Юрій Липа (1900-1944). Підбірка книг.

Юрій Іванович Липа (1900-1944) - український громадський діяч, осноположник української геополітичної концепції (Чорноморська доктрина), один із засновників українського національного руху. Лікар, поет, філософ, історик, публіцист, воїн УПА.

Народився Юрій Липа в Одесі 5 травня 1900 року в родині Івана Львовича Липи — відомого політичного діяча, письменника, засновника першої української політичної організації „Братство тарасівців”, що проголосила своєю метою боротьбу за самостійність України. (Поряд з тим, побутує інша версія, начебто справжнє його ім'я та прізвище - Григорій Андрійович Геращенко, а народився на Полтавщині в селі Старі Санжари, в сім'ї священника Геращенка Андрія Андрійовича та Єлизавети Іванівни. У лютому 1910 року у Старих Санжарах його було всиновлено хрещеними батьками - доктором Іваном Львовичем Липою та дружиною священника Григорія Прихожого, Євлампією Іванівною. Після цього йому змінили прізвище, ім'я та по батькові.).

Його батько, Іван Липа, був визначним борцем за Україну, тарасівець, письменник, лікар. Видавав альманах «Багаття», заснував клуб «Одеська літературна спілка», читав лекції в одеській «Просвіті». Потім був висунутий українською громадою до уряду - працював Міністром віросповідань та релігії при Директорії УНР, а також у Комітеті охорони здоров’я.

Початкову освіту Юрій здобув в Одеській гімназії №4. Згодом вступив до Одеського університету (ім. Мечникова).

У 1917 юнак робить перші кроки на літературній ниві — стає редактором часопису «Вісник Одеси», пише свої перші брошури: «Союз визволення України», «Королівство Київське за проєктом Бісмарка», «Носіть свої відзнаки», «Гетьман Іван Мазепа», які побачили світ у заснованому його батьком видавництві «Народний стяг». Тоді ж, з огляду на загрозу більшовицького перевороту в м. Одесі, вступає до лав організованої полковником І. Луценком та підполковником В. Змієнком Гайдамацької дивізії, у перший курінь. Пізніше вступив до куреня Морської піхоти Збройних сил УНР, бере участь у січневих боях з більшовиками на вулицях Одеси. Згодом стає заступником командира одеської «Січі» Т. Яніва. В той час він редагує українську щоденну газету, видає останню, написану в Одесі, книжку «Табори полонених українців».

З осені 1920 по 1922 рік перебуває у таборі для інтернованих вояків Армій УНР та УГА у Тарнові. На цей час випадає початок активної літературної діяльності та утворення літературного об'єднання „Сонцесвіт”, до якого, окрім Юрія Липи, входять Наталя Холодна, Микола Ковальський, Борис Лисянський.

У 1922 р. вступає до Познаньського університету (Польща) на медичний факультет. Зі студентів, колишніх вояків армій УНР і ЗУНР, за почином хлопця утворюється таємне студентське товариство «Чорноморе», де Юрій Іванович обіймає посаду ідеологічного референта.

Тверда віра у високе призначення України, її міцні традиції, духовні сили та ідеали, європейська орієнтація, боротьба з провінційністю та малоросійським шароварництвом — основні гасла і принципи, за якими творив Юрій Липа і його однодумці.

Перебуваючи на еміграції, Юрій досконало вивчив фітотерапію, зільництво, травництво, психологію. Опублікував низку статей на ці теми. Його цікавлять питання: «Як лікувати хворих під час війни, за відсутності ліків?», реабілітація військових. Він, добре знаючи французьку мову, перекладає праці французьких зелознавців. Згодом з’явилися книги: «Ліки під ногами», «Фітотерапія», «Цілющі рослини в давній і сучасній медицині». Під час війни ці книги стали великою поміччю медичній службі УПА.

Юрій Липа відкриває приватну практику лікування зелами. У 30-х рр. Юрій Іванович закінчує трирічну Вищу школу політичних наук та дворічну Військову медичну «Школу Підхорунжих».

Був Юрій Липа й унікальним перекладачем, зробив вражаючі переклади поезій Мюссе і Мопассана, сонетів Шекспіра. Зачитувався Р. Кіплінгом, полковником Лоренсом. Пізньою любов’ю Юрія Липи був Рільке. Не байдужим був і до давньої історії України. Його Історичний роман «Козаки в Московії» (1934) про події Хмельниччини, написаний в дусі Вальтера Скотта, критик А. Доленго називав «цінною книжкою». Опублікував Юрій Іванович й ряд оповідань, серед яких «Чародій», «Справжній ворог», «Вартовий». Письменник видав також свій тритомний «Нотатник» на тему національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років.

1940 року у Варшаві разом з професорами Л. Биковським, В. Щербаківським, В. Садовським, І. Шовгеновим створює Український Чорноморський Інститут, а невдовзі також Український Океанічний Інститут та Український Суходоловий Інститут.

На початку літа 1943-го з дружиною і двома доньками переїжджає до міста Яворів, що на Львівщині. Працює там лікарем. Стає одним з активних учасників боротьби Української повстанської армії. Працює в медичній службі УПА, надає медичну допомогу жителям сіл і воїнам.

Науковий та політичний авторитет Ю. Липи стає настільки великим, що на нього звертають увагу гітлерівці і пропонують йому очолити маріонетковий уряд, але він відмовляється.

Помітила його і радянська влада, з лабет якої вирватись мислителю не поталанило. Захоплений 19 серпня 1944 р. органами НКВС у с. Іваники. Наступного дня був закатований у с. Шутова (нині обидва села Яворівського р-ну). Його тіло поховане в с. Шутова на місцевому цвинтарі.

Таким було життя інтелігента, безмежно відданого Ідеї.

У Києві, Львові, Одесі, Кропивницькому, Конотопі та Новояворівську існують вулиці Юрія Липи. У Торонто була заснована суботня школа імені Юрія Липи заснована доктором Богданом Стебельським у 1956 році як "Курси Українознавства". 9 жовтня 2020 року в селі Мачухи на Полтавщині було встановлено меморіальну дошку на честь Івана та Юрія Лип.

Найціннішим доробком творчости Ю.Липи є трилогія науково-політологічних праць: "Призначення України", "Чорноморська доктрина" і "Розподіл Росії". Сам автор об'єднав їх під умовною назвою "Всеукраїнська трилогія". Це не тільки пам’ятка суспільно-політичної думки в Україні першої половини ХХ ст., а й серйозне наукове дослідження геополітичних проблем України, які актуальні й нині.

Читайте також: Цитати і вислови Юрія Липи.