Мене завжди дуже цікавило, чим може бути, що означає Трипільська Берегиня намальована на писанці? І от сьогодні я уважно передивилася у Інтернеті фото археологічних знахідок минулих років і зовсім недавні з метою знайти розгадку.
Цей малюнок вперше був відкритий археологами, які досліджували Кам'яну Могилу і Трипільську цивілізацію, й він також пізніше зустрічається на численних українських писанках, зокрема Східного Полісся. Вважають, що це стилізована фігура жінки з піднятими вгору руками, яку ще називають Великою Богинею або Берегинею (також, в язичницькій традиції - Макоша, в християнській - Оранта, Богородиця), проте я дійшла висновку, що цей малюнок також може бути схематичним зображенням печі з двома піддувалами та двома закрученими коменами. Трипільці насправді дуже любили закодовувати у свої символи і предмети не однозначний, подвійний зміст. Дуальність сенсу дуже характерна для Трипільської цивілізації. Отже, оскільки така піч давала тепло, допомагала готувати їжу та зберігала у собі вогонь - то була справжньою Берегинею людського життя, джерелом і захисницею домашнього вогнища!
Піч у трипільців була водночас і місцем приготування їжі, і жертовником. Біля неї проводили усі хатні обряди. Сам будинок являвся цілим Всесвітом, центром якого була піч, що символізувала - небесне, божествене, космічне вогнище.
На думку, що Трипільська Берегиня на писанці це саме піч мене наштовхнула нижня частина малюнка Берегині з писанки, яка аж ніяк не схожа на ноги жіночих трипільських статуеток.
Малюнок 1: трипільська модель житла. Малюнок 2: Трипільська Берегиня на писанці. Якщо уважно придивитись (оселя з ніжками та ріжкаами) й задуматися, можна прийти до висновку, що на малюнку справа, на писанці - символічне, закодоване значення того, що зображено ліворуч. Тобто, цей символ позначає не піч, а повністю вся трипільська хата, чи то пак храм.
До того ж жінки на статуетках мали тонку талію та довгу шию, були дуже граціозними.
Ноги ж Берегині з писанки один до одно схожі на ніжки Трипільських глиняних хаток, які теж були оберегами. Якщо взяти до уваги той факт, що будівлі у трипільців були двоповерхові з напівкруглими дахами, то вона дуже добре вписується у цю архітектуру.
До того ж існує малюнок схожий на Берегиню з писанки, але без ніжок:
Серед глиняних скульптур храмів є одна, у якої зі стін стирчать труби із зігнутими у низ кінцями. На мою думку, це і були піддувала печей захищені таким чином від попаданя в них дощу і снігу. Як видно з схематичного малюнку, піддувала більш пологі, а комени розташовані більш вужче та більш стрімко. Вони були дуже гарячими і не повинні були торкатися дерев'яного напівкруглого даху, а лише проходити вздовж нього максимально відаючи тепло.
Давньоукраїнські символи, які зустрічаються в українській писанці. Стародавнє письмо космічної мудрості?
Не виключено, що глиняні випалені моделі храмів мали практичне призначення. В них могли закладати розжарені вугляки та обігрівати ними приміщення. Після того, як вугляки вигоряли, попіл вигрібали та змітали з широкої зручної для цього полички перед отвором. Можливо кімнати мали дерев'яну підлогу, тому такі храми-пічки були на ніжках, окрім того, така конструкція добре прогрівала повітря всією своєю поверхнею.
Можливо другий поверх був курним, а теплий дим виходив через невеликі отвори у верхній частині будівель, оскільки на глиняних моделях храмів немає димарів. Хоча, зовнішніми димарями для невеличких грубок могли слугувати труби навколо храмів з надітими на них зверху перевернутими горщиками дірявими з боків для захисту від опадів, що сприймаються нами, як їх дерев'яні основи.
Але у печі з писанки комени мали серповидну форму, то по ідеї, сажа повинна була затримувалася у них і зсипатись у низ і не закопчувати приміщення. Хто знає, можливо у них закладалася хитра система фільтрів.
Як видно з малюнку, піч складалася із трьох камер. Нижня для попелу, у середній горів вогонь, а верхню прикриту короною використовували для приготування їжі.
При перегляді фото трипільського посуду, я звернула увагу, що на них багато посуду з конічним дном та двома на два боки округлими виступами або виступами по колу. Такий посуд якраз вписується у верхню камеру схематично зображеної печі, конусовидну знизу. Виступами посуд міг чіплятися за виступи з заглибленнями у верхній частині стінок печі для того щоб тепло обгортало його з усіх боків або виступами по колу, так щоб тепло нагрівало посуд тільки знизу.
Є посуд з конічним дном та вузькими шийками, саме такий могли використовувати для приготування чаю. А широкий набір дірявих ваз слугував підставками для букетів із сухих трав з яких і заварювали ці цілющі чиї.
До речі, діряві вози могли використовувати і як підставки для столових приборів та інструментів для приготування їжі, які вже тоді використовували трипільці - в них вони добре просихали після миття.
Але повернемося до печі. Комени та піддувала могли складатись із секццій з випалених глиняних трубок, які вкладали одна у одну на сиру глину. Можливо поперечки на малюнку не просто декор. Якщо піч була розбірною, то це могло давати можливість легко іі чистити та добувати з неї дьоготь для коліс та сажу і смоли, що утворюватися у процесі іі експлуатації, для створення фарб. Особливість печі, яка може легко збиратись і розбиратись, може пояснювати практичну відсутність деталей у покинутих селещах. Вона була Берегинею їхнього життя. Іі розбирали та забирали з собою у мандри, щоб скласти на новому місці. А з часом печі розгубилися, як так і Трипільці серед інших народів.... Лишилась тільки згадка на писанках, як молитва до Бога зберегти на Землі їхні печі та життя.
Трипільські символи на писанках - унікальний досвід трансцендентного мислення древніх, нитка спадкоємності, яка дійшла до наших часів, і яка є такою необхідною нам сьогодні.
Усе це лише мої здогади, але погодьтесь, що вони не такі вже і безпідставні.
Трипільці не були звичайними мрійниками, які сподівалися лише на Бога, а були і прагматиками. Вони вміли будувати багатоповерхові будинки, робити гарний випалений розмальований глиняний посуд, виготовляти тканину, були досвідченими хліборобами, вчилися виплавляти мідні вироби та багато іншого вивченого нами та ще ні...
Автор: Ганна, м.Житомир
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"
