English German Polish Spanish
Головна♦ Етнографія♦ Галичина ➤ Дрогобицька земля у світлі регіональної історії

Дрогобицька земля у світлі регіональної історії

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Unt2221111111itled-1Найбільшим адміністративно-територіальним утворенням, центром якого в минулому був Дрогобич, була, звісно, Дрогобицька область (1939-1959). Однак воно не було тривким у часі, врешті під «скіпетр» Дрогобича потрапили території, центром яких у середньовіччі був Перемишль. Тоді ж (тобто у княжу добу) на вищий щабель піднявся сусідній Самбір, який таки був княжим містом – на відміну від Дрогобича.

Від перших писемних згадок у 80-х рр. XIV ст. і до початку нового часу Дрогобич був центром значно меншої адміністративної одиниці – однойменного староства у складі Польської держави, хоча, ймовірно, у княжі часи існувало неґродове староство (за іншими версіями – давньоруська волость), яке не відображене в джерелах. Пізніше Дрогобицьке староство перебувало в державній власності, на його чолі стояв призначений королем староста, який, будучи магнатом, ніколи тут не резидував, використовуючи уряд для власного збагачення. Саме цим пояснюється та обставина, що Дрогобич – центр землі – не мав істотних мурованих укріплень чи споруд бастіонного типу.

Докладніша інформація щодо меж староства з’являється лише у XVI-XVIІ ст. За люстраційними описами, до його складу входило 12 державних сіл: Солець, Трускавець, Губичі, Станиля, Модричі, Раневичі, Уличне, Тинів, Добрівляни, Дережичі, Стебник, Болехівці. Зазначимо, що всі вони розташовувалися зовсім недалеко від Дрогобича (в радіусі не більш ніж 15 км). Щоправда, спершу сіл було трохи більше: до складу староства входив Меденицький ключ, самовільно відмежований старостою Я. Стажеховським у середині XVI ст. Водночас, за даними поборових реєстрів XVIІ ст., на умовній території староства були й інші маєтності: Волоща, Мости, Монастирець, Тершаків, Горуцьке, Раделичі, Криниця, Більче, Волиця, Кавське, Гаї Вижні, Уличне, Доброгостів, Тустановичі, Мражниця, Унятичі, Гаї, Почаєвичі, Волоща, Снятинка (місцева шляхта – Унятицькі, Коритки, Стадницькі та ін.). Більшість із них була шляхетськими володіннями і до староства офіційно не належала. Крім того, ще ближче до Дрогобича підступали інші гнізда місцевої шляхти: наприклад, півколом із північного заходу місто оточувала ціла Рихтицька волость Даниловичів. 

Достатньо близько до Дрогобича підступали маєтки Самбірської економії: Нагуєвичі, Грушів та інші. За Бориславом і Мражницею в горах гніздилася кропивницька шляхта, яка володіла кількома селами (Кропивник, Майдан, Східниця). Приватні маєтки, зрозуміло, також тяжіли до Дрогобича – центру життя тієї пори. Тут збирали податки, відбувались ярмарки, оголошували королівські привілеї і конституції сеймів, зрештою, сюди зрідка приїжджав король зі свитою. Місто виконувало роль своєрідного релігійно-культурного центру землі (у XVIII ст. тут було 2 костели та 6 церков).

Іще одна прикметна риса тогочасного життя – на території Дрогобиччини було мало великих магнатських чи шляхетських резиденцій, що пояснюється, звичайно, подрібненістю численних родів місцевих еліт. Так, до ХІХ ст. збереглися лише великі резиденції (палаци) в Рихтичах (Даниловичів, Бєльських), Снятинці (Тарновських), Урожі (Винницьких, Комарницьких) і Вороблевичах (Устрицьких-Тарновських).

Основою економіки Дрогобицької землі було солеваріння. Сіль варили ще в княжу добу, міська солеварня була однією з найбільших на Прикарпатті, і саме довкола неї утворилося перше поселення. Крім Дрогобицької солеварні, «біле золото» (воно направду було дорогим продуктом) добували практично в більшості навколишніх сіл: у Стебнику, Модричах, Трускавці, Сольці, Нагуєвичах, Станилі, Уличному, Дережичах. 

Ранньомодерну Дрогобиччину символізують Юрій Дрогобич (Котермак), автор першої друкованої книги латинською мовою (XV ст.), та Мартин Лятерна – єзуїтський проповідник, письменник (XVІ ст.). У XVІІІ ст. популярним було ім’я Зельмана Вольфовича, яке залишилося в історичній пам’яті як символ корупції і всевладдя нечесних грошей.

У XVIII ст. межі староства практично не змінювалися. Здавалося, що життя законсервувалось і після переходу під владу Габсбурґів (існував Дрогобицький повіт у складі Самбірського округу). Напевно, віхою можна назвати лише відкриття у 1858 р. дрогобицької гімназії. У другій половині ХІХ ст. Дрогобиччині пощастило: тут сформувався великий центр нафтовидобувної, озокеритної та газовидобувної, а відтак і нафтопереробної промисловості. Центром видобутку нафти начебто був Борислав, однак аж до 30-х рр. ХХ ст. територія цього «центру» була подрібненою на невеликі поселення: власне Борислав, Тустановичі, Мражницю, Губичі, Баню Котівську (з близьким сусідом Попелями). Нафту добували також у Східниці й Уричі. Отже, тут вершили справи європейського рівня, адже покладів нафти в Європі більше не було. Тож «Галицька Каліфорнія» гриміла на весь світ!

Наприкінці ХІХ ст. на Дрогобиччині з’явилася ще одна галузь, яка хоч і розвивалась не так стрімко і спершу не давала надприбутків, проте з часом також почала визначати обличчя регіону. Йдеться про курортну справу, започатковану у Трускавці (після Другої світової війни додалася Східниця) з букетом цілющих мінеральних вод рідкісного лікувального ефекту.

Співець краю і тонкий обсерватор доби – уродженець Дрогобиччини Іван Франко – вживав здебільшого термін «Галицьке Підгір’я». Надалі дослідники вживали і Франкове означення, й синонімічні поняття: «Галицьке Підгір’я», «Бойківське Підгір’я», «Дрогобицько-Самбірське Підгір’я», «Підкарпаття» тощо, розуміючи під ними зовсім різні терени. Наголосимо також, що згідно з усталеною етнографічною мапою, Дрогобич та його рівнинні околиці не входили до складу Бойківщини (відтак центром дослідження бойківського субетносу був Самбір з відомими у міжвоєнний час музеєм «Бойківщина»  та часописом «Літопис Бойківщини»).

Після розпаду Австро-Угорської імперії Дрогобич став центром урбоконгломерату, який польська кресова література згодом охрестила «тримістом»: Дрогобич, Борислав, Трускавець. Врешті тут виросло покоління, яке вважало себе саме людьми триміста. Такою людиною був легендарний Раймонд Ярош, який заробив капітал на страховій справі у Бориславі, став власником Трускавця, а проживав у Дрогобичі, де його двічі обирали бургомісторм. До певної міри людиною триміста можна вважати не менш легендарного Бруно Шульца. Довоєнний маляр-аматор Фелікс Ляхович створив художню візитку багатокультурності краю, розмістивши поруч Юрія Дрогобича, Івана Франка, Маврикія Готтліба та Казімєжа Вєжинського.

Після війни українці діаспори – вихідці з Дрогобиччини – сформували поняття «Дрогобиччина – земля Івана Франка», без чіткого окреслення її меж. Поляки – вигнанці з краю – витворили термін «Дрогобицька земля», з чітким окресленням у її складі (крім Дрогобича) таких поселень: Борислав, Волоща, Вороблевичі, Горуцько, Дережичі, Добрівляни, Кропивник, Лішня, Майдан, Меденичі, Найдорф, Підбуж, Рихтичі, Східниця, Солонсько, Стебник, Снятинка, Трускавець, Уріж.

Наприкінці XVIII ст. у селах переважали українці, проте була й невелика частка поляків та євреїв. Міста в другій половині ХІХ ст. були багатокультурними; в Дрогобичі переважали поляки та євреї. Ситуація змінилась 1939 р. з приходом «перших визволителів», коли спочатку поляків, а потім українців почали масово вивозити до Сибіру. Під час німецько-радянської війни масакровано євреїв, у перші повоєнні роки поляків «повернули» та історичну батьківщину. В підсумку Дрогобиччина українізувалася, хоча тут з’явилася й суттєва кількість росіян. Згадані переселенські акції ліквідували полікультурну самобутність регіону, залишивши нащадкам лише німі пам’ятки культури. Як би там не було, вважають, що барвистий образ Дрогобича та околиць сформувався таки в довоєнний період, і він досі живить ностальгічну уяву туристів. Дрогобич як місто на перехресті мов і культур своєрідно, але впевнено вписався у світовий контекст і культуру.

Леонід Тимошенко


Теги:     Дрогобич      культура      середовище      історія      маєтки      земля солеваріння

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus


RSS канал Спадщина Предків Facebook Спадщина Предків Vkontakte Спадщина Предків Телеграм Спадщина Предків Twitter Спадщина Предків Instagram Спадщина Предків Flickr Спадщина Предків

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 

loading...