Венеціанський острів (Київ)
Венеційський острів — острів на Дніпрі, розташований навпроти центральної частини Києва, омивається з заходу та півдня основним руслом Дніпра, з півночі Венеційською протокою, зі сходу Русанівською протокою; площа 187,5 гектарів. На острові розташований київський гідропарк та станція метро «Гідропарк».
Острів пов’язаний з лівим берегом Києва Русанівським метромостом, з правим берегом Мостом Метро, з Долобецьким островом - пішохідним Венеційським мостом. Понад південною частиною острова проходить Міст Патона, але він не має з’їздів на острів. Входить до Регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови».
Ще у середині XIX століття територія майбутнього острова була ділянкою лівобережної заплави. На місці Русанівської протоки існував ланцюжок озер. 1877 року внаслідок сильної повені на Дніпрі на місці ланцюжка озер утворилася сучасна протока, і відтак утворився новий острів.
Проте вже впродовж 1882-84 років було збудовано загати на Русанівській та Венеційських протоках, і острів знову став частиною материка. Після цих робіт нинішній Венеціанський острів був поєднаний дамбою із теперішнім Долобецьким островом.
У 1-й половині ХХ ст. внаслідок повеней та руйнацій загат знову утворився острів.
З XVIII ст. тут почали селитися люди, а зі зведенням 1853 року Ланцюгового мосту поселення набуло назви Передмостова слобідка.
Наприкінці XIX ст. на острові відкритий парк відпочинку "Венеція" з рестораном, естрадою, театром та іншими закладами. Пізніше “Венецію” перейменували у «Петровський парк», але друге ім'я надовго не прижилося.
У 1906 до острова був прокладений Русанівський міст, а у 1915 - новий Наводницький міст. Обидва мости були зруйновані під час Другої світової. Під час другої світової війни, а саме при відступі німецьких окупантів з Києва у жовтні 1943 р., поселення було повністю спалене.
По війні селище було вирішено не відновлювати, а вже у 1960-х роках, після відкриття на острові 1965 року станції метро, було облаштовано зону відпочинку з пляжами та спортивними майданчиками - київський гідропарк.
Про часті зміни характерів проток та про те, що в різні часи Венеціанський острів був то островом, то частиною материка, сьогодні нагадують декілька озер на острові.
Труханів острів (Київ)
Труханів острів — острів на Дніпрі, навпроти центральної частини Києва між головним річищем Дніпра на захід і його відногою Чорториєм на схід; площа близько 450 гектарів. У середині XIX століття на Трухановому острові з'явилися перші будинки, у 1880-х pp. постала робітнича оселя. Коли її знищили за Другої світової війни, острів перетворено на місце відпочинку. Тут тепер великі пляжі, водні станції, спортивні споруди, ресторани, будинки відпочинку тощо. Труханів острів добре озеленений, він сполучається з набережною правого берега Дніпра пішохідним мостом.
На думку дослідників, назва «Труханів острів» імовірно виникла від імені половецького хана Тугорхана (наприкінці XI століття тут розміщувалася резиденція його дочки — дружини київського князя Святополка). Водночас не виключено, що назва пов'язана з говірковим словом «трухан» — індик.
Труханів острів – одне з улюблених місць відпочинку жителів столиці. Він зручний тим що знаходиться неподалік від центральної частини міста. Тут є чимало чистих пляжів та велика лісиста територія.
За часів Київської Русі на Трухановому острові було ще селище Ольжиші, що належало княгині Ользі. У 1534 острів перейшов у володіння Пустинно-Микільського монастиря, у 1698 його повернуто місту.
У 2-й половині XIX століття тут створено 1-е і 2-е об'єднання Дніпровського пароплавства з майстернями й поселеннями при них. У селищі була церква Святої Єлизавети (збудована у 1909-10 рр. коштом Давида Марголіна, утрачена у 1930-і роки), була двокласна школа, зведена його самим коштом у тому самому 1909 році (за радянських часів — школа № 100). У 1865 році киянин Іван Петрович Сухота відкрив на острові буфет і планував відкрити розважальний заклад. Але міська влада вирішила закрити буфет Сухоти через відсутність поліцейського контролю. Населення селища 1908 р. становило вже близько 6 тисяч мешканців. У селищі були 21 вулиця та провулок, а ще одна площа.
Наприкінці 1920-х років селище було забудоване 367 житловими будинками, з котрих тільки 2 були кам'яні. Перед війною населення становило близько 7 тисяч мешканців. У 1936-1941 роках тут жила з батьками й навчалась у школі № 100 Ліна Костенко, цьому присвячений її вірш «Я виросла у Київській Венеції». Також у робітничому селищі на острові мешкав та навчався у школі № 100 військовий та громадський діяч Георгій Ясєв.
Рішенням Київської міської ради від 16 травня 2019 р. створено ландшафтний заказник місцевого значення «Труханів острів».
Жуків острів (Київ)
Жуків острів — місцевість на правому березі Дніпра між місцевістю Коник на Корчуватому, (простягається вздовж Столичного шосе) і островом Водників, з яким сполучена дамбою (насипана у 1960-ті рр.). Розташований на півдні Голосіївського району міста Києва.
Назва — імовірно, від струмка Жуківка, що впадає у Дніпро поблизу Корчуватого. На останньому до 1977 року існувала Жуковострівна вулиця (зникла внаслідок знесення старої забудови).
Згадується під сучасною назвою і як о. Жуківка у XVIII—XIX століттях, коли ця місцевість належала Києво-Печерській лаврі. У 1869 році на острові збудували дерев'яну церкву Ікони Пресвятої Богородиці «Взискання загиблих», підпорядковану Лаврі. Богослужіння тут проводилися лише в літній період.
З 1923 по 1934 рік на південь від тодішньої межі Києва, на заплавних землях р. Дніпро, існував один з перших в Україні заповідників, який називався «Конча-Заспа». У науково-дослідній станції, що існувала на території заповідника ще до його створення, з 1893 року, працювали такі відомі вчені, як М. В. Шарлемань, В. І. Вернадський. Влітку 1934 року, разом із багатьма іншими радянськими заповідниками, «Конча-Заспу» ліквідували. Після цього, територію заплави розділили під сінокоси між чотирма колгоспами Києво-Святошинського району Київщини.
У 1936 — 1941 рр. на території острова велося спорудження південного залізничного тунелю під річищем Дніпра. Залишки недобудованих споруд збереглися.
У 1957 році територія «Конча-Заспи» увійшла до складу земель м. Києва. 2 грудня 1999 року рішенням Київської міської ради No146/649 територія острова та прилеглої правобережної заплави Дніпра від самого острова до південної межі Києва оголошена ландшафтним заказником «Острів Жуків» (1630 га).
До складу території заказника місцевого значення «Жуків острів» входить ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Дуб на Синій воді».
Монастирський острів (Дніпро)
Острів розташований на річці Дніпро, в межах однойменного міста. До нього із парку Т.Г. Шевченка веде пішохідний міст. Парк надзвичайно мальовничий, в ньому є кілька цікавих скульптур.
Монастирський острів має, як круті, так і пологі береги. На скелястих схилах створено штучний водоспад. Більш пологий берег слугує місцевим жителям пляжем. Тут знаходяться затишні кафе та ресторани. А також можна орендувати човни та катамарани. На острові для дітей працює зоопарк та акваріум. Це одне із найкращих та наймальовничіших місць відпочинку в Дніпрі. На острові є Храм Св. Миколая, закладений в 1999 році.
Острів має чималі розміри – більше 70 га. Однак до затоплення місцевості Дніпро ГЕС він був ще більший.
Вважається, що назву острів отримав через розташування тут древнього візантійського храму, який не дійшов до наших днів. До того-ж він має багате історичне минуле, яке сягає часів Готів та Гунів. Це підтверджують археологічні знахідки.
Острів Кемпа (Вінниця)
Кемпа, також Фестивальний (пол. Kępa) — острів в Україні у місті Вінниця, розташований на річці Південний Буг і є одним з найбільших його островів.
У літературі трапляється думка, що островом Кемпою як фортифікаційним укріпленням почав займатися ще староста Богуш Корецький у середині 16 століття. Але для цього твердження немає прямих підстав. А надто, що аж до 1580 року головне укріплення Вінниці розташовувалося на лівому березі річки на скелі, яка пізніше була розібрана каменярнею. Це видно з описів Вінниці — так званих люстрацій вінницьких замків. Найвірогідніше, що укріплення на острові з'явилося за староства Валенти Калиновського. Навіть можна назвати досить точну дату будівництва основних фортифікацій на Кемпі — 1604 рік — початок староства Валенти Калиновського.
Раніше Кемпа був півостровом. Але після того як перекопали острівну луку, що тяглася до середини річки Бог (так тоді називали Буг), і зробили насип обсягом 7880 тисяч кубометрів ґрунту, утворився штучний острів.
До речі, «кемпа» — це латиномовний корінь, який має відповідник «kępa» у польській мові й означає «купа», «насип», «брила».[2] Кемпа був створений як острівне бастіонно-ескарпове укріплення за тогочасними принципами фортифікації. Справа в тому, що з появою артилерії і вогнепальної зброї вже не потрібно було застосовувати підвищені місця на кшталт узвишшя чи скелі, щоб на них укріпитися і вже звідти вести бій.
Бастіонно-ескарпова система укріплень — це система фортифікаційних споруд, що прийшла на зміну середньовічній фортифікації. Вона являє собою фортеці з багатокутними виступами, на яких розташовувалися гармати. Ця система дає можливість флангового обстрілу супротивника. Частини фортеці, що виступають, мають самостійну систему оборони і називаються бастіонами. Ескарп — це нахилена площина у бік рову. Фортеця на Кемпі мала вигляд багатокутника з напівкруглими виступами, на яких можна встановлювати гармати.
Детальний опис вінницького замку можна знайти у люстрації вінницького староства 1789 року. Там зазначено, що замок стояв на острові Кемпа. В'їзд до нього з міста був через міст. Брама та повір'я — дерев'яні. Тут же розміщувалися комори для в'язнів. У верхній частині замку — вежа з помешканнями. Навпроти брами — крита соломою та хмизом стайня. На території замку була дерев'яна комора для зберігання різних речей. Довкола тягнувся земляний вал.
Як об'єкт фортифікації Кемпа себе не виправдав. Він мав тактичне значення — перший пункт оборони під час ворожого нападу. Але попри те, що його збудували за всіма вимогами тогочасної бастіонно-ескарпової системи, нападники брали острів одразу. Наприклад, навесні 1651 року під час оборони Вінниці Іваном Богуном авангард взяв Кемпу з маршу, грубо кажучи, завойовники просто заїхали кіннотою по льоду на територію острова. Це вже потім вони не змогли захопити правий берег і Мури: потрапили в заздалегідь прорубані ополонки. Іван Богун знав, що нападники розраховують на блискавичний марш-на-ступ захоплення острову, тому оборона в основному велася в Мурах. їх «одягнули» в кригу: заздалегідь залили водою, щоб не можна було до них підступитися, і відкрили вогонь. А Кемпа мав швидше символічне, а не реальне оборонне значення.
Пізніше на Кемпі діяли державна скарбниця, в'язниця, резиденція старости… А ще на острові була садиба: житло, сараї, господарські будівлі. У 1902 році Кемпа з'єднав два мости, що пролягали через обидві протоки Бугу. Ці мости були створені за проектом Артинова і слугували Вінниці півстоліття. По них через Кемпу ходив трамвай. Під час Німецько-радянської війни мости були пошкоджені, і їх не стали відновлювати. Тим більше, що на старій трамвайній лінії були перепади рельєфу, і це викликало чимало проблем із рухом (трамвай сходив із рейок тощо). Колись трамвай спускався там, де зараз біля обласного архіву розміщені сходи до річки, а це досить крутий спуск для такого виду транспорту. Тому набагато безпечніше та вигідніше було вирівняти трамвайну лінію і піти іншим шляхом — на Замостя, що й зробили, спорудивши новий міст. А до Кемпи встановили понтонну переправу з лівого берега до Замостя і почали там проводити громадські заходи, обладнали естраду, пляж та інші елементи благоустрою.
Свого часу острів Кемпа отримав іншу назву — Фестивальний. Причиною тому став фестиваль естрадної пісні «Зорі над Бугом», який проводився на острові й був дуже популярними у 1970-80-ті роки.
За Водним кодексом України, острів Кемпа — об'єкт водного фонду. За Генеральним планом Вінниці — це об'єкт, який називається «Парк острова Кемпа» — рекреація (зона відпочинку), яку потрібно розвивати. Але й натовпу на острові не повинно бути, щоб не створювати велике навантаження на нього.
Великі і Малі Кучугури (Запорізька область)
Великі і Малі Кучугури, це орнітологічний заповідник загальнодержавного значення. Острови знаходяться на річці Дніпро в межах Каховського водосховища. Найближче місто – Василівка, Запорізької області.
В архіпелаг входить 20 островів висотою до 20-ти метрів. Тут гніздяться та живуть під час перельотів близько 50-ти видів птахів.
Острови надзвичайно мальовничі, однак їх не видно з берега. Місце дуже цікаве, тут можна зробити багато панорамних фото.
Заказник входить до складу національного природного парку “Великий Луг”.
Острів Шацький – озеро Світязь (Волинська область)
Острів розташований на озері Світязь в Національному природному заповіднику Шацький. Найближчий населений пункт – село Світязь, Шацького району, Волинської області.
Навколишня місцевість дуже мальовнича. Сам острів, це місце гніздування різних птахів. Дістатись до нього можна на човнові, чи байдарці. Шлях займе приблизно пів-години. Тут можна знайти залишки будинку відпочинку партійних чиновників.
Вода в озері прозора та чиста, а з острова відкриваються чудові панорами. Водойма має широкі піщані пляжі.
В навколишніх селах є ряд пансіонатів та будинків відпочинку. Тут можна чудово провести уікенд, або навіть відпустку.
Острів Березань (Миколаївська область)
Острів розташований на Чорному морі. Найближчий населений пункт – село Рибаківка, Миколаївської області. Відстань від берега – 4 км. З селища сюди можна потрапити катером.
Острів має круті скелясті береги, які роблять його практично неприступним. Висота скель від 3 до 21-го метра.
Березань має багату історію, яка сягає античних часів. Тут знаходилось грецьке місто-держава Борисфеніда, засноване у XII ст. до н.е. Залишки його можна побачити і тепер. Також на острові є старовинні оборонні споруди та Пам’ятник лейтенанту Шмідту. Його було страчено тут в 1906 році.
Назву острову імовірно дали скіфи. Березань це похідне від іранського слова “березант”, що означає високий.
© Портал SPADOK.ORG.UA
