завантаження...

Легенди про ріку Дніпро

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

legendy-pro-richku-dniproДніпро – одна з найбільших рік Європи і найдовша та наймогутніша в Україні. Але для українців вона має не лише практичне значення як водна артерія, шлях, джерело прісної води. Дніпро – найперший символ України, чинник, який не тільки фізично, а й духовно поєднує обидва берега, які протягом довгих історичних періодів входили до складу різних держав. Дніпро – це стержень, який тримає всі землі держави, як би далеко від нього вони не були.

 

Напевно тому і склав наш народ так багато легенд про нього. Серед них є дуже схожі, які різняться лише окремими деталями чи стилем викладення, чи місцевістю, де були записані. Є вже оброблені літераторами. Пропонуємо добірку легенд, частина з яких була записана і в нашому краї.

Осінній Дніпро

 


Дніпро і Десна

Дніпро і Десна – це брат і сестра. Вони були колись людьми. Як виросли вони, батько й мати поблагословили їх у дорогу. Змовились брат та сестра вийти ранком і полягали спати.

Десна любила спати – і проспала ранок, а Дніпро проснувся на зорі, порозвертав гори, порозчищав гирла і зарів степами. Десна проснулась – аж брата немає. Вона тоді пустила ворона вперед і побігла слідом.

Летить ворон і, як тільки наздожене Дніпро, всякий раз і крякне. Що поверне Десна до Дніпрового гирла, то він убік – і подався далі. Багато разів Десна підвертала до Дніпра, багато разів повертав він убік: тому він такий і кручений...

На ворона напав рябець і давай битись. Чи довго бились, чи ні – Дніпро добіг до моря. Як почула Десна од ворона, що Дніпро далеко, – прихилилась до брата і злилася з його гирлами. Тепер вона тече лівою стороною, а Дніпро правою.

Де є острови і скелі серед річки, там розходиться Дніпро з Десною. Коли ясний день, то видно, де Дніпро, а де Десна: в Дніпрі синя вода, а в Десні – мов жовта; Десна тече тихо, Дніпро – прудко.

Про Дніпро і Десну є пісня:

Десна Дніпру рідна сестра,
Десна Дніпро спережала,
Гори, кряжі становила,
Дніпра-брата не спинила,
Ще й ворона посилала,
А в Києві в Дніпр упала.
Жалується Лиман морю,
Що Дніпр узяв свою волю, –
Свої гирла прочищає,
Лиман-море засипає.

Записав Я. Новицький 1886 року у с. Язиковому-Федорівці Катеринославського повіту Катеринославської губернії від М.А. Книрика.

Посланці Дніпра і Десни

Дніпро

Дніпро й Десна – це брат і сестра. Як ішли вони в дорогу, то послали вперед: перший – богатирського коня, а друга – сизокрилого орла, щоб показували шлях до моря.

Перед далекою дорогою кінь із орлом домовились: хто перший опиниться біля морської криниці й нап’ється води, той буде старший, той відрубає крила або переломить ноги запізнілому.

Посланий Дніпром кінь мчався, як стріла. Йому не були перепоною ані кряжі, ані гори. І він першим опинився біля моря. За ним слідом біг Дніпро, і, як злився з морем, широко розсунув береги, й заревів на порогах.

Орел же в дорозі спокусився на гніздо рябця. Він схопив рябченя. Рябець став за орлом гнатися і наздогнав його біля Києва. Між ними почалася бійка. Орел крякнув, а Десна, що бігла за ним услід, подумала, що випереджає брата Дніпра, і в цьому місці злилася з його водами.

А як долетів орел до моря, то став прохати коня, щоб помилував – не рубав крил. Кінь зжалився і сказав при цьому:

– Будь же ти меншим братом!

Записав Я. Новицький наприкінці XIX ст. у с. Вознесенці Олександрівського повіту Катеринославської губернії від С. Власенка.

Діти Лимана

mZUSUNmzIQA

Дніпро – брат, Десна – сестра. Обоє – діти Лимана. Зістарівся Лиман і осліп.

У Дніпра руки були в шерсті, у Десни – ні: вона наділа рукавички вовняні й пішла прохати в батька благословення на дорогу. Лиман лапнув за руки – вони в шерсті: і благословив.

Десна тоді пішла вперед і давай ставити високі гори та скелі, щоб не було братові проходу. Прийшов до Лимана Дніпро.

– Благословіть, – каже, – тату!

– Я ж тебе, синку, вже благословив...

– Ні. Я не приходив. То вас обдурила сестра! Поблагословив Лиман і каже:

– Ну, доганяй же сестру!

Дніпро порозвертав гори, скелі, догнав сестру і пішов з нею поруч: він — по правий, вона — по лівий бік...

Ото, що пороги і забори 1, – то все ставляла сестра, а Дніпро порозвертав і як зарів – ревтиме, поки й світ сонця!

Дніпро по правді робить: прочищає глиб, дає дорогу суднам, а Десна – ні: вона ставить коси і засовує річку піском. У Дніпра берег бистрий, а в Десни тихий. У Десни більше риби і більше одмітів 2.

Записав Я. Новицький 1887 року у с. Нові Кайдаки Катеринославського повіту Катеринославської губернії від М.У. Заїки.

Батькове благословення

dnipro

Дніпро і Десна – це ж були колись люди. Давно, бог зна й коли, у богатиря Лимана росло двоє діток – син Дніпро і дочка Десна. Діти повиростали, а Лиман зістарівся й каже:

– Ну, дітки, завтра на зорі приходьте – буду вас благословлять!

Полягали вони спать. Десна була старша, а Дніпро менший. От Дніпрові й захотілось першому взяти в батька благословення. Вранці, як тільки зійшла світова зоря, він перший пішов до батька:

– Благословіть, тату!

– А де ж Десна? – каже Лиман. – Вона ж старша!

– Та вона спить. Батько поблагословив.

Порозвертав Дніпро гори, порозчищав гирла і зарів степами. Проспала Десна зорю, прокинулась – аж брата вже нема! Вона до батька:

– Благословіть, татусю! – Він поблагословив і каже:

– Біжи. Як обженеш Дніпра, старша будеш.

Побігла вона й ворона взяла. Високо піднявся ворон і полетів показувать дорогу. Багато разів доганяв він Дніпра, 6агато разів і Десна повертала до нього, а все-таки не випередила його. Як почула од ворона, що Дніпро вже далеко, вона прихилилась до брата і злилась із його гирлами. В Десні вода пробілувата, а в Дніпрі – воронá.

Записав Я. Новицький 1887 року у с. Кушугумівці Олександрівського повіту Катеринославської губернії від О. Орла.

Про Дніпро і Десну

Жив у стародавні часи могутній богатир Лиман, і було в нього двоє дітей – дочка Десна та син Дніпро. Десна була старшою, а Дніпро молодшим. От виросли діти, настав час Лиману передавати їм свої володіння. Каже батько:

– Діти мої любі, приходьте завтра до мене за благословенням. Хто першим прийде, тому й спадок мій залишу.

Полягали Десна та Дніпро спати. Та не спиться Дніпрові, сон не йде до нього. Хоче син першим батькове благословення взяти. І ранком, як тільки зоря зійшла, Дніпро прийшов до Лимана.

– Благословіть, тату!

– Добре, сину, – каже Лиман, – Та чому ж не прийшла Десна, адже вона старша за тебе і більше прав має на мій спадок?

– Вона ще спить, батьку, – відповів Дніпро.

Благословив Лиман сина, і той пішов батьківську землю міряти, господарювати на ній.

Проспала Десна вранішню зорю. Прокинулась – а молодшого брата вже немає. Прибігла до батька:

– Благословіть, тату!

Лиман благословив дочку, а потім каже:

– Дніпро першим від мене благословення взяв, але якщо випередиш його і першою землю мою зміряєш – пануватимеш на ній по праву.

Побігла Десна за братом, а попереду себе сокола пустила, щоб він дорогу їй показував. Але як не намагалась, усе одно випередити Дніпра не змогла. Раптом побачила Десна братів слід: «Якщо не випереджу його, то разом із ним отримаю батьківську спадщину».

Ступила Десна у слід Дніпра – і вмить обидва стали ріками, потекли разом. Це батько вирішив примирити дітей своїх.

Проте Дніпро з тих пір усе одно вважається головною річкою Вкраїни. Як розрізнити, де вода сестри, а де брата? Просто – в Десні вода світліша, а в Дніпрі темнувата

Дніпро лиман

Як народжувався Дніпро

У могутнього Дніпра-Славути, що котив свої хвилі до Чорного моря, багато було сестер і братів. Та Десні завжди хотілося бути в усьому першою. Вона прудко побігла до моря, щоб випередити брата. Та як не поспішала, Дніпро її все ж перегнав.

Перетнув їй дорогу.

Стала Десна притокою Дніпра. Влила свої води в його могутню течію.

Зачувши про змагання брата й сестри, і Сож схопився.

Пустився щодуху через пущі й нетрі, через непролазні болота й темні ліси.

Розмиває трясовини, поглиблює яруги, рве коріння дубів. Спішить навперейми Дніпру.

Побачив те яструб і сказав Дніпрові, аби той біг швидше. Пливе Славута, гори перерізає, кам’яні пороги розриває. Ніяких перешкод не обминає.

Покликав Сож на поміч ворона. Умовив його летіти, скільки є сили, та обігнати Дніпро. А як випередить хоч трохи, то щоб каркнув тричі. А сам тим часом у землю заховався, перепочить вирішив, сили набратися, поки ворон голос подасть.

Але тут яструб важким каменем впав на ворона. І той закаркав раніш, чим випередив Дніпро.

А Сож, почувши це, вихопився з-під самої землі і з розгону вскочив у Дніпро.

Ось так завершилося це змагання. Сожу, як і Десні, випала доля стати притокою Дніпра.

За Вадимом Пепою

Дніпро: вигляд на Київ

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Не забудьте поділитись статею у соцмережах:


Теги:     легенди      ріка      дніпро      гідроніми

загрузка...

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 
завантаження...

загрузка...

| НАШ YOUTUBE-КАНАЛ




| МИ в FACEBOOK



«Спадщина Предків» - інформаційно-аналітичний ресурс, присвячений альтернативній історії, культурології, етнографії. Публікуємо матеріали у форматі просвітницьких, науково-дослідницьких та науково-популярних статей. Редакція не несе відповідальності за достовірність матеріалів, а також їх використання.

heritage@spadok.org.ua
twitter instagram pinterest skype tumblr 

Допомога проекту: