English German Polish Spanish
Головна♦ Етнографія♦ Гуцульщина ➤ Розповідь про самітника в горах

Розповідь про самітника в горах

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Untукц4234234234укцукцукцitled4444-478Молюся, щоб у хвилину смерти я мав час ще і ще раз подумати про той краєвид! У тих горах, більш ніж потім у різних інших, я найліпше відчував присутність Бога і Його, хотілося би сказати, «людськість». Той Бог, який покликав до життя такі гори і їх красу, не лячну, а близьку, заспокійливу, що дає радість буття, тишу і досконалу самотність із самим собою, - якби був людиною, то був би людиною дуже шляхетною і доброю.

Так само як лемко, якого раптом зустрінеш, чи дорідний гуцул, чи гарна гуцулка з одним кучером, відповів би мандрівцеві: «Слава Богу!», усміхнувся би й Він і сказав би, що на Магуру ще «три кілометри з гаком». Так само без слова й самітного харцера жестом запросив би зайти до свого обійстя і мовчки показав би на дзбан квасного молока у пивниці. «А що, ліпше у мене молоко, ніж у жидів у Сколім, Брошньові чи Долині? Ліпше, ніж у графа Банацького, нє?» - спитав би потім несмішливо, прочищаючи файку чи втрамбовуючи великим пальцем у неї тютюн. Ті гори для мене стверджують існування Бога, ніж будь-що і будь-хто!

alt1937 року в запалому курені на важкодоступній полонині за Буркутом на Чорногорі ми зустріли старого бородатого гуцула. Він був сивий і засмаглий, міцний і спокійний власне тишею і ладом гір. На наше непомірне здивування запитав, чи ще живе цісар Франц Йосиф. «О, то добрий пан, - зітхав. – Чи ще є у Львові намісник?»

Він-бо не знав, що вже існує Польща. Для нас, молодих карцерів, це було щось незбагненне. Ми задумалися: може, старий втратив пам’ять, бо напевно не вдавав – стільки у його голосі було подиву, що є Польща, що вже немає Австрії та цісаря, що у Львові й Станіславові є воєвода, а в Коломиї польські старости і польське військо.

Як же він тут жив? Та ось раз на рік, під осінь, зганяв у визначене місце овець, яких мав під своєю опікою, з визначеного обійстя забирав на віслюка мішки з борошном, солониною і тютюном, часом якісь штани чи черевики, - і повертався до своєї садиби, вкритої мохом. Навесні забирав овець, зігнаних із долу, і пас їх аж до осені. Жив, як пустельник, як лісова людина, сам пряв вовну і робив постоли зі шкіри, вогонь кресав із губки й не бракувало, бо гірської сосни довкола було повно, а нижче були ліси. Косив траву і сушив зілля, якось тут жив і полюбив це своє життя, що не змінив би його на жодне інше.

- Але ж ви часом зустрічали людей, які сходили на діл, коли заганяли овець чи йшли по них, щоб їх знову загнати в гори?
- Ано, часом здибав. Рідко.
- І ви нічого не знали про війну?
- Про яку війну? – питав здивовано. – Та, - каже, - ту через пару літ не приходили до мене, то вже давно було, але я думав: то вже, може, були хворі, або, може, не хтіли приходити. А як не хтіли приходити, то най сі поцілуют в ніс – був спокій.
- А про війну нічого не знали?
- Йо, - каже, - ту недалеко часом була стрілянина, але я думав, жи то, може полювання якого графа, або маньоври. А шандарів (жандармів) не видів.
Тоді нас це дуже дивувало, було незбагненним, що можна зустріти такого самітника. А нині часом собі думаю, що, може, і тепер у тих горах живе якийсь один гуцул, який не знає, що внизу є Росія і комунізм? І далі собі живе як жив. Сам зі собою і з горами!..
- А як здибалисьте раз чи два на рік яку людину, то нічого не питалисьте?
- А пощо людей питати? – дивувався з нашого недоречного питання. – Таж люди і так дурні й фальшиві – то пощо питати? Купував у них, а читати не вмів, то гроші ніц не казали.
- Але що ви тут робили цілі роки?
- Вліті було багато роботи з вівцями, сіном, треба було жєти трави і грабати сіно, а і взимі завше було що робити. Я взимі багато спав, бо мало їв, думав і дивився, і мені зовсім не було скучно за світом. А як не було тютюну, то не курив. А як вже мусів, то курив трави, також добре. І так жив, і так жию.

Анджей Хцюк, з книги «Атлантида. Розповідь про Велике Князівство Балаку», 1972 р.


Теги:     Карпати      гуцули      життя      полонина      природа      філософія

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

RSS канал Спадщина Предків Facebook Спадщина Предків Vkontakte Спадщина Предків Телеграм Спадщина Предків Twitter Спадщина Предків Instagram Спадщина Предків Flickr Спадщина Предків

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 

loading...