Село Мала Копаня, Виноградівського району, розташоване на висоті 211 м.н.р.м. у підніжжі Чорної гори, на правому березі річки Тиса, недалеко від райцентру Виноградів, від якого відділено горою «Чорна гора» (565 м.н.р.м.). Назви частин села: Буковина, Загороди, Корольків, Камінець, Кадуби, Осичани, Чиненик, Саловки. Перші письмові згадки про село відносяться до середини ХІ століття (Журнал «Сабо», ст.329).
Першими поселенцями були: Дубровка, Ракоці, Ліпчей, Крайняй. Як видно між першими поселенцями були і угорці, але у XVII столітті за свідченням журналу «Сабо» село стало українським. В ХV столітті село належало графові Перені.
От уже кілька десятків років, ще з часів Союзу, село відоме своїм городищем, розташованим в півтора кілометрах від центру села. Точніше, навіть не городищем, а місцем, де воно колись було і де, ось вже багато років, проводяться розкопки.
Городище відноситься до дакійської культури, займає площу майже 7 гектарів, з яких тільки 2 досліджено: розкопано 30 жител і 79 господарських та виробничих будівель.
Даки жили на території сучасного Закарпаття ще 2000 років тому. Давні племена даків, вважають історики, цілком могли бути пращурами нинішніх русинів — етнічного населення Закарпаття. Городища iснували на випадок вiйни i для охорони торгових шляхiв, в самих городищах жили тiльки охоронці. Культура почала формуватися приблизно в 60-х роках до н.е., коли перші фракійські племена на чолі з Буребісти, королем Дакії, подчинившим під свою владу величезну фракийскую територію від сучасної Моравії на заході, до річки Буг на сході, від Карпат на півночі , до Діонісополіса (сучасний Балчик) на півдні, прийшли в Верхнє Потісье у пошуках здобичі. Перше, що вони захопили - кельтські поселення в урочищах Галиш і Ловачка недалеко від Мукачева. З часом була захоплена і заселена вся територія від Мукачева до Виноградова.
Повернемося до городища. Згідно з дослідженнями вчених, раніше воно представляло собою один із центрів Дакії доримського часу. Розкопки городища тривають вже три десятки років, в результаті чого був освоєний культурний шар до 3,5 метрів у глибину. Виявлено залишки кількох десятків житлових споруд, близько сотні господарських будівель, і серія фортифікацій - городище було захищене десятком оборонних валів. Серед знахідок: монети, прикраси, гончарний і ліпний кераміка, знаряддя праці, екіпірування й озброєння воїнів, речі повсякденного побуту. Монети, до речі, знаходять щорічно і колекція постійно поповнюється. У колекції можна виділити дві кельтські монети, чотири імператорські, чотири іллірійські драхми, п'ять римських республіканських денарій, п'ять десятків дакийских тетрадрахм, і безліч монет, як припускають вчені, викарбуваних на території самого городища. Частина монет срібні, частина мідні та бронзові.
У 2008 році експедиція, проводячи розкопки, на глибині 10 см, науковці наштовхнулися чи то на могильник, чи на культовий майданчик — виявили глечики з людськими кістками, зігнуті дугою мечі ножі, керамічні вироби, жорна, пряжки. Чоловічі залишки супроводжувалися зігнутими мечами і кинджалами, жіночі - прикрасами. Тоді ж вперше було виявлено золоту прикрасу вагою 450 грам, датоване 80-70 роками до н.е. Також було розкопано зброю кавалеристів: 4 дакійських і 7 кельтських мечів, які також датують першим століттям до н.е. Трохи пізніше було знайдено відсутні частини Півкілограмові прикраси (торквеса), а зовсім недавно - золоті браслети.Знайдено 70 цілих посудин, знарядь праці (ковальські кліщі, пробійники, зубила, долота, серпи, коси, виноградарський ніж, зброю, прикраси із срібла, бронзи та скла).
Сніжана РУСИН, "Газета по-українськи" 03 вересня 2007р.
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"
