СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Гуцульщина Мені Мерюел Дові. «Дівчина в Карпатах» (A Girl in the Karpathians), 1891

Мені Мерюел Дові. «Дівчина в Карпатах» (A Girl in the Karpathians), 1891

e-mail Друк
Рейтинг 0.0 з 5. Голосів: 0

Un44224242424itled-1В 1890 році 23-річна шотландка Мені Мерюел Дові здійснила кінну мандрівку за маршрутом Коломия - Делятин - Микуличин - Космач - Жаб'є -Дземброня - Чорногора - Жаб'є - Косів. Наступного року була видана книга "Дівчина в Карпатах", українською на жаль досі не перекладена. Ось невеликий уривок про перебування в Микуличині:

altНеділя була тим днем коли можна було побачитися з людьми в селі. Вони виходили з домівок, щоб відвідати церкву вранці та корчму по обіді. Слід зауважити, що деякі їхні звичаї надзвичайно схожі до наших звичаїв у Англії і за такі церемонії всім їм "браво".

Я добре простежила за цими зборами в обидвох місцях. Я увібрала трохи духовної свіжості в гарній церкві вранці, та склянку світлого пива в головній корчмі по обіді.

Мені дуже сподобалося, що ці люди побожні. Ошатність інтер'єру тієї церкви була прямою протилежністю до того, що я звикла бачити. В церкві, як і в інших місцях, червоне та біле в одязі людей, здавалося, співало в гармонії, і всі дрібниці були новішими та яскравішими, ніж у будні дні на сінокосі. Більшість людей замість постолів вбирали високі чоботи, важкі, грубі, зім'яті навколо щиколотки; яскраві, але виглядали несподівано під вузькими льняними сукнями. Зимою жінки носили вовняні бриджі, та вовняний верхній одяг, так що було видно, що вони знайшли ідеал заради якого найбільш розсудливі з нас готові боротися — немає нижньої спідниці, лише поділ. Чоловіки були у вовняних штанах, багатого на вигляд темно-малинового кольору, та вишитими жовтою та зеленою вовною над облямівкою, але це стосувалося найбільш ошатної молоді.

Було багато церковного співу під час відправи, хтось бив поклони та цілував підлогу; але я скромно постояла недалеко від входу, не знаючи як правильно себе поводити, та тихенько спостерігала за дійством.

Пізніше, ми всі разом перемістилися в приємну, відверту та товариську атмосферу корчми. Церква, як мені здалося, безперечно, викликала спрагу. Всі, хто мене знав підходили та тиснули або цілували мою руку, добавляючи гарні вітання винятково ввічливо. Потім зі мною стався курйозний випадок вияву сили волі. Навіть без допомоги рукостискань та особистого контактів, підкорившись сильному, мовчазному бажанню натовпу, який ставав щораз щільнішим, я замовила всім пива (один пенні за склянку), і серед нас відразу запанувала напів-душевна товариськість.. По правді кажучи, всім більше підходив шнапс, і я знала це; але знаючи, що попереду є цілий довгий святковий полудень, я хотіла продовжити процес сп'яніння наскільки дозволить почуття гостинності.

Я побачила більше молодих дівчат протягом пів-години ніж за попередні два тижні. Вони сміялися та розмовляли, стоячи в кімнаті у світлому чистому вбранні, їхнє волосся було переплетене вовняними стрічками та військовими ґудзиками. Неодружені були без хусток, дружені мали хустки. На шиях дівчат яскраво блищали намиста з перлин, бурштину, коралів та зеленого скла, з рідкісними амулетами або монетами. Молоді чоловіки та юнаки носили в чорних фетрових шапках когутяче пір'я, фарбовані шерстяні бомбони, та великі подвійні китички; квадратні, яскраві - охайні кишені на поясах через груди, та кожушок або вовняний коричневий кептар, вишитий помаранчевими нитками та китичками на кутах, защіплений на один гудзик навколо шиї, з широкими прямими рукавами, що висіли позаду.

Газдиня, в якої я проживала, спитала мене пізніше, як я розважилася? Я сказала: "Чудово"; та повторила певні фрази, що запам'ятала та які повторювалися дуже часто в корчмі. Велике обличчя "Проше пані" трохи почервоніло і вона спитала: "Чи ти впевнена, що не зрозуміла жодного слова. "Цілком впевнена," - відповіла я, сміючись. Тоді вона дуже зворушливо подякувала святій Марії, і я залишилася сама зі своїми роздумами.

ДОВІДКА:

Мені Мюріел Дові (M?nie Muriel Dowie (Norman), Мені Мюріел Доуі) (15 липня 1867, Ліверпуль — 25 березня 1945, Тусон, Аризона) — англійська письменниця шотландського походження, мандрівниця.

Дочка купця, онучка шотландського письменника Роберта Чемберса (Robert Chambers). Отримала освіту в Ліверпулі, Штуттґарті та Франції. Крім рідної, володіла німецькою та французькою мовами. В молоді роки багато подорожувала. Зокрема, влітку 1890-го року, без супутників, здіснила кінний перехід через Гуцульщину та Покуття, пройшла по Чорногорі. Мандрівниця побувала у Коломиї, Делятині, Косові, Космачі Жаб'єму (Верховина), переїхала через Львів. Враження від цієї подорожі мандрівниця описала у своєму літературному дебюті, книзі «Дівчина в Карпатах» (A Girl in the Karpathians), опублікованій 1891 року у видавництві G. Philip & Son. Книга була проілюстрована рисунками, виконаними сестрою авторки на основі подорожніх ескізів Мюріел Дові. Після повернення в Західну Європу, письменниця прочитала серію лекцій-розповідей про свої мандри Карпатами.

«Дівчина в Карпатах» витримала кілька видань, три з них — ще у першому році видання (1891).

alt

Прочитати книжку “Дівчина в Карпатах”  англійської письменниці Menie Muriel (Dowie) Norman:

http://www.archive.org/stream/girlinkarpathian00normiala#page/32/mode/2up

AddThis Social Bookmark Button

Залишити відгук:

blog comments powered by Disqus
 

Підписатись 
на публікації проекту: