Айни — забута гілка індоєвропейського племені

Айни арії

Мало хто знає, що корінним населенням Японії є айни - загадкове індоєвропейське плем'я, які мігрувало на Японські острова близько 13 тис. років назад. Вони створювали дивовижну за красою кераміку, загадкові статуетки догу, що нагадують людину в космічному скафандрі, а, крім того, виявилося, що були чи не найпершими хліборобами на Далекому Сході. Однак, залишилось секретом, чому вони закинули і землеробство, і гончарне мистецтво, ставши рибалками та мисливцями, по суті, зробивши крок назад у культурному розвитку. В переказах айнів розповідається про казкові скарби, фортеці і замки, але японці, а потім і європейці застали це плем'я живучих в хатинах і землянках...

Айни мають не монголоїдну будову тіла. Вони високі на зріст, кремезної статури, обличчя з європейськими рисами, очі рівні, чоло високе, вуса обов'язкові, а для старших – і борода. Тільки у святкові дні або для зустрічі гостя вдягають національний плащ-халат, вишитий та оздоблений аплікаціями у формі візерунків...

Донедавна Айни – молоді хлопці та чоловіки боєздатного віку мали пострижену чи поголену потилицю і довге волосся на тім'ї. Таку саму зачіску носили парубки й чоловіки – охоронці рідного краю в с. Мізин Чернігівської області 20 тис. років тому, такі самі оселедці носили і індійські кшатрії, і козаки, власне усі арії, які мають глибоку прадавню історію.

Моральна ментальність айнів – давня арійська. Вони співучі і веселі. Головний їх наказ – не вбивай.

За своє життя на островах, що нині належать до держави Японії, АЙНИ зазнали розкішного добра, яке знищили монголо-китайці у 700-літній загарбницькій війні. Через те КИТАЇ - означає ЗАГРОЗА навіть у сучасній японській мові. Якби цього не сталося, то зараз Японія була б заселена білими людьми, нащадками арійців.

Орнамент на одязі айнів.

Кераміка айнів

Якщо подивитися на одяг айнів, яких в І-му тисячолітті нашої ери практично витіснили зі своїх земель представники жовтої раси, на ній домінують добре знайомі нам мезинські меандри.

Зразки кераміки айнів дуже схожі на трипільські. А один з царів тамтешньої землі, як свідчать міфи цього найдавнішого народу Японії, носив таке собі японське ім'я Пан.

Так що американський дослідник А. Кемп зовсім не помиляється, коли свідчить про переселення предків айнів із Праукраїни на Японські острови в VІ тисячолітті до нашої ери.

Дивно, але завойовники-протомонголоїди, які називали підкорених оріян айнами, що у перекладіі означає - "біла людина", перейняли у них високу культуру, доповнивши своєю. Особливо багато вони запозичили з їхнього військового мистецтва. Айни були чудовими лучниками – вони могли стріляти далеко і влучно. Їхні луки були досить тугими, що надавало стрілі високої початкової швидкості і убивчої сили. Наконечники виготовлялися з кістки або каменю і намазувалися аконітовою отрутою, яку називали “суруку”. Пізніше вістря стріл стали виготовляти з металу, так само змащуючи їх смертоносною отрутою. Айни придумали також якісні мечі. Були вони слабкозігнутими, короткими (50 сантиметрів завдовжки) і з одностороннім заточуванням. Мали досить довгу ручку, що дозволяло, у разі потреби, тримати меч двома руками. Виготовлялися за доволі складною технологією. Зовнішня рубаюча частина виливалася з твердого металу, а серцевина з м’якшого і в’язкого. Після чого меч проходив особливу термічну обробку з подальшим заточуванням і поліруванням. Готовий меч був неймовірно гострим, міцним і, у той же час, гнучким та пружним. Айни навчилися досконало володіти цією зброєю. У них існував культ меча: його шанували, зберігали у спеціально відведених місцях, ним гордилися, передавали у спадок. У бою айни часто відмовлялися від щита і билися двома мечами…

Самураї - нащадки айнів, які мали особливий вплив і престиж у середньовічній Японії, споріднилися з правлячими колами і принесли в них кров айнів, в той час, коли решта японського населення, було в основному нащадками Аріма (монголоїдів). Тому не дивно, що найбільше поширення свастика отримала в японській геральдиці. Її зображення є моном (гербом) таких самурайських пологів як; Цугару, Хатісука, Хасекура ....

Були айни-воїни сміливими та гордими, вважаючи смерть кращою альтернативою полону. Тому з правого боку вони носили особливий ніж. Але він використовувався лише для здійснення ритуального самогубства, яке у них звалося “ерітокпа”. Пізніше цю традицію запозичать самураї, назвавши на свій лад “харакірі”. Ритуальне самовбивство нерідко дійсно було кращим за полон. Оскільки, дикі нащадки синантропів, захопивши у полон айнів, частенько їх з’їдали.

Чималу роль у айнів грає культ змії, пов’язаний з жіночим божеством Сонця. Традиційно айни є анімістами, які вірять, що всі предмети і явища навколишнього світу, включаючи людину, мають «камуй» (дух, душа). Існує ієрархія камуїв. Вище за всіх в ній розташована «Унті камуй» - «Бабуся земля» ( «камуй вогню»), потім слідує «камуй гори» (тварини), потім «камуй море» (морські тварини), і нарешті, всі інші. У айнів не існувало професійних відправників культу, тому всі необхідні релігійні обряди виконував голова селища (старійшина). Айни вірять в безсмертя душі, і в те, що в загробному світі їхні душі чекає нагорода - входження в «камуй мосир» (Землю духів).

Змішування оріян з завойовниками-монголоїдами мало специфічний вплив на формування сучасної японської нації. Наприклад, японці мають більш світлу шкіру, ніж представники інших “жовтих” народів. У великій пошані у них вишня (сакура), яка користується не меншою повагою і серед українців. Одним із символів, шанованих у сучасній Японії, є Сварга, тобто, свастика. Її японці запозичили від айнів. Сварга була священним знаком гіперборейців-аріїв. Це є символ життя, безперервності прогресу, кругообігу життєвих енергій.

На теперішній час на Хоккайдо залишилося близько 50 тисяч айнів. Але за офіційною статистикою їх є менше, оскільки, боячись дискримінації, вони приховують своє походження. Ще не так давно чоловіки-айни носили довгі вуса, жінки на свята одягали вишиті сорочки і розмальовували орнаментом писанки, такі ж, як і у наших українських Карпатах. Їхня культура є цілком відмінною від традиційної японської.

Історія АЙНІВ — це трагедія арійської гілки народу, котра на грані повного відчуження і несвідомого відчуття колишньої Материнської єдности.