СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Перша збірка «Руської Трійці» - Син Русі з 1833 року

e-mail Друк

Untitled4444-478У 1833 році Маркіян Шашкевич уклав рукописну збірку друзів та власних віршів – його гуртківців, під назвою Син Русі. Ця колективна збірка була підготовчою спробою видати у  Будапешті 1836/1837 альманаху «Руської Трійці» - Русалка Дністровая - яку уклали Маркіян Шашкевич (1811-1843), Іван Вагилевич (1811-1866) та Яків Головацький (1814-1888).

Обидві видавничі пропозиції фактично противилися поширенні латинки в українській галицькій письменності. Русалка Дністровая друкувалась гражданським шрифтом, кирилицею – у друкарні сербсько-українського видавця  Г.Петровича, який у Буді (укр. Будиня, що до 1872 року існувала окремо від Пешту), друкував кириличні видання.

Доля обох збірок в часовому просторі їх народження, не була ласкавою – адже, рукописна книжка «Син Русі», пролежала 40 років в бібліотеці о.Антонія Петрушевича – соборного крилошанина при митрополичій капітулі у Львові, відкрита щойно у 1887 році Осипом Мончаловським, а Русалку Дністровую, яка вийшла тиражем 1000 примірників, перехопила у посилці до Львова австрійська поліція, і за словами літературознавця Михайла Шалати, навряд, чи Маркіян Шашкевич мав можливість втішатися книгою (яка збереглася у 100 примірниках), а унаслідок переслідувань, ще у 1837 році за Русалку розпалася «Руська Трійця», а пізніше доля ідеї українського національного відродження на хвилі романтизму у Галичині пішла двома шляхами: українським та русофільським. Сам Яків Головацький писав язичієм, немаючи правдоподібно поштовху вернути до живої мови від передчасно померлого у 1843 році лідера групи – Маркіяна Шашкевича.

Без рукописної збірки Син Русі важко уявити творчий процес у пізнішій на три роки молодшої, але вже не у рукописній а друкованій версії, книги-альманаху Русалка Дністровая. Хоча як правило, збірка Син Русі була лишень у 1887 році віднайдена у бібліотеці Антонія Петрушевича (1821-1913), і згадана у львівському москвофільському двотижневику Бесіда (Нр 1-2),  як літературне відкриття.

Збірку Син Русі видано у ХХ ст. два рази. Перше видання здійснив у Львові Кирило Студинський у об?єднаних 11-12 томах збірника філологічної секції Наукового товариства ім. Шевченка у 1909 році, а другий (також у Львові)  Євген Нахлік під заголовком Син Русі 1833. Перша рукописна збірка віршів Маркіяна Шашкевича та його побратимів - Львівське відділення Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України.

Оба ті видання які побачили світ на початку ХХ ст. та на кінці його, єднанє відстань часу, виповнена трьома науковими виданнями Русалки Дністрової - шедевру, а заразом альманаху «Руської Трійці», писаного живою українською галицькою мовою, гражданським (кириличним) шрифтом. Підготовлено ці видання у Києві, зі вступом академіка Олександра Білецького у 1950, 1972 та 1987 рр., за редакцією Михайла Шалати.

Ці два видання рукопису Син Русі, та три видання альманаху Русалка Дністровая, важливі для вивчення змісту обох збірок «Руської Трійці», та переосмислення епох у яких вони друкувалися. Кожна бо епоха залишила свою «печать» - так літературознавчу, як суспіьно-культурну і політичну. І навіть видана вже у незалежній українській державі книжка Євгена Нахліка Син Русі, не позбавлена нашарувань з минулої епохи, адже її рік видання – 1995, має наявні властивості  вивільнення з ідеологічних тенет минулого, ше недавнього літературознавства.

Рукописна збірка Син Русі вміщувала 14 віршів, з яких два були підписані. Це вірш Радость весни Йосифа Левицького з Болшова (нині: Бовшева) та твір «Русин» підписаний Й.Левіцкій з Авг. [устівки – за: Є.Нахлік, Син Русі 1833, Львів 1995, с.4 та 33]. Два тексти у рукописі залишилися анонімними, всі інші підписано криптонімами: О.Г., М.Ш., М.М., А.Г., що стане подібною практикою у альманасі Русалка Дністровая.

Найлегше прочитується звичайно криптонім «М.Ш.» - це без жодного сумніву Маркіян Шашкевич, хоча у Русалці Дністровій його вірші підписані «Р.Ш.» - «Руслан Шашкевич», та скажімо Іван Вагилевич подає ім?я «Малибор», а Яків Головацький – «Ярослав».

Епоха романтизму, що розвивалася у Галичині, а зокрема навчання у Львівській духовній семінарії – давали поштовх до пошуків, в тому числі також вільного вибору псевдонімів, що в?язалося з політичними утисками української ідеї в Австрії 30-40-х рр. ХІХ ст. Як писав Михайло Шалата: « Зрозуміло, під [деякими –ТК] творами автори прізвищ не ставили. М.Шашкевич видав брошуру «Азбука і abecad?o» зовсім анонімно, а Яків Головацький у своєму виданні сховався за псевдонім Гаврило Русин” (дивись: Михайло Шалата Подвиг, про який не забуває український народ [у:] Русалка Дністровая, Київ 1987, с.22.

Серед віршів рукопису звертає увагу анонімний твір Дума. Хрестец камінний край Любачева, де описаний камінний  хрест під Любачевом та подано назву села Башня. Цей твір важливий для вивчення історії Любачівщини 30-х рр. ХІХ ст. Втім – для всіх кого цікавить історія Надсяння, цей вірш залишається прикладом як любити рідний край, чим він залишається для українців тамтого часу. Як писав Роман Лубківський: «Маркіян Шашкевич рано усвідомив свою творчу і суспільну місію» (дивись: Вінок Маркіянові Шашкевичу, Київ 1987, с.197).

Отже – не лишень особисті твори були запропоновані до Сина Русі, але також аноніми, переклади та вірші написані на пограниччі фольклору і власної уяви.

Це був виклик доби, яка закільчувалася новими ідеями – адже романтизм завітав до Галичини свіжими імпульсами, і молоді питомці Львівської духовної семінарії, які прибули тут навчатися з різних закутків краю, хотіли також дати своє свідчення і залишити свій власний стиль у літературі. Своє притаманне для романтизму  фольклорно-рефлексійне мислення виражене у баладах, думках та інших літаратурних формах –втілене в конкретні художньо- структурні твори патріотичного спрямування: До синів Русі, Віхер, Русин та інші.

Рукописний зошит Син Русі носить промовистий підзаголовок «Син Русі, ілі Собраниє стихотворов в рускім язику от клєру Семінариї єнеральної  в Л (ь) вігороді, руского краю Метрополиї. Року 1833». Сам підзаголовок засвідчує факт, яку дорогу пройшла нова українська література в Галичині, і яким важливим зачином був цей рукопис, якого так бережно стеріг у своїй бібліотеці Антоній Петрушевич, після отримання його від пароха Липівців під Перемишлянами  о. Януарія Рудницького у 1847 році.

Епоха збереження рукопису у о. Януарія Рудницького та згодом у о. Антонія Петрушевича, була можна сказати періодом для тих хто бачив і розумів літературно-національний подвиг «Руської Трійці».  Адже ішлося в першу чергу про Греко-католицьку церкву в Галичині, яка переживала спробу реформ, що стосувалися введення живої української мови у життя церкви. В богословському вимірі це означало дати імпульс живій мові у проповідях, піснях, спілкуванні з вірними тощо, або залишитися на позиціях галицького язичія, яке також у першій фазі розвитку мало на меті відпекуватися від польських впливів, проте згодом відірвалося від першоджерел, і дрейфувало – як галицьке москвофільство, в сторону російських впливів.

Відкриття рукопису Син Русі у 1887 році, дожив Яків Головацький, член «Руської Трійці», друг Маркіяна Шашкевича, і його вислови на тему збірки хоча сказані язичієм, важливі: « Все ети автори билі сверстнікі Маркіяна Шашкевича, он возбуділ в ніх русскоє самознаніє і одушевіл іх духом русского патріотізма, подавая своімі стіхотвореніямі прімер і образец пісьменного язика» (за: Євген Нахлік, З перших проб нової літератури в Галицькій Русі, (у:) Син Русі, 1833, Львів 1995, с.5. Яків Головацький висловився у своїх спогадах, що на його думку укладач рукопису Син Русі залишається невідомий «неізвестним», що дало привід пізнішим дослідникам рукопису засумніватися у його редакторстві (це зокрема: М.Шалата, О.Петраш, М.Возняк, Г.Бурлака – цю же лінію продовжує Євген Нахлік).

У зшитку Сина Русі криптонім «М.Ш.» - Маркіян Шашкевич виступає два рази, у таких важливих творах як Слово до чтителей руского язика (вірш другий у зошиті), та Думка (вірш одинадцятий). Слід додати, сама графічна форма зошита Син Русі засвідчує якби другоплановість авторів, де їхні прізвища сховані за криптонімами, а на перший план виділяються вірші, адже вони в першу чергу були важливі для укладача зшитка.

Олександр Білецький писав, що автором зшитка, який підготував грунт під видання Русалки Дністрової - Син Русі 1833 - був Маркіян Шашкевич. Він зокрема звернув увагу про те співавторство рукописної збірки, яке залишилося під впливом Маркіяна Шашкевича. На підставі виданої у Будині Русалки Дністрової де «Передслів?я» приписується Шашкевичу, вчений писав: «Після невдалої спроби видати збірку Син Русі постало питання про підготовку іншої української книжки – збірки поезії учасників львівського студентського гуртка. Львівські друкарні до того часу випускали книжки, користуючись церковнослов?янською і латинською азбуками. Гурток Шашкевича наполягав на виданні  книжки не церковнослов?янською азбукою (...) а такою якою, друкувалися твори на Східній Україні. (дивись: О.Білецький та редакційна колегія. Історія української літератури, Київ 1954, с. 204).

Олександр Білецький детально згадує полеміку про введення латинського алфавіту до української мови в Галичині, ідеї якій протиставилися члени «Руської Трйці», а зокрема Маркіян Шашкевич. Це він услід виданій у 1834 році брошурі Й.Лозинського O wprowadzeniu abecad?a polskiego do pismiennictwa ruskiego, видав у 1835 році згадану вже працю Азбука і abecad?o, в якій піддав критиці думку висловлену Лозинським, але також протиставився ширшій дискусії у Галичині на тему  близьксті до української польської мови та українського народу та поляків. Маркіян Шашкевич свої погляди на ту тему виклав вже у зшитку Син Русі, де у вірші  Слово до чтителей руського язика, писав:

Дайте руки, юні други,
Серце к серцю най припаде,
Най щезають тяжкі туги,
Ум охота най засяде.

Разом, разом, хто сил має,
Гоніть з Русі мраки тьмаві;
Зависть най нас не спиняє,—
Разом к світлу, други жваві!

Київський літературознавець Олександр Білецький наводить інший вірш Шашкевича, як наслідок цієї полеміки навколо української мови та українського народу:

Руска мати нас родила,
Р
уска мати нас повила,
Руска мати нас любила:
Чому ж мова єй немила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?..

(дивись: Маркіян Шашкевич, Антологія української поезії, т.ІІ, Київ, с. 115)

Без сумніву збірка Син Русі закликала усвідомити свою національну тотожність та переосмислити дійсність доби українською розмовною галицькою мовою. Сприяв тому клімат романтизму, що панував серед молодих питомців львівської духовної семінарії, але також задивлення на Наддніпрянську Україну. У вірші Роксолян ілі танець рускій поет під криптонімом «М.М.» писав:

Пляск – плеснім

Руками,

Туп – тупнім

Ногами.

Ту лицарі наші жили,

Рускі князі тут князили,

Ту-ось рад кожний днесь ховати,

Бо Русь – край наш, наша мати.

За здогадом Якова Головацького автором,  що підписувався як «М.М.», у зшитку Син Русі, був Михайло Мінчакевич нар. у 1808 році у селі Бережниці Вижній біля Самбора. У 1930 році він навчався у львівській семінарії, де зустрівся з Маркіяном Шашкевичом. У 1835 році Михайло Мінчакевич став працювати священиком у  парфіях в Загочев?ї, а від 1836 року у містечку Ліську неподалік Сянока. Як поет та автор збірки Син Русі Мінчакевич фігурує під віршами: Сатира (вірш третій), Розсвіт (п?ятий), цитований вже Роксолян ілі танець рускі (шостий у зшитку), Розлука (десятий), та у Додатках у вірші Думка. Це безумовно важливий вклад у зміст рукопису Михайла Мінчакевича, пізнішого члена гуртка «Союз друзів народу», з яким розправлялася астрійська розвідка у Львові, і за членство в якому, Мінчакевич просидів у в?язниці, та згодом змушений був працювати у віддалених від культурних центрів Галичини селах (помер у 1879 році).

Загалом, збірка Син Русі має має кілька напрямків щодо тем та змісту, які згодом у Русалці Дністровій Маркіян Шашкевич розширить на підрозділи: «Пісні народні», Думи і думки та Обрядові пісні, Складання, Переводи і Старина. Це безумовно неуспіх видати Сина Русі , штовхнув розбудувати зміст Русалки Дністрової, адже  у зшитку є спроба Йосифа Левицького переспіву балади – як зазначує автор «з письм Адама Міцкевича», це Альпугари де змістом стала розповідь про минуле. Першоджерелом є отже балада Адама Міцкевича Альпугари з поеми Конрад Валленрод з 1833р. якою захоплювався Йосиф Левицький. Привертає увагу те, що балада-переклад, передається у авторському прочитанні і переосмислена власною творчою думкою,  що засвідчує значний творчий талант майбутнього священика.

Варто звернути увагу на вірші підписані криптонімами Ал.Г.» - Олександр Глинський та «А.Г» - Анталь Гадинський (Гадзінський). Це семінаристи, рівнолітки Маркіяна Шашкевича, які будучи на навчанні у Львівській духовній семінарії віршували. Молитва хлопя Олександра Глинського, це невеликий твір де на першому плані виділяється суто романтичний опис дії та природи. Звертає увагу мовна структура вірша, автор якого народився у 1812 році в селі Деренівка під Теребовлею на Поділлі:

Где сут скал уломи,

При бистрім потоку, -

Там хатка з соломи,

Там дідок при бабці,

Завсіди при хатці,

І доня при боку.

Прекрасна дівчина,

І пес, як гадина.

Б о ж е  молю тебе:

Храни мя від свідка,

А бабку і дідка

Забери до себе, -

Хутко вб?ю гадину

І возьму дівчину.

Романтика молодості з натяком на любов, часті теми творів рукописної книжки Син Русі. Як писав Євген Нахлік Син Русі «має безсумнівну неперехідну ідейно-естетичну вартість як перша відома нам спроба зачину нового українського письменства в Галичині, твореного народною мовою, на фольклорній основі і наснаженого національно-патріотичними почуттями» ( Євген Нахлік, З перших проб нової літератури в Галицькій Русі, [у:] Син Русі, Львів 1995, с. 17).

Справді, молода галицька література, що десь закільчувалася іще за «шкільний класицизм», у збірці Син Русі представлена як жива спроба перебороти всі нашарування минулого, а зокрема ввести у змість творів патріотичні елементи. (Згадуваний вірш Маркіяна Шашкевича Слово до чтителей руского язика). Але також вірш зшитка До синов Русі підписаний «О.Г.», де сміливо його автор звертається до сучасників плекати вірність своїй нації та шанувати її спадщину:

Час вже стати – світ глянути,

Досить спаня через віки...

Час, час і ум наш роз?ярити,

Най блистає єго сила,

Милость к музам защіпити,

Щоб і в рускім серцю тквила...

Рукописна збірка Син Русі є насичена позитивними та світлими емоціями її авторів. Сам Маркіян Шашкевич у Думці, являється дозрілим поетом раннього українського романтизму:

Чи то сокіл пташку жене?

Чи то буря хмару несе?

Чи то люта джума летить?

Ні! – то козак конем садить...

Отже – коли Михайло Шалата вважає Русалку Дністровую «етапним явищем української літератури – найближчим до Кобзаря Тараса Шевченка, тоді Син Русі – був етапним явищем на дорозі до створення «Руською Трійцею» їхньої віковічної Русалки Дністрової. У такому закономірному ровиткові зшиток Син Русі був елементом ширшого українського дискурсу епохи. Він надавав голос гуртківцям зі Львова, посилаючись на ті доступні тоді здобутки нашої літератури, такі як твори Івана Котляревського, Петра Гулака-Артемовського, Григорія Квітки-Основ?яненка, Євгена Гребінки. Звичайно, на дорозі літературного розвитку у 1840 році визрів у типографії Е.Фішера в Петербурзі Кобзар Тараса Шевченка, тобто – сім років після підготовки зшитку «Руської Трійці», та три роки після виходу Русалки Дністрової. Він засвідчив зрілість української літератури, її маштабність, та вагомість на фоні інших європейських літератур – маючи також за собою галицький романтизм

Письменники згуртовані навколо Сина Русі, а потім у «Руській Трійці» думали загальноукраїнськими орієнтирами. У Думці Маркіяна Шашкевича  виразно показана історія козаччини, подих Дніпра та байраки – нерозривний елемент української історії. Це також важлива частка виданої пізніше Русалки Дністрової, де у детально зібраних фольклорних творах, доволі багато тем про козаччину та війни з татарами в українських степах.

У віршах зшитка з 1833 року відображено також актуальні справи, якими жили його автори. Переважно, це романтичні описи своїх малих бітьківщин, яких вони привезли у своїх молодих серцях до Львова. Це теж мрія про відродження України, так важлива для гуртківців, і священна у їх ентузіязмові вибудовувати майбутнє. Адже вони були свідомі свого покликання служити українському народові, бути на сторожі його минувшини та сьогодення. Дав цьому свідоцтво у вірші Маркіян Шашкевич:

Ходім, коню в чужиноньку

Думочку думати,

Ходім, коню на Украйноньку

Степами блукати.

(Фрагмент вірша Погоня – (у:) Русалка Дністровая, Київ 1987, с.107)

Щоб простежити логіку думок Маркіяна Шашкевича, треба звернутися до ширшого переосмислення змісту всіх творів Сина Русі та Русалки Дністрової, і тоді видно наскільки логічними залишаються всі матеріали вміщені у тих двох збірниках. Яка є їх  внутрішня сила, що попри минання часу, надалі залишається актуальним кожний рядок написаний гуртківцями у зшитку Син Русі та згодом надрукований «Руською Трійцею» у Русалці Дністровій.

Використана література:

  1. Син Русі 1833 Перша рукописна збірка віршів Маркіяна Шашкевича та його побратимів, за редакцією Євгена Нахліка, Львів 1995,
  2. Русалка Дністровая, за редакцією Михала Шалати, Київ 1987,
  3. Маркіян Шашкевич, Твори, Київ 1973,
  4. Олександр Білецький та редколегія, Історія української літератури, Київ 1954,
  5. Вінок Маркіяну Шашкевичу, упорядники Роман Лубківський та Михайло Шалата, Київ 1987,
  6. Антологія української поезії, т. ІІ, редактор тому Іван Драч, Київ 1984.

 

 

Теги:     Русь      Галичина      просвітництво      мова      галичани      книгодрукування      свідомість      відродження      культура

Поділитись у соц. мережах:
e-max.it: your social media marketing partner
 

Підписатись 
на публікації проекту: