Вівторок
19 бер., 2024
     

Ukrainian English

Характерники — одвічні хранителі нашого роду

Рейтинг 4.1 з 5. Голосів: 42

Козаки-характерники - одвічні хранителі України

Характерники - козаки-воїни, які володіли екстрасенсорними властивостями. Овіяні легендами і містичними розповідями. В народі їх також звали: галдовниками, химородниками. Що ми знаємо про них?

Як ставали характерниками?

За переказами, характерників готували з дитячого віку. Досвідчені галдовники могли розрізняти з пелюшок юне дарування. Хлопчик на довгі роки ставав спочатку джурою (служкою) у старшого бійця-химородника. Але слово "служка" не передає точного значення обов'язків такого хлопчика. Хлопчик поруч з учителем осягав премудрості древніх знань. Учитель передавав учневі ті знання, якими сам був навчений. Процес навчання розтягувався на багато років і був системою психофізичної підготовки, яка включала в себе магічні ритуали, а також обов'язкове навчання військовому ремеслу і мистецтву.

Виховання характерника

Які функції козацькі маги виконували у війську?

Насамперед, і, що дуже важливо, вони були радниками козацької старшини, біда тільки в тому, що та будучи за природою своєю, свавільною - не дуже часто прислухалася до мудрих порад віщунів. Найбільш часто останні виступали в ролі знахарів, виконуючи функції як швидкої допомоги на полі бою, так і подальшого лікарського супроводу, оскільки в військових загонах лікарів, як таких, не було. У козацькій медицині характерниками широко використовувалося лікування землею. Землю загортали в павутину, і вона миттєво зупиняла кровотечу. Але в цьому лікуванні теж були свої секрети. Самолікування загрожує зараженням крові. У колишні часи Дике Поле Січі було під енергетичним захистом порогів Дніпра. Вода, проходячи через пороги, несла потужну енергетику, вона очищала козаків. Тепер ці місця запиті Каховським водосховищем, там стоїть Запорізька атомна електростанція, на Нікопольщині відкритим способом видобуваються марганцеві руди. Земля козацтва перетворилася на зону екологічного лиха.

Козацькі медики застосовували фіто- і ароматерапію. Козаки курили лікарські трави. Наприклад, полин допомагав заспокоїти нерви, покращував гостроту зору. Коли випадала роса, козаки лежали на галявинах, де росли трави. Лікували «водою-залізницею»: брали іржаве залізо, розжарювали його на багатті і опускали у воду. Так виходила вода, яку пили від анемії. Застосовувалося лікування камінням, на них настоювали трави. Використовували і такий рецепт: змішували горілку з порохом і обробляли рани. У козака-характерника завжди з собою були підкова і люлька. Він знав, як розслабляти і качати м'язи за допомогою підкови. Щоб вилікувати пораненого, його спочатку звільняли від душ убитих.

Козак характерник

Також характерниками були неперевершені бійці і розвідники. Спеціально навчені в часи запорізького козацтва становили загони пластунів, свого роду спецназ того часу, традиції якого збереглися і після депортації запорожців на Кубань. Навіть звичайний козак - «це не тільки гопак», а людина вільна по духу, до того ж озброєний, підкорятися випадковим людям було не в його правилах. Літописи, а також билинний епос із глибини століть яскраво свідчать, що язичницькі вірування пронизували усе життя наших предків у всіх соціальних прошарках. Не виключенням були і козаки.

Козак характерник

Характерник - кшатрій чи брахман?

Відомо тільки, що волхви стояли найближче до жерців, які постійно служили вівтарям Богів, підтримуючи вічний вогонь і охороняючи спокій нашого народу. Швидше за все, екстрасенси із Січі ведуть свій родовід від давньоруських жерців, які берегли тисячолітню культуру, охороняючи від ворогів. Але тут доречно поставити запитання - то хто ж все таки вони: воїни-кшатрії чи брахмани-волхви? 

З того, що нам на сьогодні відомо про характерників, ми знаємо, що вони володіли не тільки чудовим знанням магічних ритуалів і замовлянь, практичним застосуванням прийомів екстрасенсорного впливу на противника, але й проходили бездоганну школу бойових мистецтв (гопак, спас, триглав), володіли багатьма видами зброї, мали велику внутрішню і зовнішню силу - в силу чого його можна з повним правам вважати їх і волхвами, і воїнами. Таким чином, характерник - унікальна постать на той час.  І, як будь-який чарівник, він не міг померти, не передавши свій Дар Відання хоча б одному наступникові, завдяки чому ці знання і збереглися до наших днів.

Воїн характерник

"Козацькі ніндзя" постійно, з допомогою вчителя, удосконалювалися у своїх здібностях, розвивалися фізично і духовно. Вони жили (і живуть) в єднанні з Природою, вшановували сили Землі і Неба, пробуджували, розвивали свій могутній дух, розкривали природні здібності, вчилися розуміти світ і користуватися його силою - на величезних відстанях бачити і відчували, передбачали негаразди і діяли на їх попередження. На Сході такі люди отримували титул Бодхісаттва. В Україні - Крір - характерник. Він уособлював в собі ідеали честі і слави, суспільної моралі... Йому завжди був притаманний західний тип мислення - тобто, вільне спілкування із загальним ментальним планом Планети Земля через всі рівні інформаційних полів. Іншими словами - осяяння.

Військо характерників

Козаки-характерники були обраними воїнами, елітою війська. Могли наводити різну ману на своїх ворогів. Що таке мана? Це коли в реальному житті люди починають бачити нереальні образи. Наприклад, в історії були зафіксовані такі випадки. Наприклад, женуться ляхи і ніде сховатися, тоді козаки-характерники ставлять серед поля списи по колу і зусиллям волі і духу входять в особливий психоенергетичний стан, коли їх намір стає дійсністю. І ляхи бачать серед поля дубовий гай... Зупиняються і повертаються назад. Це і є Мана. Такі ірраціональні речі не раз рятували козаків від ворогів. Кажуть, після таких зусиль козаки могли три доби поспіль спати, таким чином відновлюючи сили.

Характерниками були легендарні козацькі ватажки

Козацькі полководці Северин (Семерій) Наливайко, Петро Сагайдачний, Іван Богун, Максим Кривоніс, Іван Сірко, Іван Золотаренко, Семен Палій, Максим Залізняк та багато інших - належать до характерників. 

Козацькі ватажки

Існує легенда, що кошовий Війська Запорозького Низового Іван Сірко заповідав по своїй смерті відрубати і засушити його праву руку і завжди брати її з собою в козацькі походи. Перемога гарантована. Нова легенда стверджує, що і в наш час цю руку шукають «зацікавлені кола». З військових подвигів химородників в давні часи відомі їхні атаки на війська Перського царя Дарія, який мав необережність вторгнутися в наші землі зі своїм величезним військом. П'ятірки оголених по пояс воїнів, стоячи на конях, прорубували проходи крізь тісні ряди персів, розгорталися, прорубувалися знову, скакали в степ, а перси не могли з ними нічого зробити. Це був один із прийомів тиску на ворога, його деморалізації. Серед звичайних запорожців тривав такий кураж і в часи вогнепальної зброї, що несло невиправдані жертви. Існували індивідуальні практики по навіюванню супротивнику потрібного собі уявлення: ставати невидимими, незрозумілими ворогові.

Занепад характерництва

Існує думка, що занепад характерництва був ще одним з чинників занепаду і самого козацтва. А занепало воно через християнізацію Запорозької Січі і загалом негативне ставлення церкви до воїнів-екстрасенсів. У козаків був надзвичайно сильний зв'язок з потужним дохристиянським егрегором (психофізичним полем), який створювався протягом багатьох тисячоліть нашим народом. Через втрату зв'язку зі своїм егрегором, через вплив чужої, не властивої нашому народу духовності, була втрачена вища сила, віра і оптимізм, духовний стержень.  З прийняттям Володимира християнства, який дуже любив велич, розпочалося масове винищення служителів язичницького культу, вони змушені були піти в підпілля, в броди і ліси (ті ж самі утікачі бродники), створивши фактично таємний орден, який проіснував протягом усіх наступних поколінь, часто-густо приймаючи личину або козаків-характерників, або знахарів-мольфарів, віщунів, астрологів, зрештою сьогодні - екстрасенсів, сенситивів.  Щоб возвеличити віру Христову і представити світові язичницький світ в сірих барвах примітивізму, робилося все можливе для знищення літописної спадщини як нашого, так і інших європейських народів. Саме тому маємо досить бідну відображену на папері історію... Однак, те, що залишилося - маємо дякувати язичникам. Історичні думи та билини, українська міфологія - усі вони дохристиянського походження і сприяють збереженню в народі пам'яті про своє коріння, своє походження.Власне, увесь український фольклор просякнутий язичницьким світоглядом. 

Кшатрій характерник козак

Легенди про козаків-характерників

Козак-характерник завжди відрізнявся дивакуватим, упертим характером, був «з родзинкою», захопленим чимось незвичайним (тими ж пошуками скарбів). З ним пов'язано безліч таємничих і чудесних історій. Серед них є чимало й таких, в яких йдеться про скарби. Козацькі маги самі ховали їх (недарма одна з плавневих річок у них називалася Скарбною), самі і вміли знаходити скарби, заховані іншими. Знаходили по вогням, що раптом спалахували перед ними на узбіччях доріг, по туманних клубах над курганами, по зірках, що падали в чорні яри, і ще по безлічі інших прикмет. Козаки-характерники багато вміли: і клади знаходити, і рани заговорювати, і мертвих на ноги ставити, і ядра полами жупанів ловити на льоту, і сухими з води виходити, і в мить ока переноситися з одного краю степу в інший. 

"Запорожці були лицарями і великими характерниками, - згадували про козаків жителі придніпровських сіл. - Куля їх не брала; на Дніпрі, бувало, простелили повсть і йдуть. Катерина хотіла підвести їх під свою владу, а вони не захотіли. Щоб показати силу, кинули повсть на морі, взяли землю в чоботи, горілки в баклаги - і вирушили до Туреччини. Пливуть собі та співають".

Чимало легенд і переказів побутувало в народі про окремих галдовників. Про них чубаті діди розповідали жваво, з подробицями (характерними!), ніби йшлося про їхніх близьких родичів:

"На Великому Лузі ще при запорожцях жив химородник Фесько. Його дуже боялися і слухалися козаки. Ось, бувало, лежить чоловік, а він ріже чорну редьку. Як тільки пустить редька білий сік - людині стане погано, як сік почорніє - людина помирає. Він тоді начаклує, що редька вбере в себе сік чорний, а пустить білий - і людина оживає..."

Серед характерників були ті, які жили більше ста років на світі. Парадоксальний факт: незважаючи на те, що на Січ не допускалися жінки, вони зустрічалися серед військових магів-характерників. У виявленому нещодавно похованні з восьми характерників були дві жінки.

Відомо, як козак-характерник Іван Богун провів вночі військо через польський табір і жодна собака не загавкала. Щоб себе захистити, козаки захищали свій табір списами, і противник, приймаючи їх за зарості очерету, проходив мимо. Характерники виготовляли «крики»: брали очерети, занурювали їх у воду і віск, потім кричали на них. Віск запам'ятовував крик. Такі очерети розкидали по степу. Наступаючи на них, ворожий кінь кричав, і козак на вахті чув його.

Далі буде.

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber