СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Покуття До топографії Коломиї

До топографії Коломиї

e-mail Друк
Рейтинг 0.0 з 5. Голосів: 0

Unt63366363itled-1На мою думку, Коломия ніколи не була поділена на дільниці, тільки на передмістя. Цей поділ був на мапах в магістраті і там теж точне було відзначення границь поодиноких передмість, але практично границі затиралися, а передмістя не мали окремого значення. Я добре пам'ятаю, що за австрійських довоєнних часів на деяких домах були ще бляшані числа домів, на яких над цифрою була назва вулиці, а під цифрою назва передмістя, очевидно, польською мовою, а під нею українською, але двомовні назви були тільки на деяких вулицях, а послідовно в усьому місті двомовність не була переведена. То було в тих часах, коли наші політики вибороли були допущення української мови в суді, на пошті та інших урядах і тримовні залізничні білети. За Польщі передмість не позначували, але в розмовній мові вони не зникали, наприклад, до самого майже кінця 1939 р. залізнична станція печеніжинської "колії" все називалася "Надвірнянське передмістя", яке починалося від церкви, охоплювало вулицю Собєського й Карпатську та весь простір на захід від вул. Гетьманської (Словацького), в тому й цілу торговицю.

На схід від Надвірнянського було Кутське передмістя, якого артерією, а в нових часах рівночасно і границею була вулиця Староміська (Сєнкевича), і правильно, бо первісна дорога до Кут-Косова вела попід Воскресінецьку гору, понад річку Пістиньку через Пістинь. Границями Кутського передмістя була вул. Гетьманська на заході, Староміська на сході, Прут на півдні, а на півночі "Середмістя".

Хоч Староміська вулиця є артерією Кутського передмістя, то вже все, що на схід від неї, називалося "Слобода", яка по війні розбудувалася у велику пів-сільську частину міста. Хоч до війни не була така велика, то назва вказувала б на історичне походження бодай панщизняних часів, тобто від ХУІ чи ХУII ст. починаючи.

Прут має високий правий берег, що починається від коломийської церкви і тягнеться аж на Буковину й Бессарабію. На лівому березі був коломийський замок, на схід від гімназії. До нині вулиця Замкова опоясує костел. Та сама вул. далі на північ називається Валова і довгим чвертьколом кінчається при вул. Шевченка. На схід від вул. Замкової рівнобіжно з нею йде від вул. Архикнязя Рудольфа вниз вул. Лицарська а від протилежного кінця вул. Замкової вздовж західної сторони від костелу йде до Ринку вул. Камінецька, що веде до Кам'янок. Колись це мало свою логіку, але в нинішній топографії ніякого значення не має, але назви залишилися.

"Середмістя" границь не має. Ратуш завжди був посередині прямокутного (давніше, мабуть ще більшого і квадратного ринку). В другій пол. XIX ст. пожежа спалила чи не цілий ринок і ратуш. В розі Ринку збудували новий ратуш, нинішній, а серед ринку місто збудувало блок домів для погорільців.

Крім передмість офіційно установлених, є ще й неофіційні, але часто вживані назви передмість локальних, для менших просторів міста всередині передмість, напр., судовий терен і на північ на окопище — то Рамлерівка, тупий трикутник між вул. Собєського і Карпатською, то Гелерівка, вся на ставах, що по війні значно висохли, а також трохи менша Кульчицьківка. Ці назви походять від імен власників більших посілостей. Околиця міського шпиталю, то Дубова керниця, але ця назва може бути історичного походження. Від власного імені може походити назва Вінцентівка, яка тягнеться вздовж вул. Архикнязя Рудольфа (Легіонів), бл. 2 1/2 км., від Дубової Керниці на схід аж по село Королівку. Ця назва в уживанні коломиян не забувалася, як і назва Слобода. На північ від залізничної станції не дуже заселені простори, вздовж Городенського гостинця мали назву Косачів, здається, історичне місце з часів козаччини. Там малий потічок Косачівка затопив у 1909 р. цілий пасажирський львівський потяг, а в часі війни і після неї там було летовище.

Окрему частину міста становить гніздо серед піль на північнім заході окремо розкинених німецьких чисто сільських колоній — Баґінсберґ, Маріяґільф, Славці, Флеберґ і Розенгек (по-народному "Розник"). Найбільший був Баґінсберґ, вище положений, і з нього гарний вид на панораму долини Коломиї, а також Карпат, зокрема Чорногори, якої з міста не видно. Австрійська адміністрація доцільно не включувала села Дятьківці до міста, а воно майже зовсім в'язалося з містом і від ринку було віддалене всього 2-3 км., натомість включила всі німецькі колонії, теж чисто сільські, включно з маленьким на кільканадцять км. віддаленим Розенгеком, положеним серед піль в тім же напрямі попри Дятьківці. Цей поділ зберігся й за Польщі, бо їй важно було мати в місті перевагу як не польських, то всіх інших, тільки не українських елементів. Сьогодні німецьких колоній уже нема, але до Коломиї включені Дятьківці. Скупчених в центрі жидів, які становили 45 відс. населення, нім влада вивезла в 1943 р. і поляків майже всіх виселила совєтська влада в 1946 р.

AddThis Social Bookmark Button

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus
 

Підписатись 
на публікації проекту: