Гетьманування Дем'яна Многогрішного і Глухівські статті

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

getman-mnogogrishnuiДем'ян Многогрішний підписав із Московською державою Глухівські статті 1669 р. Домігся, щоб Київ залишився за Москвою. Прагнув послабити роль старшини на користь гетьманської влади. Провадив таємні переговори з П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини. Був заарештований за доносом московському цареві й відправлений на заслання за звинуваченням у державній зраді.

 

Дем'я́н Ігнатович Многогрі́шний (1621 — 1703) — 3-й очільник Лівобережної гетьманщини (1668—1672). Полковник Чернігівський. Після примусової депортації комендант фортець у Бурятії.

gerb-mnogogrishnogoНародився у Коропі Чернігівського воєводства (нині Чернігівська область). Модзалевський згадував його як «мужичого сина», себто некозацького походження. Обоє його братів — Василь та Сава згадуються як Шумейки. Як «Многогрішний» вперше згаданий польськими дипломатами у 1671 році під час п'ятого раунду перемовин щодо реалізації Андрусівського перемир'я. Надалі до поширення подібного негативного прізвиська значних зусиль доклав зокрема Роман Ракушка-Романовський (ймовірний автор Літопису Самовидця) в якого Ігнатович, за час свого правління, конфіскував майно та змусив виїхати до Правобережжя. Сам гетьман підписувався виключно «Дем'ян Ігнатович», «Демко Ігнатович», рідше «Даміан Ігнатов».

Змолоду брав участь у Хмельниччині[. В 1665–1669 роках посідав уряд чернігівського полковника.

У 1668 році Ігнатович як противник Андрусівського перемир'я взяв участь у антимосковському повстанні, яке розпочалось під керівництвом Івана Брюховецького. Був одним з перших полковників, котрі перейшли на бік Правобережного гетьмана Петра Дорошенка, запропонувавши останньому об'єднати під своєю булавою всю Україну.

У 1668 році, опісля усунення Брюховецького, Дорошенко призначив його наказним гетьманом Лівобережної України, оскільки сам був змушений повернутися на Правобережжя. Наступ московських військ під командуванням князя Григорія Ромодановського на Сіверщину (на Ніжин і Чернігів), відсутність військової допомоги від Петра Дорошенка, сильні московські залоги в містах, тиск промосковськи налаштованої частини старшини і православного духовенства (особливо Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича) примусили Дем'яна Многогрішного піти на переговори з царським урядом.

З іншого боку, він мав власні амбіції — титулу «Наказного гетьмана Сіверського» йому було замало, прагнув поширити владу на все Лівобережжя. 17 грудня 1668 зібрано елекційну раду в Новгороді-Сіверському:

«Старшина, перебуваючи в заточенні у дворі, та в меншості, а при Многогрішному немало компанійців, та боячися супроти нього мовити, пішли гуртом просити аби він став над ними гетьманом. Згідно звичаю, він ще й відмовлявся, як стара діва від гарного жениха, хоч титул й силою взяв»

Дем'ян Многогрішний

Таким чином, за допомогою компанійців, Многогрішний був обраний «сіверським гетьманом» та від імені всієї старшини присягнув на вірність царю. Москва втім, з огляду на сумнівний перебіг «вільних виборів» не визнала його титулу до Глухівської наради.

Тоді повернулися звідти Максаківський ігумен Ширкович та обозний Петро Забіла, яких посилала торік старшина провести переговори з Московщиною після війни Іоанна Брюховецького. Посли домовилися про обрання нового гетьмана, бо Петро Дорошенко, як гетьман Правобережжя за Андрусівською угодою 1667, яка поділила Україну між Річчю Посполитою й Московією, не міг мати двох сюзеренів.

Донос московсьому царю

Донос московському цареві — головний метод політичної боротьби в гетьманській Україні. Козацькі старшини стукали на гетьмана й один на одного, гетьман стукав на старшину і російських воєвод. Стукай частіше і красномовніше, випереджай інших — тоді ти живий.

Многогрішний писати не вмів, зате без упину бив пики старшині та відтирав полковників від скарбниці, звільняючи місце для своєї родини. Погані стосунки в колективі. Він був приречений.

Доном на Многогрішного

Звинувачений в зраді, схоплений стрільцями в батуринській резиденції. Відбивався шаблею і був поранений. Разом з родичами і найближчими друзями гетьмана доправили до Москви. Катували, зізнання не добилися, але засудили до смерті. Вочевидь, справа була сфабрикована так грубо, що це помітили навіть у Кремлі. Перед стратою Дем’яну Ігнатовичу повідомили про царське помилування і довічне заслання до Сибіру з дружиною і дітьми.

Смерть Многогрішного

Як командир кінного загону брав участь в частих боях і рейдах з монголами. У 1688 році керував успішною обороною Селенгінського острогу від монгольських військ Тушету-хана Чіхуньдоржа, союзника цинського Китаю. У наступному році брав участь в переговорах з цинським Китаєм, що завершилися підписанням Нерчинського договору. У 1690 - 1694 роках він обіймав посаду прикажчика Селенгінського острогу. У 1696 або 1701 році постригся в ченці.

Дем'ян Многогрішний помер в Селенгінську (Бурятія) у 1703 році. Похований на кладовищі Старого Селенгінську. Могила загублена. Відомо, що надгробна плита з його могили була вмонтована в підлогу Селенгінського Спаського собору.

Могила Многогрішного

mnogogreshnyi-mogila

Глухівські статті (1669 рік)

Глу́хівські статті́ — договір, підписаний 16 березня 1669 у місті Глухові між гетьманом Лівобережної України Дем'яном Многогрішним і московським урядом.

  1. Московські воєводи залишалися тільки в п'ятьох містах.
  2. Козацький реєстр становив 30 тис. осіб.
  3. Гетьман має право на наймане військо (1 тис. осіб).
  4. Податки збиралися козацькою старшиною.
  5. Обмежений перехід селян у козацтво.
  6. Гетьманові заборонялося вступати у зовнішні відносини.
  7. Резиденція гетьмана переносилася до Батурина.

Глухівські статті в цілому були спрямовані на обмеження державних прав України московським урядом.

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Не забудьте поділитись статею у соцмережах:


Теги:     козацтво      старшина      гетьманування

загрузка...

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Варто переглянути ⬇

Опубліковано 06 грудня 2018, 20.05 Сергій Шаменков
2018-12-06-18-22-46Той хто цікавиться історією українського козацтва, напевно чув захопливі історії про непереможних українських бойових козаків-чаклунів «характерників»....
23372.6666666666667
Опубліковано 13 травня 2014, 20.11 admin
2014-05-13-19-44-21З прадавніх часів наші Пращури розуміли що, всесвітом і людиною керує тільки інформація, і цю інформацію ми сприймаємо за допомогою відчуттів нашим...
108445
Опубліковано 20 січня 2014, 03.23 http://webcommunity.org.ua
2014-01-20-01-37-21Ось такі от ті легендарні і напівміфічні химородники і галдовники, що апелюють до глибин нашої уяви. Але варта трохи розвіяти пелену загадки, вдавшись до...
100204.3333333333333
Опубліковано 19 лютого 2014, 14.33 Анаолій Скульський
2014-02-19-14-38-11Степ пахне чебрецем і рутою, гірким полином, хилить під гарячим сухим вітром на пагорбах і в долинах хвилі білого ковилю, стелиться під колеса возів і...
105724.7
Опубліковано 19 березня 2015, 08.57 admin
2015-03-19-07-22-03Хто ми є, українці? І як ми опинилися у такому стані, в якому животіємо зараз? Чому ми, на своїй землі, не відчуваємо себе хазяївами? Чому, нібито маючи...
114275

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 
loading...

загрузка...

| НАШ YOUTUBE-КАНАЛ




| МИ в FACEBOOK



«Спадщина Предків» - інформаційно-аналітичний ресурс, присвячений альтернативній історії, культурології, етнографії. Публікуємо матеріали у форматі просвітницьких, науково-дослідницьких та науково-популярних статей, нарисів тощо. Редакція не несе відповідальності за достовірність матеріалів, а також їх використання. Пам'ятайте: думка авторів може не збігатися з думкою редакції.