволення від нацистів (28 вересня 1944 г.) в селі склалася складна суспільно-політична ситуація. Частина жителів повірила обіцянкам представників радянської влади і підтримувала їх політику, а частина лазещинців не вірила в правдивість і чесність обіцянок комуністів і тому вирішили долучитися до борців за незалежну Україну - бандерівців. Жертвами цієї політичної боротьби стали перший голова сільради В. М. Копанчук і землевпорядник М. І. Бакаєв, яких повісили в центрі села. Виступаючи проти радянської влади, частина лазещинців, вирішила боротися з нею зі зброєю в руках. В основному молоді люди йшли в ліс з метою об'єднання в військові загони, які згодом зазнали масових переслідувань.

Лазещина

Як і всюди в гірських районах, в Лазещині основну частину сільського господарства займало тваринництво (в основному відгінне скотарство), заготівля сіна була головним заняттям селян, змушених заготовлювати сіно для колгоспу: працювали по 1/10 стогів (скирт), тобто 9 стогів віддавали колгоспу, а одну залишали собі. У другій половині 60-х років ситуація покращилася - працювали по 1/7 стогів. Незважаючи на ряд сумних моментів в історії, село знаходиться на перетині шляхів, сьогодні між областями, а раніше - між країнами, воно було віссю сполучення, своєрідним «перелазом» між різними середовищами, в яких, проте, жили селяни, котрі мало чим відрізнялися між собою.

З утворенням незалежної України село почало функціонувати трохи по-іншому. Лібералізація добре вплинула на всі сфери життєдіяльності суспільства. Люди почали активніше займатися підприємницькою діяльністю і розвивати село. 

Влітку та взимку сюди з'їжджаються на відпочинок туристи з усіх куточків України. Ліси Лазещини багаті на гриби та ягоди (афини, малина, ожина, суниця). Любителів гірськолижного спорту це село приваблює через свою близькість до найбільших курортів - Драгобрат (16 км) та Буковель (15 км). 

Нічний вигляд на село Лазещину

Отож, Лазещину можна назвати справжнім «кексом», якщо говорити про її «родзинки»:

  1. Село - своєрідні ворота між двома західними областями України.
  2. Лазещина лежить на перетині туристичних маршрутів, тому є надзвичайно привабливою і зручною для туристів.
  3. Тут добре збереглися місцеві традиції і обряди святкування релігійних та традиційних свят.
  4. У Лазещині проживає відомий коломийкар, ветеран Другої світово війни, Степан Степанович Молдавчук, в активі якого багато сотень етнічних коломийок.
  5. Серед історичних пам'яток села - Церква Преображення Господнього, побудована в 1780 р і Петро-Павлівська церква, побудована в 1827 році.
  6. Лазещина - одне з найбільш високогірних сіл в Україні.

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber