завантаження...

Язичницька система виховання у давніх слов'ян

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 2

yazychnycke-vyhovannia-slovian

В основі педагогіки давніх слов'ян лежали не тільки християнські, як міг дехто думати, а й язичницькі традиції, які походять з глибини віків. Існували навіть язичницькі школи, які, на жаль, поступово зникли з появою візантійських і болгарських церковних просвітителів. У даній статті ми спробуємо торкнутися цієї теми і розкрити певні аспекти. 

 
Ще задовго до виникнення перших слов'янських племінних об'єднань, у наших предків склалася система освіти і виховання, котра базувалася на дбайливій, переважно усній, передачі з покоління у покоління, досвіді та знаннях. На жаль, з огляду на нечисленність джерел, дуже складно уявити собі повну картину виховання древніх слов'ян, про неї можна судити по деяким згадками в творах візантійських, болгарських та інших авторів, а також результатам археологічних розкопок, що дійшли до нас з усними переказами та народного фольклору, який довгий час зберігався у сільській місцевості. 
 
Початково процес виховання відбувався в рамках традицій общинно-родового ладу і був доручений найбільш поважним членам роду - старійшинам, волхвам. З виникненням і зміцненням позицій родини виховання поступово перейшло в руки батьків. Ще на ранньому етапі розвитку суспільства виховання стало носити диференційований характер у зв'язку з різницею ролей чоловіка та жінки в суспільстві. Незважаючи на це, можна виділити в ньому загальні основи, які перш за все виховували якості та навички, необхідні дітям не в теорії, а на практиці, в реальному житті:
  • військова справа: гарт (обачність, терпеливість, витривалість), тактика, стратегія;
  • захист від чужинських племен - протистояння набігам, самооборона городищ (стріляти з лука, кидати каміння, долати перешкоди);
  • мисливство, полювання на хижих звірів, збиральництво, рибальство;
  • скотоводство і землеробство;
  • будівництво, господарювання, мореплавство;
  • мистецтво і ремесленецтво;

edr1

Виховання проходило в процесі залучення дітей до праці і носило наочний характер. Дитина рано ставала повноправним учасником трудових процесів, свят, ігор, у міру дорослішання допускалася до різних ритуалів, що в чималій мірі сприяло формуванню певних якостей характера. Процес входження у доросле життя завершувався певною церемонією,, де своє право вважатися повноправним членом громади необхідно було довести, пройшовши ряд серйозних випробувань, що, безсумнівно, також носило виховний характер. Віковим рубежом для таких обрядів міг виступати і 7-ий, і 12-й роки життя. Спочатку старші діти від 7 до 12 років виділялися в особливу перехідну вікову групу. Її нижня межа пов'язана з усвідомленням своєї статевої приналежності, а верхня - з статевою зрілістю. 
 
8-14218 1 6
 
Істотний вплив на виховний процес мали вірування. Язичництво включало поклоніння багатьом богам, тобто явищам природи і душам предків. За час свого снування воно зробило серйозний вплив на уклад життя народу, його світогляд, культуру, виховання. Як у небесній ієрархії, де боги підпорядковувалися старшому - Перуну, а їм, у свою чергу, були підвласні так-звані нижні духи - русалки, домовики, потвори, так й в кожному будинку панував господар: батько над дітьми, чоловік над дружиною, старші діти над молодшими. 
 
patriarhalnyi-ustriy-rusi
 
Слід зазначити, що влада старшого в родині накладала на нього і серйозні обов'язки:
  • він повинен був захищати своїх близьких від зовнішніх небезпек;
  • піклуватися про їх благополуччя;
  • стежити за виконанням кожним членом сім'ї його зобов'язанностей;
  • відповідав перед родом за проступки членів сім'ї. 

Основою життя слов'ян була праця. Без цього неможливо було вижити в ті часи. Тому трудовому вихованню приділялася найбільша увага. Незалежно від стану сім'ї, хлопчиків вчили поводження зі зброєю, полюванню, навичкам землеробства і скотоводства, ремеслам, дівчаток - розумінню як правильно господарювати, зберігати домашнє вогнище у домі, доглядати за дітьми, шиттю і т. д. Умільці користувалися великою повагою, і це відігравало останню роль у вирішенні побутових проблем, особливо коли мова йшла про прийом в сім'ю нового члена: батькам хотілося, щоб майбутній зять або невістка були хорошими робітниками.

Умовою виживання і приспособлення до природи була колективна діяльність, коли вся громада спільно брала участь у вирішенні побутових, трудових і військових проблем. Сформований на основі цього спосіб життя способствував формуванню у древніх слов'ян соціально-психологічної установки природної рівності людей, ідеалу праведності та справедливості для всіх.

yazychnyctvo-slovyan

Досвід виховання, накопичений народною педагогікою, знайшов своє відображення у творах усної народної творчості. через колискові, приказки, казки - перед дитиною розкривався навколишній світ, дитина вбирала певні моральні цінності, засвоювала норми поведінки. Уявлення наших предків про ідеали, про принципи виховання, моральні якості людини, відповідальність перед громадою і сім'єю; основи релігійного, трудового, естетичного виховання знайшли своє відображення в билинах і переказах, на яких виховувалися діти у той час і подекуди в традиційних родинах продовжують  виховуватися досі. Фольклор не тільки являлся своєрідним підручником життя, але і становив невід'ємну частину тодішнього буття, з його мудрістю і забобонами.

У міру економічного розвитку суспільства і його соціальної диференціації, виховання перестає бути єдиним. Якщо у рядових членів громади основою залишалося трудове виховання, розширюване в ремесленному середовищі до спадкового учеництва, то для представників знаті усе більшого значення набувала військова підготовка і надбання навичок керівництва племенем, громадою.

APbqmvf9

Серйозні зміни в підходах виховання дітей і юнацтва почалися з прийняттям у 988 році християнства, яке відповідало інтересам правлячої касти. Прийняття християнства від Візантії, яка поєднала в своїй культурі традиції античності з православною християнською ідеологією, істотно позначилося практично на всіх сторонах життя давніх слов'ян, русичів. Ставши спочатку релігією панівних класів, міського населення, воно поступово трансформувалося у форму панівної ідеології, яка не НАВЧАЛА, а НАВ'ЯЗУВАЛА психологію і поведінку людини, виробляючи у ній смиренність та послух. Тим самим ламаючи стержень, чи то пак, егрегор, який був у наших предків - відвага, героїзм, богатирська вдача і лицарська слава, незламність духу,  фізична нескореність, нездоланність тощо. 

Життя суспільства почало підпорядковуватись християнській системі, яка на відміну від язичницької, не була життєвою (тобто, тою, яка базувалася на практиці, на життєвому досвіді, на законах природи), а книжковою. Саме тому, дуже часто історики, зв'язують прийняття християнства з набуттям мови і писемності, грамотності і так далі.  Насправді навички письма були необхідні лише для того, щоб люди засвоїли релігійні догми, прописані в священних текстах. 

До речі, підготувати дипломну, курсову чи контрольну без проблем можна на сайті - https://www.naukacentr.com

hristiyanstvo-na-rusi

Таким чином, з приходом християнства, функції виховання, які раніше належали волхвам, старійшнинам, вождям-родоначальникам, перейшли (і аж ніяк не добровільно) до "рук" церкви. Візантійські месіонери відразу проголосили гріховними свята і обряди слов'ян, а щоби людям легше було пристосуватися до нової ідеології, були виписані укази - церкви будували на пагорбах, на місцях язичницьких капищ та святилищ, куди зазвичай приходили на спілкування з богами представники громади.

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Не забудьте поділитись статею у соцмережах:


Теги:     школи      освіта      педагогіка

загрузка...

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 
завантаження...

загрузка...