На Полтавщині на території історико-культурного заповідника "Більськ" виявили рештки ліпної кераміки VII ст. до н. е., а також кістки, вугілля та шматки глиняної обмазки. На знахідку вчені натрапили завдяки бабакам, які проживають у даній місцевості і створили систему нір, сполучених підземними ходами. Очевидно, бабак рив нору й разом з ґрунтом виніс артефакти, які трапилися йому на шляху.
Співробітники історико-культурного запровідника "Більськ" прокоментували знахідку:
Взимку бабаки залягають у сплячку. Але їхні нори добре видимі, як і протоптані між ними стежинки у траві.
Так от, під час прогулянки валами ми помітили, що біля входу в бабачу нору стирчали фрагменти кераміки. Певно, коли бабак рив нору, то виніс разом із ґрунтом артефакти, які трапилися йому на шляху.
Більське городище — городище скіфського часу (кінець VIII-початок III століть до нашої ери), розташоване на височині в межиріччі річки Ворскли та правої притоки Псла річки Суха Грунь в районі села Більськ Полтавського району Полтавської області та села Куземин Охтирського району Сумської області.
Городище складається з трьох укріплених поселень (Куземинське, Західне Більське і Східне Більське укріплення), об'єднаних однією фортечною стіною (Велике Більське городище). Загальна площа городища 4400 га. Для порівняння площа Вавилону — 900 га, він майже в 5 разів менший. Довжина валів — 33 833 метрів. Низкою дослідників ототожнюється з літописним містом Гелоном, який згадує у своїх творах давньогрецький історик Геродот. Є центром Ворсклинської групи пам'яток скіфського часу.
© Портал SPADOK.ORG.UA
